Національна економіка є самодіючою системою. Її закони непохитні і невідворотні. Якщо державна влада діє відповідно до цих законів, то вона посилює економічний розвиток.
Янукович і К° управляли всупереч законам економіки - застосовували ручне керування і розподіл фінансових та матеріальних ресурсів задля окремих компаній, позбавляли усе розмаїття національних виробників притоку ресурсів.
Характерним для таких підходів є утискання доходів громадян. Це стосувалося заморожування зарплат бюджетників, урізання виплат соціально вразливим групам населення, зменшення матеріальних допомог при народженні дитини.
Вже через два роки після запровадження такої викривленої макроекономічної моделі українська економіка загальмувала свою динаміку, і почався спад.
Ми також побачили, що зграя Януковича, не чекаючи правових оцінок і рішень нового державного керівництва відносно своєї діяльності, через різні канали повивозила з України багатомільярдні суми валюти.
Це було зроблено через вилучення інвестицій, еміграцію капіталів, повернення іноземних кредитів, неповернення в Україну валютної виручки, вивезення готівки. Валютний обіг внаслідок цього дав тріщину, виникла загроза невиконання міжнародних і внутрішніх фінансових зобов'язань.
Ще один гіркий результат розгулу донецького фінансово-політичного клану - знищення десятків тисяч наших малих і середніх підприємств, що додатково послабило виробничий і фінансовий потенціал країни.
Постмайданівський уряд повинен був повернути економіці саморегулювання, укріпити фінанси, прибрати пута з ніг і рук малого та середнього бізнесу. На жаль, нова влада спочатку показала розгубленість, безініціативність, надмірну пусту галасливість, а потім переключила свою увагу на неекономічний фронт.
Події в Криму і на Донбасі, розкрадений воєнний бюджет, розрив газової торгівлі з Росією, гасла люстрації, боротьби з корупцією, децентралізації влади створили чудові умови для уникнення розмови про крах економіки, який розпочався.
Потім громада зрозуміла, що нова влада не усунула ключові елементи з моделі управління, яку вона успадкувала від Януковича. Виходить, запроваджена ним схема корупційних надходжень вертикальними потоками їх цілком влаштовує?
Не було навіть суттєвих змін до успадкованого державного бюджету, що переслідував інтереси конкретних осіб з Партії регіонів. Не дивно, що економіка ще більше занурилася у безодню свого розвалу і фінансової руїни.
Час був втрачений, економічний стан погіршився. Держава частково втратила довіру західних країн, тупцюючи на залишках людського безправ'я і пригноблення. Нам не довіряють ні політики, ні кредитори.
По-перше, вони не розуміють пасивності у питанні повернення на батьківщину награбованого корупціонерами та олігархами. По-друге, вони остерігаються чергових корупційних халеп. Можливості ж для валютно-фінансової стабілізації за допомогою світового співтовариства були ще у перші місяці після революції.
Нова влада зайняла виразні позиції щодо вирішення проблем економіки лише в кінці 2014 року, коли в парламенті почався бюджетний процес. Що ж нового вона запропонувала, і чи спроможна вона вивести країну з безодні кризи?
Чи сприяє збідніння народу його розвитку
Уряд, очевидно, не побачив загрози падіння виробництва і пов'язаних з цим проблем: скорочення робочих місць, зменшення доходів громадян, збільшення невиплат зарплати, падіння прибутків та інвестицій в економіці. Можливо, він вважав, що з ними можна жити, або був переконаний, що вони другорядні.
Можливо, уряд сподівається, що вихід економіки з кризи відбувається сам по собі - варто лише збалансувати, скажімо, доходи й видатки бюджету чи врегулювати проблему погашення зовнішнього державного боргу.
Цікава також позиція міністра фінансів, яка недавно заявила, що країна вже подолала кризу. Очевидно, у нашого уряду своя криза, бо живе він іншим життям.
Головна його увага, як випливає з нових ініціатив, - скорочення людського споживання в країні. Кабмін, зокрема, запропонував такі нововведення.
1. Заморожування мінімальних зарплат, пенсій, соціальних допомог. Це при надзвичайних темпах інфляції цін, які за рік можуть досягти 60-80%.
2. Зниження рівня оплати праці бюджетників - лікарів, вчителів, викладачів, державних і соціальних службовців, працівників культури шляхом скасування поточних доплат і премій.
3. Підвищення термінів виходу на пенсію і необхідного стажу для багатьох категорій працівників.
4. Додаткове оподаткування доходів громадян внаслідок введення воєнного податку, оподаткування житла, подвійного оподаткування працюючих пенсіонерів і одинарного - непрацюючих, податку за експлуатацію авто з двигунами вище середньої потужності, податку на відсотки за банківськими депозитами, додаткових митних платежів за імпортні товари і послуги.
Також уряд мав намір ввести податок на перевищення витрат сімей над їх доходами. Цю ідею треба визнати абсурдною. Навіть у чинного складу народних депутатів вистачило глузду її відкинути.
Інша сумнівна інновація, очевидно, залишиться лише на папері. Мається на увазі застосування пониженої ставки єдиного соціального внеску у випадку, якщо на підприємствах середня зарплата підвищується мінімум утричі.
Ще одна пропозиція уряду - підвищення ставок рентної плати за видобуток корисних копалин, зокрема чотирикратне зростання рентної плати за видобуток газу. Це рішення відкрило Кабміну вікно для перегляду внутрішніх цін на газ, а за цим - для багатократного підвищення тарифів на усі види комунальних послуг.
Очевидно, що зниження доходів і рівня споживання громадян стало домінуючим трендом влади і стосується у більшій чи меншій мірі усіх громадян країни.
