Статьи

Як люди Порошенка забрали у «Енергоатому» 300 мільйонів і віддали їх Ахметову. На черзі – ще 2 мільярди.

Останнім часом в риториці влади з’явилась одна максима: «Щоб подолати корупцію не потрібно воювати з конкретними корупціонерами. Потрібно міняти правила гри: щоб неможливо було вкрасти».

У нас є хороша ілюстрація до цього вислову. Яка повністю його заперечує. Бо на перший вигляд – і процедури прозорі, і алгоритм – чітко розписаний, а державні гроші – однаково щезли.

А те, що бенефіціаром схеми став олігарх, який знаходиться у хороших стосунках з президентом України – це вже дрібний нюанс. Бо й так зрозуміло, що в подібних історіях «чужі тут не ходять».  А тепер про деталі.

Теорія закону

Ще з часів Кучми в Україні існують перехресні борги між великими покупцями електроенергії, виробниками електроенергії та постачальниками сировини для виробників електроенергії. Борги ситуативно вимірюються в десятках мільярдах гривень і їх розподіл відбувається на рівні держпідприємства «Енергоринок», що виконує функцію такого собі казана.

Аби не перегризти один одному горлянку за ці борги всі учасники ринку вже давно домовились про правила співіснування і визначили їх у статті 15 закону України «Про електроенергетику». Згідно до неї усі гроші від покупців електроенергії скирдуються у загальний казан «Енергоринку» і далі розподіляються між енергетиками.

Алгоритм розподілу теж визначений. Якщо дуже спростити, то: приблизно 50% грошей забирають теплоенергетики, 40% – «Енергоатом», решта 10% ділиться між «Укргідроенерго» , «Укренерго», ТЕЦ та «зеленими» альтернативниками. І спочатку закривають найстаріші борги перед виробниками електроенергії.

Ще раз. Якщо якесь з обленерго у один прекрасний момент вирішує заплатити свій борг перед виробником енергії, то його гроші потрапляють в «Енергоринок», звідки цю суму у пропорції 50:40:10  отримують «тепловики», атомники, та «Укренерго», річковики з сонячниками і вітряками. Крок вліво/вправо – крадіжка з кишені сусіда. Погоджений з сусідами крок вліво/вправо – зґвалтування за попередньою згодою сторін.

Практика віджиму

У передостанній робочий день 2016 року – 29 грудня – була проведена миттєва багатоходівка по перекладанню грошей Ахметова з однієї кишені в іншу в обхід загального правила. Слідкуйте за ̶н̶а̶п̶е̶р̶с̶т̶к̶а̶м̶и̶ руками.

«ДТЕК Павлоградвугілля» вищевказаного бізнсмена, яке є одночасно і постачальником вугілля для виробництва електроенергії і споживачем електроенергії, вкидує в общак «Енергоринку» 635 мільйонів гривень свого боргу за спожиту електроенергію, ще 51 млн додає державний «Держвуглепостач».

За алгоритмом ці 686 млн грн. мали б розподілити у пропорції «50 тепловикам» : «40 атомникам» : «10 іншим» по старим боргам. Тобто кожен виробник електроенергії мав отримати свою порцію грошей.

Але в цей же день НКРЕКП за пропозицією Ради Оптового ринку електроенергії (чотири з десяти членів офіційно представляють групу Ахметова) приймає рішення про ексклюзивну проводку: вважати отримані від шахтарів гроші купою мільйонів для оплати не по старим боргам початку ХХІ сторіччя, а по боргам, що виникли станом на 1 жовтня 2016 року.

І друге виключення з алгоритму – це його повне ігнорування. Комісія під проводом Дмитра Вовка вирішила, що ці гроші треба ділити не за алгоритмом, а по справедливості. Ось обгрунтування такого рішення:

Видимість справедливості мала виконати факсограма №01/13-13532 від Міністерства енергетики.

«Нашим грошам» вдалось отримати дані про розподіл 686 млн грн. по цій факсограмі. Виявилось, що державні енергокомпанії отримали лише 10 млн грн., а енергокомпанії Ахметова – 676 млн грн. Тобто державні виробники і далі залишилися з боргами, які навряд чи колись погасяться. А от компанії Ахметова отримали погашення боргів перед ними в обхід загальної черги:

Як бачимо, атомники і гідроенергетики отримали нуль цілих нуль десятих. Хоча мали би -близько 300 мільйонів гривень.

