Главная
Чем больше бомбят Донбасс, тем меньше жратвы в Тольятти
Вот жил себе гражданин России в каком-нибудь Тольятти. Работал на АвтоВАЗе. Целыми днями стоял на конвейере и закручивал гайки на уродливых автомобилях. А вечерами пил Жигулевское в компании коллег и непременно, после третьей, хвалил президента и гордился Россией. Как все, раз в год Ездил в Сочи. Взял в кредит Ладу Калину и оформил ипотеку. Возможно даже скопил жене на шубу. А потом наступил 2014-й год.
У хохлов забрали Крым и гражданина распёрло от гордости. На волне невиданных эмоций он даже не понял, почему вдруг лишился работы и зачем банк забрал машину. Потом пришел час платить ипотеку, а нечем. Кто-то из-за долгов поехал забирать у хохлов Донбасс, заработал немного, но вот незадача — вернулся домой в цинке. Поэтому погашение ипотеки посмертно — не самый лучший вариант. Вот сидит себе гражданин России и думает: «Ну почему же все стало так хреново, жили ведь нормально? Ведь «Россия великая наша держава…», так в гимне поют. Но сейчас почему-то нет ни денег ни работы. Всяческие нанотехнологии, Сколково, ё-мобили и другие понты, о которых втирали по телеку, сдулись как мыльный пузырь. На АвтоВАЗе сокращения. А сам Тольятти так вообще — оказался самым бедным городом в рейтинге депрессивных русских мегаполисов. Может быть во всём виноваты пиндосы? Это ведь они на Украину напали, а мы хохлов защищаем, оттого и страдаем сами.
В общем всё смешалось в головах простых россиян: крым, хунта, санкции, донбасс, америка… Смешались причины и следствия, правые и виноватые. В телевизоре показывают Россию-сверхдержаву, а за окном виднеется совсем другая Россия, покосившаяся и неказистая. Всего лишь один год постепенно нарастающих санкций смахнул весь лоск с Потемкинских деревень Путина. Россия и до этого обладала не слишком гибкой экономикой, а сегодня просто сыпется дефолтами целых регионов и обнищанием населения. Дешевая нефть, санкции, волна арестов имущества эрефии по всему миру — все только начало, вишенкой на тортик будет взыскание с России компенсации за аннексию Крыма и разрушенный Донбасс.
Судя по рейтингам Путина, россияне «подписались» быть акционерами своего президента в его ущербных авантюрах. А раз так, то пусть теперь не удивляются своему хмурому настоящему и мрачному будущему. Главное россиянам запомнить следующее: Чем больше бомбят Донецк, тем меньше жратвы в Тольятти…
- Информация о материале
Минстець против кремлеботов
Полагаю, что самосовершенствование государства начинается с того же самого – с умения признавать допущенные ошибки и вовремя их исправлять. Увы, но со стороны нашей совершенно неадекватной власти я не вижу ни то что скрупулезной работы по исправлению допущенных «косяков», но не прослеживаю даже намеков желания их признавать.
Во всех негараздах, которые колбасят и плющат страну, виновны кто угодно – папередники, коварный и подлый Путин, местные сепаратисты, аморфный Запад, гиперактивные патриоты и пассивные обыватели – но только не сами хуйлуши во власти…
* * *
Однако от общих фраз и критики «всех и вся», вернемся в русло поднятой автором темы о лете, море и Крыме.
И, соответственно, подведению промежуточных итогов заочного противостояния кондового кремлебота Александра Горного, в своих блогах на «Эхе Москвы» льющего воду на мельницу рашистской доктрины «Крым наш!» иего визави в лице кума Порошенко – Юрия Стеця, который, как известно, продвигает в массы альтернативную доктрину «Крим – це Україна!»…
И у слонов есть уязвимое место!
Каковы шансы Украины в информационной войне с Россией? Сравнивать ресурсы, сконцентрированные в руках Кремля и Минстеця – равносильно тому, что делить массу слона на вес мыши.
