Главная

«Синдром завтра»: чому Порошенко відклав ключові податкові реформи

12 березня відбулася чергова зустріч президента та прем'єр-міністра з компаніями-членами СУП, ЄБА та Американської торгової палати. ЕП розповідає про основні плани президента, які він озвучив бізнесу.

«Спрощенка» залишиться без змін

1 березня депутати з БПП Андрій Шинькович та Геннадій Чекіта зареєстрували в парламенті законопроект №8089 про внесення змін до Податкового кодексу, яким запропонували скасувати третю групу «спрощенки», зробити більш жорсткими умови роботи на другій групі і знизити базову ставку ПДВ з 20% до 16%.

«Я не підтримую його. Впевнений, що сучасні технології дозволяють нам порахувати операції суб'єктів господарювання без дороговартісної купівлі РРО», — заявив Порошенко.

На його думку, можна використовувати смартфони, захищені програми, можна фіскалізувати фінансові потоки.

Реформа податку на прибуток відкладається

У 2018 році очікувалася масштабна податкова новація — заміна податку на прибуток податком на виведений капітал. Річ у тім, що податок на прибуток легко оптимізувати, а в періоди слабкого зростання економіки компанії декларують збитки.

За даними ДФС, у 2017 році бізнес подав 297 279 податкових декларацій, у 138 635 або 47% задекларована сплата податку на прибуток на загальну суму 32,7 млрд грн. У номінальному вираженні ситуація покращилася — у 2016 році бізнес задекларував 16,5 млрд грн податку на прибуток.

ПнВК повинен змінити ситуацію і позбавити бізнес можливостей ухилятися від сплати податків та виводити прибуток в офшори. ПнВК передбачає оподаткування розподіленого прибутку — дивідендів або прирівнюваних до них платежів.

Якщо ж прибуток не виводиться з бізнесу, компанія нічого не платить. ПнВК повинен був запрацювати з січня 2019 року.

Публічно президент декларує його необхідність. Мовляв, введення ПнВК підтримують і він, і бізнес, і прем'єр, і парламент.

Національна рада реформ підтримала ідею введення ПнВК ще восени 2016 року. У червні 2017 року Мінфін розробив відповідний законопроект, який пізніше схвалив уряд. Здавалося б, нічого не заважає перейти до реалізації плану.

На практиці все складніше. ПнВК передбачає багатомільярдні втрати бюджету в перші роки його запровадження. Саме тому його введення без належних компенсаторів не підтримують Мінфін та МВФ.

Заступник голови АП Дмитро Шимків написав на своїй сторінці у Фейсбуці, що кілька днів тому МВФ написав жорсткого листа, у якому закликав не вносити законопроект про ПнВК до парламенту, бо він загрожує фіскальній стабільності і ставить під загрозу програму співпраці України з кредитором.

Можна, звісно, ввести ПнВК і скоротити видатки на суму втрат. Проте наступний рік — рік парламентських та президентських виборів, напередодні яких Кабмін взяв курс на підвищення соціальних стандартів та розширення видатків. Непопулярне урізання бюджетних витрат заради ПнВК, очевидно, не вписується в передвиборні плани влади.

До того ж, позиція бізнесу неоднозначна. За словами виконавчого директора СУП Катерини Глазкової, бізнес підтримує введення ПнВК, а за даними виконавчого директора EBA Анни Дерев'янко, ставлення компаній-членів EBA — «50 на 50».

Фактично у понеділок президент відправив законопроект на друге коло «бюрократичного пекла».

Гарант доручив Нацраді реформ повторно винести на обговорення перехід до нової моделі оподаткування прибутку, Мінфіну — повторно перерахувати втрати і залучити для їх оцінки «авторитетну експертну компанію» і після цього провести повторні переговори з міжнародними партнерами.

За словами Порошенка, розбіжності в оцінці бюджетної дірки «не можуть коливатися від 15 млрд грн до 80 млрд грн».

Голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна піддала сумніву розрахунки міністерства фінансів, допустивши, що втрати від ПнВК можуть бути меншими і, «можливо, варто змінити риторику, яку Мінфін доносить до МВФ».

Міністра фінансів Олександра Данилюка на зустрічі не було. Аргументи державного секретаря Мінфіну Евгена Капінуса про те, що узгоджена всіма причетними сторонами оцінка реальних бюджетних втрат становить близько 25 млрд грн, сприйняті не були.

