Главная

Справжні проблеми у Порошенка тільки розпочинаються

За все доведеться заплатити

Янукович зосередив у своїх руках всю повноту влади. У вирішальний момент ця повнота стала каменем на шиї – спихнути відповідальність Віктору Федоровичу було ні на кого.

За провальні наслідки економічної політики нинішньої коаліції, у першу чергу, заплатив своїм рейтингом Яценюк.

Хоча внесок АП і «БПП» у ці наслідки був не меншим.

Проте Порошенко не зупиняється – він не приховує свого великого бажання замінити Яценюка на свого протеже. Дуже бажано – на Гройсмана.

Але якщо в сфері економіки у президента є хоча б тимчасовий «громовідвід» у вигляді Яценюка, то в сфері державної безпеки і зовнішньої політики ділити відповідальність йому буде ні з ким.

Всю лавину наслідків Мінська-2 президент змушений буде прийняти персонально на себе.

Чим більше обіцяний результат відрізнятиметься від реалій – тим швидшим і катастрофічнішим буде падіння з Олімпу.

Агресивність і брутальність методів, за допомогою яких президент і його команда намагаються проштовхнути положення Мінська-2, намертво прив'язують їх політичну долю до реальних наслідків реалізації цих положень.

Чим голосніше команда Порошенка звинувачує у зраді критиків Мінська-2 – тим більшим буде тавро зради на самій цій команді, якщо реальність підтвердить правоту критиків.

Чим більш демонстративно президент ігнорує факти, які ставлять під великий сумнів правильність його дій – тим очевиднішою буде неадекватність самого Порошенка, якщо реальність підтвердить значимість цих фактів.

Чим гучнішою буде телекартинка про перемогу – тим фатальнішими будуть політичні наслідки у випадку, коли всі переконаються у фантомності цієї перемоги.

Порошенко дуже прагне розширити свої повноваження і свою владу, і тому невтомно створює образ мудрого керівника і рішучого лідера. Але він так і не зміг зрозуміти, що невизнання помилок не посилює такий образ, а ламає його.

А накопичення невизнаних і невиправлених помилок у підсумку може привести не тільки до втрати героїчного образу, а й до передчасної втрати влади.

Перед Рубіконом

Порошенко опинився перед Рубіконом.

І перед тим, як його перейти, президенту дуже корисно було б відповісти на запитання, від яких залежить і доля країни, і його особиста політична.

Яка гарантія, що після виконання Путіним умов української влади – в «особливих районах» не залишиться великої кількості бойовиків і великої кількості стрілецької зброї, нехай і прихованої?

А якщо в цих районах залишиться і достатня кількість бойовиків, і достатня кількість стрілецької зброї – то скільки проукраїнських жителів Донбасу погодяться ризикнути своїм життям і висунути свої кандидатури у місцеві органи влади?

Якщо проукраїнських кандидатів виявиться небагато – то яким буде склад місцевої влади, з якою Порошенко збирається вести повноцінний діалог і з якою буде змушений погоджувати чи не кожен свій крок?

Яка гарантія, що «за погодженням з місцевою владою» – на практиці не означатиме «за погодженням з Володимиром Путіним»? При тому, що фінансове утримання цих районів буде стовідсотково українською проблемою.

Яка гарантія, що обличчя миру після реалізації Мінська-2 – не буде таким самим, як і обличчя нинішнього «перемир'я» з регулярними пострілами в українців?

Що робитиме українська влада, якщо після реалізації мінських угод і зняття з Росії найболючіших санкцій – Путін буде дуже вибірково дотримуватись взятих на себе зобов'язань? Інформуватиме ОБСЄ про «численні порушення»?

Чого варті гарантії Меркель і Оланда – якщо під Дебальцево Путін дозволив собі їх абсолютно безкарно проігнорувати?

Яка гарантія, що переважна більшість бойовиків, на чиїх руках українська кров, – не будуть амністовані і не зможуть стати представниками місцевої влади, за винятком хіба що найбільш одіозних?