Если справочник не обманывает, то масса слона, застреленного в 1974 году в Анголе, составила свыше 12 тонн. Тогда как вес новорождённого мышонка составляет всего пару граммов. То есть, применение чисто математического подхода свидетельствует о том, что шансы мышонка на победу в схватке со слоном составляют один к шести миллионам.
Однако далеко не всегда исход противостояния можно заведомо предположить, применяя исключительно математический подход. Иначе бы и не возникла известная всем легенда о том, что слоны якобы панически боятся мышей.
Лично я свидетелем подобных противостояний не был, поэтому воспользуюсь данными британских ученых, которые раскрыли тайну страхов слонов практическими опытами. Как оказалось, слоны пускаются в бегство при одном только звуке медоносной пчелы.
После чего нам осталось только определиться с ответом на вопрос: что из себя представляет наш Минстець – пчелу медоносную или мышь мелкую, писклявую и совершенно бесполезную?
Как вернуть бывшую?
А давайте не будем сравнивать мощь всей кремлевской пропаганды с возможностями Минстеця, а сравним ресурсы Министерства информационной политики Украины с возможностями одного единственного кремлебота под ником Александр Горный. Тут, казалось бы, ситуация должна быть обратной – украинская система контрпропаганды должна растоптать мелкого юзера, как солдат вошь.
Ан нет! Как ни странно, но кремлебот выносит Стеця и К «в одну калитку»!
Я могу сколь угодно стебаться с постов Горного, выпрыгивающего из трусов в демонстрации любви к Раше и личной преданности путлеру, однако должен признать, что тезис «Крым наш!» лег в подсознание крымчан и рашистов материковой части России, как капли дождя в песочный грунт.
И хрен ты эту воду выжмешь обратно бигбордами, размещенными в Одессе и Киеве, с тезисом «Крым – это Украина!». Если кому этот тезис кажется ахуенно креативным и действенным, то это, мягко говоря, не так.
Представьте, что одним прекрасным утром, ваша жена вместо кофе в постель, вылила на вас ведро помоев, после чего ушла жить активной половой жизнью к соседу по лестничной клетке.
Ну и чего вы добьетесь, если по всему городу разместить плакаты «Жанна К. – это моя законная жена!»? Чтобы наконец весь город узнал, что вы импотент и мудак? Потому как о темпераменте самой Жанны весь город и так уже в курсе, как она по ночам на весь квартал кричит «Йа-йа! Дасишь фантастишь!».
* * *
Правильный подход к поиску правильного решения начинается с постановки вопроса: «А так уж мне нужно бороться за возвращение бывшей?».В конце концов, у меня есть туча знакомых, которые о случайных напоминаниях о своих бывших, в ответ только трижды крестятся и облегченно вздыхают…
Практика показывает, что возвращаются только к тем, с которыми таки действительно лучше…
Короче говоря, тезис «Крым ваш. Кремль нах!» -- мне кажется более креативным для внедрения в сознание крымчан…
* * *
Если кому-то интересно мое личное мнение, то киевским властям забота о территориальной целостности страны, была глубоко неинтересна все годы Независимости. Да и нынче тема возвращения Крыма интересна чисто в шкурном аспекте. Политических мышей волнует лишь «размер сыра» в виде отступных, которые можно скачать с Раша-слона…
Если пецеботы с этим предположением не согласны, то поведайте мне, дураку, хотя бы в общих чертах гениальный тактический план Пецы по возврату блудной крымской овцы в состав Украины…
- Информация о материале
«Нужно просто прогнуть голову»
Массовыми народными стенаниями встретили граждане ДНР скорбную годовщину Славянской трагедии, навязавшей жителям «донецкого Сталинграда» чуждые киевские ценности, в частности, еду. Сытая жизнь недавних земляков вызвала справедливое возмущение среди населения свободного Лугандона. Ни забыть, ни тем более простить такое, конечно, нельзя.