Бізнес хвилює Бюро

Крім ПнВК, бізнес хвилює перспектива появи Національного бюро фінансової безпеки — правоохоронного органу, який може замінити податкову міліцію.

З 1 січня 2017 року податкова міліція виявилася поза законом: депутати помилково виключили з Податкового кодексу положення про податкову міліцію. Новий закон, який би визначив правила її роботи, не з'явився.

У березні 2017 року уряд схвалив законопроект про створення її замінника — Служби фінансових розслідувань (СФР). Законопроект про СФР не знайшов підтримки на рівні парламенту, президента та силових відомств.

У грудні 2017 року президент забрав естафету реформи податкової міліції у Данилюка і передав її Южаніній. Тоді ж Южаніна анонсувала створення Національного бюро фінансової безпеки — альтернативи СФР. На той момент деталі були невідомі.

На початку березня Южаніна опублікувала законопроект, яким запропонувала створити правоохоронний орган із спецстатусом, підзвітний президенту та парламенту.

«Я впевнений, що розроблений законопроект відповідає на велику кількість запитань. Він набагато кращий за якістю (ніж попередні варіанти реформи податкової міліції. — ЕП). Головна мета, яку ми поставили при його розробці — щоб ні СБУ, ні прокуратура, ні НАБУ, ні Нацполіція на гарматний вистріл не могли підійти до бізнесу. НБФБ мусить бути аналітичною службою. 80% її складу мають бути аналітиками», — сказав президент.

Втім, бізнес поки не поділяє впевненості, що запропонована Южаніною модель відповідає формату «дружньої до компаній аналітичної служби». Критики НБФБ називають його потенційною «новою СБУ» при президенті, а також органом, здатним вставляти палиці в колеса НАБУ при розслідуванні злочинів з бюджетними коштами та спецконфіскацією.

Яка різниця між СФР і НБФБ

Служба фінансових розслідувань	Національне бюро фінансової безпеки
Тип органу
Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого координує Кабмін через впоноваженого міністра	Правоохоронний орган, підзвітний Верховній Раді та президенту
Представленість на місцевому рівні
Сім територіальних відділень, створених урядом	Сім територіальних відділень
Чисельність працівників
Граничну чисельність працівників встановлює уряд і може змінювати її залежно від рівня злочинності	Не більше 4 тис осіб
Приначення керівництва
Керівника призначає Кабмін за пропозицією міністра фінансів строком на п'ять років	Директор призначається та звільняється президентом на п'ять років. Верховна Рада (не менше третини депутатів) може звернутися до президента про звільнення директора НБФБ
Оплата праці (кількість прожиткових мінімумів)
Керівник СФР — 40	Директор НБФБ — 50
Перший заступник керівника СФР — 35	Перший заступник директора НБФБ — 45
Старший детектив — 22	Директор департаменту у центральному апараті — 35
Детектив — 20	Старший детектив у центральному апараті — 21, детектив у центральному апараті — 19
	Керівник територіального органу НБФБ — 35
	Старший детектив у територіальних органах — 19, детектив у територіальних органах — 17
	Директор тренінгового центру — 35
Хто здійснює контроль та нагляд
Публічний контроль здійснює громадська рада з 35 членів, створена при СФР. Щороку проводиться незалежний аудит діяльності СФР. Його проводить комісія з трьох членів. Одного призначає Верховна Рада, другого — президент, третього — уряд. Нагляд за дотриманням законів при ОРД здійснює Генпрокуратура. Директор CФР щорічно звітує перед Верховною Радою, президентом та урядом.	Контроль за діяльністю здійснють комітети парламенту з питань правоохоронної діяльності і податкової та митної політики. Членів комісії для проведення незалежного аудиту визначають президент та комітети. Нагляд за дотриманням законів при ОРД здійснює Генпрокуратура. Цивільний нагляд здійснюють ради громадського контролю при органах НБФБ. Директор НБФБ щорічно звітує перед парламентом і президентом.

За законопроектом, НБФБ усуватиме загрози фінансовій безпеці держави і працюватиме з додатковими статтями підслідності порівняно з СФР.

Як і СФР, бюро виконуватиме велику кількість «аналітичної паперової роботи»: створюватиме бази даних, аналізуватиме та структуруватиме інформацію, виконуватиме запити про надання міжнародної правової допомоги, затверджуватиме методики розслідування.

