Главная

Черная дыра. Торговля углем с оккупированных территорий превратилась в отлаженный бизнес с миллиардными оборотами

Глядя на карту оккупированных территорий востока Украины, луганчанин Павел Лисянский, директор Восточной правозащитной группы, видит не города-поселки-дороги, а сотни копанок — небольших самопальных шахт — и множество путей, по которым добытый уголь попадает по эту сторону линии фронта.

Лисянский несколько месяцев исследовал тему поставок нелегального топлива из так называемых республик и убедился: это огромный рынок. Его ежемесячный оборот — около 400 млн грн.

На одном конце цепочки — копанки и обычные шахты ДНР-ЛНР, на другом — легальные украинские заказчики. Между двумя этими пунктами находятся интересы разных деятелей — от руководства республик до представителей Семьи беглого Виктора Януковича: его земляка Юрия Иванющенко и старшего сына Александра Януковича.

“Выходит, Украина спонсирует террористов, которые воюют против нее”, — подсчитывая обороты торговцев нелегальным углем, утверждает Лисянский.

Тяга к черному

Донбасский уголь стране нужен — от него зависит работа половины из 14 украинских теплоэлектростанций (ТЭС). Семь станций могут работать только на антрацитовом угле марки А, добываемом на востоке. Для ТЭС его редко где в мире используют — в Украине же привязка к этому сорту досталась в наследство от советской экономики, ориентированной на замкнутый цикл добычи и использования ископаемых.

В итоге с востока каждый месяц ввозят около 600 тыс. т угля. Из них около 250 тыс. т, или около 42 %, идет от шахт ДТЭК миллиардера Рината Ахметова, которые зарегистрированы на подконтрольной Киеву части страны. Остальное проходит через украинские компании-посредники, но кто и где добыл их уголь — тайна. Ориентировочный размер этой тайны — около 300–350 тыс. т ежемесячно, причем львиная доля добытого приходится на нелегальные копанки. При цене 1,3 тыс. грн за 1 т угля оборот составляет 390–455 млн грн в месяц. Это миллиарды в год: за 2015‑й, по данным Минэнерго, из зоны АТО вывезли 8,5 млн т угля, что эквивалентно примерно 11 млрд грн. Почти 60 % этой суммы пошло посредникам, торгующим сырьем, нелегально добытым в республиках. А те расплатились с добытчиками из ДНР-ЛНР.

Попытки заместить донбасский уголь другим не дали особого результата. По данным профильного министерства, за два последних квартала Украина закупила у ЮАР 515 тыс. т сырья марки А, еще 311 тыс. т — у России.

Стабильный спрос быстро породил предложение — то есть активизировал добычу в республиках, сократившуюся было на фоне активной фазы АТО.

Лисянский заметил этот всплеск деятельности по резкому росту числа несчастных случаев среди шахтеров. А также по увеличению количества частных заказов на лесоматериалы со стороны бизнесменов из ДНР-ЛНР: дерево — это материал для креплений кровли на шахтах.

Виталий Кропачев, экс-депутат Донецкого областного совета, также интересующийся темой нелегальной добычи, отмечает: на оккупированных территориях лавинообразно растет число копанок — за последние пару лет их количество увеличилось с нескольких сотен до 1.500. Так много “нор” не было в Донбассе с начала 2000‑х.

“Угольные потоки из ЛНР идут через Александра Мельничука и его брата Сергея. Они полностью подотчетны Игорю Плотницкому [главарю республики], который координирует все операции”,— говорит Лисянский.

По его данным, одним из основных поставщиков угля в Украину с подконтрольных боевикам территорий являются находящиеся на Луганщине обогатительные фабрики Мельничуков — Восточно-Донбасская и им. Космонавтов. Эти предприятия ежемесячно отправляют на запад сотни вагонов с углем.

При этом Александр Мельничук живет в Луганске и занимает должность советника министра энергетики ЛНР. Его брат Сергей Мельничук обитает в Киеве и обеспечивает бизнес-процесс с украинской стороны, говорит правозащитник.

Система отработана до мелочей. В ЛНР, объясняет Лисянский, все владельцы копанок и мини-шахт продают уголь людям Мельничука, которые имеют монополию на сбыт. Затем сырье уезжает в РФ, там оформляется как кузбасский уголь и отправляют через Беларусь в Польшу. И уже оттуда попадает в Украину. Раскрыть этот путаный маршрут Лисянскому помогли источники на Донецкой железной дороге, занимающиеся перевозками угля.

Сергей Мельничук отказался комментировать любые факты, связанные с его деятельностью.

Часть луганского угля идет напрямую. Посредником выступают многочисленные сомнительные структуры, утверждает журналист Денис Казанский, который занимался расследованием деятельности угольной мафии. Мол, судя по данным железнодорожных перевозок, с конца 2015‑го часть сырья отправляется с обогатительной фабрики Нагольчанская, расположенной в городе Антрацит, подконтрольном ЛНР. При этом само предприятие за время АТО перерегистрировалось в Киеве.

Эта компания, как рассказывает Казанский, связана с Юрием Иванющенко, земляком Януковича-старшего, и его партнером Иваном Аврамовым. Иванющенко сейчас находится в розыске.

В списке структур, которые завозят уголь, есть еще одна подозрительная фирма — Брянковская угольная компания с Луганщины. “До войны она упоминалась в связи с расследованием угольных схем Семьи Януковича. По всей видимости, контролируется кланом до сих пор”, — уверен журналист.

На этом рынке действует и компания Донуглересурсы, одним из учредителей которой являлся Антон Клименко, ныне покойный брат бывшего министра доходов и сборов Александра Клименко, скрывающегося в России.