Денис Пушилин, заместитель председателя какого-то совета ДНР, речь на митинге по случаю захвата Славянска украинской военщиной:
«Дорогие друзья, для нас сегодня одна из тех дат, которая стала в каком-то плане поворотной, но то, что предшествовало, и то, что мы действительно будем помнить и передавать нашим детям, нашим внукам, да действительно героическую оборону Славянска. Никто не знал, что будет завтра, никто не знал, что будет через месяц, через два... Тем не менее, наши с вами соратники, наши с вами земляки взяли в руки оружие - кто-то имея опыт побольше, отслужив в армии, кто-то прям из шахты или с металлургического завода, кто-то со стройки. Действовали в основном по наитию, потому что прекрасно понимали: если не мы, то кто? Если не нужно бороться, тогда нужно просто прогнуть голову под теми чуждыми ценностями, которые нам навязывались из Киева. Был очень сложный период, действительно, те сложные месяцы, когда мы просыпались, ложились и просыпались с новостями, что и каким образом происходит в Славянске. Мы, находясь в Донецке и не ощущая, на тот момент еще не ощущая постоянных залпов снарядов, постоянных обстрелов, мы, конечно же, поддерживали и возлагали большие надежды... Могу сказать одно: все ребята, которые встали на защиту Славянска, все ребята, которые героически сражались, не жалея ни своей жизни, ни своего здоровья, они на века останутся героями. Уверен, что мы обязаны сделать все возможное, чтобы Славянск и другие города, там, где проходил референдум, стали опять Донецкой народной республикой. Уверен, что у нас это получится. Сейчас мы используем мирный шанс, политический шанс, но готовы к любому развитию событий».
Ответственный работник «МММ» всегда готов к любому развитию событий: постоянная жизнь начеку и непоколебимая готовность смыться с бабками, собранными с лохов, как только в воздухе запахнет первыми трендюлями, - это главный залог его выживания и жизненного успеха, истинный венец трудовой карьеры. Денис Пушилин не дожил до этого светлого дня: «война в Донбасс пришла нежданно», и финансовая пирамида, в которой он мирно вкалывал, выгодно размещая чужие деньги в собственных карманах, разрослась до масштабов, о которых он раньше не мог и мечтать; соответственно, выросла и готовность Дениса к «любому развитию событий».
Как раз ровно год назад, в «поворотную дату» сдачи Славянска укропским ордам, в душе мммщика Пушилина тренькнул предупредительный звоночек, и он стремительно унес ноги в Москву, где задним числом написал заявление об отставке с поста председателя президиума верховного совета ДНР. Это, конечно, была высшая должность в республике, но времена тогда стояли суровые, «никто не знал, что будет через месяц, через два», вдруг хохлы войдут в Донецк раньше, чем Пушилин успеет вывезти чемоданы, и отберут у него заработанные ценности, навязав взамен свои, чуждые?..
Однако время шло, а хохлы в Донецк все не входили, зато чеченские шахтеры, бурятские строители и прочие металлурги, еще вчера служившие в российской армии, а сегодня написавшие рапорт об увольнении, датировав его позавчерашним днем, нахлынули в избытке, и патриотический Денис, осознав, что слишком рано прекратил борьбу за свободу Донбасса, полез обратно, потому что прекрасно понимал: если не он, то кто? Кто поможет мозолистому народу Донетчины избавиться от остатков нажитого непосильным трудом? Кто прогнет ему голову зажигательными речами про героическую оборону Славянска? Кто не забудет не простит, как в этот русскоязычный Сталинград вошли кровавые укры и начали навязывать старикам, женщинам и детям свои чуждые ценности - мерзкие сосиски вместо вкусной и питательной древесной коры, полной сочных жучков - источников незаменимого белка, грязные украинские деньги вместо любезных улыбок, которыми бурятские ополченцы щедро платили мирному населению за отжатое на борьбу с фашизмом, и это не говоря уже о таком уродливом явлении как пенсии и социальные выплаты, ужас возобновления которых не может идти ни в какое сравнение с удовольствием полизать сапог русского брата, явившегося освободить жителей Донбасса от всего вышеперечисленного?..