Як і СФР, воно займатиметься оперативно-розшуковою діяльністю, матиме право опечатувати архіви каси та приміщення. За пред'явлення службового посвідчення його працівники зможуть входити до державних органів влади.

Як і працівники СФР, працівники бюро зможуть використовувати спецзасоби, засоби примусу та вогнепальну зброю, проводити фото-, аудіо- та відеозйомку при затриманні підозрюваних. Відмінність — у випадку з СФР ці повноваження пропонувалося надати посадовим особам із спецзваннями.

На відміну Мінфіну, Южаніна пропонує доповнити Кримінально-процесуальний кодекс двома новими статтями.

Перша — 1911 — привласнення, розтрата та заволодіння бюджетними коштами карається обмеженням або позбавленням волі на п'ять років з позбавленням права обіймати посаду на три роки. Вводиться також кримінальна відповідальність за цей злочин шляхом групової змови або повторно.

Друга — 2222 — шахрайство з податком на додану вартість. Розкрадання бюджетних коштів шляхом незаконного бюджетного відшкодування або отримане обманом право на відшкодування будуть каратися штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів.

Розслідуванням та попередженням цих злочинів займатиметься НБФБ. Також у віданні бюро буде ще один тип злочинів — незаконне розголошення відомостей досудового розслідування.

Бюро займатиметься розшуком та арештом коштів та іншого майна, що може бути предметом конфіскаціїі та спецконфіскації.

У структурі НБФБ існуватимуть органи, які забезпечуватимуть його діяльність.

Колегія НБФБ — колегіальний орган під керівництвом директора бюро. У складі колегії будуть також заступники директора і керівники департаментів. Колегія потрібна для обговорення напрямів роботи бюро та ухвалення узгоджених колективних рішень.

Тренінговий центр НБФБ — кузня кадрів бюро — спеціальна установа, у якій кандидати на заміщення вакансій в новій структурі проходитимуть підготовку, а чинні працівники НБФБ — перепідготовку та підвищення кваліфікації.

За підбір кадрів відповідатимуть кваліфікаційно-дисциплінарні комісії. Вони існуватимуть при кожному органі НБФБ, крім тренінгового центру, і проводитимуть кадрові конкурси.

До бюро є питання

Ідею створення єдиного органу з боротьби з економічними злочинами бізнес підтримує, але є певні зауваження.

За словами Катерини Глазкової, у СУП є пропозиції до законопроекту. Зокрема, бізнес хоче бачити в новому проекті чіткі критерії (KPI), за якими можна визнати роботу керівника НБФБ задовільною або незадовільною. Незадовільна оцінка може призвести до його звільнення.

Також нова структура повинна бути аналітично-інформаційною, а не воєнізованою. Запитувати документи слід лише у контрагента, який є підозрюваним у справі, а не у всіх компаній, які визначаються «свідками» у справі, проводити перевірки суб'єкта господарювання лише за рішенням суду.

Цього тижня Южаніна зустрічається з бізнес-асоціаціями і презентує їм концепцію НБФБ. Бізнес повинен надати їй свій фід-бек щодо нового бюро до кінця тижня.

Базовим каменем спотиканням в уряді при створенні нової структури традиційно був перерозподіл підслідності та підпорядкованість нового органу. У своїй моделі Южаніна викреслила Кабмін із системи контролю та управління новим відомством.

Реакція з боку прем'єра свідчить, що так просто відмовитися від органу з боротьби з економічними злочинами у структурі уряду він не планує.

Вперше Гройсман відреагував на бюро під час інвестиційної конференції Dragon Capital 1 березня.

«Процес (створення нової структури. — ЕП) затягнуся. Мені повідомили, що комітет виклав якийсь драфт законопроекту. Знаю, що зараз у назві нової структури більше букв. У СФР було три, а зараз більше. Уряд та Мінфін свою модель запропонували, але уряд не претендує на авторство, уряд претендує на те, що СБУ, Нацполіція та ГПУ втратили право контактувати з бізнесом», — заявив тоді Гройсман.

У понеділок під час зустрічі з бізнесом Гройсман сказав, що «до бюро є питання». Схожий відгук і в міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

«До тексту законопроекту є зауваження, його потрібно правити. Концептуально ми завжди були за створення єдиного органу з боротьби з економічними злочинами», — зазначив Аваков ЕП. Які саме зауваження він має, міністр не уточнив.

