«Корупція в Україні поширена на всіх рівнях» — з цією тезою навряд чи хтось сперечатиметься. Стрічки новин раз у раз рясніють повідомленнями про затримання чергового хабарника «на гарячому». Рідше трапляються новини про викриття схем для «заробляння» грошей на держпідприємствах. Ще рідше — повідомлення про закриття конвертаційних центрів. Назагал можна говорити, що не минає й дня без повідомлень про чергового нечистого на руку чиновника, який намагався підзаробити не зовсім законно. Годі й казати: навіть президент свого часу у зверненні до парламенту визначив боротьбу з корупцією найважливішим завданням для країни. Традиційно для українського політикуму до боротьби долучилися всі. Так, згідно з оприлюдненими даними, за перші п’ять місяців 2017-го правоохоронні органи почали майже 9,5 тис. проваджень за фактами корупції, зокрема за нецільове використання бюджетних коштів, шахрайство, перевищення влади, хабарі тощо. У судах за цей самий період опинилися понад 2,2 тис. проваджень. Та в 7 тис. провадженнях, які суди розглядали в перші п’ять місяців 2017-го, не змогли ухвалити рішень. То хто ж бореться з корупцією в Україні?
Якщо вірити цифрам, то найбільше корупціонерів вдалося піймати Національній поліції: від початку року вони порушили 7,4 тис. проваджень за тими чи іншими фактами кримінальних злочинів. Зазвичай поліцейські затримують хабарників із числа власних офіцерів, дрібних держслужбовців, прокурорів тощо. Більшість злочинів пов’язані з хабарництвом, яке коливається від кількох сотень до кількох тисяч доларів. Окрім того, у Нацполіції ухвалили антикорупційну програму, основні завдання якої полягають у запобіганні та протидії корупції у своїх лавах та оцінці корупційних ризиків. Хоча найвідомішою операцією у сфері антикорупції можна назвати гучні обшуки в обласних управліннях колишнього Міністерства доходів і зборів, проведені спільно з Генеральною прокуратурою, яка також не забуває звітувати про боротьбу з корупціонерами. Згідно з оприлюдненими ГПУ даними, за перші п’ять місяців року органи прокуратури порушили 1,8 тис. проваджень, пов’язаних із корупцією. Окрім перевищення влади також зафіксовані злочини за фактами заволодіння зброєю чи спецтехнікою шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем тощо. А прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган час від часу розповідає про «хабарників дня» у соцмережах. Серед новин, поширюваних відомством, переважають повідомлення про розкрадання бюджетних коштів, ухилення від сплати податків абощо. Суми коливаються від кількох тисяч до десятків тисяч доларів.
Крім того, боротьбою з корупцією в Україні займається і Служба безпеки. Іноді вона звітує про затримання різного роду хабарників серед військових, поліцейських, митників, чиновників тощо. Втім, досягнення СБУ на антикорупційному полі значно скромніші: кілька десятків проваджень від початку року.
Не може похвалитися красивою статистикою Національне антикорупційне бюро, яке створили навесні 2015-го. Основне завдання Бюро — протидія корупції серед чиновників вищого рівня. Також відомство займається перевіркою на доброчесність. Вже зараз можна казати, що затримані детективами Бюро корупціонери є чи не найбільшими за історію країни. Тут можна згадати справу очільника ДФС Романа Насірова, екс-нардепа Миколи Мартиненка, газові схеми депутата Олександра Онищенка тощо. Разом із НАБУ працює Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка сама не має слідчих функцій, проте здійснює контроль над роботою Бюро. Цю структуру створили у вересні 2015-го. САП працює в структурі ГПУ, проте декларується її незалежність від керівництва. Що ж до корупційних злочинів, які скоюють міністри, судді, прем’єр чи президент, то їх би мала розслідувати така структура, як Державне бюро розслідувань, проте воно досі не створене, а епопея з конкурсом на посаду голови ДБР та його заступників триває майже рік. І, зважаючи на обсяг роботи з призначення штатів структури в регіонах, завершиться не скоро. Згідно із КПК цей орган мають створити до 20 листопада 2017 року. Проте вже зараз можна казати, що процес вибився з графіку.
Однак в Україні, окрім правоохоронних органів, боротьбою з корупцією займається громадськість. Наприклад, Центр протидії корупції, очолюваний Віталієм Шабуніним. ЦПК досліджує публічні закупівлі різного рівня, пише про «політичну» корупцію, — мова про спроби законодавчо обмежити повноваження новостворених антикорупційних органів, аналіз поправок до законодавства тощо, — займається розслідуванням корупційних схем. Окрім того, до антикорупціонерів вже встигли записати журналістів-розслідувачів із різних проектів, які систематично та регулярно випускають у світ матеріали, присвячені черговим схемам, пов’язаним із «зароблянням» грошей.
