Главная

Просто бизнес

— Здравствуйте! — мужчина смело перешагнул через порог и без приглашения плюхнулся на стул.

— Добрый день, чем могу вам помочь? — молодой человек за столом отодвинул папку с документами и уставился на гостя.

— Дело в том, что моя просьба не очень обычна. Точнее, для вас обычна, а вот я обращаюсь к вам впервые, — мужчина закинул ногу на ногу, - это же рекламное агентство, я по адресу?

— Да, абсолютно верно. Вы хотите продвинуть свой товар на рынке? Или вы оказываете услуги?

— Э... Скорее услуги.

— Что именно? — парень взял в руки карандаш и листок бумаги.

— В общем... Наша организация... Как бы так сказать...

— Говорите, как есть. У нас есть масса способов обойти закон и прорекламировать даже то, что запрещено.

— Да? — удивился мужчина, — ну что ж... В общем, тут такое дело... Мы оказываем услуги на нашем рынке уже очень долгое время. Но с недавних пор мы стали замечать, что поток клиентов к нам резко упал. Наши представители не справляются, несмотря на увеличение офисов обслуживания.

— Это обычная проблема для рынка услуг, - авторитетно заявил парень, - сами понимаете - кризис, рост курса валют, цены на нефть... Все это влияет на спрос.

— Да, но наш бизнес не привязан к этому всему. Недавно я просматривал статистику за прошлые годы и, знаете, что обнаружил? В кризисное время поток клиентов наоборот увеличивался. А вот сейчас... Не знаем даже, что и делать.

— Не расстраивайтесь! — парень потер ладони и придвинулся поближе, — уверен, мы сможем вам помочь. Как называется ваша организация?

— Рай.

— Рай?

— Ну да. Рай.

— Хорошо, а чем именно вы занимаетесь?

— А чем занимаются в раю? Развлекаем клиентов, предоставляем им качественные услуги по проживанию, устраиваем различные развлекательные мероприятия и так далее.

— У вас сеть отелей?

— Да нет же! У нас — рай! Что непонятного?

Парень помолчал и потер лоб.

— Понимаете, для того, чтобы я смог вам помочь, мне нужно знать, чем конкретно занимается ваша организация.

— Я ж сказал уже. Мы предоставляем полный перечень услуг людям после их смерти.

— Ааа! Я, кажется, понял! Вы — агентство ритуальных услуг! Интересное название для вашей деятельности, — парень улыбнулся и облегченно вздохнул.

— Вы меня совсем не понимаете? - мужчина наморщил лоб и пристально посмотрел на молодого человека, — есть рай, есть ад. Мы две конкурирующие организации. Вот мы — рай. И нам нужно как-то продвинуть наши услуги на рынке. В последнее время люди почему-то выбирают ад. Мы переживаем по этому поводу.

Парень около минуты смотрел непонимающим взглядом на гостя, потом встряхнул головой и снова улыбнулся.

— Скажите, а как вы собираетесь расплачиваться с нами?

— К сожалению, мы несколько ограничены в средствах, поэтому могу предложить поработать по бартеру.

— По бартеру?

— Ну да. Вы нам рекламу, мы вам — определенное количество зарезервированных мест.

— И какие же вы предоставите гарантии?

— Гарантии? — мужчина задумался, — ну, можем договор составить. Без мелкого шрифта.

— И что? — рассмеялся парень, — мне его потом всю жизнь с собой таскать и попросить, чтоб в гроб не забыли положить, когда я коньки отброшу? Да и вообще, никакой уверенности в том, что когда я окажусь у вас, этот договор не окажется филькиной грамотой.

— Мы, вообще-то, держим свое слово...

— Ой, да не надо тут... Все так говорят! Мы обещаем, что когда-нибудь, может быть и так далее, — парень махнул рукой.

— Подождите, - мужчина подвинулся поближе, — а почему вы тогда рекламируете фонд капитального ремонта, а нас не хотите? У нас ведь одинаковые принципы работы.