Среди посредников есть и небольшие фирмы — например, Гарантия, которая возит уголь украинским компаниям мелкими партиями по несколько вагонов из оккупированного Шахтерска. “В данном случае речь идет о так называемой площадке — фирме, которая торгует углем, добытым в копанках. Поэтому поставляет топливо небольшими партиями”, — говорит Казанский.

Получатели угля с востока предпочитают не обсуждать вопрос его происхождения. Так, например, в концерне Трион, который закупает донбасское сырье, НВ рассказали, что приобретают уголь на железнодорожной станции, находящейся на украинской территории. “Мы же не едем за ним в республики, а приобретаем законно в Украине”, — заявили в Трионе.

Угольные боевики

Налаженная система добычи угля и его продажи в Украину обогащает прежде всего лидеров боевиков. Лисянский подсчитал, что с каждой тонны Плотницкому уходит около 500 грн. А если учесть, что в феврале в ЛНР добыли около 150 тыс. т, то глава республики кладет в карман около 75 млн грн ежемесячно.

О растущем благосостоянии лидеров говорят и данные бывшего луганского адвоката Игоря Чудовского, который продолжает общаться с оставшимися на оккупированных территориях клиентами. “Недавно генеральный прокурор ЛНР Заур Исмаилов в пьяной беседе признался своим друзьям, что он уже давно долларовый миллионер. А у Плотницкого дела наверняка идут еще лучше”,— рассказывает адвокат.

Не отстает и соседняя ДНР — там отраслью занимается так называемое угольное министерство, сообщает Кропачев. И почти во всех подчиненных этой структуре предприятиях и копанках есть доля главы ДНР Александра Захарченко. “Нет ни одной компании, где не чувствовалась бы рука Захарченко или его людей”,— уверяет бывший донецкий депутат.

“Пока наивные шахтеры и рабочие идут в окопы умирать “за Новороссию”, лидеры ЛНР и ДНР вместе с российскими кураторами зарабатывают огромные деньги на поставках угля “ненавистным фашистам”,— говорит Казанский.

Побороть зависимость

Все компании, которые вывозят уголь с оккупированного Донбасса, получили соответствующее разрешение от властей — в антитеррористическом центре, — зарегистрировав предприятие в Украине.

Но проверок того, откуда они берут сырье и кому переводят за него деньги, украинская власть, по мнению экспертов, не осуществляет. Все ясно лишь с ДТЭК — та завозит уголь со своих шахт. Но вот по остальным компаниям, как говорит Дмитрий Григорьев, эксперт Центра исследований энергетики, от украинских властей информации почти нет.

“Нужно детальнее проверять, с кем имеет дело украинская сторона”, — говорит Кропачев.

На вопрос НВ, как Минэнерго контролирует добычу и поставки угля с востока, в министерстве не ответили.

Нужно проверять, с кем имеет дело Украина

Георгий Тука, глава Луганской областной военно-гражданской администрации, пояснил, что вопросами перемещения грузов через разграничительную зону занимаются пограничники, налоговики и спецслужбы. “Ходят слухи, что уголь гоняют незаконно, но о фактах задержания таких составов я не знаю” ,— заявляет Тука.

В СБУ не смогли на протяжении недели ответить на запрос НВ относительно угля с востока и посредников, продающих его по всей стране.

По мнению экспертов, лучшим противоядием от махинаций с углем стало бы переоборудование котлов ТЭС на другую марку угля. Для этого нужно от двух до пяти лет и серьезная сумма — по подсчетам Григорьева, реконструкция одного котла обойдется в сумму до 1 млрд грн. “Пока никто даже не заикается о таком”, — уточняет правозащитник Лисянский.

Но подобную программу стоит начать, а до ее завершения, утверждают эксперты, необходимо активней покупать уголь за границей.

Если этого не сделать, угольные «деятели» и главари бандитов продолжат наращивать капитал. И не факт, что со временем эти деньги не будут легализованы и не станут использоваться для продвижения “нужных” политиков и партий в Киеве. Лисянский именно этого и опасается.

“Все процессы покупки угля должны быть прозрачными, каждая тонна. Тогда можно увидеть хоть какой‑то просвет в этом коррупционном хаосе”, — говорит он.

Информация о материале: Опубликовано: 21 апреля 2016

Найбагатші та найбідніші міністри уряду Гройсмана

Чотири. Стільки мільйонерів в новому уряді Володимира Гройсмана. Для порівняння – попередній уряд Арсенія Яценюка бив рекорди щодо кількості мільйонерів – їх було вісім, включаючи самого прем’єра.

Гройсман – не виняток. Хоча він і не найбагатша людина в уряді, його статки складають майже 1,5 мільйони гривень. Гройсман володіє чотирма земельними ділянками і двома житловими будинками. В його розпорядженні Land Rover Range Rover.

Найбагатшим міністром є один із найближчих соратників Арсенія Яценюка – міністр юстиції Павло Петренко, статки якого складають 3 млн 808 тис гривень.

Мільйонером є ще один представник «Народного фронту», новий міністр екології Остап Семерак. Дохід міністра внутрішніх справ Арсена Авакова у 2015 році склав 1 млн і майже 649 тис гривень. Левова частка – від продажу особистих цінних речей і предметів мистецтва.

А от найбіднішим міністром нинішнього уряду є В’ячеслав Кириленко, колишній міністр культури, якого призначили на посаду віце-прем’єр-міністра. За минулий рік він задекларував лише 74 тис 398 гривень.

Нижче «Українська правда» проаналізувала декларації за 2015 рік та біографії усіх членів Кабміну.

