Багато інформаційного шуму наробила зустріч прем’єрів Росії та України в рамках засідання міжурядової комісії двох держав в Ялті 19 листопада.
Піарники Тимошенко відразу майже на всіх телеканалах розтрубили про мало не епохальні успіхи якихось підписаних документів про співпрацю по багатьох важливих напрямках промислового виробництва. А найбільше розхвалювали «успіхи» ті, хто жодного папірця в очі не бачив.
Звісно, що засідання міжурядової комісії справа звична. Але команда Тимошенко, звичайно ж, намагається використати цей привід для максимальної передвиборчої пропаганди.
Проте, є деякі конкурентні факти, що дозволяють черговий раз пересвідчитися про так звані «успіхи» Тимошенко на ниві захисту національних інтересів. Вони спливли під час прес-конференції двох прем’єрів. Найцікавіше було почути відповідь на запитання про оцінку газових угод між Україною і Росією, підписаних 19 січня поточного року.
Слухаючи відповідь Тимошенко, складалося враження, що це виступає представник Росії, а не України. Путін відпочивав! Ось деякі перли, які видала Тимошенко, вихваляючи січневі газові контракти: « в 2009р. ціни на газ для України були одні з найнижчих...», «Україна має між «Нафтогазом» і «Газпромом» стандартний контракт. Саме такий, як з «Газпромом» мають всі інші європейські країни».
Отже, брехня перша: ціна за російський газ для України не найнижча, а найбільша в Європі! Брехня друга:умови контрактів для України не стандартні, а набагато гірші ніж для інших європейських країн, бо вони зовсім не ринкові, не симетричні. Ціна на газ не ринкова і економічно необгрунтовано висока, а ставки за транзит у 2-3 рази нижчі ніж в інших европейських країнах і фактично є нерентабельними для «Укртрансгазу», отже теж не ринкові.
Штрафні санкції для європейських країн дорівнюють номінальній вартості невибраної частки. Для України штрафні санкції у літні місяці утричі(!!!) більші, а у зимові – у півтора рази більші вартості невибраної частки!
В контрактах зазначено, що всю відповідальність за транзит газу несе українська с торона, а за недопоставку газу російською стороною відповідальності не передбачено! Максимально жорсткі умови для України і по термінах щомісячної оплати за газ і прострочення хоч на один день передбачають теж жорсткі санкції.
Ще таке прозвучало з уст Тимошенко : « Так багатьом в Україні, у тому числі високопоставленим політикам , не подобаються ці контракти». Цікаво, якому громадянинові України, що знайомий з цими контрактами вони можуть сподобатися?
Невже не зрозуміло, що це тяжкий злочин проти України. Адже цими контрактами Тимошенко створила злочинну схему фінансового знекровлення України, заганяє державу у боргову яму, а цілі галузі економіки перетворює в конкурентнонеспроможні (в першу чергу хімічну) і штовхає до банкрутства, для інших створює дуже серйозні проблеми( наприклад, сільського господарства, де стрибок цін на на мініеральні добрива, робить їх недоступними для більшості ьалих і середніх підприємств).
Цими контрактами Тимошенко перетворила «Нафтогаз» України у банкрута, а левову частку кредитів МВФ транзитом переганяє на рахунки російського «Газпрому», залишаючи нам лише борги та «успіхи», через які Україна вже кров’ю починає відхаркувати. Не слід забувати, що ці «успіхи» серйозно ускладнили і соціальні проблеми, тобто позначилися на всіх сферах життєдіяльності країни.
Цікавим є ще й такий вплив п. Тимошенко: «Всі попередні роки, на жаль, була велика мегакорупція, яка працювала на газовому ринку. Ну і як «ВОНА» заявила разом з російською стороною спільними зусиллями з цими схемами покінчено. Правду сказала п.Тимошенко та тільки не всю і не до кінця.
Дійсно, всі роки на газовому рирку України діяли корупційні схеми мафіозних структур. Скромно промовчала п.Тимошенко лише про те, що одною з таких мегакорупційних схем і напевно найпотужнішою, було дитя п. Юлії « Єдині енергетичні системи»(ЄЕСУ). У свій час пані Юлія сама публічно заявляла, що річний оборот ЄЕСУ був 10 млрд. дол. щорічно. Це теж правда.