— Потому что они платят нам деньги. Все просто.

— Но, у нас, к сожалению, нет денег. Там они не нужны, — мужчина грустно вздохнул.

— Так возьмите их в ваших представительствах. У них их завались.

— Они не дают...

— Как так? — парень рассмеялся, — вот так работники у вас!

— Да уж... Говорят — самим мало. Что ж мне делать тогда? - мужчина бросил отчаянный взгляд на парня.

— Не знаю. Попробуйте на телевидение сходить. Может там вам помогут, — молодой человек быстро написал на листочке адрес и протянул гостю.

— Думаете помогут? — обрадовался мужчина и спрятал листочек в карман.

— Обязательно помогут. Всего вам хорошего.

— Спасибо, до свидания! — гость поднялся со стула и быстрым шагом вышел из кабинета.

Молодой человек некоторое время сидел в тишине и смотрел на дверь. Телефонный звонок отвлек его от раздумий.

— Да, я слушаю.

— Ну что, приходил? — раздался хрипловатый голос в динамике.

— Да, мой господин, только ушел.

— Куда?

— Отправил на телевидение, как вы и приказывали.

— Хорошо. Предупреди там наших.

— Сию секунду, мой господин.

Парень нажал на кнопку отбоя и усмехнулся. Зрачки на секунду покраснели, но тут же стали обычными.

— Люди не хотят рая после смерти. Они хотят рай здесь и сейчас. И идут ради этого на все. И нет плодороднее земли для наших всходов, чем душа человека, готовая на все, ради богатства и власти. Они и есть наши основные клиенты... Кажется, шестой пункт устава работника ада, — парень открыл тетрадь и принялся искать нужную страницу, — а нет, пятый. Но не важно. Смысл тот же.

Парень набрал номер и приложил к уху телефон.

— А наше дело маленькое. Мы просто рекламируем этот рай на земле. Это мы делать умеем... Алло! К вам придет скоро один. Встретьте как полагается...

Мужчина вышел из офисного здания и облокотился об стену. Вздохнув, он вытащил из кармана мобильный телефон.

— Алло! Я только что вышел из агентства. Здесь тоже они.

— Что говорят?

— Отправили на телевидение. Думаю, нет смысла туда идти.

На том конце провода некоторое время царило молчание.

— Да, ты прав, идти не надо. Там тоже будут эти...

— Неужели остается последний вариант?

— Да, — кто-то на том конце провода тяжело вздохнул, — остается один выход. Приступай.

Мужчина положил телефон в карман, а из другого достал блокнот. Пролистав несколько страниц, он нашел нужную и прочитал вслух.

— Двадцать первый пункт устава работника рая. Крайняя, исключительная мера воздействия на людские души — война. Эффективное средство для принудительного обесценивания навязанных, работниками конкурирующей организации, идеалов жизни. Прирост клиентов 20-40%. Использовать только по указанию высшего руководства.

Мужчина закрыл блокнот и посмотрел на проходящих мимо жителей, пока еще мирного города.

— Извините, люди, это просто бизнес. Хотя, сами виноваты, — проговорил он себе под нос и растворился в толпе.

Информация о материале

Опубликовано: 19 сентября 2015

Уничтожение

Был у нас в свое время - глухие совковые годы - знакомый врач, выгнанный из профессии за пьянство. Так что в пору нашего с ним знакомства он торговал на Птичьем рынке рыбками гуппи и песком. Гуппи он выращивал дома, а песок брал в песчаном карьере на местах окраинных строек, - Медведково, Бирюлево, - дома промывал его в семи водах и потом продавал на Птичке стаканами.

Врач-расстрига был мужиком остроумным и веселым, только пил постоянно, и все его рассказы были про то, как пил. А это несколько томов альбомного формата с картинками. Один из рассказов был про то, как он работал наркологом в вытрезвителе.

