Главная
Не судіть, не судимі будете: які проблеми принесе судова реформа
Напередодні Нового року президент Петро Порошенко запустив другий етап судової реформи. 29 грудня була опублікована низка указів про призначення та переведення суддів, ліквідацію 117 районних судів та створення 50 окружних. Зміни торкнулися також господарських та апеляційних судів.
Так, до прикладу, районних судів в Києві більше не існуватиме – замість них створюються Центральний, Дарницький, Дніпровський, Подільський, Солом'янський та Шевченківський окружні суди. Працювати в них мають старі судді після переатестації або ж нові – відібрані на конкурсі.
Чітко визначеної дати, коли будуть створені нові суди, в указах не зазначено – зміни стануть чинними після опублікування в “Урядовому кур’єрі”. Також невідомо, що буде зі справами, які розглядаються чинними судами протягом кількох років. Мова йде, насамперед, про “справи Майдану”, які не видається за можливе завершити у осяжному майбутньому.
Тож поки у президентській адміністрації заявляють про “наближення судів і правосуддя до людей”, адвокати “Небесної сотні” та незалежні експерти б’ють на сполох. Хоч президент і пообіцяв, що буде розроблений механізм передачі справ, проте провести такі зміни можна тільки через парламент, а легітимність старих судів наразі стоїть під питанням.
Прозора вертикаль
Президент Порошенко 29 грудня скористався останньою можливістю прямо впливати на організацію роботи судової системи, ліквідувавши низку судів. З 1 січня 2018 року ці повноваження перейшли до Верховної Ради, в тому числі і щодо створення нових судів.
“Насправді, це є другий етап судової реформи. Першій етап завершено, як я і обіцяв, формуванням нового Верховного Суду, який був створений за допомогою безпрецедентно прозорого конкурсу, завдяки великій роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя та за активної участі громадськості”, – відзначив президент під час церемонії підписання відповідних указів.
Ідейним натхненником та ініціатором судової реформи прийнято вважати заступника голови Адміністрації президента Олексія Філатова. Іноді через очевидні спроби вибудувати контрольовану АП вертикаль судів його порівнюють із Андрієм Портновим. Хоча він перед журналістами усіляко заперечує свій вплив на суддів. І навіть зауважує, що якби хотів “портновщини”, то лишив би все по-старому.
Втім сформувати “свій” Верховний Суд, хоч і зі скандалами від громадськості, АП таки вдалося. Другою людиною в цій структурі став давній знайомий Філатова – Богдан Львов, а до складу нового ВСУ потрапило чимало суддів, кандидатури яких заветувала Громадська рада доброчесності.
За словами Філатова, нинішнє переформатування судів було зроблене задля організаційної та фінансової оптимізації, “для того, щоб забезпечити кращий доступ до правосуддя та більш ефективний розгляд судових справ”. Також він відзначив, що укази отримали схвалення Вищої ради правосуддя ще на етапі підготовки.
В свою чергу, голова ВРП Ігор Бенедисюк підкреслив, що прийняття цього рішення дасть більш чітку структуру судової системи і сприятиме відновленню довіри до неї. “Я вважаю, що це буде основою для стратегічного планування розвитку судової системи”, – сказав він.
Президент пообіцяв, що судді у нових судах будуть обиратися на “абсолютно прозорому конкурсі”. Порошенко також закликав науковців і адвокатів брати у ньому участь, “замість того, щоб сидіти і обурюватися у Фейсбуці несправедливістю і неефективністю судової системи”.
“Йдіть, беріть участь, проходьте конкурси, складайте іспити і приступайте до роботи. Це наша з вами справа. Це не справа окремо Вищої кваліфікаційної комісії, окремо Вищої ради правосуддя, або окремо громадськості, або окремо Президента. Це справа країни”, – підкреслив глава держави.
Покласти під АП
Член Громадської ради доброчесності Роман Маселко до реформи у такому вигляді ставиться скептично. На його думку, задля очищення судів їх не потрібно було ліквідовувати, адже це тепер загрожує повторним розглядом або й закриттям проваджень, що нині розглядаються.
“Крім того, неправда що у нові суди потраплять виключно на підставі конкурсу. Усі діючі судді мають право перевестись у нові суди без конкурсу. Тому очевидно, що метою не є очищення чи запуск конкурсних процедур. По-друге, після конкурсу у Верховний суд стало зрозумілим, що до громадськості ніхто прислухатися не має наміру”, – запевнив Маселко.
Директор Фундації DEJURE Михайло Жернаков додає, що при ліквідації суду суддю не можна просто звільнити, йому або їй потрібно запропонувати переведення. Існує можливість в ручному режимі запросити до центральних судів тільки “потрібних” суддів, а “неугодних” перевести куди подалі.
“Навіть якщо буде так званий якийсь конкурс, то із цими органами суддівського самоврядування ВККС та ВРП, і конкурсними процедурами за досвідом нового Верховного Суду, явно не можна далі продовжувати, бо ми отримаємо результат не кращий – абсолютно контрольований з боку президентської адміністрації”, – запевнив експерт.
Незрозумілою є логіка і щодо формування округів в яких працюватимуть нові суди. Жернаков розповідає, що тепер в адміністративну апеляцію із Бердянська доведеться їздити в Харків.
“Зрозуміло, що не є нормальним, коли в суді троє суддів: один захворів, другого заарештували, третій ще кудись пішов і нема судочинства – є із цим проблема. Але нові зміни подаються під соусом доступу до правосуддя. Який доступ, якщо до суду треба їхати 454 кілометри?”, – каже юрист.
На його думку, укрупнення в такому вигляді свідчить про спробу ще більше контролювати судову систему. Мовляв, менше судів – відповідно менше їх голів із якими потрібно домовлятися. “Контролювати голову одного великого суду набагато простіше, ніж 20 голів менших судів”, – стверджує Жернаков.
Маселко нагадує, що основна ідея реформи – це оптимізація, однак в багатьох випадках мова йде швидше про ускладнення існуючих процесів. “Загалом я не бачу позитиву від таких змін. Як мінімум, ми будемо спостерігати повний хаос в найближчі роки. І дуже ймовірно, що метою цих змін є саме формування лояльного чинній владі суддівського корпусу”, – резюмує член ГРД.
Водночас вже згаданий Філатов з цією позицією не згоден, і каже, що реформа дозволить звертатися до судів людям з регіонів, де в судах зараз нема суддів. А так вони хоч зможуть це зробити в районі.
Справи Майдану
Попри занепокоєння тим, що буде із судовою системою після введення нових змін, все ж більш нагальним стоїть питання: як бути із тими справами, які розглядають вже майже ліквідовані районні суди. Насамперед, мова йде про “майданівські справи”, які вже кілька років слухаються у київських судах.
На запитання журналістів, які ретранслювали ці побоювання, Філатов відповів, що якщо виходити з такої логіки, то жодну реформу суду не можна робити, бо він весь час слухає справи, в тому числі і резонансні. Але за його словами, суд завжди може попросити судову адміністрацію відкласти ліквідацію суду.