І якщо гарантії немає – то чи не сприймуть це бійці АТО і їх рідні як знущання над собою і над пам'яттю загиблих побратимів?

Якими можуть бути наслідки, якщо в країні, перенасиченій зброєю, десятки тисяч людей з бойовим досвідом вирішать, що їх брутально використали і обманули?

І це на фоні усім відомого соціально-економічного стану і хронічного відставання реальних економічних показників від оптимістичних прогнозів влади.

Яка гарантія, що згодом і інші регіони України не стануть вимагати таких самих «особливостей самоврядування»? Чи може бути такою гарантією персональна віра президента і його команди в те, що «цього ніколи не станеться»?

Російський Чорноморський флот також був залишений у Криму дуже тимчасово. І довго мовчав. Але в третьому акті вистави ця рушниця таки вистрілила.

Що точніше визначає істинні наміри Путіна: заяви Кремля, якими легко маніпулювати у будь-якому напрямі, – чи подвійне стовідсоткове голосування прокремлівських депутатів ВР, результати якого ВВП змінити вже не зможе? Чи дозволили б собі згадані депутати повним складом двічі проголосувати так, як Путіну «дуже не подобається»?

Якщо Путін був «вкрай незадоволеним» голосуванням 31 серпня 2015-го – то чому після голосування він відразу заспокоївся і почав тривалий час дотримуватися умов перемир'я?

І це той самий Путін, який в Дебальцево переконливо довів, що він не зупиняється, поки не отримає свого?! Там, де «на час Х» він не отримав бажаного, його не змогли стримати ні брутальність порушення Мінських угод, ні величезні втрати.

Наведений перелік питань не є вичерпним. Але навіть він змушує серйозно задуматись.

Вже й так зроблено надто багато помилок.

Порошенко не підняв питання, яке зобов'язаний був підняти – про непорушний взаємозв'язок питання прав росіян в Україні з питанням прав українців у Росії.

Він взяв зобов'язання, які не мав права брати – очільник виконавчої влади не мав жодного права давати іншим країнам обіцянку змінити Конституцію України, тим більше під час фактичної війни.

При цьому український президент не врахував, що має опонентом матерого шулера. Навіть коли за столом, крім Порошенка з Путіним, були ще Меркель з Оландом – це створювало великі труднощі.

Але ці труднощі можуть виявитись лише квіточками, коли Мінськ-2 буде реалізовано, – і Порошенко фактично залишиться з Путіним віч-на-віч.

Сім раз відміряти

Мудрий політик зобов'язаний ретельно прораховувати різні варіанти мотивації дій суперника і, відповідно, різні варіанти розвитку подій.

Чи прораховував Порошенко варіант, що «Новоросія» – це чистої води блеф Путіна?

Що це була лише тактична хитрість, першим завданням якої було налякати українського президента і змусити його піти шляхом «меншого» із зол. Щоб не допустити «Новоросії» – запровадити «особливості самоврядування».

Другим завданням було забруднити руки якомога більшої частини жителів Донбасу українською кров'ю, щоб зробити їх залежними від Путіна навіть у складі України. Такий самий метод, як і в бандах вбивць для новачків.

Звичайно, Путіну дуже хотілось розповсюдити «особливості самоврядування» щонайменше на весь Донбас. Чим більша «особлива» територія – тим потужніший важіль впливу на українську економіку і українську політику. У тому числу і через депутатів ВР від «особливих» територій.

Але подвиг українських бійців і волонтерів зруйнував ці плани.

Тільки-но Порошенко міцно став на потрібний Путіну шлях – Кремль почав «зливати» Новоросію.

Саме для цього й робились на перший погляд дивні кроки – руками ФСБ прибирались або фізично знищувались найбільш ідейні і харизматичні лідери боротьби за Новоросію. А щоб український президент нічого не запідозрив і не звернув з цього шляху – імітувалось «велике незадоволення».