Менты выслеживали и отлавливали варщика самогона. Вот как сварит новую хорошую порцию (а соседи по коммуналке донесут) - так они его брали под руки и волокли составлять акт в двух экземплярах, немножко помогая идти, но несильно. Вещественное доказательство - бутыль или канистру со свежесваренным - тащили с собой. Нарколог делал экспресс-анализ: да, это оно, Змий Зеленый, крепость такая-то, глядел укоризненно и писал свое веское государственное свидетельство. Тут распишитесь и тут. И еще тут. Самогонщик расписывался.

Потом наступал акт списания, то есть уничтожения. Два милиционера, под наблюдением нарколога, на глазах у горестного самогонщика опрокидывали канистру в раковину. Бль-бль-бль-бль-бль! Хроматическая гамма горького горя! Прекрасный, благоухающий дрожжами, мерцающий вялым перламутром напиток уходил, заворачиваясь по часовой стрелке, в воронку, в канализацию, в черную дыру. Потом выписывали штраф, куда надо ставили печати и отправляли нарушителя с богом - иди, плати и не греши.

Когда за ним закрывалась дверь, - запиралась на замки, закладывалась на засовы: всё, всё, мы закрыты! - из шкафчика под раковиной вытаскивалось заранее припасенное ведро, куда, собственно, слился самогон; младшие чины расстилали газетку, расставляли стаканы и резали хлебушек; кто постарше чином - извлекал из портфеля припасенную рыбку, частик в томате или что сегодня Господь послал; пахло колбасой, хрустели огурчики, жизнь была приветлива, нарядна и нежна.

Душа же поет, когда все и по закону, и с чесночком!

Информация о материале

Опубликовано: 19 сентября 2015

Как главарь ДНР Пушилин оказался в украинской политике

Партия одного из главарей боевиков ДНР Дениса Пушилина «Ми маємо мету» (МММ) значится на сайте Центризбиркома среди политсил Украины, которые могут принять участие в местных выборах. Как сообщили в ЦИК, комиссия всего лишь воспроизвела на своем сайте перечень зарегистрированных Министерством юстиции политических партий Украины, и это совершенно не означает, что она в самом деле примет участие в выборах. Сам Пушилин также заявил, что не будет принимать участие в местных выборах. Политики же намерены требовать от Минюста обеспечить запрет МММ, а эксперты удивляются, почему террорист Пушилин до сих пор не осужден и владеет всеми правами государства, против которого фактически воюет.

Партия “Ми маємо мету» (МММ), руководителем которой является «председатель» так называемого «народного совета» незаконной ДНР Денис Пушилин, значится на сайте ЦИК в перечне политических сил Украины, допущенных к предстоящим местным выборам. МММ получила порядковый номер 138 (позже он изменился на 137). По данным Госреестра, партия Пушилина была зарегистрирована 15 июля 2013 года. Согласно информации на сайте ЦИК, сам нынешний боевик участвовал в повторных парламентских выборах в округе №94 в Обухове (Киевская область) в декабре 2013 года. Впрочем, за Пушилина проголосовали всего 77 избирателей.

Попадание МММ в список Центризбиркома вызвало широкий общественный резонанс, причем ряд СМИ сообщили о намерениях партии Дениса Пушилина участвовать в выборах как о подтвердившемся факте. Некоторые сочли виновной саму Центральную избирательную комиссию. Между тем заместитель председателя ЦИК Андрей Магера пояснил на своей странице в Facebook, что комиссия не уполномочена отменять регистрацию партий, поэтому МММ и оказалась среди других политсил в списке ЦИК. «Вопрос регистрации политических партий является исключительной прерогативой специально уполномоченного органа исполнительной власти (госрегистрационной службы Министерства юстиции, — «Апостроф»). Центральная избирательная комиссия была образована как постоянно действующий орган в 1997 году, и за 18 лет своего существования никогда не регистрировала политические партии, общественные союзы любителей пива или свидетелей Иеговы», — написал Магера.