Неудивительно поэтому, что граждане ДНР вот уже год просыпаются, ложатся и затем снова зачем-то просыпаются с мыслью, что и каким образом происходит в Славянске, а именно - сколько мерзким предательским козлам, живущим в этом проклятом городе, хохлы навязали чуждых денег и жрачки, и почему все так несправедливо, ведь на месте счастливых потребителей всего этого добра должны были быть подданные свободного Лугандона.
Как такое вообще можно забыть и простить, и как тут не возжелать всем сердцем, чтобы разжиревший Славянск стал опять Донецкой народной республикой? Ведь этот Гиркинград защищали от денег и еды героические ребята, которые, по справедливому замечанию Пушилина, не жалели здоровья, ширяясь, надо полагать, прямо на бегу: все знают, зачем у них на автоматные приклады были жгуты намотаны, а у кого жгута не было, те вену георгиевской ленточкой перетягивали, как их бессмертные деды в Великую отечественную...
Конечно, жителям Донецка теперь обидно, что погрязшие в изобилии чуждых ценностей «славянчеги» сыто празднуют годовщину освобождения от российско-террористической, видите ли, оккупации, втихомолку, конечно же, посмеиваясь над менее удачливыми земляками, готовыми «к любому развитию событий», раз уж они все равно отказываются понимать, что вообще происходит.
Поэтому жители Донецка не прогнули голову, на которой уже и без того ровного места не осталось, а смело собрались на собственный сходняк по поводу Славянска, причем, не простой, а в натуре митинг-реквием - даже пригласили какую-то угашенную скрипачку играть грустную, сбивчивую музыку, от которой жаба душила еще сильнее.
И только приторная фигура скорбного мммщика Дениса Пушилина напоминала участникам реквиема, что на самом деле они вовсе не халявщики - они партнеры, как Леня Голубков. Другими словами, желанной халявы, за которой, собственно, они и ходили на тот самый «референдум», не будет, а вот отвечать за партнерство с понаехавшими благодетелями таки придется. Любой житель Донбасса, даже если он ни разу не ходил в «МММ», знает, что лох - это судьба. Но в жизни ему это крайне полезное знание помогает мало.
- Информация о материале
Уряд, що веде до краю прірви
Національна економіка є самодіючою системою. Її закони непохитні і невідворотні. Якщо державна влада діє відповідно до цих законів, то вона посилює економічний розвиток.
Янукович і К° управляли всупереч законам економіки - застосовували ручне керування і розподіл фінансових та матеріальних ресурсів задля окремих компаній, позбавляли усе розмаїття національних виробників притоку ресурсів.
Характерним для таких підходів є утискання доходів громадян. Це стосувалося заморожування зарплат бюджетників, урізання виплат соціально вразливим групам населення, зменшення матеріальних допомог при народженні дитини.
Вже через два роки після запровадження такої викривленої макроекономічної моделі українська економіка загальмувала свою динаміку, і почався спад.
Ми також побачили, що зграя Януковича, не чекаючи правових оцінок і рішень нового державного керівництва відносно своєї діяльності, через різні канали повивозила з України багатомільярдні суми валюти.
Це було зроблено через вилучення інвестицій, еміграцію капіталів, повернення іноземних кредитів, неповернення в Україну валютної виручки, вивезення готівки. Валютний обіг внаслідок цього дав тріщину, виникла загроза невиконання міжнародних і внутрішніх фінансових зобов'язань.
Ще один гіркий результат розгулу донецького фінансово-політичного клану - знищення десятків тисяч наших малих і середніх підприємств, що додатково послабило виробничий і фінансовий потенціал країни.