“Суд припинить своє існування тільки тоді, коли в цьому окрузі буде створено і фактично запрацює новий суд. Тобто буде певний перехідний період”, - зазначив заступник голови АП.
“І якщо є справи, на які треба три, шість дванадцять місяців, щоб їх закінчити, то суд може звернутися з таким проханням до державної судової адміністрації.. Звісно, чиясь справа то попаде на ліквідацію суду, але варто зробити так, щоб це не були складні, соціально значимі справи”, - запропонував Філатов як вихід.
Але адвокатів Майдану цей варіант не заспокоїв.
“У нас є справи, які розглядаються два з половиною роки, зокрема убивства на Інститутській, побиття на Кріпосному провулку, в загальному кілька процесів, які в судах з 2015-го, а деякі і з кінця 2014-го року. Очевидно, що частина з них не завершиться, наприклад, за рік, який ми умовно відводимо на створення цих судів. Відповідно ніякого механізму для наступності цих процесів не існує”, – розповідає адвокат “Небесної сотні” Євгенія Закревська.
Вона зауважує, що наразі також існує багато справ, які були передані в суди чи вже навіть розподілені, однак слухання ще не почалися.
“Потрібно було робити якийсь мораторій на передачу справ до створення нових судів. Ті, хто знаходяться під вартою, будуть просити змінити запобіжний захід. Виходить, що слідство працює в нікуди. Все, що зараз передається, очевидно, що воно не буде розглядатися”, – додає Закревська.
За словами Михайла Жернакова, стався збіг двох обставин: якщо формується новий склад суду, то справа йде на перерозподіл – це вимога процесуального кодексу. У випадку нового складу суду розгляд справи починається спочатку: допит свідків, дослідження доказів і так далі.
Роман Маселко, який також виступає як один із адвокатів “Автомайдану”, зазначає, що коли б не запрацювали нові суди – це створює проблеми для таких довготривалих та багатоепізодних справ, як “справи Майдану”. Він стверджує, що подібних справ тисячі і є великий ризик, що їх доведеться розглядати заново.
Закревська розповідає, що згідно із законом ліквідація суду відбувається в момент публікації інформації про початок роботи нового суду. Тож тепер це можна встановлювати в ручному режимі: ”не подобається ця справа і в день винесення вироку суд ліквідується”.
“Незрозуміло чому саме ліквідація, а не реорганізація. Тому що в разі реорганізації у нас є правонаступник, який може забрати ці справи і немає перешкоди для тих же суддів, якщо вони туди потрапляють, закінчити ці процеси. Мені здається, що той же Філатов не розуміє обсяг справ, багато важливих справи не можна закінчити за півроку або рік”, – каже адвокат.
- Информация о материале
Порошенко решил поссорить Фирташа и Ахметова: стало известно, зачем это Банковой
Украинские олигархи Дмитрий Фирташ и Ринат Ахметов уже давно планировали провести встречу в столице Австрии Вене. Слишком много общих интересов у двух главных акционеров «Оппозиционного блока», который пережил слухи о расколе и все еще остается влиятельной силой, которая может сыграть важную роль на будущих президентских и парламентских выборах. Но встреча оказалась омрачена арестом активов Ахметова в связи с делом о приватизации «Укртелекома», за чем, по информации некоторых украинских СМИ, стоит именно Фирташ. «Апостроф» узнал, кто на самом деле стоит за главным скандалом начала 2018 года и как с ним может быть связан президент Петр Порошенко.
5 января, сразу после новогодних праздников, в медиа-пространстве появилась информация о том, что, согласно решению кипрского суда, украинскому бизнесмену Ринату Ахметову заморозили активы на сумму более $800 млн. Суд принял во внимание исковое заявление проживающего в Лондоне Дениса Горбуненко (Raga Establishment Ltd) по делу о покупке Ахметовым «Укртелекома» в 2011 году - еще во времена президентства Виктора Януковича.
Как отметил в разговоре с «Апострофом» украинский бизнесмен, знакомый с ходом дела и пожелавший остаться неназванным, в оригинале иска на английском языке нет никакой конкретики, весь документ подается в пассивном залоге. «Пассивный залог употребляется, когда исполнитель действия неизвестен или несуществен, или когда действие или его результат более интересны, чем исполнитель. На русский язык фабулу перевели с использованием таких слов, как “вроде бы”, “как бы” и - чаще всего - “якобы”. То есть даже истец, который подает иск и который должен бы точно знать историю вопроса, по которому подает иск, подает ее не как свою версию событий, а как свод слухов и предположений», - обратил внимание собеседник издания.
При этом, по его словам, в Украине была дана несколько иная интерпретация события. «Истец – некий Горбуненко, бывший банкир, совладелец банка «Родовид», - в прошлые времена (до Майдана) причислялся к команде Дмитрия Фирташа и Сергея Левочкина. Если это так, то ответ на вопрос «Кому все это нужно?» очевиден: Фирташ и Левочкин ведут за спиной у политического партнера нечестную игру и хотят разорить Ахметова. И, если это так, то между двумя акционерами Оппоблока открытая война, которая ставит жирный крест на проекте «Оппозиционный блок» и начинает войну между двумя группами влияния внутри парламентской партии», - описал ситуацию источник «Апострофа».
Отметим, что слухи о расколе в Оппоблоке курсируют давно, еще в 2016 году появлялись сообщения о «разводе» между частями политической силы, ориентированными на Левочкина и Фирташа с одной стороны и на Ахметова - с другой.
«Информация об аресте счетов должна бы стать «вишенкой на тортике». После подобной информации – если она действительно правдива – пути к примирению быть не может: слишком большая обида нанесена Ринату Ахметову», - резюмировал собеседник «Апострофа».
В то же время, по словам другого собеседника издания, близкого к украинской власти, мало кто обратил внимание на важный аспект скандала. «Горбуненко - человек, близкий не только к Фирташу. Точнее не близкий, а работавший с Фирташем – как и со многими отечественными бизнесменами и олигархами. Вместе с тем, сейчас главный партнер и даже друг Горбуненко - Макар Пасенюк, которого называют «кошельком» и правой рукой в бизнесе президента Петра Порошенко. И тогда ситуация вокруг «ахметовских миллионов» может выглядеть совершенно по-иному», - сказал источник.
Дело в том, что раскол Оппоблока и попытка поссорить инвесторов этой политической силы Фирташа и Ахметова, утверждает он, может стать частью предвыборной стратегии украинской власти.