Сам Пушилин уже успел опровергнуть участие и своей партии, и себя самого в местных выборах. «Украинские СМИ поднимают уже третью волну шума по данной партии. Первая была еще перед референдумом (незаконным референдумом в мае 2014 года, — «Апостроф»), но спешу их огорчить. Киев по-прежнему нарушает Минские соглашения, по-прежнему не выполнил пункт 5 Комплекса мер, который декларирует амнистию всем участникам конфликта. Соответственно, об участии меня и моей партии в выборах в Украине говорить не приходится», — заявил Пушилин, которого процитировало сепаратистское «Донецкое агентство новостей».

Как рассказал «Апострофу» руководитель пресс-службы ЦИК Константин Хивренко, накануне старта избирательной кампании Центризбирком обратился в Министерство юстиции с просьбой предоставить для нужд комиссии перечень всех партий, зарегистрированных в Украине. «В ответ на эту просьбу Минюст прислал список из 285 политических сил, который комиссия просто воспроизвела на своем сайте. Что нам дали, то мы и опубликовали. Вмешиваться в этот перечень ЦИК не имеет права», — пояснил Хивренко. По его словам, присутствие партии «Ми Маємо Мету» в списке на сайте Центризбиркома еще не означает, что кандидаты от данной политической силы точно будут представлены на предстоящих местных выборах: «Сначала местные парторганизации должны подать в территориальные избирательные комиссии списки своих кандидатов в депутаты. У теризбиркомов есть 3 дня на вынесение решений, после чего собранные данные они отправляют в ЦИК».

По мнению генерального директора Комитета избирателей Украины (КИУ) Алексея Кошеля, присутствие партии Пушилина в списке ЦИК нужно расценивать как «недоработку Минюста», который закрывает глаза на факт существования политической силы, де-юре руководимой одним из лидеров боевиков Донбасса: «Это однозначно «прокол» Минюста. Непонятно, почему министерство до сих пор не проанализировало список партий и не добилось отмены регистрации политических сил, которые так или иначе причастны к антиукраинской деятельности», — сказал Кошель «Апострофу».

Впрочем, Министерство юстиции своей вины не признает. Как заявила на брифинге первый заместитель министра юстиции Наталия Севостьянова, Минюст может отменять регистрацию партий только по решению суда. А для подачи иска в суд о запрете деятельности МММ нужны основания. Доказательства противоправных действий политической силы, по словам замминистра, должны предоставить правоохранительные органы.

Однако народный депутат Александр Черненко («Блок Петра Порошенко»), который до своего избрания в Верховную раду возглавлял КИУ, считает, что Министерство юстиции вполне могло само проявить инициативу. Например, при министре Александре Лавриновиче Минюст часто проводил проверку партий на предмет активной деятельности. «Просто звонили в офисы местных организаций и партиям, которые не проявляли признаков жизни, просто аннулировали через Верховный Суд регистрационные свидетельства. Партии-пустышки, как эта МММ, пачками убирались», — сказал Черненко «Апострофу».

Он спрогнозировал, что Минюст в течение месяца сможет добиться отмены регистрации партии «Ми Маємо Мету». Добиваться запрета МММ намерены и другие украинские политики, например, народные депутаты Антон Геращенко («Народный фронт») и Игорь Луценко («Батькивщина»), а также партия «Самопомич» мэра Львова Андрея Садового.

Отметим, что, согласно закону «О политических партиях в Украине», политсила может быть запрещена по административному иску государственной регистрационной службы, в судебном порядке, в случае нарушения партией требований Конституции и других законов. К примеру, в Конституции говорится, что в Украине запрещены партии, чья деятельность направлена на ликвидацию независимости страны, смену ее конституционного строя насильственным путем, нарушение суверенитета, территориальной целостности и подрыв безопасности государства.