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман

Загальна сума доходу: 1 487 310 гривень; членів сім'ї: 1 453 357 гривень

Земельні ділянки: 1500 кв. м; 1499 кв. м; 237 кв. м; 5923 кв. м

Житлові будинки: 534 кв. м; 461,1 кв. м

Інше нерухоме майно: 1051,6 кв. м; 112,8 кв. м; 111,2 кв. м; 143,5 кв. м; 736,9 кв. м

Автомобілі: Land Rover Range Rover 2013 р; членів сім'ї: Volkswagen Touareg 2011 р.

Сума коштів на рахунках в банках: 446 589 гривень; членів сім'ї: 241 655 гривень

Вже у 16-річному віці Володимир Гройсман займав посаду комерційного директора ринку «Юність», яким володів його батько Борис Гройсман. Детальніше про шлях Гройсмана можна почитати в матеріалі УП.

Наразі новий прем’єр володіє чотирма земельними ділянками і двома житловими будинками. В його розпорядженні Land Rover Range Rover.

Перший віце-прем'єр-міністр України міністр економічного розвитку Степан Кубів

Загальна сума доходів: 183 229 гривень; членів сім'ї – 256 260 гривень

Земельні ділянки: 2100 кв. м; 1100 кв. м; 5633 кв. м, 594 кв. м

Квартири: членів сім’ї 270 кв. м; 48 кв. м; 65 кв. м

Житлові будинки: 174 кв. м; садовий будинок 84 кв. м

Гаражі: 40 кв. м; 70 кв. м; 20 кв. м; членів сім'ї: 30 кв. м

Інше нерухоме майно: 75 кв. м; 65 кв. м; 152,8 кв. м; членів сім'ї: 103 кв. м; 42 кв. м

Автомобілі: Toyota Corolla 2006 р., членів сім'ї: Audi Q5 2012 р.

Сума коштів на рахунках у банках: 974 478 грн.; членів сім'ї – 80 000 грн.

Кандидатура Степана Кубіва на посаду першого віце-прем'єра з'явилася за день до голосування за новий уряд.

До цього на посаду першого віце-прем'єра претендували двоє людей: голова Адміністрації президента Борис Ложкін і його перший заступник Віталій Ковальчук.

Ложкін відмовився від переходу з Банкової на Грушевського 10 квітня, про що наступного вечора на засіданні фракції БПП повідомив Юрій Луценко.

За словами співрозмовників УП, у Ложкіна виникли якісь проблеми з бізнесом, через які він вирішив не поспішати змінювати місце роботи.

– Першим віце може стати Віталій Ковальчук. Його кандидатуру висунули чотири групи із семи у нас у фракції», – говорив тоді на фракції Луценко.

Але проти його призначення принципово виступив Гройсман, який не довіряє Ковальчуку.

У результаті тривалих переговорів «стратегічної сімки» учасникам вдалося зійтися на неконфліктному Кубіві, який куруватиме міністерство економіки.

Детальніше про Кубіва можна прочитати в матеріалі «Економічної правди».

Віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко

Загальна сума доходу: 74 398 грн, членів сім’ї – 168 184 грн

Квартири: 53,2 і 154,8 кв. м; гараж 16,6 кв. м

Автомобілі: Škoda Superb 2013 року

У новому уряді позиції одіозного В’ячеслава Кириленко похитнулись. На відміну від роботи в попередньому складі уряду, де він обіймав посаду віце-прем’єр-міністра – міністра культури, тепер він лише віце-прем’єр-міністр, без будь-яких додатків.

В попередній уряд Кириленко потрапив за умовною квотою «Народного фронту». Чому умовною? Бо до квоти НФ в уряді належали міністр МВС Арсен Аваков, міністр юстиції Павло Петренко та міністр Кабміну Ганна Оніщенко.

За Кириленка тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк особливо не боровся, до того ж Кириленко сам виявив бажання очолити міністерство.

І можна сказати, що йому тоді пощастило.

Оскільки в грудні 2014 року в БПП на посаді міністра культури бачили Івану Клімпуш-Цинцадзе, але вона відмовилася. Згодом – Євгена Ніщука, але потім від цієї ідеї вирішили відмовитися.

Тож Кириленко вдалося прорватися в уряд. Але його робота весь час підлягала критиці з боку громадських і культурних діячів, а також народних депутатів. Щоправда, на критику міністр особливо не зважав.

Головні претензії до Кириленка – розділення спільноти культурних діячів на «своїх» та «чужих», відсутність належного фахового обговорення законопроектів, що вносило міністерство, а також декларативність Довгострокової стратегії розвитку культури.

Деякі ініціативи Кириленка отримували відвертий опір з боку суспільства. Наприклад, 55 українських музикантів підписали звернення до Кириленка з проханням не вводити 50% квоту для українських пісень на радіо.

Тож враховуючи постійні скандали під час перебування Кириленка на посаді, цього разу втриматися йому не вдалося – посаду міністра культури знову обійняв Євген Ніщук.

Що ж стосується політичної кар’єри Кириленка, то її він розпочав 1993 року в «Народному Русі України». У 1998 його обрали депутатом. Він входив до складу фракції НРУ, обіймав пост секретаря комітету з питань соцполітики і праці У 2002-2005 рр. був членом фракції Наша Україна, першим заступником голови того ж комітету ВР.

4 лютого 2005 року, після перемоги Віктора Ющенка на виборах президента України, Кириленко був призначений міністром праці і соціальної політики в уряд Юлії Тимошенко. 27 вересня 2005-го політик став віце-прем'єр-міністром з гуманітарних питань і соціальної політики в уряді Юрія Єханурова.

На парламентських виборах 2006 року Кириленко пройшов у парламент за списком блоку Наша Україна. Пізніше став членом партії НУ і очолив парламентську фракції. Після дострокових виборів 2007 року потрапив в парламент за списком блоку «Наша Україна- Народна Самооборона».

У грудні 2012 року Кириленко пройшов у парламент під №6 списку партії «Батьківщина», був заступником голови фракції, очолював парламентський комітет з питань культури і духовності.