Южаніна стверджує, що НБФБ рівновіддалене від усіх органів влади.

«Щоб розкривати і запобігати злочинам з фінансами, як на вході, так і на виході з бюджету, може перевірятися більшість міністерств, в розпорядженні яких є бюджетні кошти. Не може цей орган бути при Кабінеті міністрів, тому що сам Кабінет міністрів у вигляді його міністерств може бути суб'єктом перевірки», — поясняла у розмові з ЕП Южаніна.

За її словами, при підготовці законопроекту про НБФБ вона орієнтувалася на досвід Литви та Румунії.

Жодних ризиків з впливом Петра Порошенка на новий орган вона не бачить.

«Директор Антикорупційного бюро також призначається президентом. І який вплив? Якщо вам не подобається п'ятий президент, то скоро буде шостий. Можливо, це буде не Порошенко. Проект закону написаний у консультаціях із СБУ, Нацполіцією і Генпрокуратурою, чиї керівники особисто брали участь у всіх робочих зустрічах», — сказала Южаніна.

За її словами, підслідність НБФБ не пересікається з підслідністю НАБУ.

Информация о материале

Опубликовано: 16 марта 2018

Альтернатива Медведчуку. Зачем Порошенко два «чужих» переговорщика по Донбассу

Неофициальные международные переговоры по введению миротворцев ООН на Донбасс от имени Украины теперь будут вести два новых человека, не являющихся членами президентской команды, но располагающие немалым международным дипломатическим опытом.

Как сообщили информированные источники, речь идет о нардепе от «Батьківщини» Григории Немыре - достаточно близком соратнике Юлии Тимошенко, и Константине Грищенко, экс-»регионале», который кроме того, что дважды был министром иностранных дел - в правительствах Януковича и Азарова, побывал послом Украины как в США, так и в России.

Если информация наших источников верна, то компания Петру Алексеевичу в его международных делах попалась прелюбопытная. Международный опыт и связи обоих сомнению не подлежат, чего не скажешь об их лояльности к главе государства. С одной стороны, один из ближайших соратников Тимошенко, с другой - бывший соратник Януковича, явно имеющий связи в Москве. Однако именно этими своими чертами оба новых переговорщика и ценны.

Немыря хотя никогда и не возглавлял МИД - в кабинете Тимошенко до 2010 г. он был вице-премьером, а дипломатическое ведомство по квоте президента Виктора Ющенко занимал Владимир Огрызко, - тем не менее всегда считался неофициальным министром иностранных дел при Тимошенко. Так, собственно, происходит и сегодня. Именно Немыря сопровождает Юлию Владимировну во всех ее иностранных вояжах и, судя по всему, присутствует на всех переговорах.

Теперь же Немыря получил возможность говорить за рубежом одновременно и от имени действующего президента, и от имени главного кандидата на эту должность от оппозиции. Такой ход, во-первых, дает Западу крайне важный сигнал, что, несмотря на всю напряженность внутриполитической борьбы, во внешней политике, а в особенности в вопросе войны на Донбассе, и власть, и оппозиция Украины выступают единым фронтом. В свете приближающихся украинских президентских выборов такой подход явно выглядит более солидным и позволит вести переговоры с западными партнерами более уверенно.

Во-вторых, нельзя не вспомнить об относительно тайной встрече между Тимошенко и Порошенко, которая состоялась еще в начале февраля. Эта встреча, как только о ней стало известно СМИ, тут же обросла разными теориями и предположениями - от конспирологически-фантастических до вполне вероятных. К последним относится и та, согласно которой Порошенко и Тимошенко попробовали договориться о том, как они будут жить после выборов, независимо от того, кто на них победит. Мандат Немыре на переговоры в этом контексте выглядит как косвенное доказательство того, что некие подобные договоренности между политическими конкурентами имеются.

Ну и, в-третьих, предоставив Немыре право на переговоры, Порошенко дает сигнал своим избирателям, равно как и другим украинским политикам, о том, что способен поставить интересы государства выше личных политических амбиций и что способен договариваться даже с заклятыми оппонентами.