Действительно, источник «Апострофа», близкий к «оппозиционерам», утверждает, что разным частям партии удалось помириться. «Ближе к Новому году стало понятно, что, скорее всего, внутри «Оппозиционного блока» достигнут компромисс. Сигналы, которые из Вены в Украину посылал Дмитрий Фирташ, были так расшифрованы его соратниками: необходимо соблюсти единство и сохранить политическую силу в целостности. 22 декабря Сергей Левочкин инициировал заседание политсовета Оппоблока, на котором прозвучали примирительные заявления. В ахметовской части центром влияния и притяжения становится сторонник компромиссов и укрепления внутрипартийного единства Вадим Новинский – ему прочат роль нового лидера вместо Юрия Бойко, который слишком уж расслабился и согласился с предложенной ему ролью спарринг-партнера Петра Порошенко на следующих президентских выборах. Новинский в партии - единственный, кто будет драться с Порошенко, причем не из-за денег, а по причине старой взаимной ненависти», - утверждает он.
Также, по его словам, ходят слухи об объединении Оппоблока с рядом политических сил, среди которых «За життя» Вадима Рабиновича, «Видродження» и другие партии, которые попытаются занять нишу силы, «говорящей от имени жителей юго-востока Украины» и создать тем самым проблемы власти. Как писал ранее «Апостроф», одной из схем выборов президента в 2019 году, по словам экспертов, на Банковой видят выход во второй тур нынешнего лидера «оппозиционеров» Юрия Бойко, победа над которым Петра Порошенко не вызывает сомнений.
«Именно потому в этот момент - удар (по единству «оппозиционеров», - «Апостроф»). И это в первую очередь удар по самолюбию и принципам Рината Ахметова. Для него суть дела – не в потере 820 миллионов, в прошлом году, после начала блокады Донбасса, он потерял намного больше. Ахметов – игрок по своей сути. Он умеет с честью терять и с не меньшей честью отыгрываться. Но он не терпит нечестную игру и попытки мухлевать. В данной ситуации – это игра против Ахметова краплеными картами», - утверждает украинский бизнесмен, знакомый с ходом дела. При этом он заверил, что и Фирташу судебная победа над Ахметовым не принесет значимых дивидендов - прежде всего, политических. В связи с этим, он не сомневается, что причина возможного скандала - именно политика.
«Подобные бизнес-конфликты – в том числе с разрешением спора в Лондонском суде – не редкость для наших олигархов. В прошлом году, к примеру, упомянутый выше Вадим Новинский в Лондоне выиграл у Константина Григоришина 320 миллионов фунтов. Поднимались ли вокруг этого информационные волны? Еще раньше Виктор Пинчук и Игорь Коломойский полюбовно решили старый спор, который казался настоящей «вендеттой» олигархов. Деньги обычно любят тишину – и это точно, если мы говорим о таких типажах как Ахметов и Фирташ. И то, что информация о замораживании средств Ахметова буквально на следующий же день вылилась на страницы Financial Times – показательно. Операция «Как поссорить Дмитрия Васильевича и Рината Леонидовича» тщательно готовилась как в юридической, так и в информационной плоскостях. Кому-то очень надо придать ситуации с иском максимальную огласку. Предполагать, что само издание заинтересовалось междусобойчиками украинских олигархов – дело наивное. «Слив» документов иска против Ахметова – дело рук Банковой», - заверил «Апостроф» бизнесмен.
Его мнение подтверждает и источник «Апострофа», близкий к украинской власти.
«Ринат Ахметов – игрок. Петр Порошенко – тоже игрок. Игрок, которого недооценивают и считают чуть ли не «хромой уткой» на фоне всех тех политических скандалов, которые разгорелись в последнее время вокруг его имени. Но он будет играть – при этом не особо обращая внимание на то, что происходит вокруг. Его цель – всех поссорить, ослабить, чтобы во второй тур (президентских выборов, - «Апостроф») вышел Юрий Бойко с расколотым «Оппоблоком», у которого Порошенко легко выиграет. И именно для этого нужно столкнуть лбами Фирташа и Ахметова, расколов и нивелировав оппозицию. Ответ на вопрос, получилось ли ему успешно проделать эту спецоперацию, мы скоро узнаем», - резюмировал собеседник издания.
- Информация о материале
Як не треба утеплювати будинок: сім найпоширеніших помилок
Тема утеплення багатоповерхівок цікавить багатьох українців. Одні хочуть скоротити витрати на опалення, інші — зберегти тепло у квартирах. Донедавна основним критерієм при проектуванні таких робіт була ціна.
Однак недавній випадок у Солом'янському районі Києва, коли з фасаду багатоповерхівки обвалився майже весь шар утеплення з пінополістиролу, привернув увагу до якості виконання робіт. Цей випадок показав, що неякісно утеплений фасад є інвестицією у проблеми мешканців будинку.
На думку експерта з утеплення Олександра Пенова, київські майстри не очистили стіну від гермобутилу. Цією сумішшю, яка нагадує гуму, раніше часто обробляли фасади будинків, щоб вберегти їх від потрапляння вологи.
«Гермобутил — ненадійна основа, на нього не можна клеїти утеплювач. Потім за технологією потрібно було нанести шар ґрунту. Крім того, дюбелі були низької якості, і я не впевнений, чи їх було достатньо. В комплексі ці три помилки призвели до обвалу фасаду», — зазначає експерт.
Випадків порушення технології утеплення будинків є багато. Не всі вони призводять до руйнування фасаду, але у будь-якому разі термін його служби і якість утеплення значно знижуються. Часто підрядники задля економії часу та ресурсів свідомо допускають ці помилки.
Тимчасом співвласники будинків не вважають за потрібне контролювати якість таких послуг або просто не знають, на що потрібно звертати увагу. ЕП підготувала огляд найпоширеніших порушень, щоб мешканці могли самостійно проконтролювати якість робіт з утеплення.
- Неправильно підібраний утеплювач.
Зазвичай для утеплення фасаду використовують мінеральну вату або пінополістирол — пінопласт. Обидва варіанти мають свої переваги та недоліки. При виборі утеплювача для кожної будівлі необхідний індивідуальний підхід.
Пінополістирол легко горить, тому будівлі висотою понад 26,5 м рекомендують утеплювати мінеральною ватою. Якщо ж фасад утеплюють пінополістиролом, потрібно робити протипожежні «пояси» через кожні три поверхи та обрамлення навколо вікон з мінеральної вати.
«Мінеральна вата набагато краща за пінопласт. Вона має високу паропровідність, не горить, екологічно чиста, має звукоізоляційні властивості», —- зазначає експерт.
Проте мінеральна вата втричі дорожча, ніж пінопласт, удесятеро важча, легко вбирає вологу. Теплоізоляційні властивості обох матеріалів приблизно однакові.
«У нас не так багато спеціалістів з теплоізоляції, технологію часто порушують. Якщо роботи виконані неякісно, в утеплення з вати потрапляє волога, вона втрачає свої властивості і стає провідником холоду», — наголошує Пенов.
У погоні за низькою ціною власники будинків часто потрапляють у ще одну пастку — неправильний вибір пінопласту. Річ у тім, що деякі недоброчесні підрядники утеплюють будинки пінопластом, який використовується для упаковки. Він непридатний для утеплення, хоча на вигляд схожий на утеплювач.