2014 року обраний депутатом за списком партії НФ, у грудні 2014 року став міністром культури в уряді Арсенія Яценюка.

Віце-прем’єр-міністр-міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко

Загальна сума доходу: 911 089 гривень, членів сім’ї –1 114 904 гривень

Земельні ділянки: 2000 кв. м; членів сім’ї – 2500 кв. м

Житлові будинки: 220,9 кв. м

Квартири: 87,28 (1/4) кв. м; гараж 24 кв. м

Автомобілі: ВАЗ 2109 1989 року; причіп «Бджілка» 1992 року; членів сім’ї - Toyota RAV4 2006 року.

Сума коштів на рахунках в банках: 144 449 гривень

Геннадій Зубко, який раніше обіймав посаду першого заступника голови АП, потрапив в Кабмін у грудні 2014 року. Ще тоді під час перемовин у БПП виникла ідея відправити працювати до Кабміну голову АП Бориса Ложкіна, але згодом її відкинули, зупинившись на Зубко, який в АП займався регіональною політикою, курував голів ОДА.

Планувалася, що Зубко буде своєрідним «смотрящім» за Яценюком від БПП, але багато разів окремі депутати скаржилися УП, що з цими неформальними функціями Зубко відверто не справляється.

Під час роботи в уряді Зубко не запам’ятався яскравими або резонансними ініціативами. Радше граючи роль виконавця і куруючи питання децентралізації. Лише одного разу він дозволив собі розкритикувати голова Одесьої ОДА Михеїла Саакашвілі через його відсутність в регіоні під час сильного снігопаду взимку.

Кандидатура Зубка і його можливість залишитися в уряді під час переговорного процесу не викликала особливих суперечок ані з боку БПП, ані з боку НФ. Команда Яценюка насправді не чужа для Зубка. 2012 року він потрапив до парламенту за списками «Батьківщини», але за квотою тодішнього «Фронту змін» Арсенія Яценюка. Згодом відкрито виступав проти об’єднання партій, але з фракції так і не вийшов. Під час дострокових президентських виборів керував Житомирським обласним штабом БПП, а потім був призначений першим заступником голови АП, фактично перейшовши до команди Порошенка.

Віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон

Загальна сума доходу: 177 885 гривень, членів сім’ї – 78 523 гривень

Земельні ділянки: 900 кв.м; членів сім’ї – 17 631; 17 777; 17 780 кв.м

Квартири: 50 кв. м; членів сім’ї – інше нерухоме майно 34,5 кв. м

Автомобілі: ЄрАЗ-762 1986 р; членів сім’ї - Toyota 2010 р; ЛуАз 1988 р.

Один із найближчих політичних соратників Володимира Гройсмана, якого той під час переговорів лобіював на посаду віце-прем’єра з питань окупованих територій та тимчасово переміщених осіб.

Кістіон народився в селі Довжок Вінницької області.

Кар’єру Кістіон почав з посади майстра житлового фонду Ямпільського комбінату комунальних підприємств, згодом очолив Ямпільське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, а вже з 2001 року працював начальником обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Вінницяоблводоканал».

У політику Кістіон прийшов у 2008 році і працював заступником, а згодом першим заступником тодішнього міського голови Вінниці Гройсмана. До своїх заслуг відносив реформу ЖКГ і охорони здоров’я.

Після того, як 2014 року Гройсман перебрався до Києва і пішов працювати в уряд віце-прем’єром-міністром регіонального розвитку, Кістіон став його першим заступником.

30 вересня 2015 року Гройсман вже як спікер парламенту призначив Кістіона першим заступником керівника апарату-керуючим справами.

Віце-прем’єр з питань євроінтеграції та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе

Загальна сума доходу: 83 040 грн, членів сім’ї – 1 614 929 грн

Земельні ділянки: 1200 кв. м; членів сім’ї – 3000 кв. м

Житлові будинки: 60 кв. м; членів сім'ї 30 кв. м

Квартири: 120; 73; 76 кв. м; паркомісце 18 кв. м; членів сім'ї 200; 50 кв. м; інше нерухоме майно 90 кв. м.

Автомобілі: членів сім’ї Toyota RAV4 2015 р; Mercedes Benz GL 350 SDJ 2012 року

Сума коштів на рахунках в банках: 33 284 грн; членів сім’ї – 2 400 000 грн в перерахунку на курс НБУ в іноземній валюті

Більше двох років ця посада залишалася вакантною в уряді Арсенія Яценюка, хоча необхідність призначення віце-прем’єра з питань євроінтеграції неодноразово підкреслювали західні партнери України.

Спершу на цю посаду розглядали нардепа від БПП Ірину Геращенко, а згодом одного із заступників голови АП Дмитра Шимківа, але той відмовився від будь-яких посад в уряді Гройсмана.

– Володимир Гройсман обговорював зі мною цю ідею (призначення – УП). Я не знаю, це була його ідея або ідея фракції БПП. Зі мною розмовляв також Юрій Луценко, - пояснювала Климпуш-Цинцадзе.

Політик закінчила Національний педінститут імені Михайла Драгоманова за спеціальністю дефектологія і логопедія та Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю міжнародні відносини.

Також Климпуш-Цинцадзе навчалася закордоном: курс у Літній школі Гарвардського університету в США, міжнародні відносини і міжнародне право в Державному університеті штату Монтана в США.

У 1994-1999 роках працювала керівником проектів та відділу міжнародних проектів в Українському незалежному центрі політичних досліджень, в 2000-2002-му – керівником проектів та в.о. директора в Київському Центрі Інституту Схід-Захід. З 2002 до 2007 року працювала кореспондентом служби ВВС в США та на Кавказі. З 2007 до 2009 року – заступник директора з програм у «Фонді підтримки міжнародного співробітництва України», а з 2011 року стала директором цього Фонду.