Постмайданівський уряд повинен був повернути економіці саморегулювання, укріпити фінанси, прибрати пута з ніг і рук малого та середнього бізнесу. На жаль, нова влада спочатку показала розгубленість, безініціативність, надмірну пусту галасливість, а потім переключила свою увагу на неекономічний фронт.
Події в Криму і на Донбасі, розкрадений воєнний бюджет, розрив газової торгівлі з Росією, гасла люстрації, боротьби з корупцією, децентралізації влади створили чудові умови для уникнення розмови про крах економіки, який розпочався.
Потім громада зрозуміла, що нова влада не усунула ключові елементи з моделі управління, яку вона успадкувала від Януковича. Виходить, запроваджена ним схема корупційних надходжень вертикальними потоками їх цілком влаштовує?
Не було навіть суттєвих змін до успадкованого державного бюджету, що переслідував інтереси конкретних осіб з Партії регіонів. Не дивно, що економіка ще більше занурилася у безодню свого розвалу і фінансової руїни.
Час був втрачений, економічний стан погіршився. Держава частково втратила довіру західних країн, тупцюючи на залишках людського безправ'я і пригноблення. Нам не довіряють ні політики, ні кредитори.
По-перше, вони не розуміють пасивності у питанні повернення на батьківщину награбованого корупціонерами та олігархами. По-друге, вони остерігаються чергових корупційних халеп. Можливості ж для валютно-фінансової стабілізації за допомогою світового співтовариства були ще у перші місяці після революції.
Нова влада зайняла виразні позиції щодо вирішення проблем економіки лише в кінці 2014 року, коли в парламенті почався бюджетний процес. Що ж нового вона запропонувала, і чи спроможна вона вивести країну з безодні кризи?
Чи сприяє збідніння народу його розвитку
Уряд, очевидно, не побачив загрози падіння виробництва і пов'язаних з цим проблем: скорочення робочих місць, зменшення доходів громадян, збільшення невиплат зарплати, падіння прибутків та інвестицій в економіці. Можливо, він вважав, що з ними можна жити, або був переконаний, що вони другорядні.
Можливо, уряд сподівається, що вихід економіки з кризи відбувається сам по собі - варто лише збалансувати, скажімо, доходи й видатки бюджету чи врегулювати проблему погашення зовнішнього державного боргу.
Цікава також позиція міністра фінансів, яка недавно заявила, що країна вже подолала кризу. Очевидно, у нашого уряду своя криза, бо живе він іншим життям.
Головна його увага, як випливає з нових ініціатив, - скорочення людського споживання в країні. Кабмін, зокрема, запропонував такі нововведення.
1. Заморожування мінімальних зарплат, пенсій, соціальних допомог. Це при надзвичайних темпах інфляції цін, які за рік можуть досягти 60-80%.
2. Зниження рівня оплати праці бюджетників - лікарів, вчителів, викладачів, державних і соціальних службовців, працівників культури шляхом скасування поточних доплат і премій.
3. Підвищення термінів виходу на пенсію і необхідного стажу для багатьох категорій працівників.
4. Додаткове оподаткування доходів громадян внаслідок введення воєнного податку, оподаткування житла, подвійного оподаткування працюючих пенсіонерів і одинарного - непрацюючих, податку за експлуатацію авто з двигунами вище середньої потужності, податку на відсотки за банківськими депозитами, додаткових митних платежів за імпортні товари і послуги.
Також уряд мав намір ввести податок на перевищення витрат сімей над їх доходами. Цю ідею треба визнати абсурдною. Навіть у чинного складу народних депутатів вистачило глузду її відкинути.
Інша сумнівна інновація, очевидно, залишиться лише на папері. Мається на увазі застосування пониженої ставки єдиного соціального внеску у випадку, якщо на підприємствах середня зарплата підвищується мінімум утричі.