В то же время координатор избирательных программ гражданской сети ОПОРА Ольга Айвазовская полагает, что ситуация с партией «Ми Маємо Мету» вскрыла куда более серьезную проблему, чем просто появление МММ в списке на сайте ЦИК. «Пушилину до сих пор не вынесен обвинительный приговор ни по одному из совершенных им тяжких преступлений. Он до сих пор официально владеет сейчас по законам Украины и активным, и пассивным избирательным правом. Проблема не в законах и не в ЦИК, которая ничего не нарушила, а в том, что террористы до сих пор не осуждены и фигурируют в официальных реестрах страны, против которой они физически воюют», — написала она в своем Facebook.

Информация о материале

Опубликовано: 18 сентября 2015

Ілюзії економістів: реальна енергетика проти книжкових істин

Сучасні економісти класичної школи, захоплюючись надихаючими прикладами економічно розвинених країн, відстоюють «шокове» (досить швидке) підняття цін і тарифів на енергетичні ресурси в Україні до світових рівнів.

Така стратегія здається їм «чарівною пігулкою» від усіх «хвороб» української енергетики. Однак, як в медицині, так і в економіці все залежить виключно від дозування рятівних пігулок: при достатній кількості вони лікують, при передозуванні – вбивають.

Класичний економіст має доволі струнку теорію реформування української енергетики. Орієнтуючись на книжкові істини із загальної теорії , вони не пропонують нічого іншого, як загальну формулу визначення ціни, яка підходить для усього – від визначення ціни на пиріжки до встановлення вартості частини людського тіла при трансплантації. Тобто, ціна як погоджена продавцем і покупцем грошова вартість одиниці товару.

Байдуже, що весь світ вже декілька століть запекло дискутує про цілу низку умов, виключно за яких беззаперечно діє така формула і відповідно змальовує таку ж низку передумов, де такого обопільного погодження жодним чином не може бути досягнуто.

Та де там. Якщо глибина знань політичного мейнстриму не сягає далі «основоположних теорій» «Економіксу» Макконела і Брю, тоді їм досить легко пояснювати людям, що, наприклад, ціна на газ має встановлюватися на рівні ціни імпортованого газу.

Іноді, дивлячись на переконливі промови керманичів, складається враження, що вони самі вірять в те, що промовляють. При тому, що переважна більшість людей інтуїтивно відчувають, що тут «щось не те», та хіба попреш супротив цілої науки, тим більше, що вона за останні роки так щільно оточила себе «математичним апаратом» і виглядає такою розумною.

Проте, якби українські проблеми вирішувались лише простими математичними формулами - ми б давно жили в іншій країні. Мабуть і світ би був зовсім іншим (проте, мабуть, навряд чи кращим).

Захищаючи свої переконання, економісти посилаються виключно на сьогочасну «історії успіху» розвинених країн заходу. Ніби й не було у них цілих століть поневірянь, пошуку свого місця в світі і власного шляху розвитку. Але не історією єдиною…

Коли класичний економіст проголошує свою мантру про вільні ціни, тим самим він провіщає, що в державі вже побудований абсолютно конкурентний ринок, де:

- кожен із його учасників не може виявляти будь-якої «ринкової сили» (диктувати ціни, відстоювати свої інтереси всупереч інтересам інших учасників),

- безумовно забезпечена прозорість і доступність будь-якої інформації для кожного із учасників ринку, де обов’язково функціонує найефективніший регулюючий орган,

- де побудовані інститути захисту вразливих споживачів,

- ліквідовані будь-які умови для тих, хто використовує викривлення недорозвинених ринків, щоб «каналізувати» грошові потоки виключно до власних кишень, і так далі.

Українська енергетика сьогодні: «чарівна пігулка» не діє

Україна має певні відмінності, які повинні бути враховані під час реформування власної енергетики і визначення умов забезпечення споживачів енергетичними ресурсами.

Одна із ключових відмінностей – стан, за якого існувала і розвивалася галузь. Найголовнішою рисою такого стану була і залишається «безголовість» і «підпорядкованість» споживача енергопостачальнику.