Что же касается Грищенко, то в его лице Петр Алексеевич, похоже. рассчитывает получить альтернативу одиозному Виктору Медведчуку в качестве переговорщика с Кремлем. Собственно, факт того, что кум Путина является одним из переговорщиков от Украины в Минске, уже давно не дает покоя украинским зрадофилам, да и всем остальным критикам действующего президента. Объяснения в духе того, что Медведчук занимается исключительно переговорами об обмене пленными, как и о том, что Виктор Владимирович едва ли не единственный человек в Украине, который может говорить лично с Путиным, особого эффекта не имеет. Правда, в последнее время и эффективность Медведчука как переговорщика вызывает некоторые сомнения, и в скандальном «террористическом» деле Рубана он, пусть и косвенно, но оказался замешан. Так что Грищенко вполне может оказаться более эффективной кандидатурой на главного переговорщика с Кремлем.

В пользу Грищенко говорит не только его колоссальный дипломатический опыт, но и относительная политическая нейтральность. Несмотря на членство в пророссийской команде Партии регионов, Грищенко курировал именно евроинтеграционное направление во внешней политике, а когда в 2013 г. правительство Януковича-Азарова отказалось от подписания соглашения об ассоциации с ЕС (что и стало поводом для начала Революции достоинства), Грищенко уже был в «почетной ссылке» на должности вице-премьера, где курировал образование, медицину, культуру, спорт и тому подобное, но имел крайне мало влияния на внешнюю политику. Собственно, именно тогда отношения Грищенко с командой «газовиков» Левочкина, Бойко и Фирташа в Партии регионов заметно охладели, поскольку его политические партнеры никак не помешали оттеснению Грищенко от руководства МИД Украины.

В то же время Грищенко всегда выступал за прагматичные, но дружественные отношения с Россией, и именно с целью улучшения отношений с северным соседом он был назначен на должность посла Украины в Москве. Произошло это в год агрессии России против Грузии, в 2008-м, когда отношения Киева и Москвы оказались в очередной раз крайне сложными.

При этом важно понимать, что Грищенко свою личную политическую позицию всегда держит при себе, не важно продвигает он евроинтеграцию или пытается мириться с Москвой, что делает его как минимум не слишком раздражающей фигурой для всех партнеров. При этом Грищенко располагает крайне важным в нынешней ситуации качеством - он как представитель старой советской дипломатической школы умеет разговаривать с россиянами, понимая их иррациональность и обязательность исполнения чего-то в духе знаменитой формулы алкообщения «Ты меня уважаешь?», чего большинство украинских политиков новой генерации не столько не понимают, сколько не чувствуют.

Таким образом, Немыря и Грищенко могут оказаться достаточно полезными для Петра Алексеевича и в плане перспектив внешней политики, и в плане «убирания» крайне раздражающего украинского избирателя фактора Медведчука.

Информация о материале

Опубликовано: 16 марта 2018

«Чудо-оружие» Путина, или Круговорот истории

Обращение президента РФ В.Путина к Федеральному собранию по своей сути, а не по эмоциональности, чем-то напомнило выступления А.Гитлера периода окончания Второй мировой войны. Тот неоднократно заявлял о наличии у Германии «чуда-оружия» или «оружия возмездия», способного уничтожить врагов Третьего рейха. Тогда лидер нацистской Германии тоже имел в своих закромах уникальные на то время ракеты «Фау-1» и «Фау-2». Однако это никак не помогло ему сохранить режим, державший Европу в ужасе.

Ключевая часть доклада президента РФ В.Путина состояла из презентации, сопровождавшейся соответствующим видеорядом «новейших» образцов российского вооружения. Однако, невзирая на пафосность, со стороны не жителя России все это походило больше на демонстрацию силы пещерным человеком, размахивающим дубиной. Конечно, это ужасающее зрелище, но если немного разобраться в деталях, то все намного прозаичнее.

Руководитель Кремля, рассказывая о «новейшем» и «не имеющем аналогов в мире» оружии, многое оставил за кадром. Оказывается, оно далеко не новейшее и имеет аналогов в мире. Кроме того, многое из представленного изготовлено в единичном экземпляре, а кое-что проходит испытания, и неизвестно, станет ли вообще когда-либо на вооружение росармии.