Чотири роки також працювала директором «Ялтинської європейської стратегії» (YES), яку заснував олігарх Віктор Пінчук.

Депутатом Климпуш-Цинцадзе стала 2014 року, пройшовши до парламенту за списками партії БПП. Входила до об’єднання «Єврооптимісти» і «Антикорупційної платформи».

Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Павло Розенко

Загальна сума доходу: 74 954 грн, членів сім’ї – 84 567 грн

Автомобілі: Toyota Highlander 2011 року

2014 року Павла Розенко довго вмовляли йти працювати в уряд Арсенія Яценюка, але він відмовлявся. Тоді УДАРівець Розенко потрапив до списків БПП за умовною квотою Кличка і не планував працювати в уряді, хоча вже мав такий досвід – 2005, а також 2008-2010 року він працював першим заступником міністра соціальної політики, згодом – незалежним експертом Центра Разумкова. 2012 року потрапив в парламент за списками УДАРу і був заступником голови комітету з питань соціальної політики.

Розенко чи не єдиний міністр робота якого викликала мало нарікань з боку депутатів, тож у новому уряді його очікувало підвищення – він обійняв посаду віце-прем’єра з гуманітарних питань. Також роль у цьому зіграло і лобіювання Володимиром Гройсманом свого політичного соратника Андрія Реви на посаду міністра соціальної політики.

Під час перебування на посаді міністра соціальної політики Розенко виступав категорично проти підвищення пенсійного віку. Його ключовими завданнями на посаді стали надання субсидій, реформа системи соцстрахування, опікування проблемами переселенців, пенсії і соцвиплати мешканцям окупованих територій.

Міністр доволі невибаглива людина – якось він розповідав УП, що їздить на роботу на метро.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков

Загальна сума доходу: 1 678 414 гривень, членів сім’ї – 2 417 153 гривень

Земельні ділянки: 1200 кв. м

Квартири: 657,9; 70,9; 58 кв. м

Сума коштів на рахунках в банках: 232 328 гривень; членів сім’ї – 148 640,76 гривень.

Важко сказати, хто був більшим керівником в уряді Арсенія Яценюка – сам Арсеній Яценюк або його політичний соратник Арсен Аваков.

Вплив Авакова, який втретє отримав посаду міністра МВС, на українську політику – величезний. Він є одним із учасників так званої «стратегічної сімки», куди окрім Порошенко і Яценюка входили люди із найближчого оточення обох політиків.

Аваков є і одним із перемовників з олігархом Ігорем Коломойським, так, наприклад, він був одним із учасників березневих переговорів з приводу можливості санації компанії «Укрнафта», яка винна бюджету 10 млрд гривень.

Посада Авакова була принциповою для Арсенія Яценюка, хоча співрозмовники в оточенні Петра Порошенка не приховують – президент давно не проти позбавити Авакова посади.

Саме через посаду міністра МВС під час коаліційних перемовин 2014 року точилися найбільші суперечки між Порошенком і Яценюком. Останній навіть погрожував відмовитися очолювати уряд, якщо в ньому не буде Авакова.

Одним із найбільш яскравих здобутків Аваков на посаді голови МВС вважає запуск нової патрульної поліції, який став можливим завдяки представникам так званої «грузинської команди» – Хатії Деканоїдзе і Еки Згуладзе.

Відзначився Аваков і кількома скандалами. Наприклад, він довго не хотів звільняти одіозного заступника міністра Сергія Чеботаря.

На цьому довго наполягали депутати і журналісти. Журналісти проекту «Схеми» на радіо «Свобода» випустили сюжет, де Чеботар домовляється про поставки рюкзаків для армії з сином Авакова Олександром. Сам міністр це спростовував.

Також журналісти видання «Новое время» стверджують, що за час роботи міністром Аваков зміг повернути контроль над своїми нафтогазовими активами.

За час роботи Авакова на посаді, МВС не відзначилася гучними розслідуваннями. Проте Аваков неодноразово стверджував, що його відомство має кримінальні провадження щодо, наприклад, Костянтина Григоришина і Дмитра Фірташа. Останнього у грудні минулого року в аеропорту «Бориспіль» навіть показово зустрічав батальйон «Азов», фото якого Аваков розмістив у себе в Facebook.

Але далі пафосних заяв і фото справа не заходить.

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич

Загальна сума доходу: 121 207 гривень, членів сім’ї – 94 739 гривень

Земельні ділянки: 1196 кв. м; членів сім’ї – 1200 кв. м

Квартири: 102,7 кв. м; інше нерухоме майно 84,37 кв.м; членів сім'ї 102,7 кв.м

Автомобілі: Nissan Tiida 2008 року

Сума коштів на рахунках в банках: 200 000 гривень; членів сім’ї – 220 000 гривень

Львів’янка Лілія Гриневич здобула освіту біохіміка-викладача в університеті Івана Франка. Також навчалася у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю економіст-менеджер.

Стажувалася у Варшавському і Колумбійському університетах.

Працювати почала у Львові працюючи вчителькою в школі, потім була заступником директора і директором школи, старшим викладачем в Інституті економіки і права «Крок».

2006 року стала директором Центру оцінювання якості освіти.

Також з жовтня 2006 року по 2009 рік очолювала головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації..

Була радником тодішнього голови партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка у питаннях освіти. 2012 року вперше потрапила в парламент за списками партії «Батьківщина» і умовною квотою ФЗ. Очолювала парламентський комітет з питань освіти і науки.

2014 року під час дострокових парламентських знову потрапила в Раду за списками новоствореної партії «Народний фронт».