Він має приймати все те, що йому визначить постачальник. Споживач не має права втручатися в загальні умови функціонування енергетики (язик не повертається називати це ринком, бо ринок це саме майданчик, де «зустрічаються» рівноцінні і рівнокорисні один одному партнери). Він має беззастережно приймати ті ціни, які йому буде диктувати постачальник. І немає великої різниці, чи постачальник сам визначає ці умови і ціни, чи він їх «легалізує» через регулюючі органи.

Тут слід зазначити, що після появи регулюючих органів енергопостачальними відчули себе ще більш вільно, оскільки у них з’явилась можливість «приховати» свою неефективність за рішеннями такого регулятора.

Звісно, суспільство має велике бажання змінити такі умови, запроваджуючи реформи. Але, на жаль, «авторами» реформи в енергетиці в переважній більшості є саме ті учасники, які своїми власними прагненнями «розбудовували» все те, чого ми бажаємо позбавитися.

Корисною мала б виявитися допомога з за кордону. Проте, загальне прагнення допомоги натикається на те, що «особовий склад» помічників представляє в переважній більшості все той самий «легіон» глобалізованих експертів, які навряд чи мріють про збалансованість інтересів усіх учасників національного енергетичного ринку – як постачальників, так і споживачів. Саме такі порадники і перебувають на передньому краї «фронту боротьби» за запровадження світових цін на енергію в Україні.

Таким чином, ефективність реформи в енергетиці має стати справою не лише «вкорінілих» представників галузі, але значним чином, власною справою споживачів.

При цьому слід відмітити, що навряд чи будь-яка реформа досягне справжнього результату, якщо споживач буде залишатися позбавленим будь-якої можливості як щодо визначення правил ринку, так і щодо можливості вибору, не лише енергопостачальника, а і загальної схеми забезпечення себе енергією.

Для результативної участі у цьому процесі представники споживачів мають викорінити у собі те, що іменується правовим нігілізмом, оскільки в переважній більшості українці залишаються «суспільством з обмеженим доступом». Тобто, суспільство залишається таким, де законів дотримуються вибірково, і закони пишуться таким чином, щоб позбавити будь-якого громадянина можливості впливати на прийняття рішень, «закрити» для нього доступ до переважної більшості інформації, яка стосується прийнятих урядовцями рішень.

Звісно, багато з того, що іменується законом - важко назвати справедливою правовою нормою, не кажучи вже про те, що при їх написанні корумпованими політиками до їх складу навмисно додаються положення для можливих маніпуляцій з цими нормами (чим гірше, складніше, суперечливіше закон чи урядове рішення, тим більша можливість мати корупційний заробіток).

Ці фактори важко обчислити математично, саме тому, вочевидь, деякі класичні економісти зовсім викреслюють їх з розрахунків при створенні власних моделей.

Приклади не доведеться довго шукати – чого лише варте останнє підняття тарифів на газ та електроенергію.

І справа навіть не у тому, що їх підвищують, а у тому, як це робиться. Оскільки на внутрішньому ринку ціни були занизькими, у порівнянні із економічно розвиненим світом, логічним би було одночасне «вирівнювання» їх як на газ, так і електроенергію – саме це проголошує класична економічна теорія.

Але чомусь це не відбувається? Ціни на газ підвищили одразу в декілька разів, тоді як зростання цін на електроенергію вирішили дещо «розтягнути у часі». А де ж тоді тут умови, які має диктувати сам ринок? Чи може, постачальники електроенергії виявилися більшими альтруїстами? Ні!

Відповідь досить проста – нічого економічного у цьому заході не було, діяла виключно політична доцільність. Але, якщо спрацювала політична доцільність відносно електроенергії, чому ж тоді вона не спрацювала збалансовано за усіма енергетичними ресурсами в цілому? Так комусь було досить вигідно – не більше і не менше. Тоді до чого тут вільний ринок? Марним буде також намагання віднайти в цих рішенням врахування інтересів споживача.