Якщо саме цей сценарій грає Путін – справжні проблеми для Порошенка після виборів у Донбасі не закінчаться, а тільки розпочнуться.

Не для того Кремль пішов на такі зусилля і втрати, щоб дати Україні спокійно жити і процвітати.

Найболючіші санкції з Росії будуть зняті, фінансування «особливих» районів візьме на себе Україна. Меркель і Оланд перейдуть до інших проблем. «Гібридна» війна перейде у фазу, яка фактично не потребуватиме фінансових затрат з боку Росії.

Зусилля Путіна не пропадуть марно.

Це вже буде не Абхазія, яка висить на шиї російської економіки і при цьому не дає Путіну можливості впливати на політичну й економічну ситуацію в Грузії. «Особливі» райони будуть складовою частиною, а тому дадуть Кремлю важіль впливу на всю Україну.

Тому перед тим, як діяти тактикою криголама у Верховній Раді, Петру Олексійовичу варто ще раз ретельно зважити можливі наслідки різних сценаріїв. І усвідомити, що надзвичайна важливість питання обумовлює надзвичайну відповідальність президента Порошенка.

Особисту відповідальність.

Віктор Федорович сповідував принцип «все, що мені не подобається – неправда». І отримав закономірний результат.

Чи варто Петру Олексійовичу наслідувати попередника?

Тим більше, що і йому перед інавгурацією було попередження…

Информация о материале

Опубликовано: 29 января 2016

Смерть или жизнь IT-отрасли в налоговом раю

Налоговая реформа прошедшего года, кроме прочего, должна была отменить льготы, которыми буквально оброс украинский Налоговый кодекс. Впрочем, запал правительства быстро иссяк, многие льготы остались, многие могут вернуться, ведь налоговая реформа как таковая так и не состоялась. Одним из камней преткновения наверняка станет НДС для IT-компаний. Льгота, за которую бизнес будет бороться вопреки здравому смыслу и экономической целесообразности.

На самом деле сохранение льготы по НДС неизбежно приведет к банкротству многих участников рынка информационных технологий. Эта норма прописана в НКУ таким образом, что субъекты предпринимательства вынуждены заключать так называемые притворные сделки, которые неизбежно приводят к занижениям налоговых обязательств по НДС. Остановимся на понятиях «роялти» и «поставка программной продукции» (кстати, последнего в НКУ нет вообще).

Так как программная продукция (ПП) — это результат компьютерного программирования, она является компьютерной программой в терминах ЗУ

«Об авторском праве и смежных правах». То есть нематериальным объектом. Соответственно, она не продается, а лицензируется. Права на использование компьютерной программы передаются по лицензионному договору. А за передачу этих прав выплачивается вознаграждение, которым до 31 декабря 2014 г. было роялти (п. 14.1.225 ст. 14 НКУ). Сама же операция передачи прав не являлась объектом налогообложения НДС (п. 196.1.6 ст. 196 НКУ).

При этом всем известно, что в хозяйственный оборот могут вовлекать независимо друг от друга как экземпляр компьютерной программы на материальном носителе, так и имущественные права на нее. Более того, экземпляр компьютерной программы на материальном носителе является вещью, то есть его можно купить как товар.

Выводы: льгота по НДС распространяется на операции по поставке программной продукции на материальных носителях как товар; а на операцию по лицензированию программной продукции льгота по НДС не распространяется, так как она не является объектом налогообложения НДС.

С 1 января 2015 г. были внесены изменения в понятие «роялти», и операция лицензирования программной продукции для конечного пользователя стала объектом налогообложения НДС. Это основная причина, по которой субъекты предпринимательской деятельности (СПД) стали заключать притворные сделки. Анализ условий договоров на поставки ПП уже сейчас позволяет предсказать возможную смерть многих СПД.

Почему IT-бизнес еще жив, если все так плохо? Уровень подготовки специалистов ГФС в сфере интеллектуальной собственности очень низкий, о чем можно судить, ознакомившись с «Обобщающей налоговой консультацией об особенностях налогообложения налогом на добавленную стоимость операций по поставке программной продукции», утвержденной приказом Миндоходов от 7 октября 2013 г. №536.