– Мою кандидатуру висунули обидві фракції, що створили коаліцію. Якось склалося, що вони не бачили альтернативи. Я вирішила, що цей виклик треба приймати. Треба йти і працювати там, де я насправді можу виправдати надії і бути більш корисно, – сказала Гриневич в інтерв’ю «Дзеркалу тижня».

Міністр фінансів Олександр Данилюк

Загальна сума доходу: 177 985 гривень, в іноземній валюті 396 230 гривень; членів сім’ї – 223 839 гривень

Земельні ділянки: 0,0984 кв. м; членів сім’ї – 0,0984 кв. м

Житлові будинки: 290 кв. м; членів сім'ї 290 кв. м

Автомобілі: BMW X5 2008 року

Сума коштів на рахунках в банках: 30 299 гривень

Закінчив Київський інститут інвестиційного менеджменту, Національний технічний університет, бізнес-школу Індіанського університету в США.

До проходу в українську політику Олександр Данилюк три роки працював в Лондоні і Москві, займаючись інвестбанкінгом.

За часів президентства Віктора Януковича керував Координаційним центром з впровадження економічних реформ.

Під час президентства Петра Порошенка був одним із заступників голови АП, представником президента в Кабміні.

Докладно про Олександра Данилюка можна почитати в матеріалі «Економічної правди».

Міністр молоді і спорту Ігор Жданов

Загальна сума доходу: 99 146 гривень; членів сім’ї – 284 140 гривень

Земельні ділянки: 1200 кв. м; членів сім’ї – 1897; 2500 кв. м

Житлові будинки: 105,5 кв. м(садовий), членів сім'ї 229,8 кв. м

Квартири: 113,8 кв. м;

Автомобілі: Toyota Camry 2006 р.

Ігор Жданов потрапив на роботу в уряд Арсенія Яценюка в грудні 2014 року, куди його делегувала фракція «Батьківщини», за списками якої він потрапив в парламент.

До обрання депутатом Жданов керував передвиборчим штабом тодішнього кандидата в президенти Юлії Тимошенко.

Але за час роботи в Кабміні він все менше виконував політичну волю партії і фракції, що делегувала його до уряду, відмовившись писати заяву про звільнення Арсенія Яценюка.

– Міністр, делегований «Батьківщиною», не може бути в кланово-олігархічній змові. Ігор Жданов прийняв для себе інше рішення – він залишився в складі уряду, відмовився з нього йти. Це означає, що «Батьківщина» більше не несе відповідальності за Ігоря Жданова і він ніяк не пов’язаний з нашою партією, – сказала тоді Тимошенко.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін

Загальна сума доходу: 611 103 гривень; членів сім’ї – 369 129 гривень

Земельні ділянки: членів сім’ї – 1000 кв. м

Житлові будинки: 105,5 кв. м(садовий), членів сім'ї 229,8 кв. м

Квартири: членів сім'ї 30,1 (1/3) кв.м;

Автомобілі: Skoda Felicia 2000 р, членів членів сім'ї Volvo S40 2008 року.

Потрапивши в уряд 2014 року за квотою Петра Порошенка, Павлу Клімкіну вдалося зберегти свою посаду і цього разу.

Команда Яценюка не претендувала на міністерство закордонних справ, оскільки це – безумовна прерогатива Порошенка.

Під час затяжних перемовин президентської та прем’єрської команд щодо переформатування уряду і відставки Арсенія Яценюка співрозмовники в оточенні президента розповідали УП, що технічним прем’єр-міністром може стати Клімкін. Щоправда, з самим міністром на цю тему ніхто не говорив, а слова так і лишилися словами.

Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий

Загальна сума доходу: 80 717 гривень; членів сім’ї – 369 129 гривень.

Квартири: 103,2 кв. м

Сума коштів на рахунках в банках: 311 933 гривень

Вперше Кутовий потрапив до парламенту 2012 року – кандидатом від УДАРу за мажоритарним округом в Полтавській області.

Очолював комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

До обрання в парламент був президентом агрохолдингу «Райз», керував компанією А1- інвестиційним підрозділом російської «Альфа-груп» в Україні.

Детальніше про Тараса Кутового можна почитати в матеріалі «Економічної правди».

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик

Загальна сума доходу: 81 122 грн; членів сім’ї – 1 546 878 грн

Земельні ділянки: 1400; 2500 кв.м, членів сім’ї – 128 001 кв.м

Житлові будинки: 725 кв. м

Квартири: 300 кв. м; членів сім’ї - інше нерухоме майно 128 001 кв.м

Автомобілі: Bentley 2004 р, Merсedes 2007 р, Peureot 407 2006 р, ВАЗ 2106 1997 р; членів сім'ї Mazda 6 2014 р, Toyota Corolla 2012 р, Toyota Avensis 2012 р, Toyota Land Cruiser Prado 2007 р.

Сума коштів на рахунках в банках: членів сім’ї – 2000 євро

Детальніше про Ігоря Насалика можна почитати в матеріалі «Економічної правди».

Міністр культури Євген Нищук

Загальна сума доходу: 194 496 гривень; членів сім’ї – 214 892 гривень

Квартири: 68,2 кв. м; членів сім'ї 41,7 кв. м.

Сума коштів на рахунках в банках: 240 000 гривень

Євген Нищук став міністром культури за квотою БПП. На цю посаду він прийшов вже вдруге.

«Голос Майдану» родом з Івано-Франківська, є випускником Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка Карого.

Працював актором в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».

З лютого до грудня 2014 року був міністром культури в першому уряді Арсенія Яценюка.

Після роботи в уряді Нищук працював в театрі імені Івана Франка. Має звання заслуженого і народного артиста України.