І це ще не всі «досягнення» умовного вільного ринку по українські. Рівні умови для всіх – це ще один базовий принцип, на якому ґрунтується класична економічна теорія.

Але навіть тут знайдеться «позитив» для великих гравців на енергетичних ринках. Так, з новою високою рентою на видобуток газу і значним зростанням витрат за досить невеликий періоду часу, ніхто з малих гравців не здатен вижити на газовому ринку. Оскільки вони позбавлені можливості використовувати власну «фінансову подушку» (внаслідок її відсутності, як такої), результат закономірний – припинення діяльності.

Уступаючи власну частину свого пирога на ринку великим компаніям, які там залишаються, вони також створюють передумови для великих гравців використовувати ще більше ринкової сили серед розпорошеного дрібного споживача, диктуючи власні умови.

Щось схоже відбувається на ринку електричної енергії - за значного підняття цін на паливо і зростання заборгованості оптового постачальника перед виробниками електроенергії. А що там про рівність умов і розширення конкуренції?

Ці приклади – це лише невелика часточка з демонстрацією енергетики по-українськи, де монопольні інтереси та імітація соціальної справедливості звичні речі.

Тут також варто пригадати існуючу формулу формування тарифу – до витрат постачальника додають прибуток (як відсоток від сукупно підрахованих витрат). Чи є сенс при такому тарифоутворенні зменшувати витрати, модернізувати виробництво та вести чесний облік цих витрат?

«Суспільство з обмеженим доступом» – діагноз, що змінює все

Як зазначалося вище, закони в Україні – не сліпа Феміда. Вони пишуться, приймаються й застосовуються з прямим розрахунком на майбутні маніпуляції. Саме тому в нашому законодавстві стільки суперечностей – вони дають можливість довільного трактування, що завжди допомагає зацікавленим особам досягти потрібних їм результатів.

За таких обставин «корупція» та «кришування»стають ключовими практиками. Значне та різке підвищення ціни, без створення принаймні механізмів прозорості функціонування галузі - буде лише на користь корупційній системі. Усе це додатково стримуватиме розвиток галузі в країні, де йде війна та розгортається глибока економічна криза.

За умов, коли суспільство виключене з процесу прийняття рішень та впливу на них, пересічний споживач не має можливості навіть чітко порахувати власні витрати на енергетичні ресурси, не те, щоб їх регулювати або впливати на можливість визначення моделі забезпечення енергією.

НКРЕКП залишається політично контрольованим органом, який до того ж не позбавлений впливу великих гравців. Внаслідок цього, корупційна «гра з цінами» продовжує посідати чільне місце серед умов розвитку енергетичної галузі України.

Від реальності до еталону

Щоб говорити про застосування в енергетиці європейських рецептів, необхідно виконати ряд передумов, які зроблять можливим їх запровадження.

Роботу галузі необхідно зробити прозорою, інформацію та процеси – більш доступними для споживача. Слід визнати, що медіа-активність галузевого міністерства та регуляторної комісії в останній час різко підвищилась.

Деяку інформацію під шквалом суспільної критики було опубліковано, але це більше нагадує латання дір та точкові піар-акції, аніж системну роботу по запровадженню прозорості в інфраструктурній галузі. Необхідно забезпечити постійну публікацію даних щодо роботи галузі, поточного виробництва та споживання енергоресурсів, стану інфраструктури, процесу її ремонтів, розвитку та реконструкції.

Мають бути відкритими дані щодо цінових заявок і структури ціни теплових електростанцій, які працюють за ціновими заявками. Має бути запроваджений механізм «підтвердження» обсягу постачання електричної енергії за звітний період, а не так як заманеться вказати у платіжних документах електропостачальнику, оскільки не існує відповідної методики встановлення такого обсягу за засобами обліку, підтвердженої сторонами (якщо не встановлений так званий «розумний лічильник»).