Но что же делать предпринимателям? Для этого придется подробнее разобраться с причинами, которые порождают притворные сделки, для чего проанализируем самые распространенные договоры на поставки ПП в системе госзакупок ProZorro.

Основная масса сделок осуществляется по следующим кодам:

— 58.29.1 ПО системное на физических носителях;

— 58.29.2 ПО прикладное на физических носителях;

— 58.29.3 ПО как загрузочные файлы;

— 58.29.4 ПО оперативно доступное (в режиме on-line);

— 58.29.5 Услуги по выдаче лицензии на право пользования ПО.

В первую очередь, остановимся на сделках, осуществляемых с программной продукцией, поставляемой на физических носителях (коды 58.29.1 и 58.29.2). В связи с тем, что это поставка (ст. 712 параграфа 3 «Поставка» ГКУ), льгота по НДС распространяется только на операции по поставке ПП СПД и не распространяется на операции ее розничной купли-продажи на физических носителях. Заказчику может поставляться как оригинальная программная продукция, так и контрафактная.

Во втором случае имеет место притворная сделка — договор поставки ПП как товара заключается для сокрытия другой сделки, которая в действительности совершается. Если будет установлено, что сделка была заключена сторонами для сокрытия другой сделки, то отношения сторон регулируются правилами о сделке, которую они совершили в действительности. Сделка, совершенная с целью сокрытия другой сделки, — ничтожна, следовательно, признавать ее в суде недействительной нет необходимости. Кроме того, сделка, которая скрывается, тоже может быть как действительной, так и недействительной.

Обычно, заключая договор поставки ПП как товара, поставщик считает, что на самом деле заказчику передается лицензия на использование компьютерной программы. Заказчик при инсталляции такой компьютерной программы присоединяется к лицензионному соглашению с конечным пользователем (EULA), сторонами которого являются правообладатель компьютерной программы и заказчик, но в действительности лицензионный договор не заключается, так как такая сокрытая сделка является недействительной.

Другими распространенными видами сделок являются поставки ПП по кодам 58.29.3, 58.29.4 и 58.29.5. Их объединяет то, что заказчики получают лицензии на использование ПП. Причем закупается она путем пересылки загрузочных файлов на электронную почту заказчика или путем их скачивания с сайта правообладателя. Это режим off-line (код закупки 58.29.3). Использование заказчиком ПП по коду закупки 58.29.4 осуществляется в режиме on-line. Для того чтобы заказчик мог использовать ПП в режимах off-line и on-line, ему необходима лицензия.

Для устранения одной из причин заключения притворных сделок необходимо, чтобы закупки программной продукции осуществлялись сразу по двум кодам: 58.29.3 и 58.29.5 или 58.29.4 и 58.29.5. Но анализ сделок показал, что закупки осуществляются по разным видам договоров. Среди них есть как действительно заключаемые договоры, так и используемые для сокрытия других сделок.

В системе госзакупок ProZorro удалось обнаружить только одного поставщика, который совершает действительные сделки, заключая лицензионные и сублицензионные договоры. Причем в цену лицензии, предоставляемую заказчику по этим договорам, включается НДС. Это правильно, так как вознаграждение, выплачиваемое по таким договорам, не является роялти.

Для того чтобы увидеть хаос с договорами закупки по кодам 58.29.3, 58.29.4 и 58.29.5, остановимся на самом распространенном договоре, заключаемом для прикрытия сделки, которая в действительности совершается. Таким договором является договор на оказание услуг.