Відрізнити обидва види пінопласту можна за маркуванням, чеками на закупівлю та щільністю: пінопласт для утеплення суттєво щільніший і ламається лише шматками, а не окремими кульками.
- Непідготовлений фасад.
Фасад повинен бути рівним, очищеним від бруду та фарби, мати хороші адгезійні — здатність до прилипання — властивості. Нерівності мусять бути вирівняні штукатурним розчином, а перепади поверхні не повинні перевищувати 2 см.
«Я ще не бачив жодного будинку з ідеально рівними стінами, які б відповідали всім вимогам. Це стосується і новобудов, і панельних будинків», — каже Пенов.
Нерівна поверхня призведе до утворення пустот, де накопичуватиметься руйнівна волога. Отже, через кілька років інвестицію в утеплення доведеться повторити.
- Економія на матеріалах.
Часто мінеральну вату чи пінополістирол кріплять за допомогою клею, який не підходить для цих робіт. Експерти наголошують, що звичайний клей для керамічної плитки, який значно дешевший, не підійде.
Під час монтажу клеєм потрібно покривати не менше 70% поверхні плити. Замовнику слід уважно стежити за роботою компанії, яка утеплює фасад будинку.
Часто виконавці економлять на механічних кріпленнях утеплювача.
Під час монтажу утеплення з пінополістиролу потрібно використовувати не менше шести пластикових дюбелів на квадратний метр та не менше восьми дюбелів на квадратний метр під час монтажу мінеральної вати.
Ще один важливий компонент — сітка, яка накладається на фасад перед утепленням.
Вона повинна мати антикислотне просочення, бо сучасні штукатурні суміші створюють агресивне кислотне середовище, яке роз'їдає армований шар.
- Порушення технології кріплення.
Приклеюючи вату чи пінополістирол до фасаду, потрібно дотримуватися технології укладання плит у шаховому порядку на кутах.
«Якщо кути «перев'язують» близько 80% ремонтних бригад, то у 95% випадків вату навколо віконних отворів приклеюють хаотично, порушуючи інструкцію. Саме в цих місцях через кілька років утворюються тріщини», — зазначає Пенов.
У пінополістиролу та мінеральної вати різні схеми кріплення. Під час монтажу вати потрібно використовувати дюбелі з металевим осердям і пластиковою термічною головкою. Пінопласт слід кріпити лише пластиковими дюбелями.
«Робітники часто використовують дешеві пластикові дюбелі з вторинної сировини. Вони дешевші, але мають нижчу якість — тріскають на морозі. Такі дюбелі не витримують навантаження», — зазначає експерт. Ще одна важлива деталь — дюбелі не можна забивати в утеплювач більш ніж на 1 см.
- Недотримання технології покриття.
Гідрозахисний шар — це штукатурка, яка укладається на фасад разом із сіткою. Він захищає утеплювач від води та ультрафіолету і є основою якісного утеплення. Утеплювач не можна залишати відкритим, адже пінополістирол руйнується під дією ультрафіолету, а мінеральна вата втрачає свої властивості під дією вологи.
Товщина армованого гідрозахисного шару повинна бути не менше 3 мм при використанні тонкошарових штукатурок для декоративного покриття і не менше 5 мм у разі використання фарб. Важливо, щоб сітка була всередині штукатурної суміші. Сусідні смуги сітки обов'язково повинні перекривати одна одну на 5-10 см.
- Порушення температурних норм.
При температурі нижче 0°C утеплювати будинок категорично заборонено. Виробники рекомендують наносити розчини при температурі не нижче +5°C.
Якщо температура нижча, роботи не проводять або забезпечують відповідну температуру у робочій зоні. Нехтування цим правилом негативно впливає на якість системи теплоізоляції, її довговічність та безпечність.
- Неправильна товщина утеплювача.
Товщину шару утеплення розраховують за формулою. При цьому беруть до уваги температурну зону, товщину стін і матеріал, з яких вони виготовлені.
В Україні є чотири температурні зони. Київ перебуває у найхолоднішій — північній. Чим тонкіша стіна, тим більше потрібно утеплювача. Бетонні стіни найхолодніші, а стіни з газоблоку найтепліші. Для Києва мінімальний шар утеплення — 100 мм.
Для утеплення підвалу використовується екструдований пінополістирол. Підвал обкопується на глибину промерзання, до 1 м, поверхня чиститься, приклеюється пінополістирол і наноситься гідроізоляційний шар.
- Информация о материале
Бледный отличник или румяный троечник?
Школьников перегружают домашними заданиями. Об этом все громче говорят в родительских сообществах. Если у ребенка 7—8 уроков, то есть он учится полный взрослый рабочий день, то и дома учеба продолжается. Пришел, отдышался — и снова за письменный стол: ведь на завтра задали новые уроки! Наверное, немногие взрослые согласились бы на такой ненормированный рабочий день. Почему «большая домашка» процветает в школе?
Как-то на каникулах дочь моих знакомых записалась в подростковый клуб на тренинг по основам маркетинга. Занятия вели топ-менеджеры ведущих фирм. Короче говоря, люди, далекие от школы. Приходит ребенок домой после очередного занятия и говорит родителям: нам задали домашнее задание — найти информацию вот по этому вопросу и подготовить презентацию. Подруга, опытная школьная мать, закатила глаза: «Что, опять??? И как всегда срочно и много, и никого не волнует, как все успеть? Чем помочь, что объяснить?» «Да нет, мам, мне все вроде бы понятно. И даже интересно», — отвечает дитя. В итоге подготовка презентации и доклада заняла у юного студента от силы двадцать минут. А рассказы взахлеб о том, что удалось нарыть и вставить в презентацию, — весь вечер. Вопрос, порученный для исследования, оказалось, был очень маленьким, но очень важным и интересным.
Потом на этих тренингах были разные интересные проекты, ради которых подростки после занятий (да еще и в свои законные каникулы) собирались то в креативном просторе «Часопыс», то у кого-то дома, то в парке, обсуждали и спорили. За выполнение этих заданий никто не ставил оценки и не давал никаких пряников. Просто интересно было. Просто это было нужно не преподавателям, а ребятам. «Вот почему в школе так нельзя?» — сокрушалась подруга, попробовав счастливой жизни мамы радостного и увлеченного ученика. А и вправду — почему?
На самом деле в школе тоже не должно быть много домашних заданий. Еще в 2001 году были приняты Государственные санитарные правила и нормы (ГосСанПиНы), где черным по белому расписано, сколько времени должно занимать выполнение «домашки» в каждом классе. Если коротко, то нормы такие: объем домашних заданий должен быть таким, чтобы затраты времени на их выполнение не превышали во 2-м классе 45 минут; в 3-м — 1 ч 10 мин ; в 4-м — 1 ч 30 мин; в 5—6-м — 2,5 ч; в 7—9-м — 3 ч; в 10—12-м — 4 ч. В 1-м классе на дом ничего не задают, во 2—4 классах домашние задания не рекомендуется задавать на выходные и праздничные дни.