Ще одна пропозиція уряду - підвищення ставок рентної плати за видобуток корисних копалин, зокрема чотирикратне зростання рентної плати за видобуток газу. Це рішення відкрило Кабміну вікно для перегляду внутрішніх цін на газ, а за цим - для багатократного підвищення тарифів на усі види комунальних послуг.
Очевидно, що зниження доходів і рівня споживання громадян стало домінуючим трендом влади і стосується у більшій чи меншій мірі усіх громадян країни.
Наші сім'ї зазнали подвійного матеріального удару: через фактичне зниження зарплат, пенсій і соціальних допомог, в тому числі у зв'язку із зростанням податків, а також через реальне падіння рівня доходів, пенсій і соціальних виплат в умовах втрати платоспроможності гривні від шаленої цінової інфляції.
Офіційна статистика оцінює зниження реальної середньої зарплати за перші три місяці 2015 року на 21,3%. Щодо втрати реальних надходжень у людей, які утримуються державою, статистика мовчить.
Думаю, однак, що не буде перебільшенням визнати: темпи їх падіння з початку 2015 року становили, як мінімум, 45-50%. Це при тому, що вже у 2013 році рівень життя в Україні був найнижчим у Європі.
Важко пригадати подібні випадки у новітній історії, коли влада на підставі законодавчих рішень абсолютно знижувала доходи своїх громадян. Можна згадати лише Китай, де панує авторитарно-партократичний режим.
За рік до Пекінської Олімпіади 2008 року ЦК Компартії Китаю видав постанову про зниження середньої зарплати з 565 юанів до 465 юанів. Причиною була нестача коштів для побудови олімпійських об'єктів. У цій країні інтереси людей на другому плані, і демократією там не пахне.
З економічної точки зору, вольове рішення про зниження абсолютного і відносного рівнів доходів і споживання в Україні є передумовою скорочення платоспроможності людей і відповідного звуження місткості внутрішнього ринку.
За перші чотири місяці 2015 року роздрібний товарообіг в Україні у незмінних цінах зменшився порівняно з тим же періодом 2014 року на 26,7%. Звуження внутрішнього ринку стискає можливості національних та іноземних виробників і, зрозуміло, провокує падіння випуску споживчих товарів і послуг.
Нагадаю, що обсяги людського споживання продукції внутрішнього виробництва разом із сумою капітальних інвестицій та обсягом витрат на державне управління кількісно дорівнюють об'єму ВВП країни.
Враховуючи, що внутрішні інвестиції впали більш ніж удвічі, не дивно, що ми отримали у 2015 році таке карколомне, небачене з 1994 року зменшення показника ВВП: за перший квартал - майже на 18%.
До того ж, зниження доходів громадян призводить не тільки до скорочення людського споживання. Воно спричиняє зменшення банківських і сімейних накопичень. У результаті, в 2015 році не утворюються фонди інвестиційного капіталу, що міг би вкладатися у розвиток виробництва у наступних роках. Тому не виникатимуть можливості зростання економіки і в найближчому майбутньому.
Можна сказати, що кризова рецесія економіки, яка почалася у 2012-2014 роках через моральну деградацію традиційних галузей та фінансові зловживання попередньої влади, прискорилася у 2015 році. Головна причина - неприпустимі помилки нової влади у макроекономічному і фінансовому регулюванні.
Можливо, урядовці сподівалися зменшити загальний платіжний попит для стримування інфляції цін та девальвації валютного курсу грошової одиниці. Для цього в деяких країнах іноді використовувалося заморожування зарплат і пенсій.
Однак ніхто не зменшував рівень людських доходів фізично, абсолютно, адже це недопустимо ні політично, ні морально. Проте в наших реаліях зменшення доходів громадян ефекту не дає: інфляція продовжує бурхливо зростати.
Причиною інфляції у перші чотири місяці 2015 року є адміністративне підвищення цін на газ, тепло, воду, електроенергію, а також продовження практики багатомільярдної грошової емісії зусиллями НБУ.