Міністр інфраструктури Володимир Омелян

Загальна сума доходу: 800 870 гривень; членів сім’ї – 679 316 грн

Земельні ділянки: 998 кв. м

Квартири: 61.6 кв. м, гараж 37,4 кв. м; членів сім’ї - 46,9; 82,5 кв. м

Сума коштів на рахунках в банках: 35 895 гривень

В уряді Арсенія Яценюка квота міністра інфраструктури належала до фракції Блоку Петра Порошенка. Посаду обіймав один із «технократів» Андрій Пивоварський.

Згодом він почав скаржитися на неналежну оплату праці як свою, так і своєї команди. Потім написав заяву про звільнення, яку відкликав разом із іншими міністрами після скандальної заяви міністра економіки Айвараса Абромавичуса про те, що один із найближчих соратників і друзів Петра Порошенко, перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко впливає на кадрові призначення.

Відкликання заяв про звільнення було своєрідною демонстрацією єдності уряду. Але Пивоварський, який так і не отримав гідного рівня зарплати, не збирався працювати в уряді надалі, згодом взявши відпустку і квиток до Каліфорнії, щоб перепочити.

Тож під час переговорів щодо формування уряду квота міністра інфраструктури відійшла НФ, який підтримав заступника Пивоварського Володимира Омеляна в якості кандидата на цю посаду.

Детальніше про Володимира Омеляна можна почитати в матеріалі «Економічної правди».

Міністр юстиції Павло Петренко

Загальна сума доходу: 3 807 974 грн; за межами України – 82 954 грн

Земельні ділянки: 29 000; 748,5 кв. м

Квартири: 144,2 (оренда); 62,8 кв. м

Автомобілі: Volksvagen Golf 2007 р, Land Rover 2006 р, Toyota Camry 2013 р (оренда)

Сума коштів на рахунках в банках: 24 853 500 гривень

Давній друг Арсенія Яценюка став міністром юстиції після подій на Майдані Незалежності, під час яких працював адвокатом активістів і постраждалих учасників акцій протесту.

Петренко як і Яценюк родом із Чернівців. Працював головним юристом його партії «Фронт змін». 2012 року потрапив до парламенту за списками «Батьківщини».

Яценюк виступав за збереження Петренка на посаді міністра ще під час перемовин 2014 року. Принциповою посада Петренка для Яценюка була і цього разу, оскільки міністерство юстиції є одним із ключових в Кабміні.

Міністр оборони Степан Полторак

Загальна сума доходу: 357 176 гривень; членів сім’ї – 499 143 гривень

Земельні ділянки: членів сім’ї – 941 кв. м

Житлові будинки: членів сім’ї - 39,8 кв. м

Квартири: 89 кв. м (спільна сумісна власність)

Автомобілі: членів сім'ї – Smart 2002 р.

Сума коштів на рахунках в банках: 1865 гривень

Міністр оборони Степан Полторак в Кабміні – квота президента Петра Порошенка. Наразі Полторак очолює одне з найбільш важливих міністерств. Нещодавно міністр анонсував скорочення, переатестацію і перевірку поліграфом працівників міністерства оборони і спрогнозував масштабні звільнення керівників відомства.

Міністр соціальної політики Андрій Рева

Загальна сума доходу: 169 035 грн; членів сім’ї – 86 735 грн

Квартири: 64 (1/4 частина) кв. м; членів сім'ї 64 (1/3 частина) кв. м

Сума коштів на рахунках в банках: 3 964 грн

Андрій Рева в цьому уряді – протеже Володимира Гройсмана. Уродженець Харківської області Рева розпочав кар’єру чиновника в 1998 році, в якості заступника тодішнього мера Вінниці Дмитра Дворкіса, згодом працював начальником управління соцзабезпечення Замостанської райради Вінниці.

С 2005 і до 2016 року був заступником міського голови Вінниці.

Детальніше про Андрія Реву можна прочитати в матеріалі «Економічної правди».

Міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко

Загальна сума доходу: 137 251 гривень; членів сім’ї – 7 290 гривень

Квартири: 39,2 кв. м; членів сім'ї - 74,3 кв. м

Автомобілі: Acura RDX 2007 року

Сума коштів на рахунках в банках: 12 888 грн

Саєнко – ще один протеже Гройсмана в нинішньому складі уряду. Кар’єру держслужбовця розпочав 2003 року в Шевченківській районній адміністрації Києва. Працював спеціалістом відділу праці і соціальних відносин. Потім в різні роки – інспектором податкової Київської області, заступником директора і директором в школі вищого корпусу Державної служби, потім – консультантом з економічних питань Фонду економічних реформ.

З березня 2014 року на громадських засадах був радником Гройсмана, коли той працював віце-прем’єром-міністром регіонального розвитку. Коли Гройсман став спікером Ради, Саєнко продовжував бути його радником на громадських засадах, а 2015 року призначений керівником секретаріату голови парламенту.

Міністр екології Остап Семерак

Загальна сума доходу: 1 845 062 грн; членів сім’ї – 394 650 грн

Квартири: 177,35 кв. м; 52,3 кв. м; інше нерухоме майно 8,45 і 8,7 кв. м; членів сім'ї - 177,35 кв. м.

Автомобілі: Jaguar S-type 2006 р; Volkswagen Touareg 2011 р; членів сім'ї – Toyta Сamry 2011 р.

Сума коштів на рахунках в банках: членів сім'ї – 147 264 грн

Міністерство екології залишалося вакантним під час переговорів команд Порошенка і Яценюка щодо переформатування уряду. Час від часу парламентом курсували чутки, що на нього претендує фракція Радикальної партії Олега Ляшка, згодом посаду міністра екології пропонували «Батьківщині», яка раніше делегувала в уряд Ігоря Шевченка.

Робота в уряді для Семерака не нова. Після Майдану він вже працював міністром Кабміну в уряді Яценюка, 2014 року поступившись кріслом Ганні Оніщенко.