О том, что домашние задания должны соответствовать определенным нормам, всегда напоминает Министерство образования. Чуть ли не каждый новый министр подписывает методические письма школам — и что? Похоже, все предостережения и напоминания так и остаются на бумаге и передаются от министра к министру как переходной вымпел.
Домашнее задание по-прежнему часто напоминает загадки Змея для Ивана-царевича: исхитрись-ка ты добыть к завтрашнему утру (вызубрить, подготовить, написать, перечитать)… Не можешь? Никого не волнует, получишь двойку.
Одних родителей это устраивает, и даже успокаивает: много учится, значит, развивается, умнеет, и это очень хорошо. Другие, наоборот, возмущены: от такой круглосуточной учебы больше вреда, чем пользы. Не все готовы положить жизнь на зубрежку, отказавшись от любимых занятий, увлечений и кружков. Вопрос, что лучше: бледный, нервный, с черными кругами под глазами отличник или же румяный счастливый троечник — встает во всей остроте. Выбор нелегкий.
Да, есть те, кто откровенно учиться не хочет. Но есть и такие школьники, кто, может, и хотел бы честно все учить и делать все задания, но не согласен сводить к этому всю жизнь, без выходных и проходных. Вот и учится списывать, выкручиваться и «определяться с приоритетами», то есть выбирать несколько предметов, которые «будут нужны в будущем». По ним все задания будут выполняться тщательно и старательно, а на остальные можно махнуть рукой — как получится. Все знают о такой стихийной специализации в школе, но делают вид, что ее как бы нет. Вот отсюда, в том числе, и растут ноги академической недобропорядочности (некоторые дети учатся выкручиваться и списывать там, где не справляются физически и морально). И неуспеваемости. И падения качества образования.
Так почему же не срабатывают министерские инструкции и родительские возмущения? Почему огромные домашние задания, этот гранит науки, продолжает немилосердно давить и прижимать к земле, вместо того чтобы давать крылья? Да потому, что это более серьезная и глубокая проблема, и простой инструкцией «так делать низзя!» ее не решить.
Причин три. Профессионализм учителя, программы и учебники.
Как ни крути, а от учителя тут зависит больше всего. Непосильное домашнее задание — это признак недостаточного профессионализма. Обратите внимание: громоздкие и неинтересные «домашки» задают не все учителя. Есть те, у кого все четко продумано, где задают немного, но емко. Таких учителей не так много, как хотелось бы, но они есть.
Другие действуют по принципу: то, что я не сделал на уроке, дети выучат сами дома. Себе такой учитель оставляет только функции надзирателя и контролера. Ему хорошо — не нужно думать, как лучше донести материал.
Нет, конечно, контроль должен быть. И самостоятельная работа ученика тоже бывает полезна. Но в меру, и там, где это уместно.
Справедливости ради нужно сказать, что подготовить и провести хороший урок учителю тоже бывает нелегко по чисто объективным причинам. Знакомая преподаватель химии в маленьком городке, рассказывала мне, что в ее кабинете реактивы и колбочки-баночки обновлялись последний раз, когда построили школу, то есть в 1998 году. «И как я продемонстрирую важную тему своим ученикам, как заинтересую? На пальцах? Конечно, я рассказываю и показываю картинки. Иногда сама делаю опыты. Но разве их видно на задних партах? А если и видно — всегда интереснее самому пощупать. Трудно стимулировать интерес».
Учителя также отмечают, что иногда количество уроков, отведенных программой на ту или иную тему, не позволяет качественно ее пройти, не хватает, например, уроков на практическое решение задач — и это приходится наверстывать за счет домашних заданий. Но все равно, при любых обстоятельствах учитель должен правильно планировать материал, не сваливая кучу заданий на дом. Ведь и толку от этого будет мало.
Еще одна причина того, что наши ученики тратят много времени на выполнение домашних заданий, — качество учебников. Иногда их параграфы напоминают манную кашу, размазанную по стенкам, в которой трудно отыскать комочки мысли. Многословный, наукообразный, неструктурированный текст, без четкой логической цепочки — чтобы понять его, а потом уложить у себя в голове по полочкам, нужно потратить много времени.
Оставляют желать лучшего и школьные программы. Мнения о них у учителей очень разные. Да, их обновили, но обновление это, скорее, косметическое. «Что-то переставили местами, немного выбросили, немного перенесли в другой класс — это хорошо, давно надо было разгрузить. Но это те же программы, что и были, только немного улучшенные», — говорят мне знакомые учителя. Понятно, что для серьезных изменений нужно время, но пока имеем вот такую картину.
Однако дело не только в программах. Есть еще особый вид педагогического энтузиазма, благодаря которому увеличивается нагрузка на детей. В некоторых престижных школах (лицеях, гимназиях) часто догружают детей сверх программы. Мы, мол, не обычная школа, у нас и знаний больше получают, что ж вы хотели. Только вот непонятно, почему углубленное изучение чего-то — это обязательно продвижение вширь? Может, лучше продвигаться вглубь? Можно получить хороший урожай, засеяв 10 полей, а можно получить такой же, засеяв три поля, но подойдя с умом и используя передовые технологии.
Не спорю, иногда дополнительная информация по предмету уместна и очень важна для углубленного изучения. Но кто определяет вот эту уместность и границу, за которой она переходит в маразм? Не все учителя визируют свои дополнительные программы и идеи в вышестоящих инстанциях (даже если бы и визировали, это не всегда гарантия качества). Часто такой вот догруз внепрограммным материалом — личное дело учителя. Если он хорошо разбирается в своем предмете, он понимает, что полезно, что еще нужно добавить. А если профессионализм педагога прихрамывает, и он бездумно валит в одну кучу важное и лишнее, лишь бы посолиднее выглядело? Где взять ресурс времени для таких вот дополнительных тем? Естественно, за счет «домашек».
Опытные учителя, которым не все равно, для галочки дети выполняют их задания или же это приносит пользу, все очень четко планируют, дозируя большие задания: «через неделю вы должны будете сдать вот это стихотворение, можете начинать учить», «начинаем изучать вот эту таблицу с формулами, по две на каждом уроке» , «выберите тему проекта, и через месяц мы приступаем». Те, кому все равно, рубят сплеча: за завтра все выучить и сдать, не сдашь — двойка.
Интересно, что для школ созданы специальные компьютерные программы, которые помогают администрации составить правильное, сбалансированное, соответствующее санитарным нормам расписание. Вот если бы такая программа была создана и для домашних заданий! Например, в базу данных школы вносятся все «домашки», заданные каждому классу за день. И если происходит перегруз, включается сирена — сигнал тревоги. «И автоматически снимается премия с того, по чьей вине это произошло», — добавила штрих знакомая методист, с которой мы обсуждали эту шуточную идею.