Останній діяв через механізм кредитного рефінансування банківського сектора, а також через викуп у банків державних облігацій, за допомогою яких кредитується прямий і непрямий дефіцит бюджету. Всього дефіцит останнього становитиме за рік близько 200 млрд грн. І служить він головним чином безперспективному субсидуванню збиткових державних монополій і банків.
Так, за січень-лютий, коли відбувалася галопуюча інфляція, Нацбанк набув у власність державних облігацій на 21,2 млрд грн, а сальдо надання і повернення кредитів рефінансування банків становили 10,2 млрд грн. Тобто в середньому за місяць ці два джерела спричиняли незабезпечену емісію грошей на 15,7 млрд грн.
Така динаміка грошової емісії відповідала темпам 2014 року. Тоді щомісячна сума емісії за рахунок цих двох джерел становила близько 25 млрд грн - з рекордним знеціненням національної грошової одиниці.
Слід врахувати, що у 2015 році темпи падіння обсягів виробництва і внутрішньої торгівлі значно прискорилися і знизилися проти 2014 року приблизно на 20%.
Отже, і грошей потрібно менше. Тому й стався стрибок інфляції, вищий, ніж у попередньому році: за п'ять місяців 2015 року - 140%. Це більш ніж удвічі вище, ніж передбачалося законом про бюджет.
Нічого дивного в тому, що уряд фактично підштовхує інфляцію. Завдяки їй доходи урядової скарбниці у перші чотири місяці значно перевищують видатки, і чиновники рапортують про профіцит бюджету як про своє досягнення.
Нічого нового. Інфляція цін життєво необхідна нещирій владі. Інфляція діє як джерело незаконного збагачення бюрократії і додатковий податок на людей.
Отже, одним - простим громадянам - збідніння і пригноблення, іншим - державним та олігархічним корпораціям - додаткові, штучно створені бариші завдяки бюджетним субсидіям та штучно роздутій інфляції.
Видимість боротьби з інфляцією і девальвацією, а насправді - потурання цим процесам задля перетягування суспільної фінансової ковдри на бік корумпованої бюрократії та її політичних партнерів.
- Информация о материале
Міськрада не змогла стягнути півтора мільйона компенсації з фірми гендиректора «Турбоатома»
Харківська міська рада не змогла через суд стягнути з приватного підприємства «Альта-Л», яке чотири роки користувалося без договору оренди земельною ділянкою 1,15 га, компенсацію в розмірі 1,34 млн грн. Про це йдеться у рішенні Віщого господарського суду від 25 червня.
З 2010 року ПП «Альта-Л» належить право власності на нерухомість площею 8 тис кв м в Харкові по вул. Тернопільська, 6.
ПП «Альта-Л» за допомогою судового рішення в 2010 році стало власником нежитлових будівель площею8,18 тис м2 на вулиці Тернопільскій.
В 2014 році представники міськради під час перевірки виявили, що «Альта-Л» з 1 листопада 2011 року по 31 жовтня 2014 року використовувало земельну ділянку по вулиці Тернопільській без правових підстав. Крім того, фірма не сплачує за оренду цієї землі.
Після результатів перевірки Харківська міськрада звернулася до суду з вимогою повернути їй спірну ділянку та виплатити компенсацію. Але суд першої інстанції вирішив, що повернення земельної ділянки приведе до порушення права «Альта-л» на будівлю, яка належить йому на правах власності. Також суд постановив, що фірма не повинна сплачувати компенсацію за оренду землі, бо жодного відповідного договору з міською владою вона не укладала. Крім того, міськрада не змогла в суді довести вірність своїх розрахунків компенсації, яку вона хотіла отримати.
Ці рішення першої інстанції були підтверджені апеляційним судом, тепер їх підтвердив і касаційний суд.