Так, если говорить о стратегическом ракетном комплексе шахтного базирования с тяжелой многоступенчатой жидкостной межконтинентальной баллистической ракетой (МБР) «Сармат», то речь идет только о бросковых испытаниях. А они, на самом деле, представляют собой короткий запуск из шахтной пусковой установки макета ракеты на небольшое расстояние до момента срабатывания маршевого двигателя. До того как комплекс будет принят на вооружение, пройдет еще не два года, как об этом сказано, а гораздо больше — лет пять, в лучшем случае. О том, что еще предстоит длительный и непростой процесс, свидетельствует хотя бы история первых бросковых испытаний «Сармата», которые должны были пройти еще в 2014 г., а потом неоднократно переносились, пока не состоялись в декабре минувшего года.

Кроме того, Путин не сказал и о том, что, по сути, «Сармат» по своим возможностям (за некоторыми исключениями) почти полностью повторяет характеристики МБР Р-36М «Сатана». Это и вес — чуть более 200 тонн, и дальность — до 16 тыс. км, размер боевой части и т.п. Да и габариты, скорее всего, идентичны. Ведь погружать ракету придется в те же шахты, где ранее находились МБР «Сатана». Также в ракете будут использоваться жидкостные двигатели от Р-36М, а именно РД-264 в их модернизированной версии РС-99 (он же ПДУ-99).

Отличием, возможно, является разве что реализация в них гиперзвуковых маневрирующих боевых блоков. Однако сама идея этого тоже не нова и уходит еще в анналы советской истории.

Тем не менее, надо отдать должное, что РФ все же продвинулась в этой теме. Кроме бросковых испытаний в конце 2017 г., летом 2016 г. были проведены успешные огневые испытания двигателя ПДУ-99 первой ступени РС-28. Также в 2016 г. прошло несколько тестов гиперзвуковых маневрирующих боевых блоков для «Сармата» на МБР РС-18Б (SS-19 Stiletto).

Касаемоперспективной крылатой ракеты с ядерной энергетической установкой, испытания которой, по словам В.Путина, прошли в конце 2017 г., то это тоже не уникальное решение, хотя, бесспорно, очень грозное.

Разработкой таких силовых установок занимались в СССР и США еще в 50-е гг. Их вполне реально сделать. Соединенные Штаты еще в 60-е прошлого столетия произвели и испытали первые прототипы двигателя. Однако от дальнейшей разработки США отказались ввиду чрезмерной дороговизны создаваемого двигателя, сложности обслуживания, хранения и обеспечения безопасности, а также непростого процесса производства и высокой степени заражения собственных территорий во время полета.

Отдельно стоит отметить подводный беспилотник с ядерной силовой установкой. Скорее всего, речь идет о реализации проекта «Статус-6», который предполагает создание беспилотного подводного робота, а также разработку атомной подводной лодки — носителя для таких роботов.

Эта разработка действительно есть и успешно реализуется. 19 ноября 2015 г. ЦРУ подтвердило существование системы «Статус-6» с мощностью заряда до 10 мегатонн с основной целью поражения баз ВМФ и прибрежных городов США. Позднее, 27 ноября 2016 г., американская разведка подтвердила уже практическое испытание прототипа подводного беспилотника с ядерной силовой установкой, запущенного из подводной лодки «Саров».

Однако сама разработка этого дрона/торпеды также уходит глубоко в советскую историю к 40—50-м гг. прошлого века — к проекту ядерной торпеды Т-15 со сверхмощной боеголовкой. Но проект торпеды был закрыт в связи с невозможностью на уровне технологии тех лет «разработать достаточно компактный ядерный реактор». Позднее к этой теме еще много раз возвращались. В результате в 1978 г. для торпеды АМБ-8 был создан ядерный реактор для проведения испытаний.

Однако с точки зрения радиационного заражения местности подводный взрыв считается самым опасным. Если воздушные ядерные взрывы считаются «самоочищающимися», т.к. основная часть продуктов распада уносится в стратосферу, то морские еще долго будут о себе напоминать уровнем радиации, миллионами погибших людей и на многие годы уничтоженной инфраструктурой. Именно поэтому даже при использовании ядерных торпед в советские времена рассматривался вопрос не нанесения огневого удара по береговым объектам, а в первую очередь создания с их помощью разрушительного цунами.

Очередной «новинкой» из речи В.Путина стал высокоточный гиперзвуковой авиационно-ракетный комплекс «Кинжал», который с декабря 2017 г. поставлен на опытно-боевое дежурство в Южном военном округе.