Шутки шутками, но, рассуждая о проблеме домашних заданий, обычно все сваливают на учителей: инструкции не выполняют и во всем виноваты. Но хочу напомнить, что в школах есть еще и администрация, которая должна интересоваться процессом учебы, проверять журналы, тетради, дневники, следить за выполнением санитарных норм и предписаний министерства.
Однако будет несправедливым говорить, что в школе с домашними заданиями все обстоит так уж мрачно и «зрада зрадная». Недавно я увидела в соцсетях сообщение молодого директора одной киевской гимназии, которая рассказывала о том, что вместе с коллегами — директорами других школ они решили провести хакатон. На нем, среди прочего, учителя гимназии будут выполнять домашние задания, которые задавали в сентябре-ноябре своим ученикам. Просто будут вытягивать их, как билет на экзамене. Это замечательная идея. А для чистоты эксперимента можно было бы предложить каждому учителю вытащить задания не только по своему предмету, но и еще по пяти-шести (ведь именно столько должен делать ответственный старшеклассник за один вечер). Может быть, это будет действеннее, чем инструкции министерств о том, что много задавать нельзя?
Ну, а если серьезно, то понятно, что проблема больших домашних заданий не так проста, как кажется. И справиться с ней можно, только серьезно изменив школу, начиная с профессионального роста учителей и заканчивая программами и учебниками. Тогда школа имеет шанс стать территорией радости, здоровья, успеха, а не зоной, где с утра до ночи трудятся на каменоломнях гранита науки добросовестные каторжане. И спасибо тем неравнодушным Учителям-профессионалам, которые не допускают этого.
- Информация о материале
Золотий газонокосарник, або як менеджери Кернеса косять мільйони
Парки та сквери у Харкові – це не просто красиво, але це й ще прибутково для менеджерів, які мають доглядати, щоб вся ця краса була у прийнятному стані.
Менеджери Кернеса давно вже не вигадують складних схем. Адже навіщо придумувати щось складне, якщо проста оборудка приносить десятки мільйонів гривень щороку.
Сенс цієї схеми дуже простий: на початку року проводиться тендер на «космічні об’єми» щодо прибирання та догляду за зеленими зонами міста. Це дозволяє вигравати щороку одним й тим самим фірмам. А далі слідкуємо за руками, руками працівників КП, які майже не змінюють вартість, але в рази знижують об’єми робіт.
В кінці 2016 року та протягом 2017 року Департамент комунального господарства Харківської міськради уклав з СКП «Харківзеленбуд» 4 договори загальною вартістю майже 78 млн.грн. на прибирання та догляд за об’єктами зеленого господарства міста. Потім укладалась купа додаткових угод, які в підсумку зменшили вартість цих чотирьох договорів на 1,22 млн.грн., а ось об’єми зменшили в рази. Всього планувалося виконати 208 видів послуг.
В останній робочий день 2017 року, два з цих чотирьох договорів продовжили на 3 місяці в 2018 році. Загальна вартість двох додаткових угод склала 14,75 млн.грн.:
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-12-01-001332-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-08-23-000740-b
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-08-23-000755-b
https://www.facebook.com/anticor.kharkiv/posts/1940881756188041
Обсяги виконання послуг (очікувані об’єми робіт) у всіх чотирьох договорах викликали великі сумніви.
- річний загальний обсяг поливання газонів зі шланга складає 495,9 квадратних кілометри, що майже в 1,5 рази більше, ніж площа всього міста Харкова.
- річний загальний обсяг прибирання з газонів трави складає 419 квадратних кілометри, що також більше, ніж площа всього міста Харкова.
- річний обсяг викошування трави тримером складає 1254,3 квадратних кілометри, що в 3,6 разів більше, ніж площа всього міста Харкова.
- річний обсяг викошування газонів газонокосаркою складає 2139,2 квадратних кілометри, що в 6 разів більше, ніж площа всього міста Харкова.
Планується також видалити за 1 рік 4,35 мільйона кущів, посадити 157 мільйонів квітів-одноліток та 82,5 мільйони килимових квітів.
Обсяги дійсно просто «космічні».
В Департаменті комунального господарства міськради тоді пояснили, що це планові (очікувані) обсяги робіт, які можуть і змінитись де-факто. Але, договори були підписані саме з цими обсягами робіт.
В підсумку, були підписані додаткові угоди до всіх чотирьох договорів, які зменшили об’єми робіт (зроблено було по-факту) в 7-10 разів від запланованих на початку року. Але, вартість договорів при цьому майже не змінилась.
Послуги, які Департамент комунального господарства замовив СКП «Харківзеленбуд», комунальне підприємство в свою чергу перезамовило приватникам, уклавши 2 договори.
Вартість двох договорів склала 14,66 млн.грн. Тоді обидві угоди уклали з ТОВ «Клімтехінвест». А, єдиним конкурентом було ТОВ «БК «Ярко».
Цю схему комунальники Кернеса намагаються провернути й цього року.
На 2018 рік заплановані об’єми робіт значно перевищують навіть заплановані об’єми робіт на 2017 рік, не говорячи вже про фактичні обсяги робіт, які були зроблені в 2017 році. Щодо найбільшої угоди, то вона ще не підписана, а ось приватники своє вже отримали.
18 грудня 2017 року «Харківзеленбуд» уклало 2 договори загальною вартістю 28,61 млн.грн. на прибирання та догляд за об’єктами зеленого господарства в 2018 році.
Обидві угоди уклали з ТОВ «БК «Ярко». Єдиним конкурентом під час аукціонів було ТОВ «Клімтехінвест».
Дуже зручно – один рік ти на бюджетному підряді, другий рік я. Головне чергуватись, щоб ніхто не образився.
Лише за рік роботи з прибирання та догляду за об’єктами зеленого господарства міста подорожчали вдвічі. Секрет тут в обсягах замовлених послуг. Площа міста не змінювалась, нових скверів, газонів, квітників не з’являлось/не додавалось, лавок та урн вдвічі більше в місті не з’явилось, снігу в два рази більше за прогнозам не випаде. Але, при цьому об’єми очищення газонів і квітників від випадкового сміття, очищення газонів і квітників планують збільшити в 2-3 рази.
Для порівняння: миття урн в 2018 році закладено обсягом 24900 шт., в той час як в 2017 році кількість вимитих урн склала 4840. І подібне по багатьом параметрам.
Серед переліку послуг, які будуть також надаватися: миття та протирання диванів і лавок, змітання снігу з лавок, посипання доріжок піском, очищення газонів, звалювання дерев, викорчовування пнів, прополювання чагарників, тощо.
В 2018 році в рамках 2 договорів на прибирання та догляд за об’єктами зеленого господарства передбачено 119 видів послуг. Немає жодної послуги, обсяги якої в 2018 році менші або дорівнюють обсягам 2017 року.