«Альта-Л» зареєстрований по вулиці Артема, 46 та належить ПАТ «Мега-Трейд». За цією ж адресою розташований офіс «Мегабанку» Віктора Суботіна та Олени Жукової
Акціонерами ПАТ «Мега-Трейд» є ТОВ «КУА Грі», ТОВ «Куа «Діводор» та Прат «СК «Мега-гарант-Життя». Останній належить майже 30 відсотків акцій.
Акціонерами «Мега-гарант-Життя» (32335917) є ТОВ «ФК «Інвеста», ПАТ «Корпоративний капітал» та ПАТ «Стратег».
Бенефіціарами ТОВ «ФК «Інвеста» вказані Юрій Животченко та депутат Харківської облради, гендиректор заводу «Турбоатом» Віктор Суботін.
- Информация о материале
Открытие счета
Правительство решило добиться отмены банковской тайны в Украине. Уже разработан законопроект, в соответствии с которым планируется предоставить доступ к информации о счетах граждан правоохранительным и контролирующим органам (прокуратуре, СБУ, МВД, Государственной фискальной службе, Национальному антикоррупционному бюро и Антимонопольному комитету). Пока они могут получать подобную информацию только о предприятиях и физлицах-предпринимателях. О содержании счетов граждан можно узнать лишь по решению суда.
Инициатива связана с тем, что правительство желает создать более-менее полный реестр состоятельных людей, за счет которых можно пополнить госбюджет. Так, по замыслу чиновников, всех граждан, годовой доход которых превышает 50 млн. грн., отнесут к отдельной категории налогоплательщиков.
Несмотря на то что во многих странах мира банковская тайна является одним из основополагающих принципов функционирования финансовой системы (например, в Швейцарии это понятие существует с 1713 года), в последнее время степень секретности данных о частных накоплениях подверглась корректировке. Так, еще в прошлом году во время Брюссельского саммита ЕС достигнута договоренность об автоматическом обмене информацией о любых видах доходов всех банковских клиентов, чьи счета открыты на территории ЕС.
Впрочем, эксперты считают подобную практику в Украине несколько преждевременной. «Развитые страны готовы к раскрытию таких данных, так как вполне способны предотвратить незаконное их использование. В нашей стране это может привести к серьезным злоупотреблениям. Ведь украинские банки зависимы от государства, а значит сильно подвержены влиянию правительства», — говорит партнер юридической фирмы FELIX Оксана Кобзар.
Теоретически чиновники могут подвергнуться уголовному преследованию за незаконный сбор сведений о банковской тайне и за ее неправомерное разглашение. Но не все так просто. «На практике привлечь чиновника к ответственности по служебным статьям, например превышение полномочий или халатность, практически невозможно. Поэтому в случае открытия банковской тайны украинцы станут гораздо уязвимее перед лицом государства, нежели граждане развитых стран», — объясняет Кобзар.
Усугубляет ситуацию отсутствие четких механизмов контроля над запросами правоохранительных органов о содержании счетов предприятий и граждан. «Инициатива Кабмина может создать условия для разнообразных злоупотреблений и расширения черного рынка по торговле информацией о физических лицах, в том числе и данными об операциях на их банковских счетах. Безусловно, последствием такого непродуманного решения станет перемещение в тень значительной части расчетов с участием физических лиц, а также отток средств физических лиц из банков», — считает директор юридического департамента Кредобанка Николай Змерзлый.
Правовой нигилизм властей может спровоцировать состоятельных граждан, не желающих показывать свои реальные доходы, к эвакуации средств из украинских банков. Самый простой вариант — перевод денег за рубеж. Для финучреждений это может оказаться критичным, поскольку они и так потеряли в ликвидности, — с начала 2014 года вкладчиками со счетов изъято 75 млрд. грн. и $14,8 млрд. «Доверие населения к банковской системе сейчас находится на рекордно низком уровне, его придется долго и кропотливо восстанавливать, а на это уйдут годы», — считает зампред правления Сбербанка России Ирина Князева.
- Информация о материале
Страница 751 из 2102