Наші сім'ї зазнали подвійного матеріального удару: через фактичне зниження зарплат, пенсій і соціальних допомог, в тому числі у зв'язку із зростанням податків, а також через реальне падіння рівня доходів, пенсій і соціальних виплат в умовах втрати платоспроможності гривні від шаленої цінової інфляції.
Офіційна статистика оцінює зниження реальної середньої зарплати за перші три місяці 2015 року на 21,3%. Щодо втрати реальних надходжень у людей, які утримуються державою, статистика мовчить.
Думаю, однак, що не буде перебільшенням визнати: темпи їх падіння з початку 2015 року становили, як мінімум, 45-50%. Це при тому, що вже у 2013 році рівень життя в Україні був найнижчим у Європі.
Важко пригадати подібні випадки у новітній історії, коли влада на підставі законодавчих рішень абсолютно знижувала доходи своїх громадян. Можна згадати лише Китай, де панує авторитарно-партократичний режим.
За рік до Пекінської Олімпіади 2008 року ЦК Компартії Китаю видав постанову про зниження середньої зарплати з 565 юанів до 465 юанів. Причиною була нестача коштів для побудови олімпійських об'єктів. У цій країні інтереси людей на другому плані, і демократією там не пахне.
З економічної точки зору, вольове рішення про зниження абсолютного і відносного рівнів доходів і споживання в Україні є передумовою скорочення платоспроможності людей і відповідного звуження місткості внутрішнього ринку.
За перші чотири місяці 2015 року роздрібний товарообіг в Україні у незмінних цінах зменшився порівняно з тим же періодом 2014 року на 26,7%. Звуження внутрішнього ринку стискає можливості національних та іноземних виробників і, зрозуміло, провокує падіння випуску споживчих товарів і послуг.
Нагадаю, що обсяги людського споживання продукції внутрішнього виробництва разом із сумою капітальних інвестицій та обсягом витрат на державне управління кількісно дорівнюють об'єму ВВП країни.
Враховуючи, що внутрішні інвестиції впали більш ніж удвічі, не дивно, що ми отримали у 2015 році таке карколомне, небачене з 1994 року зменшення показника ВВП: за перший квартал - майже на 18%.
До того ж, зниження доходів громадян призводить не тільки до скорочення людського споживання. Воно спричиняє зменшення банківських і сімейних накопичень. У результаті, в 2015 році не утворюються фонди інвестиційного капіталу, що міг би вкладатися у розвиток виробництва у наступних роках. Тому не виникатимуть можливості зростання економіки і в найближчому майбутньому.
Можна сказати, що кризова рецесія економіки, яка почалася у 2012-2014 роках через моральну деградацію традиційних галузей та фінансові зловживання попередньої влади, прискорилася у 2015 році. Головна причина - неприпустимі помилки нової влади у макроекономічному і фінансовому регулюванні.
Можливо, урядовці сподівалися зменшити загальний платіжний попит для стримування інфляції цін та девальвації валютного курсу грошової одиниці. Для цього в деяких країнах іноді використовувалося заморожування зарплат і пенсій.
Однак ніхто не зменшував рівень людських доходів фізично, абсолютно, адже це недопустимо ні політично, ні морально. Проте в наших реаліях зменшення доходів громадян ефекту не дає: інфляція продовжує бурхливо зростати.
Причиною інфляції у перші чотири місяці 2015 року є адміністративне підвищення цін на газ, тепло, воду, електроенергію, а також продовження практики багатомільярдної грошової емісії зусиллями НБУ.
Останній діяв через механізм кредитного рефінансування банківського сектора, а також через викуп у банків державних облігацій, за допомогою яких кредитується прямий і непрямий дефіцит бюджету. Всього дефіцит останнього становитиме за рік близько 200 млрд грн. І служить він головним чином безперспективному субсидуванню збиткових державних монополій і банків.
Так, за січень-лютий, коли відбувалася галопуюча інфляція, Нацбанк набув у власність державних облігацій на 21,2 млрд грн, а сальдо надання і повернення кредитів рефінансування банків становили 10,2 млрд грн. Тобто в середньому за місяць ці два джерела спричиняли незабезпечену емісію грошей на 15,7 млрд грн.
Така динаміка грошової емісії відповідала темпам 2014 року. Тоді щомісячна сума емісії за рахунок цих двох джерел становила близько 25 млрд грн - з рекордним знеціненням національної грошової одиниці.
Слід врахувати, що у 2015 році темпи падіння обсягів виробництва і внутрішньої торгівлі значно прискорилися і знизилися проти 2014 року приблизно на 20%.
Отже, і грошей потрібно менше. Тому й стався стрибок інфляції, вищий, ніж у попередньому році: за п'ять місяців 2015 року - 140%. Це більш ніж удвічі вище, ніж передбачалося законом про бюджет.
Нічого дивного в тому, що уряд фактично підштовхує інфляцію. Завдяки їй доходи урядової скарбниці у перші чотири місяці значно перевищують видатки, і чиновники рапортують про профіцит бюджету як про своє досягнення.
Нічого нового. Інфляція цін життєво необхідна нещирій владі. Інфляція діє як джерело незаконного збагачення бюрократії і додатковий податок на людей.
Отже, одним - простим громадянам - збідніння і пригноблення, іншим - державним та олігархічним корпораціям - додаткові, штучно створені бариші завдяки бюджетним субсидіям та штучно роздутій інфляції.
Видимість боротьби з інфляцією і девальвацією, а насправді - потурання цим процесам задля перетягування суспільної фінансової ковдри на бік корумпованої бюрократії та її політичних партнерів.