Тож чергові 40-50 млн.грн. й цього року завдяки схемі «золотого газонокосаря» втратять харків’яни.
Директором СКП «Харківзеленбуд» - Микола Блуд.
ТОВ «БК «Ярко» є харківською фірмою, але раніше зареєстрована була у Києві. За даними ЗМІ «БК «Ярко» має теж обладнання, що й ТОВ «Клімтехінвест». До кінця 2012 року ця фірма належала Роману Ровенському, сину Олександра Ровенського , який є власником ТОВ «Ексіс». До недавнього часу разом з Олександром Ровенським співвласницею в ТОВ «Ексіс» була Наталія Остапчук – дружина екс-начальника ДП «Південна залізниця», нардепа Віктора Остапчука. Згодом «БК «Ярко» переписали на Віктора Клиновського (також є і керівником фірми) з міста Дружківка Донецької області.
ТОВ «Клімтехінвест» також зареєстрована у Харкові по вул. Чоботарській зі статутним капіталом 1 тис.грн. Власником та керівником фірми є Олександр Некіпєлов. Засновником та першим керівником був Сергій Мірошниченко. Після чого деякий час керівником був Антон Єна.
Олександр Некіпєлов раніше, в 2010-2011 роках, очолював у якості директора ТОВ «Лоска» з групи фірм, які через низку попередніх засновників близькі до оточення все того ж Віктора Остапчука. «Клімтехінвест» почав вигравати тендери у 2013 році і отримав замовлень саме від «Південної залізниці» на 19,18 млн.грн. З вересня по грудень 2016 року СКП «Харківзеленбуд» уклав 4 угоди з ТОВ «Клімтехінвест» на загальну суму 16,8 млн.грн.
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальність несе ГО «Харківський антикорупційний центр». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.
- Информация о материале
Іменем Al Jazeera: хто і чому воює за мільярди вкрадені оточенням Януковича
Інформаційний рік України почався з матеріалу арабського каналу Al Jazeera щодо спецконфіскації 1,5 мільярдів доларів екс-президента Януковича та його оточення. Журналістам арабського телеканалу якимсь дивом вдалося дістати текст рішення Краматорського суду, який до того 9 місяців не могли отримати ні очільники НАБУ, ні представники громадських організацій, оскільки документ був засекречений і схований у сейфі.
Оприлюднений документ свідчить, що арешт коштів відбувся в рамках розслідування військовою прокуратурою оборудок Сергія Курченка і частково описує, як гроші через фіктивні фірми-одноденки виводилися на офшори, а потім з них скупалися облігації внутрішньої позики.
Ще в травні кілька офшорних компаній, чиї кошти були арештовані, через своїх адвокатів оскаржили рішення Краматорського суду. Але успіху не досягли.
В четвер ГПУ не визнала і не спростувала оприлюднений документ, щоб не давати підстав для подальшого оскарження в судах.
За словами джерел INSIDER, єдиний суд, який може використати матеріал «Al Jazeera « як доказ – це Лондонський суд.
Появі ж матеріалу з коментарями директора НАБУ на арабському телеканалі передували перевірки в Держфінмоніторингу та Ощадбанку того ж таки бюро у справі про 1,5 мільярди.
Відтак INSIDER вирішив нагадати, хто і за що бореться в питанні конфіскованих грошей Януковича.
По закону не вийшло
У 2014 році були заарештовані грошові активи колишнього глави держави Віктора Януковича і його найближчих соратників. Згідно з офіційними даними, Держфінмоніторинг заблокував гроші 19 нерезидентів, пов'язаних з колишнім президентом на суму 1,34 млрд доларів. Більша частина суми - 1,49 млрд гривень і 1,02 млрд доларів - це цінні папери. Безпосередньо в грошах було заарештовано близько 380 млн гривень та близько 160 млн доларів.
Але зарахувати ці кошти в бюджет країни не могли, оскільки потрібно було рішення суду. Натомість розслідування справ велися дуже довго, і результатів можна було б чекати десяток років.
Тому соратники тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка вирішили скористатися європейською практикою і внести закон про спецконфіскацію. Його авторами виступили Сергій Пашинський і Тетяна Чорновол. Протягом 2014-2016 законопроект зміг пройти в Раді тільки перше читання.
Весь цей час законопроект критикували з різних приводів – починаючи від спроби розправи над політичними опонентами і до того, що вилучення коштів за такою схемою легко оскаржать в Європейському суді. Пашинського звинувачували в спробі привластнити майно Курченка. Натомість сам депутат припускав, що дехто з найактивніших критиків законопроекту просто отримав хабар від Арбузова і компанії по 200 тисяч доларів на кожного.
Тим часом в Латвії у 2016 арештували 50 мільйонів з компаній Сергія Арбузова, і ніхто досів не оскаржив це рішення.
Восени 2016 Мін’юст після міжнародних консультацій вніс законопроект, який проводив спецконфіскацію через норми цивільного кодексу. Але і в такій редакції за нього не стали голосувати. 8 разів законопроект не могли внести до порядку денного, а потім ще 5 разів провали голосування в першому читанні і за направлення на доопрацювання. При цьому фракція БПП в кращому випадку давала 90 голосів зі 140.
В 2017 до закону про спецконфіскацію вже не поверталися.
Гроші на стрічки, дотації і курей Косюка
З весни минулого року оточення президента почало працювати над концепцією його другого строку. І одним з варіантів стало відкриття об’єктів інфраструктури, а також соціалізація бюджету.
Для цього потрібні були додаткові гроші. На цей момент військовому прокурору Костянтину Кулику вдалося вмовити генерального прокурора конфіскувати кошти Януковича через рішення суду. Суд вибрали краматорський, оскільки саме в цьому регіоні служив Кулик. І це додало негативу, бо Кулик сам перебуває під розслідуванням НАБУ.
Гроші були арештовані, і майже одразу передані з Ощадбанку в Держказначейство.
При цьому прокурорські кажуть, що доводилося все робити в умовах надсекретності, оскільки про всі кроки зацікавлені довідувались наперед. Так само, як і продавались матеріали справ.
Після президентських реляцій Мінфін дав роз'яснення, що $ 1,1 млрд (близько 30 млрд грн) перераховані на рахунок Держказначейства, однак надходження понад плану можуть бути використані тільки після внесення змін до закону про державний бюджет. Оскільки план по спецконфіскації в держбюджеті-2017 становив лише 11,5 млрд грн. Заарештовані облігації, які були погашені до кінця 2016 року, включені в $ 1,1 млрд. Непогашеним залишався один випуск на розміром $ 200 млн.
В останній день літньої сесії народні депутати внесли зміни до держбюджету і розподілили кошти від спецконфіскації – гроші пішли на виплату субсидій, сільську медицину, армію, виплати сільгоспвиробникам (половина дісталась холдингу Косюка).
За місяць до цього активісти дізнались, що рішення суду засекречене, і почали хвилю обурення з цього приводу.