О том, на какой стадии создания в действительности находится этот проект, сказать трудно. Однако легко догадаться, что если речь идет об опытном дежурстве, значит, уже проведен ряд пусков, тем не менее предстоит еще много работы по доведению комплекса до нужной кондиции.

Конечно, наличие «Кинжала» существенно расширяет возможности Воздушно-космических сил России, но существует множество вопросов к этому проекту. Для начала, он не является суперсовременным и не имеющим аналогом в мире. Еще в 1959 г. в США начались полеты на экспериментальном пилотируемом ракетоплане Х-15, продолжавшиеся до 1970 г. Наивысшая скорость, которую удалось на нем достичь, составила 6,5 Мах. (Мах (М) — отношение локальной скорости потока к местной скорости звука. В воздухе скорость в 1 Мах равняется 1225.044 км/ч).

Затем к этой теме еще неоднократно возвращались как в СССР, так и в Соединенных Штатах. Пришли к тому, что начали использовать гиперзвуковой прямоточно-воздушный двигатель (ГПВРД), на котором достигли практического потолка порядка 19 М. Пока же максимальная известная скорость, которой удалось достичь американцам и австралийцам для такого типа аппаратов, составила 11 М.

Что же касается российской ситуации с созданием гиперзвуковой ракеты «Кинжал», то она, по словам Путина, летает со скоростью в 10 М. Однако пока, как известно, самую быструю в РФ ракету корабельного базирования «Циркон», с которой, по разным слухам, планировалось делать ракету воздушного базирования, удалось разогнать только до скорости 8 М.

Конечно, РФ могла создать «Кинжал», но проблема в том, что чем выше скорость такого типа оружия, тем в несколько раз возрастает его себестоимость. Даже если российской промышленности удалось получить заявленную скорость (а этого не стоит исключать), а также обеспечить ее маневренность и управляемость, то проблема с тем, чтобы запустить проект в серию и, в конце концов, закупить для нужд ВКС РФ. Ее цена для МО будет довольно существенна. В условиях сокращения бюджета «Кинжал» может остаться лишь на уровне нескольких образцов.

Насчет гиперзвукового ракетного комплекса с планирующим крылатым блоком «Авангард», который, по словам Путина, способен лететь со скоростью в 20 раз выше скорости звука и при этом надежно управляется, то по факту, скорее всего, речь идет о подвижном грунтовом ракетном комплексе с межконтинентальной баллистической ракетой РС-26 «Рубеж». С 2016 г. она должна была поступать на вооружение войск РВСН РФ.

РС-26 «Рубеж» является дальнейшим развитием проекта «Ярс» (РС-24 «Ярс»), только как раз с новыми управляемыми боевыми блоками для прорыва противоракетной обороны, о которых и говорил Путин. РС-26 «Рубеж», предположительно, твердотопливная трехступенчатая с дальностью полета до 12 тыс. км (хотя официально заявляется — 2—6 тыс. км) и может оснащаться 3—6 гиперзвуковыми маневрирующими боеголовками мощностью 150—300 кт. Работы над этой ракетой и боевыми блоками велись уже очень давно — по меньшей мере с 2006 г. и, по-видимому, завершились.

По сути, о «Рубеже»/»Авангарде» ничего сверхнового Путин не сказал. Дело в том, что средняя скорость баллистической ракеты подобного класса составляет 20 Махов. Об управляемых блоках тоже говорилось довольно давно. Только вот конкретных результатов по поражению целей теми же боевыми блоками и их реальной способностью маневрировать/планировать на такой скорости и попадать точно в цель — пока нет.

Еще одна «новинка» из выступления Путина — боевой лазер наземного базирования. Безусловно, это перспективное направление, но оно также не является уникальным. Этой тематикой уже достаточно давно занимались СССР, США, Китай, Германия и Франция. Наработки в России по этой теме есть и, вполне возможно, есть теоретическая способность создавать оружие, поражающее лазерным лучом высокой мощности различные объекты. Но если после развала Союза передовые страны пошли в этой теме достаточно далеко, то Россия в этом направлении отстала.

Очень спорно, что был представлен действующий образец. Ведь для реального использования боевых лазеров нужна не только большая мощность, но еще и сложная система наведения и фокусировки. С учетом того, что доступ к западным технологиям у РФ ограничен, перспективы создания принципиально нового комплекса весьма сомнительны.

