Чому до України не приходять міжнародні інвестори? Не є винятком і український фондовий ринок.

І це в ситуації, коли за облігаціями внутрішньої держпозики, які випускає Мінфін, пропонуються одні з найвищих в світі ставок. Окремі великі покупки, звісно, трапляються, але загалом можна сказати, що країна втрачає гроші. Наразі Україна не може цього собі дозволити.

Що потрібно змінити?

Необхідне кардинальне реформування інфраструктури українського фондового ринку.

Передусім потрібно призвести роботу на українському фондовому ринку до європейських стандартів для всіх учасників. Ця робота вже проводиться у відповідності зі стратегією сталого розвитку «Україна 2020», яку було сформовано за підтримки ЄБРР.

Євростандарти в даному випадку - зовсім не той мовний зворот, який вже встиг набити усім оскому. Це дуже конкретна річ, коли справа стосується пост-трейдингу, тобто процесів передачі власності на цінні папери і здійснення платежів на фондовому ринку. Чому нам так важливо призвести ці механізми до європейських норм?

Річ у тім, що для України наразі дуже важливо залучити закордонні гроші. Значна частина з них може прийти через фінансові інвестиції нерезидентів. А для цього на нашому ринку повинні діяти правила, зрозумілі і прозорі для великих зарубіжних фондів. Щоб цього досягти необхідна участь всіх гравців ринку, а не тільки зусилля державних структур.

Яскравий приклад - прийняття закону №6141 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій», яке відбулося цього літа.

Ініціатором його створення став Національний депозитарій України, який є однією з ключових організацій в процесі реформування інфраструктури фондового ринку. До процесу розробки долучилися НКЦПФР і Нацбанк, а також група народних депутатів. У роботу включився весь ринок разом з транснаціональними гравцями.

Головна мета закону - ввести в українське правове поле інститут номінального утримувача.

Згідно зі світовою практикою, якщо великий інвестор (пенсійний або інвестиційний фонд, наприклад) захоче увійти на будь-якої зарубіжний ринок, то він звертається до фінансового посередника - глобального кастодіана. Зазвичай кастодіанами є великі фінансові установи з бездоганною репутацією, які надають своїм клієнтам широкий спектр послуг на фондових ринках різних країн.

У тому числі вони беруть на себе технічні питання, пов'язані з купівлею і продажем цінних паперів. Тобто кастодіани ведуть справи від імені свого клієнта.

До останнього часу в Україні поняття номінального утримувача було відсутнє.

На практиці це означає, що для того, щоб вкласти гроші в наші цінні папери, інвестор мав особисто приїжджати в країну та відкривати прямий рахунок на своє ім'я. Збирається велика кількість ідентифікуючих документів, інвестор проходить через низку складних бюрократичних процедур.

З огляду на обсяг операційних витрат і ризиків, пов'язаних з подальшою роботою вже безпосередньо на ринку, багато фондів, відмовлялися від можливості вкладень в українську економіку. Так було раніше, тепер все зміниться.

З 24 листопада закон №6141 набуде чинності, і на фондовому ринку України з'явиться інститут номінального утримувача.

Важливо, що цей правовий документ забезпечує максимальну прозорість моделі ідентифікації. В якості номінального утримувача може виступати тільки юридична особа, зареєстрована в ЄС і/або яка є членом FATF (Міжнародної групи протидії відмиванню брудних грошей). Звісно такою установою також не зможе бути представник країни-агресора.

Робота була виконана величезна, однак це ще не кінець. Щоб закон запрацював, і шлях для зарубіжних фінансових інвестицій відкрився, необхідно створити нормативно-правову базу, за допомогою якої будуть погоджені положення документа з діяльністю інших організацій, а також буде  конкретизований механізми його реалізації.

Для цього необхідно сформувати пакет підзаконних актів. Їхньою розробкою займається робоча група створена НКЦПФР. Однак нам ще потрібна допомога ключових гравців українського ринку, а також необхідна підтримка і з боку іноземних інвесторів.

Впровадження європейських стандартів не може відбуватися старими методами, коли певний набір норм спускався зверху для виконання. Без ефективної комунікації всіх учасників процесу, ми не отримаємо успішного результату.