Может ли поставка компьютерной программы быть поставкой услуг? Прежде всего, необходимо отметить, что услуга потребляется в процессе совершения определенного действия или деятельности (ст. 901–905 ГКУ). Ни о какой передаче имущественных прав на компьютерную программу как «поставке услуг» не может быть и речи. Основная причина, по которой используется этот вид договора, заключается в том, что в соответствии с НКУ (п. 14.1.185 ст. 14) операция по передаче права на объекты права интеллектуальной собственности для целей налогообложения является поставкой услуг. Однако сама сделка должна оформляться договорами о распоряжении имущественными правами интеллектуальной собственности, к которым относится лицензионный договор.

И, естественно, такая «услуга» оказывается без НДС. В некоторых таких договорах есть ссылка на п. 261 подраздела 2 раздела ХХ НКУ, а в других нет вообще никаких обоснований оказания услуги без НДС.

Заключая притворные сделки, поставщики не догадываются о том, что многие сделки, которые в действительности должны были быть заключены, на самом деле являются недействительными.

Настало время ответить на главный вопрос: что делать?

Ответ очень простой. Для исключения проблем с занижением налоговых обязательств по НДС необходимо отказаться от льготы по НДС для айтишников и внести следующие изменения в НКУ в части роялти.

1. Пункт 14.1.225 НКУ необходимо изложить в следующей редакции:

«Роялті — платежі за використання або за передачу права на використання об'єктів права інтелектуальної власності».

О причинах внесения изменений в понятие «роялти» можно прочитать в статье «Роялти: путь реформ» (ZN.UA №12 от 3 апреля 2015 г.).

2. Необходимо включить роялти в доходы физических лиц-предпринимателей, являющихся плательщиками единого налога третьей группы, внеся соответствующие изменения в подпункт 1 п. 292.1 ст. 292 НКУ.

Включить роялти в доходы физических лиц-предпринимателей необходимо по причине того, что многие программисты являются предпринимателями (фрилансерами) и получают вознаграждение за передачу права на использование компьютерных программ.

В связи с тем, что в настоящее время платежи, полученные как вознаграждение за использование компьютерной программы конечным пользователем, не являются роялти, то предприниматели имеют возможность осуществлять предпринимательскую деятельность. После внесения предложенных изменений в понятие «роялти» программисты не смогут осуществлять предпринимательскую деятельность.

И последнее. Анализ договоров показал, что одной из причин, по которой субъекты предпринимательской деятельности заключают притворные сделки, является цена программного обеспечения. При проведении аукционов каждый поставщик стремится снизить цену закупки. Однако фору при этом имеют поставщики, не являющиеся плательщиками НДС.

Необходимо окончательную цену ПО для победителей, являющихся неплательщиками НДС, уменьшать на величину НДС. В этом случае все окажутся в равных условиях, и, кроме того, будет дополнительная экономия бюджетных средств, выделяемых на его закупку.

Информация о материале

Опубликовано: 29 января 2016

«Вишка» не дозволила родині Добкіна легалізувати землю у Лісопарку, отриману по «кооперативній схемі»

Вищий господарський суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які визнали за обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Триумф» право власності на земельну ділянку в Харкові площею 1,68 га. Про це йдеться у постанові Вищого господарського суду від 12 січня 2016 року.

24 грудня 2008 року депутати Харківської міської ради передали безкоштовно у власність ОК «ЖБК «Триумф» земельну ділянку площею 1,68 га по пров. Тульському (кадастровий номер 6310136300:16:009:0003). Це ділянка в харківському лісопарку, який представляє собою природний ліс, перерізаний просіками, галявинами та балками.

17 червня 2009 року кооператив отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

В 2015 році прокуратура Харківської області подала позов, в якому вимагала визнати недійсним рішення міськради Харкова про виділення землі ОК «ЖБК «Триумф». Прокуратура заявила, що засновники кооперативу не відповідають вимогам законодавства щодо безкоштовного отримання землі.

Господарський суд Харківської області відхилив позов прокуратури й залишив земельну ділянку у власності «Триумфу». На думку суду, у ході створення кооперативу можна керуватися не нормами Житлового Кодексу, який діє в Україні з часів Радянського союзу, а законом «Про кооперацію» та статутом кооперативу. А в цьому випадку засновники кооперативу не повинні були відповідати всім нормам, які до них висуває кодекс. А саме, стояти на обліку як особи які потребують поліпшення житлових умов, бути молодшими за 30 років і т.ін.

Апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції, однак у касації було прийнято інше рішення. На думку колегії суддів ВГСУ, у попередніх інстанціях суди не врахували всіх порушень. Зокрема, засновниками житлово-будівельних кооперативів при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу, які отримують землю безкоштовно, не може бути менше 5 чоловік. А у випадку з «Тріумфом» засновників було троє.

Тому ВГСУ скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд.

В 2008 році кооператив створили Ольга Солоп та Ганна і Галина Давидови.

Ольга Солоп є співвласницею ТОВ «Фьорд», яке контролює «Кінний ринок». Також вона є бізнес-партнером сина мера Харкова Генадія Кернеса Даніїла Прівалова. Їхня спільна фірма ТОВ «Фірма «Діана» володіє ринком «Сумський» у центрі Харкова.

ОК «ЖБК «Триумф» – не єдиний кооператив, який був оформлений на Солоп та її друзів і отримав безкоштовно цінні землі у Харкові за часів Михайла Добкіна та Генадія Кернеса.

Галина Давидова є засновником ТОВ «Паркінг +», яка щороку отримує підряди від міськради на ремонт доріг на десятки мільйонів гривень. Також на Давидову було оформлено декілька кооперативів.

В 2011 році кооператив було переоформлено на теперішніх власників – Аллу Добкіна (матір екс-губернатора Харківської області Михайла Добкіна) та на Миколу і Анастасію Боженко. Дівоче прізвище дружини Добкіна Аліни саме Боженко. Також в 2011 році ОК «ЖБК «Триумф» набув права власності на житлові будинки, які розташовані на ділянці по провулку Тульскому. А саме на будинок загальною площею 1137 кв м, флігель загальною площею 128 кв м, та винний льох площею 195 кв.м.

Саме у цих будівлях в провулку Тульскому мешкає родина екс-губернатора Харківської області, нардепа Михайла Добкіна, до якого у вересні завітали представники цивільного корпусу «Азов».

Информация о материале

Опубликовано: 29 января 2016

Слід боятися власного боягузтва

Зараз моя подруга гарно співає. А кілька місяців тому це в неї не виходило навіть за великого бажання.

Наодинці співала непогано, але варто їй було прийти на якийсь захід, наприклад, на весілля, як голосу ніби й не було.

Максимум, на що дівчина була здатна – це гудіти, як паровоз, тоді як інші гості з легкістю в черговий раз співали «Горіла сосна, палала…».

Я шукала цьому пояснення.

Не хотілося визнавати, що у подруги немає таланту, тому що вона дійсно хотіла співати, і аж світилася, коли розучувала чергову пісню.

Виходить, є якась інша причина надмірних переживань, які чіпляються за душу, як реп’яхи за кожух, всіляких накручувань, які дзижчать в голові, як джмелі, і врешті-решт, причина всіх безглуздих провалів.

Все прояснилося тоді, коли подруга почала відвідувати заняття з вокалу у відомої співачки і чудової людини, яка почала її вчити, в першу чергу, не боятися.

Мене завжди цікавило, чому люди, з одного боку, так хочуть займатися собою, а з іншого – бояться втілити свої плани в життя.

В психології навіть є широко поширений принцип «Роби те, чого боїшся!». Але ж ми в більшості своїй не робимо…

От і виникає парадокс, який полягає у тому, що зустрічаємо потрібних людей, отримуємо знання, але бракне духу зробити «вирішальний» ривок, тому що страх знищує найпалкіші пориви.

Люди бояться багато чого, починаючи від інфекції і закінчуючи землетрусом. А ще, буває, одні одних.

Я от боюся смерті – і визнаю це.

Та мені ніколи не спадало на думку, що треба починати боятися власного боягузтва, бо воно – причина майже всіх невдач і падінь.