Хто має відповідати за оборудку

Оскільки ми вважаємо, що крім «відкритих процедур» важливі і прізвища тих, хто їх порушив, то зафіксуємо відповідальних за цю багатоходівку:

• члени НКРЕКП, які 29 грудня проголосували за постанову №2385 «Про перерахування коштів»;
• міністр енергетики Ігор Насалик, який 29 грудня затвердив «Обсяги проведення розрахунків…» і надіслав їх до «Енергоринку» факсограмою №01/13-13532. Виконавець документа щодо розподілу коштів – директор Департаменту економіки та фінансів Міненерговугілля, також документ завізований директором Департаменту електроенергетичного комплексу Міненерговугілля та директором ДП «Держвуглепостач» Плюнгіним А.В.
• заступник гендиректора «Укргідроенерго» М.А.Левицький, який підписав листа свого держпідприємства на НКРЕКП, що не заперечує проти того, щоб не отримати грошей;
• віце-президента «Енергоатому» А.А.Айсін, який підписав листа від свого держпідприємства, що не заперечує проти того, щоб не отримати грошей.

Тобто державні атомники і енергетики своїми руками дозволили Ахметову і «порошенківцям» обібрати себе, та ще й надали люб’язних листів з дозволом. Тому оцінку оборудці 29 грудня 2016 року, гадаємо, варто було б дати в рамках не лише журналістського тексту.

Додатковий шарм від СБУ

У розпорядженні «Наших грошей» є лист на ім’я прем’єр-міністра від голови СБУ. Василь Грицак напередодні прийняття рішень НКРЕКП, Міненерго та «Енергоринку» попереджав Володимира Гройсмана, що ігнорування законного алгоритму розподілу грошей між енергетиками негативно відобразиться на «Енергоатомі» і «Укргідроенерго». А тому «з метою локалізації загроз енергетичній безпеці держави, усунення причин та умов, що дестабілізують соціально-політичну обстановку, вважається за доцільне невідкладно розглянути питання щодо недопущення реалізації запропонованого Радою ОРЕ механізму розподілу коштів між виробниками електричної енергії за відпущену електроенергію».

Але цей лист голови СБУ залишився лише цидулкою на папері. Бо Гройсман ніяк не впливає на НКРЕКП, яке очолює колишній працівник «Рошен» і «ICU» Дмитро Вовк. І яке приймає такі формули на зразок «Роттердаму+», з якої багатіє Рінат Ахметов та бенефіціар скупки євробондів «ДТЕКу» – фірма «ICU», яка, нагадаємо, веде фінансові справи Петра Порошенка.

Так що застереження голови СБУ «чомусь» не подіяло. Не полегшилось життя і в податливих атомників, які в 2016 році думали, що якщо на прохання «порошенківців» віддати ахметівцям 300 мільйонів, то це їм якось зарахується у майбутньому. Мрії телятка не збулись, навпаки: у хижаків лише розпалився апетит.

І що ми маємо у результаті? Маємо чесні й прозорі процедури, як цього прагне вся освічена громадськість, і маємо 300 мільйонів гривень, які щезли з бюджетних, тобто наших кишень.

А журналісти мають у своїх нотатках чергову схему. Якою можна перевіряти не тільки минуле, а й майбутнє. Річ у тому, що нещодавно «Енергоринок» взяв  2 мільярди гривень кредиту в «Ощадбанку».

Офіційною мовою: «Для погашення утвореної до 1 вересня 2017 року заборгованості перед енергогенеруючими компаніями «Центренерго», «Донбасенерго», «ДТЕК Дніпроенерго», «ДТЕК Західенерго» і «ДТЕК Східенерго» на виконання розпорядження Кабміну від 18 жовтня 2017 р. № 776-р «Про заходи щодо стабілізації роботи енергогенеруючих компаній теплових електростанцій».

Скільки отримають державні підприємства, а скільки приватні – побачимо невдовзі. Хоча те, що борги державним атомникам повертати не збираються – зрозуміло вже й зараз.

Головне – повернути борг відомому олігарху. Навіть, якщо доведеться залізти в кредит.  Діти віддадуть. Якщо НКРЕКП зробить остаточну відмашку на нову оборудку.