Правда й те, що п. Юлія купувала газ в Росії по ціні 30 дол. за 1000м3, а українським підприємствам продаавала по 80 дол.за 1000м3. В ті часи процвітав бартер і Ю.В., успішно цим користуючись, забирала продукцію підприємств за заниженими цінами, потім реалізуючи все це за завищеними, чим доводила їх до банкрутства, а вже далі вони опинялися в потрібних руках. Так творився український олігархат плоть від плоті якого є симпатична «леді Ю», яка отримала дуже влучне прізвисько «газова принцеса».
Звичайно, Ю.В.діяла не сама, а під прикриттям високих державних достойників, яких вона добре знає. Але де ж прибутки ЄЕСУ? Всі вони виведені за кордон і працюють на заморських дядечків. Чому б не перевезти ці мільярди в Україну і задекларувати. І п. Юлія, яка живе лише на зарплату не була б бідною і які були б інвестиції в українську економіку! Сподіваюся , шо рано чи пізно, але все таки вони повернуться в Україну, адже вони тут, в Україні награбовані, пардон «зароблені».
Тож, мабуть вже пора схаменутися і хоч в душі, перед Богом покаятися, перестати нахабно брехати, вважаючи українуів закінченими дурнями і не робити Україну заложником ваших, п.Юліє, авантюр. Недаремно ж п.Путін похвалив п.Ю: « нам с Тимошенко работать комфортно, отношения стабильные».
Ще б пак, отримати Україну в заложники за 450 мільйонів дол., вкрадених Тимошенко в Росії – це яка знахідка. Хто не вірить, нехай зробить запит до російської військової прокуратури (дивуюся чому так звані нардепи досі такого запиту не зробили). Адже, справа вже закінчена, «подельнички» Ю.В. – генерали з міністерства оборони пройшли через суд, визнані винними і навіть відмотали тюремний термін. А Ю.В. отримала індульгенцію, міжнародний розшук з неї знятий, справа закрита і «ВОНА» перетворилася з клієнта правоохороннних структур РФ на « комфортного партнера» В.В. і кандидата в генерал-губернатори, тобто президента України.
Якби ж то в нас правоохороннні органи працювали на державу, а «народні депутати» справді були б представниками народу, не треба було б президентові України звертатися до президента РФ з пропозицією переглянути дискримінаційні газові угоди, їх у такому вигляді просто не було б, а паост прем’єр-міністра України необіймала б «ВОНА» - комфортний представник прем’єра РФ в Україні.
Хто не знає нагадаю: Тимошенко вигнала з українського ринку «Росукренерго», але сором’язливо «забуває» сказати, що запустила іншу дочірню компанію «Газпрому» -
ТОВ «Газпромбут», якому дозволено бути оператором на 25% на промисловому ринку України.
І ще одна ваговита деталь, яка багато на що розкриває очі, була продемонстрована на прес-конференції двох прем’єрів. Хамський випад Путіна, який ухитрився образити одразу дві держави (Україну і Грузію) в особі їх президентів. А по-суті, немає чим чванитися Путін. Що це за така перемога, коли неспівставно великий хижак намагається проковтнути беззахисного кролика?
Саме так величезна російська військова потуга силою відірвала частину території від маленької Грузії. Якщо діяти за таким принципом, то це поворот до політики міждержавних відносин за законами джунглів: сильніший пожирає слабшого, якщо відчуває, що у відповідь не отримає по зубах. До чого це приводить – знаємо з не такої вже далекої історії і яким кінцевим результатом закінчилися перемоги для їх організаторів.
Щодо культури поведінки, етики в міждержавних відносинах, то, мабуть В.Путіну і не варто дивуватися. В КГБ його цьому не вчили. Хотілось би тільки поспівчувати тим представникам справжньої російської еліти, які зовсім по іншому уявляють захист національних інтересів Росії: на засадах добросусідства і взаємовигоди, а не шляхом мародерства і хамської поведінки. Чи можна було чекати чогось подібного, наприклад, від Михайла Касьянова (він теж був прем’єром РФ). Я не уявляю, бо це освічена, вихована особистість. Ну, Бог зним, з тим Путіном.
Але мені глибоко соромно і боляче за нас, українців, через прем’єр-міністра України п.Тимошенко, яка вислуховуючи образи на адресу нашої держави, хіхікала і навіть підтримала недоречною реплікою випад Путіна, замість того, щоб сприйняти образу і на свою адресу як представника найвищої влади нашої країни.
