Серед експертів з питань податкової політики та народних депутатів вже два роки ведуться дускусії щодо ефективності системи електронного адміністрування — СЕА — ПДВ та системи депонування коштів на спецрахунках.
Частина експертів вважає, що запровадження такої системи дало можливість ефективно боротися з ухилянням від сплати ПДВ та інших податків і привело до зменшення їх оптимізації.
Інші експерти вважають, що система неефективна.
За різними оцінками, рівень тіньової економіки України за останні роки становить 40-45% від ВВП — це найвищий показник серед європейських країн.
Ключовими причинами такого рівня, на думку авторів, є дискреція — вибіркове застосування законодавства, концентрація у ДФС зайвих функцій, ускладнене адміністрування та невідшкодування ПДВ.
Велика частина недоотриманих доходів до бюджету — це несплата ПДВ, ПДФО та ЄСВ. Саме для ухиляння від сплати цих податків і створюються схеми з оптимізації, які будуть детально описані в цій статті.
Податок на додану вартість сплачують звичайні споживачі, купуючи той чи інший товар або послугу, до ціни яких включено ПДВ, а безпосередній перерахунок до бюджету здійснюють підприємства, які мають статус платника ПДВ.
Особливістю ПДВ, як відомо, є те, що при його сплаті платник, що реалізував продукцію, зменшує своє зобов'язання перед бюджетом на податковий кредит — суму всього ПДВ, який він сплатив, купуючи товари, сировину чи послуги.
Ця схема сплати ПДВ до бюджету типова для більшості краї світу, з якими Україна має торговельні відносини. Проте, мабуть, лише в Україні процес ухиляння від сплати цього податку переріс в індустрію з мільярдними оборотами, до якої в різні часи були залучені різні державні органи, в першу чергу — податківці.
Наприклад, лише за 2013 рік бюджет України, за різними оцінками, недоотримав податку на додану вартість на суму близько 50-70 млрд грн.
«Схеми» з ПДВ з'явилися майже одночасно із введенням самого податку. Ще недавно обсяг грошей, що проходили через них, був колосальним і сягав 6-9 млрд грн на місяць лише у Києві.
Типові «схеми» виглядали так: створювалося спеціальне «схемне» підприємство, яке мало протекторат серед представників державної влади.
Метою його діяльності було укладання фіктивних операцій з продажу товарів або послуг, а насправді — податкового кредиту, тієї суми, на яку контрагент такого підприємства мав право зменшити податкові зобов'язання з ПДВ.
Так, якщо платник ПДВ мав бажання ухилитися від сплати податку, він звертався до таких підприємств за «послугою», переводив їм кошти та отримував документи, які надавали право зменшити податкові зобов'язання, та готівку.
«Схемні» підприємства за свою послугу брали певний відсоток, який до приходу до влади Януковича становив 6-7%. Отримана готівка використовувалася для виплат зарплат у «конвертах», що дозволяло додатково ухилятися від сплати ЄСВ та ПДФО. Обсяг зарплат у «конвертах» в Україні оцінюється 200 млрд грн на рік. Ця схема отримала назву «податкова яма».
Звичайно, існування таких «ям» було б неможливим без участі представників податкових органів, які за певну винагороду «не помічали» «схемних» підприємств.
З приходом до влади Януковича всі схеми почали монополізуватися. У 2012-2014 роках запрацювали «майданчики», які стали масштабно торгувати податковим кредитом.
Вартість їхніх послуг становила 11-13%, з отриманням готівки, з яких близько 6% надходили «сім'ї». На кілька років склалася неймовірна ситуація, коли вища посадова особа держави очолила тінові схеми з ПДВ.
Після Революції гідності на тіньовому ринку оптимізаторів ПДВ спостерігалося тимчасове затишшя. Старі схеми зупинилися, нові ще не почали працювати. «Схемники» перейшли в режим очікування. Це тривало кілька місяців, і наприкінці весни 2014 року почали з'являтися нові дешеві схеми з оптимізації ПДВ за тарифом нижче 10%.
У той час були напрацьовані зміни до Податкового кодексу в частині адміністрування податку на додану вартість — СЕА ПДВ та ПДВ-рахунки. Восени 2014 року парламент прийняв ці зміни.
Даний крок, на думку авторів, став найрадикальнішою реформою у сфері податкового адміністрування, прибравши можливість «малювання» податкового кредиту та припинивши функціонування так званих маргінальних податкових ям.
Ці зміни були проведені завдяки неймовірним зусиллям прогресивно налаштованого експертного середовища та частини народних депутатів. Однак вони все ж були далекими від досконалості.
В той же час введення ПДВ-рахунків призвело до ускладнення адміністрування та вимивання обігових коштів підприємств. Ці недоліки частково були усунуті змінами до системи функціонування СЕА ПДВ у 2015 році. Удосконалення системи електронного адміністрування ПДВ триває й досі.
Після введення спецрахунків частка «імпортних скруток», про які буде сказано нижче, суттєво зросла і становила більшу частину ринку цих послуг. При цьому в аграрному секторі збереглися «схеми» з використанням спецрежиму ПДВ, і їх обсяги тільки зросли.
Річ у тім, що держава передбачила для сільгоспвиробників податкову пільгу. Фермерські підприємства, як і більшість інших, є платниками ПДВ, проте у Податковому кодексі для них була передбачена можливість не сплачувати ПДВ безпосередньо до бюджету, а інвестувати його у виробництво.
Такий режим дозволяє безболісно і без сплати додаткових податків декларувати нелегально вирощене зерно як вирощене на власних або арендованих землях і таким чином легалізовувати його для відправки на експорт.