Восени були конфісковані ще 200 мільйонів доларів, які знаходились в Укрексімбанку.
Тоді ж адвокати Януковича стали вимагати через суд від Ощадбанку інформації, з яких рахунків взяті кошти. Бо, за їх словами, в президента-втікача був тільки 31 мільйон.
8 листопада Юрій Луценко звинуватив НАБУ в тиску на Ощадбанк для отримання засекреченого тексту рішення суду про спецконфіскацію 1,5 млрд доларів колишнього президента Віктора Януковича і його оточення.
НАБУ пояснило це зникненням заарештованих в «Ощадбанку» коштів, які належали компанії Quickpace Limited, пов'язаної з нардепом Олександром Онищенком, через що детективи бюро і допитали керівників Ощадбанку.
Водночас у 20-х числах грудня НАБУ та САП провели виїмку документів у Держслужбі фінансового моніторингу.
Війна НАБУ і ГПУ
Співрозмовник INSIDER у САП підтвердив, що виїмка відбулася на підставі відповідної ухвали суду від 18 грудня, однак не уточнив, які саме документи були вилучені.
У НАБУ додали, що до ЄРДР внесені відомості про початок розслідування провадження за фактом можливого посібництва голови Держфінмоніторингу Ігоря Черкаського в розтраті облігацій внутрішньої державної позики, що належать компанії-нерезиденту Wonderbliss Ltd, в особливо великих розмірах, які обліковувалися в Ощадбанку й були конфісковані за рішенням Краматорського міського суду Донецької області.
Wonderbliss Ltd – одна з офшорок, що оскаржує рішення краматорського суду.
27 грудня в Ощадбанку ще раз провели обшуки. До початку січня керівництво державного банку пообіцяло і надало частину документів. Насправді, рішення краматорського суду було прописане так, щоб обійти всі раніше накладені арешти, тому претензій до банку бути не може.
Натомість джерело в антикорупційних органах повідомило, що одна з офшорних компаній, що за переуступкою у 5 мільйонів доларів викупила права на активи у 100 мільйонів, якими після купівлі у Сергія Курченка, нібито, володів нардеп-утікач Олександр Онищенко, намагається домогтися виплати цих 100 мільйонів від України.
З цією метою, компанія надсилала своїх представників на зустріч до заступника директора НАБУ Гізо Углави з проханням якимось чином повернути ці кошти.
«Однак, прохачі отримали відповідь, що гроші знаходяться у бюджеті, і ніхто їх повертати не буде», - сказав співрозмовник.
За його словами, вищевказана «офшорка» нібито також намагається домогтися повернення коштів за допомогою інвестиційної компанії Dragon Capital.
До Нового року співрозмовники казали, що справу закриють до 10 січня.
Але на початку року концепція змінилась.
Подарунок президенту на Різдво
На Різдво на телеканалі «Al Jazeera « вийшов сюжет, який якраз і розповідав про те, як бізнесмени Олександр Онищенко і Павло Фукс придбали у Сергія Курченка компанію, яка володіє 160 мільйонами доларів заморожених активів екс-президента Віктора Януковича.
Йшлося якраз про вже згадану Quickpace Limited, яка фігурувала у справі про вимивання грошей Онищенком. І через яку приходили детективи НАБУ з обшуками в Ощадбанк.
Оприлюднений договір не є підписаним, і за інформацією INSIDER, його вилучили детективи НАБУ при одному з обшуків у фіктивних фірмах Онищенка.
В наступному сюжеті Al Jazeera оприлюднила і саме засекречене рішення краматорського суду. На документі немає ні номера, ні печатки. І в такому вигляді його можна було б отримати або викрасти в реєстрів державної судової адміністрації. Оскільки ні НАБУ, ні САП цього рішення не мали навіть в такій формі.
ГПУ не визнає достовірність цього документа, як і не спростовує.
Тому з таким текстом можна іти тільки в Лондонський суд, і посилатися на матеріали ЗМІ і думку експертів.
Після виходу другої частини розслідування «Al Jazeera « найбільшого розголосу отримала участь компанії ICU, з якою пов’язані очільниця НБУ Валерія Гонтарєва і найближчий фінансист президента Макар Пасенюк. Компанія брала участь у придбанні облігацій внутрішньої державної позики офшорними компаніями Сім’ї Януковича.
Сама Гонтарєва заперечила кримінальність та осудність своїх дій.
«Зараз деякі політики звинувачують мене в сприянні виведенню коштів «злочинної влади». Вважаю таке звинувачення нісенітницею, адже ці кошти не виводилися за кордон, а інвестувалися у внутрішній державний борг - це пряма позика державному бюджету, яку державі, в разі прийняття закону про спецконфіскацію, не потрібно буде повертати», - сказала вона.
ICU – не єдина інвесткомпанія, яку фінансова «родина» Януковича використала в таких схемах.
При цьому вона по суті була ідентичною як для зовнішніх боргових облігацій, так і для внутрішніх. Найпростіше її описав Олександр Лєбєдєв в блозі на «Новой газете».
Йшлося про те, що в січні 2013, а потім вже перед початком Майдану, Сергій Арбузов та міністр фінансів Юрій Колобов побували з приватним візитом у США, після чого фонд Franklin Templeton викупив частину суверенного боргу України. Однак як припускав Лебедєв і про що говорили і в ворожому до Арбузова крилі ПР, скоріше за все, він сам і скупив ці активи під прикриттям фонду.
«Цікаво, що обговорювали в січні 2013 року в ході зустрічей з керівниками цього фонду тодішній перший віце-прем'єр України Сергій Арбузов і міністр фінансів Юрій Колобов, які відвідали США з» неофіційним візитом «, тобто без запрошення від уряду? Часом не розміщення грошей, викрадених сім'єю Януковича в Україні та відмитих в ОАЕ, Гонконгу, Уругваї, на Кіпрі і так далі, для покупки євробондів України через «низові» 200 фондів зі знижкою 50%? Янукович в той момент навіть в страшному сні уявити не міг, що трапиться через рік. Він був упевнений, що незабаром викупить їх за номіналом, але вже за гроші платників податків «, - вважає Лебедєв.
За даними автора, найбільший пакет в $ 5 млрд Franklin Templeton купив на початку листопада 2013 року, напередодні Майдану. Янукович тоді розраховував, що його уряд отримає від Росії обіцяні $ 16 млрд і розплатиться за бондами, що знаходяться в Templeton.
«Тобто його «сім'я» на кількох мільярдах вже «відмитих» (як їм здається) доларів «заробила» б ще кілька мільярдів абсолютно легально», - припускав Лебедєв.
Але якщо внутрішні облігації були заморожені в Україні, то зовнішні ще доведеться погашати на кілька мільярдів доларів. І без американської сторони довести цей злочин неможливо.
Що ж до справи по Ощадбанку та фірмі Онищенка, то САП і НАБУ вчора вирішили продовжити розслідування.
- Информация о материале
Страница 124 из 2102