Піарники Тимошенко відразу майже на всіх телеканалах розтрубили про мало не епохальні успіхи якихось підписаних документів про співпрацю по багатьох важливих напрямках промислового виробництва. А найбільше розхвалювали «успіхи» ті, хто жодного папірця в очі не бачив.
Звісно, що засідання міжурядової комісії справа звична. Але команда Тимошенко, звичайно ж, намагається використати цей привід для максимальної передвиборчої пропаганди.
Проте, є деякі конкурентні факти, що дозволяють черговий раз пересвідчитися про так звані «успіхи» Тимошенко на ниві захисту національних інтересів. Вони спливли під час прес-конференції двох прем’єрів. Найцікавіше було почути відповідь на запитання про оцінку газових угод між Україною і Росією, підписаних 19 січня поточного року.
Слухаючи відповідь Тимошенко, складалося враження, що це виступає представник Росії, а не України. Путін відпочивав! Ось деякі перли, які видала Тимошенко, вихваляючи січневі газові контракти: « в 2009р. ціни на газ для України були одні з найнижчих...», «Україна має між «Нафтогазом» і «Газпромом» стандартний контракт. Саме такий, як з «Газпромом» мають всі інші європейські країни».
Отже, брехня перша: ціна за російський газ для України не найнижча, а найбільша в Європі! Брехня друга:умови контрактів для України не стандартні, а набагато гірші ніж для інших європейських країн, бо вони зовсім не ринкові, не симетричні. Ціна на газ не ринкова і економічно необгрунтовано висока, а ставки за транзит у 2-3 рази нижчі ніж в інших европейських країнах і фактично є нерентабельними для «Укртрансгазу», отже теж не ринкові.
Штрафні санкції для європейських країн дорівнюють номінальній вартості невибраної частки. Для України штрафні санкції у літні місяці утричі(!!!) більші, а у зимові – у півтора рази більші вартості невибраної частки!
В контрактах зазначено, що всю відповідальність за транзит газу несе українська с торона, а за недопоставку газу російською стороною відповідальності не передбачено! Максимально жорсткі умови для України і по термінах щомісячної оплати за газ і прострочення хоч на один день передбачають теж жорсткі санкції.
Ще таке прозвучало з уст Тимошенко : « Так багатьом в Україні, у тому числі високопоставленим політикам , не подобаються ці контракти». Цікаво, якому громадянинові України, що знайомий з цими контрактами вони можуть сподобатися?
Невже не зрозуміло, що це тяжкий злочин проти України. Адже цими контрактами Тимошенко створила злочинну схему фінансового знекровлення України, заганяє державу у боргову яму, а цілі галузі економіки перетворює в конкурентнонеспроможні (в першу чергу хімічну) і штовхає до банкрутства, для інших створює дуже серйозні проблеми( наприклад, сільського господарства, де стрибок цін на на мініеральні добрива, робить їх недоступними для більшості ьалих і середніх підприємств).
Цими контрактами Тимошенко перетворила «Нафтогаз» України у банкрута, а левову частку кредитів МВФ транзитом переганяє на рахунки російського «Газпрому», залишаючи нам лише борги та «успіхи», через які Україна вже кров’ю починає відхаркувати. Не слід забувати, що ці «успіхи» серйозно ускладнили і соціальні проблеми, тобто позначилися на всіх сферах життєдіяльності країни.
Цікавим є ще й такий вплив п. Тимошенко: «Всі попередні роки, на жаль, була велика мегакорупція, яка працювала на газовому ринку. Ну і як «ВОНА» заявила разом з російською стороною спільними зусиллями з цими схемами покінчено. Правду сказала п.Тимошенко та тільки не всю і не до кінця.
Дійсно, всі роки на газовому рирку України діяли корупційні схеми мафіозних структур. Скромно промовчала п.Тимошенко лише про те, що одною з таких мегакорупційних схем і напевно найпотужнішою, було дитя п. Юлії « Єдині енергетичні системи»(ЄЕСУ). У свій час пані Юлія сама публічно заявляла, що річний оборот ЄЕСУ був 10 млрд. дол. щорічно. Це теж правда.