Сучасний світ і життя в ньому хаотичні. Шарль Бодлер сказав, що життя – це лікарня, де кожен пацієнт мріє перебратися на інше ліжко. Ліжок, тобто місць під сонцем, вистачає всім. Але оскільки постійно потрібно кудись перебиратися, щось вирішувати, щось купувати і продавати, кудись бігти – страх аж зовсім недоречний.

Чому так багато людей бояться остаточно і безповоротно повірити в себе?

Напевно, тому, що це дуже енергозатратно. Постійно потрібен допінг у формі підтримки близьких людей, чиїхось захоплень, мотиваційних «пинків».

Коли людина боїться, в нагоді можуть стати матеріальні і нематеріальні аксесуари, але не факт, що вони гарантують апогей її самовираження.

Навіть державні мужі, солідні ніби люди, а теж часто-густо боягузи, і своїм страхами і підлістю спричиняють країні збитки, а людям великі клопоти.

Людині важко визнати те, що вона боїться. Нічого абсолютно не робить, не змінює, не вимагає. Хвилі житейських буднів щось приносять, щось відносять і поступово приб’ють її до якогось непримітного місця.

З іншого боку, є люди, які хочуть змінитися на краще, і навіть затрачають для цього колосальну кількість енергії, але не можуть зрушити з місця, тому що боягузтво каменем лежить на їхній підсвідомості.

Одного дня мені стало страшно свого боягузтва, прикро за те, що починаючи зі шкільної парти, боялася «сказати щось не те» і стримано слухала.

Людей, які прагнуть бути відмінниками у всьому, і в дорослому житті супроводжує страх сказати «не те» на семінарі, зустрічі, нараді. А насправді всім глибоко байдуже на твоє нікчемне «не те», так як в життєвому круговороті – це дуже вже непримітна подія…

Шукаючи причини боягузтва, приходимо до виховання. Повертаємось до нашого райдужного і неповторного дитинства де нас, можливо, недолюбили, недооцінили, не сказали що, ми класні і станемо самодостатніми людьми, а казали, що вчитися потрібно для того, щоб заробляти на шматок хліба.

Я в жодному випадку не засуджую наших дідусів і бабусь, навпаки – люблю і ціную. Вони пережили неймовірно важкі роки, війни і голод. Наші батьки пережили дев’яності. І дали нам, що могли.

Коли наші батьки були молодими, всі були більш-менш однаковими в соціальному акваріумі. «Золотих рибок» було дуже мало. І багато з батьків навіть не сподівалися, що в них виростуть такі унікальні й амбіційні діти. Тобто люди, які зараз бавляться своєю молодістю, хочуть щораз більших висот і наголошують на нерозкритому потенціалі.

Як результат, наше покоління дружними рядами ходить на мотиваційні тренінги.

І тут два варіанти. Або взагалі нікуди не висовуватися, хіба що на застіллях на п’яну голову говорити тости. Або раз і назавжди побороти боягузтво. Це важко, боляче, виснажливо, це не піти викинути всі старі речі, не пиячити в шумних компаніях і ганяти «понти», це не купити брендовий одяг за кілька тисяч доларів, не купити місце у Раді і не сходити кілька разів на Шустера. Це щось набагато сакральніше…

Ні бог, ні диявол не дав вам духа страху. У вас всередині і причина, і її усунення. У вашому тілі і розумі все, що тільки треба для вашого блага.

А боягузтво лише в окремих випадках може бути виправданим, навіть схваленим, наприклад, не кинутись із скали, якщо інші кидаються. Можливо ще хтось наведе якісь розумні приклади.

Всі інші страхи є причинами того, що ви не відкрили власну справу, не зробили кар’єру, не вивчили мови й не побачили світ. Тому боятися є сенс лише власного боягузтва. І не просто боятися, а нарешті позбутися. Як моя подруга, що дуже хотіла співати...

Информация о материале

Опубликовано: 28 января 2016