В действительности, своим обращением к Федеральному собранию В.Путин решил «убить двух зайцев» — мобилизовать собственный электорат перед выборами президента, показав по старинке «кузькину мать» зловещему Западу, ну и, конечно, заставить тот же Запад снова прийти к перераспределению сфер ответственности и зон влияния в мире, к т.н. соглашению «Ялта-2». По-сути, Владимир Владимирович в очередной раз продемонстрировал, что немного заблудился в истории.

Скорее всего, такие действия на международной арене будут иметь обратную реакцию. Демонстрация агрессии лишь упрочит позицию цивилизованного мира по отношению к РФ, как к непредсказуемому соседу, от которого стоит держаться подальше (хотя и найдутся те, кто захочет ублажить Кремль).

Кроме того, Москва по факту публично подтвердила, что имеет, хоть и единичные экземпляры вооружения, но в нарушение Договора о ликвидации ракет средней и малой дальности (РСМД) (речь в первую очередь об «Авангарде» и крылатой ракете с ядерным двигателем). Об этом уже давно неоднократно говорили американцы, а Москва все время отнекивалась.

Конечно, РФ может иметь некоторые наработки в создании перспективных образцов вооружения и военной техники, представляющих угрозу для передовых стран. Однако очень спорно, что Кремль вообще когда-либо решится на реальное применение подобного оружия. Кроме того, в условиях деградации экономики, отсутствия доступа к иностранным инвестициям, сокращения оборонного бюджета маловероятно, что все эти наработки будут «доведены до ума».

Обращение Путина к Федеральному собранию засвидетельствовало, что Кремль загнан в угол и решил достать последний аргумент — стратегическое оружие. Как отреагирует цивилизованный мир — покажет время. Однако отрезвление однозначно наступит.

Информация о материале

Опубликовано: 16 марта 2018

Підлеглі Кернеса приховали ціни будівництва паркінгу на Римарській за 92 мільйони

Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 6 березня за результатами тендеру замовило ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» будівництво паркінгу за 92,16 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2019 року по вул. Римарській, 23Б збудують багатоповерховий відкритий паркінг на 200 машино-місць, окремі п’ять майданчиків на 63 машино-місця, одноповерховий контрольно-пропускний пункт, комплектну трансформаторну підстанцію, а також влаштують внутрішньо-майданчикові проїзди і майданчики, тротуари з локальними пониженнями бортового каменю і пандусами, підпірні стіни і газони. Сім машино-місць відведуть для маломобільних груп населення. Гарантійний строк становить десять років.

Підсумкова відомість ресурсів та кошториси не опубліковані, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів та обладнання з ринковими цінами на предмет можливого завищення.

На заробітну плату піде 5,76 млн грн., тобто 6% загальної вартості підряду. На прибуток відведено ще 1% – 941 тис грн.

Ціна угоди на 0,3% нижча від очікуваної вартості закупівлі в 92,46 млн грн.

Конкурентами були ТОВ «ХБК-Буденерго» і ТОВ «Будівельна компанія Макробуд».

Фірма «Спецбудмонтаж-Україна» через ТОВ «Спецстроймонтаж-Інтер» і ТОВ «Спецбудмонтаж-Інвест» належить нардепу Анатолію Денисенку (раніше – Партія регіонів, нині – позафракційний). До обрання у парламент за 173 мажоритарним округом у Харкові той був депутатом Харківської міськради.

У 2011 році переможець отримав єдиний підряд нинішнього замовника на 4,80 млн грн., а у 2017 році – два від нього ж на 1,43 млн грн.

Суперником «БК Макробуд» володіє та керує Антон Короткіх із Луганщини. На нього записані ще декілька фірм: «Дельта-Буд», «БВКФ Еверест», «Мега-Буд». Усі вони без торгів отримують підряди Департаменту житлового господарства Харківської міськради. Причому будівельне обладнання «Макробуд» орендував у ТОВ «Реконструкція», серед засновників якого колись був заступник директора Департаменту Олександр Лемента.

 »ХБК-Буденерго» зі статутним капіталом 1 тис грн. записано на Галину Бєляковську, яка також володіє ТОВ «Українська будівельна компанія» зі Станіславом Бєляковським.

Информация о материале

Опубликовано: 16 марта 2018