Правда й те, що п. Юлія купувала газ в Росії по ціні 30 дол. за 1000м3, а українським підприємствам продаавала по 80 дол.за 1000м3. В ті часи процвітав бартер і Ю.В., успішно цим користуючись, забирала продукцію підприємств за заниженими цінами, потім реалізуючи все це за завищеними, чим доводила їх до банкрутства, а вже далі вони опинялися в потрібних руках. Так творився український олігархат плоть від плоті якого є симпатична «леді Ю», яка отримала дуже влучне прізвисько «газова принцеса».
Звичайно, Ю.В.діяла не сама, а під прикриттям високих державних достойників, яких вона добре знає. Але де ж прибутки ЄЕСУ? Всі вони виведені за кордон і працюють на заморських дядечків. Чому б не перевезти ці мільярди в Україну і задекларувати. І п. Юлія, яка живе лише на зарплату не була б бідною і які були б інвестиції в українську економіку! Сподіваюся , шо рано чи пізно, але все таки вони повернуться в Україну, адже вони тут, в Україні награбовані, пардон «зароблені».
Тож, мабуть вже пора схаменутися і хоч в душі, перед Богом покаятися, перестати нахабно брехати, вважаючи українуів закінченими дурнями і не робити Україну заложником ваших, п.Юліє, авантюр. Недаремно ж п.Путін похвалив п.Ю: « нам с Тимошенко работать комфортно, отношения стабильные».
Ще б пак, отримати Україну в заложники за 450 мільйонів дол., вкрадених Тимошенко в Росії – це яка знахідка. Хто не вірить, нехай зробить запит до російської військової прокуратури (дивуюся чому так звані нардепи досі такого запиту не зробили). Адже, справа вже закінчена, «подельнички» Ю.В. – генерали з міністерства оборони пройшли через суд, визнані винними і навіть відмотали тюремний термін. А Ю.В. отримала індульгенцію, міжнародний розшук з неї знятий, справа закрита і «ВОНА» перетворилася з клієнта правоохороннних структур РФ на « комфортного партнера» В.В. і кандидата в генерал-губернатори, тобто президента України.
Якби ж то в нас правоохороннні органи працювали на державу, а «народні депутати» справді були б представниками народу, не треба було б президентові України звертатися до президента РФ з пропозицією переглянути дискримінаційні газові угоди, їх у такому вигляді просто не було б, а паост прем’єр-міністра України необіймала б «ВОНА» - комфортний представник прем’єра РФ в Україні.
Хто не знає нагадаю: Тимошенко вигнала з українського ринку «Росукренерго», але сором’язливо «забуває» сказати, що запустила іншу дочірню компанію «Газпрому» -
ТОВ «Газпромбут», якому дозволено бути оператором на 25% на промисловому ринку України.
І ще одна ваговита деталь, яка багато на що розкриває очі, була продемонстрована на прес-конференції двох прем’єрів. Хамський випад Путіна, який ухитрився образити одразу дві держави (Україну і Грузію) в особі їх президентів. А по-суті, немає чим чванитися Путін. Що це за така перемога, коли неспівставно великий хижак намагається проковтнути беззахисного кролика?
Саме так величезна російська військова потуга силою відірвала частину території від маленької Грузії. Якщо діяти за таким принципом, то це поворот до політики міждержавних відносин за законами джунглів: сильніший пожирає слабшого, якщо відчуває, що у відповідь не отримає по зубах. До чого це приводить – знаємо з не такої вже далекої історії і яким кінцевим результатом закінчилися перемоги для їх організаторів.
Щодо культури поведінки, етики в міждержавних відносинах, то, мабуть В.Путіну і не варто дивуватися. В КГБ його цьому не вчили. Хотілось би тільки поспівчувати тим представникам справжньої російської еліти, які зовсім по іншому уявляють захист національних інтересів Росії: на засадах добросусідства і взаємовигоди, а не шляхом мародерства і хамської поведінки. Чи можна було чекати чогось подібного, наприклад, від Михайла Касьянова (він теж був прем’єром РФ). Я не уявляю, бо це освічена, вихована особистість. Ну, Бог зним, з тим Путіном.
Але мені глибоко соромно і боляче за нас, українців, через прем’єр-міністра України п.Тимошенко, яка вислуховуючи образи на адресу нашої держави, хіхікала і навіть підтримала недоречною реплікою випад Путіна, замість того, щоб сприйняти образу і на свою адресу як представника найвищої влади нашої країни.