У даному випадку держава втрачає не стільки ПДВ — його все одно довелося б відшкодувати, якби відповідне зерно вирощувалося легально, — скільки інші податки. Перш за все — ПДФО та ЄСВ, які повинні сплачуватися з орендної плати за паї та із зарплат працівників.
Зрозуміло, що ті, хто вирощують «тіньове» зерно, ніяких податків не платять. Підприємства, які проводили через себе «чорне» зерно, починали декларувати небачену досі врожайність, яка іноді перевищувала середньостатистичні показники у вісім-десять разів.
З 1 січня 2016 року ці схеми втратили свою актуальність: згідно із змінами до Податкового кодексу, сільгоспвиробники могли використовувати на інвестиційні цілі не всю суму ПДВ, а лише певну частину.
Ще кілька місяців ринок податкових кредитів продовжував використовувати схеми з використанням «намальованих» врожаїв, відшкодовуючи податкові кредити через корумповані суди. У березні 2016 року такі схеми перестали існувати.
Наразі в арсеналі оптимізаторів залишився майже єдиний спосіб ухилення від сплати ПДВ — так звані скручування. Він працює завдяки реалізації реально придбаного товару за «чорну» готівку і подальшій зміні номенклатури офиційно придбаних та проданих товарів і послуг.
Під час ввезеня товарів на митну територію України ПДВ сплачується ще на митниці. Це дає право імпортеру відняти сплачену суму податку від суми, яку він отримає в ціні товару, при його реалізації всередині країни. Іншими словами, імпортер при сплаті ПДВ на митниці отримує податковий кредит.
Схема полягає у тому, що імпортер реалізує свій товар всередині країни без оформлення документів за готівковий розрахунок. Виходить, що хоча товару у нього вже нема, на папері він продовжує рахуватися як непроданий.
Відповідно, не виникає і зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету, і податковий кредит залишається невикористаним. Далі імпортер «передає» свій кредит іншим підприємствам, начебто продаючи інші товари або надаючи послуги, за які отримує від них безготівкові кошти, а їм повертає готівку з вирахуванням свого відсотка.
Таку схему називають скруткою, бо за документами виходить, що один товар «скручується» в інший. Формально за документами виходить, що імпортер привіз до України банани, а продав цвяхи, при цьому банани зникли.
Ця ж схема використовується і щодо товарів широкого вжитку, вироблених всередині країни. Тут місце митниці займає виробник таких товарів, який сплачує ПДВ, а ось їх «скручування» здійснює посередник, що купує такі товари у виробника для їх дистрибуції і реалізації населенню.
Хоча ця схема й обмежена обсягом товарів широкого споживання, які реалізуються через ринки без оформлення документів, все ж цей обсяг досить великий.
Ціна на такі «послуги» продовжує зростати і становить 11-13%. Вона складається з базової вартості «пересорту» — 6-7%, послуг «скрутки» — 2-3%, послуг посередників — 0,5-1% — та виведення різниці в «кеш».
На думку авторів, ця тенденція зберігатиметься, беручи до уваги нові зміни до Податкового кодексу, які готує робоча група за участю представників Мінфіну, народних депутатів та експертів.
Дані зміни передбачають введення додаткових реквізитів до податкової накладної — кодів УКТ ЗЕД для товарів і ДКПП для послуг, а також механізму блокування реєстрації сумнівних податкових накладних до отримання пояснень щодо джерела надходження товару. «Скрутка» не може пояснити, звідки у неї взялися цвяхи, якщо були куплені банани.
Це призведе до подальшого здорожчання послуг з оптимізації, зменшення попиту на них та збільшення надходжень до держбюджету.
Введення СЕА ПДВ та ПДВ-рахунків суттєво звузило корупційні можливості податківців та «оптимізаторів», але необхідно зробити ще багато кроків, щоб унеможливити функціонування схем з оптимізації ПДВ.
Зокрема, передати бази даних з ДФС до Міністерства фінансів, що зупинить ручне втручання у бази співробітників ДФС, створити єдиний реєстр з відшкодування ПДВ та автоматичні ризикоорієнтовані системи для виявлення «скруток».
Майже всі ці пропозиції погоджені і невдовзі будуть зареєстровані у парламенті.
Слід зазаначити, що за роки функціонування ПДВ в Україні зародилася повноцінна ПДВ-економіка зі своїм ринком, попитом, пропозицією, курсом та бенефіціарами з центрального офісу ДФС.
За цей час в країні була побудована деформована система суспільних відносин, у якій робити погано — це добре, у якій державні органи замість того, щоб охороняти порядок, законність і справедливість, підштовхують громадян чинити злочин, прикриваючи їх за «відкати». Тож тепер бюрократична машина чинить шалений опір змінам, які титанічними зусиллями виборюють активісти та незаангажовані депутати.
Після Майдану багато хто очікував різких та радикальних змін саме в системі фіскальних органів як найбільш корумпованій в країні. Проте зміни закінчилися лише призначенням нового голови ДФС та деяких топ-працівників.
Насправді ж податківці продовжують бути ядром, без якого створення схем з уникнення від оподаткування ПДВ є неможливим. Більше того, фіскали, виборюючи собі право на незаконне збагачення шляхом «відкатів» та хабарів, є найбільшим гальмом економічних реформ.
Автори вважають, що напрацьовані робочою групою Мінфіну, народними депутатами та експертами зміни до Податкового кодексу мусить схвалити уряд та прийняти парламент у 2016 році, і з 2017 року фіскальна служба повинна надавати винятково серівсні послуги.
Автори впевнені, що вже у 2017 року перші статистичні дані продемонструють результативність зусиль, і всі зможуть побачити суттєві переваги української системи адміністрування ПДВ навіть перед найкращими системами країн ЄС.