Іншим важливим завданням є закінчення реформування галузевого регуляторного органу. Важливо, щоб регулятор став функціонально та фінансово незалежним, був незалежним арбітром на енергетичному ринку, рівновіддаленим від усіх його учасників. Крім того, для підвищення захищеності споживачів, які часто роками не можуть досягти справедливості у нерівній боротьбі з монопольними енергомонстрами, необхідно, за прикладом розвинених країн, запровадити інститут Енергетичного Омбудсмена.

Крім того державні мужі, замість реляцій про неможливість організації ефективної роботи державних підприємств повинні закінчити реформування та корпоратизацію державних підприємств галузі, впровадити на них ефективні управлінські моделі, нарешті визначивши, чим насправді вони є і які функції мають виконувати (крім набивання карманів тих, хто їх фактично контролює).

Принаймні, тут міг би згодитися досвід діяльності державних підприємств в США, оскільки такі підприємства – це не інструменти заробітку для держави (у такому випадку держава ладна буде завжди порушувати конкурентні умови на користь свого «годувальника». Такі підприємства мають виконувати певні функції (тимчасово), де викривлення ринку, зокрема, енергетичного, не дають можливість забезпечити уникнення енергетичної бідності для певних категорій споживачів, або рівні умови участі на ринку.

Нарешті, ми маємо радикально зруйнувати існуючу модель діяльності комунальних підприємств, які наразі є виключно «приватним господарством» мерів або наближених до нього чиновників чи депутатів. Комунальні підприємства мають стати дійсно кооперативними підприємствами громади або певних її локальних частин з відповідними функціями самозабезпечення.

Окремою складовою успіху реформ в енергетиці повинно стати публічне формування та затвердження Енергетичної Стратегії, що повинна стати індикатором як для споживачів так і для виробників енергоресурсів.

Наразі процес перегляду старої енергостратегії загинув в міністерських кабінетах. Яким буде головне завдання галузі? Як буде складатись баланс енергоресурсів? Яку державну підтримку і захист отримають споживачі і виробники? Як і з чого буде формуватись ціна на енергоресурси? В кінці кінців будь-які рішення, щодо реалізації будь-яких заходів та проектів повинні звірятися з цією галузевою Біблією.

Не менш важливим є зміна ролі споживача енергоресурсів з пасивного «бездонного гаманця» без засобів обліку та регулювання, що наосліп сплачує дивним чином сформовані рахунки на основі норм споживання (від квадратного метра або іншої фантазії регулятора) - на проактивного учасника ринку. Першочерговим завданням на найближчі роки є забезпечення технічної можливості споживачів контролювати та впливати на обсяги власного споживання, тому вкрай необхідним є прийняття окремого закону про необхідність 100% обліку до кінця 2017 року всіх енергоресурсів.

Для забезпечення зацікавленості природніх монополій галузі в підвищенні ефективності ведення бізнесу слід також запровадити нову методику формування цін і тарифів, яка б не тільки фіксувала витрати на довгостроковий період (так зване стимулююче тарифоутворення), чого майже неможливо досягти внаслідок значних коливань майже усіх параметрів витрат, але в першу чергу методику, яка б забезпечила можливість для енергопостачальника діяти ефективно і не завищувати свої витрати, при цьому зберігаючи стимули для споживачів інвестувати заходи з енергозбереження і управління попитом.

Підсумовуючи тези, хочемо зазначити: без проведення докорінних змін в самій галузі, вирішення її поточних проблем за рахунок тільки споживачів, «шоковими» методами, що колись працювали в країнах зі здоровою економікою на етапі глобального економічного зростання та в мирний час - не спрацює, і призведе до швидкої чергової зневіри від реформ європейських порадників, які здатні діяти виключно за сценарієм – «один розмір для всіх».

Авторський колектив:

експертів групи по реформі Енергетичного сектору

Реанімаційного пакету реформ

Буток Віктор, Гетман Олег, Карпенко Олександр

Информация о материале

Опубликовано: 18 сентября 2015