Загалом же нині можна говорити про антикорупцію як тренд для сучасних держструктур та політиків, що за ними стоять. На користь «антикорупційного тренду» може свідчити й історія з призначенням аудиторів НАБУ. Якщо коротко, то Верховна Рада намагалася просунути на цю посаду доволі сумнівних представників, що дає приводи говорити про бажання якщо не взяти НАБУ під контроль, то бодай вплинути на його роботу. У той же час чи не кожне велике затримання обертається на привід для піару чи антипіару різних політиків. Скажімо, затримання Насірова, пов’язане із «газовою справою Онищенка», дало привід НАБУ і САП нагадати про себе. Про підтримку Бюро громадянами можуть свідчити кілька сотень активістів, які заблокували чиновника в приміщенні суду. Очікувано, що тут не минулося без спроб заробити політичні дивіденди. Скажімо, у натовпі були помічені представники партії «Рух нових сил», створеної одним відомим закордонним політиком, які марно намагалися взяти на себе «координацію» блокування. Однак всі заслуги правоохоронців перекреслив сам Насіров, а точніше його дружина, коли внесла заставу і він вийшов на свободу.
Відзначилися в гучній антикорупційній боротьбі й Генпрокуратура з МВС. Як відомо, наприкінці травня Нацполіція та військова прокуратура провели масштабні обшуки в управліннях колишнього Міністерства доходів (про що згадувалося вище). Цифри вражали: 454 обшуки в 15 областях. Затримали 23 корупціонерів. Гелікоптерами доставили до Печерського суду в Київ. Однак той випустив під заставу сімох із них, ще четверо вийшли на свободу під особисте зобов’язання, 12 заарештували із правом внесення застави. Очільник МВС Арсен Аваков після цього на власній сторінці в соцмережах відзвітував про здобутки правоохоронців: кількість арештованих, сумарний розмір застави, вилучені в затриманих цінності тощо. Однак без належної роботи судової системи ці звіти сприймаються не інакше, як самореклама. Задля уникнення таких ситуацій в рамках судової реформи передбачалося створення антикорупційних судів, які займалися б суто таким видом кримінальних правопорушень. Відповідно до меморандуму МВФ від початку квітня законопроект про антикорупційні суди Верховна Рада має ухвалити до середини червня цього року, а самі суди повинні почати працювати до кінця березня 2018-го. Однак документ досі не прийнятий, попри значну обмеженість термінів. До того ж після масового виходу під заставу можливих хабарників вкотре зайшла мова про зміни до Кримінально-процесуального кодексу, які б унеможливили втечу підозрюваних.
«Варто розуміти, що для економічних злочинів КПК прописаний значно жорсткіше, ніж для різного роду криміналу. Справа може завалитися лише через те, що гроші, які мав брати хабарник, неправильно «мічені». Вже не кажучи про заставу як альтернативу для великих хабарників», — скаржилися автору цих рядків знайомі прокурори.
Однак і змін до КПК поки що немає. До того ж додають побоювань і останні ініціативи влади, пов’язані зі змінами до електронного декларування. Як відомо, парламент уніс поправки до законопроекту № 6172 «Про внесення зміни до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Ці правки розширили коло осіб, зобов’язаних подавати декларації. Тепер до них належать особи, уповноважені виконувати функції держави або місцевого самоврядування, керівники та члени антикорупційних громадських організацій, усі підрядники таких організацій. Це фактично створює проблеми не лише активістам-антикорупціонерам, а й журналістам-розслідувачам, які працюють як громадські організації через низку об’єктивних причин. Після таких змін експерти з медіа заговорили про спроби «закручування гайок» незручним атикорупціонерам-активістам. Однак ще небезпечнішими є правки до КПК, що безпосередньо зачіпають НАБУ. Дві зміни, які подали для «захисту бізнесу», фактично урізають повноваження антикорупційних правоохоронних органів і ставлять їх під контроль ГПУ. Ось у чому вони полягають: заборонити правоохоронцям, зокрема НАБУ, розслідувати кримінальні справи, якщо розслідування за тими самими обставинами було відкрите й закрите іншим правоохоронним органом, та зобов’язати правоохоронців, зокрема Бюро, закривати справу, якщо вона раніше була закрита за цими самими фактами. Таким чином, можна казати, що боротьба з корупцією для більшості нинішніх чиновників і депутатів — це навряд чи щось серйозне, а радше тренд, обов’язковий пункт у власному реноме. Такий собі вид спорту, де більше цінують участь, аніж перемоги.