Семерак пройшов до парламенту за списками «Народного фронту».

Міністр інформаційної політики Юрій Стець

Загальна сума доходу: 209 968 грн; членів сім’ї – 85 187 грн

Земельні ділянки: 776 кв. м; 549 кв. м

Житлові будинки: 217,7 кв. м

Квартири: 44,8 кв. м; 45,3 кв. м; 59,3 кв. м; 58,2 кв. м; членів сім'ї – 45,3 кв.м.

Автомобілі: Lexus RX 350 2008 року; Volkswagen EDS 2009 року; Infiniti FX 2011 року.

Сума коштів на рахунках в банках: 123 674 гривень; членів сім'ї – 145 655 гривень

Створення міністерства соціальної політики заради давнього політичного соратника і кума Петра Порошенка Юрія Стеця 2014 року спричинило чималий опір з боку журналістів і громадських діячів.

Пропрацювавши рівно рік – 3 грудня 2015 року Стець зібрався у відставку, написавши відповідну заяву. Щоправда, вже за кілька тижнів як і низка інших міністрів відкликав її після скандальної заяви Айвараса Абромавичуса.

Під час свого брифінгу, де Стець демонстрував заяву про відставку, відповідаючи на питання журналістів про те, що йому вдалося зробити на посаді, а що ні, він відповів:

– Я вийшов у публічну площину і озвучив, що у мене є місія з чотирьох пунктів: розробка стратегічних документів у сфері інформаційної безпеки, відновлення мовлення в Донецькій і Луганській областях, реформа в іномовленні України та проект «Відкрита влада».

При цьому, за його словами, роботу із стратегічних документів його відомство виконало на 75%. Точно так само він оцінив роботу з відновлення мовлення на окупованих територіях Донбасу

Міністр з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш

Загальна сума доходу: 326 394 гривень; членів сім’ї – 156 855 гривень

Квартири: 82 кв. м; 75,6 (1/2) кв. м; 51,1 (1/4) кв. м

Автомобілі: Mercedes ML 2008 року; членів сім'ї – Chevrolet Aveo 2015 року.

Сума коштів на рахунках в банках: 132 558 гривень; членів сім'ї – 52 025 гривень

Вадим Черниш очолив неіснуюче до цього міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Як повідомляють джерела УП, його призначення в Кабінет міністрів на фракції БПП «Солідарність» лобіював депутат Олександр Третьяков.

Черниш народився 16 жовтня 1971 року в селищі Козанка Миколаївської області, за освітою – юрист.

Працював адвокатом, викладав правові дисципліни в Олександрівському політехнічному коледжі.

На президентських виборах 2004 року Черниш був довіреною особою Віктора Ющенка.

З березня 2005 по серпень 2006 року міністр з питань окупованих територій працював заступником голови Кіровоградської ОДА, а з серпня 2006 року по листопад 2007 року – був губернатором Кіровоградщини. У 2009-2010 роках Черниш був позаштатним радником керівництва Державної податкової служби України.

Також працював експертом з питань протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму.

Информация о материале: Опубликовано: 21 апреля 2016

Приоритет — за потребителем

Общепризнанное правило — покупатель всегда прав — на отечественных территориях никогда в полной мере не срабатывало. То ли уровень культуры не тот, то ли законодательство несовершенное, возможно коррупция в контрольных органах сводила на нет неизбежность наказания виновных? Наверное, все, вместе взятое, привело к тому, что сегодня потребитель оставлен один на один со своими проблемами.

На днях стала свидетелем дикой сцены: продавщица грязной бранью выгоняла из магазина покупателя, попросившего распаковать товар, дабы убедиться в его качестве. Мне же, «к счастью», попалась весьма галантная владелица молочного киоска неподалеку одной из станций метро. Увидев, что присматриваюсь к творогу в витрине, любезно разрекламировала его: «Берите! Не кислый, не горький, не вонючий»...

При таких обстоятельствах, наверное, не надо объяснять, почему представители общественных объединений бьют в набат. Дескать, бывшие государственные органы, занимавшиеся защитой прав потребителей, расформированы, а новые еще не начали работать. Почему реформировать громоздкую и неэффективную систему контроля надумали лишь на 25-м году независимости, непонятно. Украина же сразу признала «Руководящие принципы ООН в защиту прав потребителей» и первой среди республик бывшего Союза одобрила (в 1991 г.) Закон «О защите прав потребителей».

Однако, вопреки тому, что закон основывался на ст. 42 Конституции, согласно которой «государство защищает права потребителей, осуществляет контроль за качеством и безопасностью продукции и всех видов услуг и работ», консюмеризм — особый вид деятельности, целью которого является защита потребителя, его интересов, усиление его роли и правовых позиций в системе рыночных отношений, не прижился, оставшись непонятным термином и для власти, и для общества. Потому сейчас все надежды — на новообразованную решением правительства Государственную службу по вопросам безопасности пищевых продуктов и защиты потребителей (Госпродпотребслужбу), которая будет заниматься значительно более широким кругом вопросов, а значит, и будет иметь большие полномочия.

Казалось бы, можно вздохнуть с облегчением. Но занимающиеся защитой прав потребителей общественные организации утверждают, что, реформируя действующую систему, в Украине нарушается принцип соблюдения приоритета интересов потребителей над интересами корпоративных групп. Убеждают: законопроект «О защите прав потребителей» должен бы включать новые европейские подходы, хорошо зарекомендовавшие себя во время реализации Стратегии потребительской политики ЕС на 2007–2023 гг. Вместо того он разрушает сущность и целостность системы ЗПП, отдавая приоритет функциям гарантирования безопасности пищевых продуктов. Попытка «помочь» бизнесу, уменьшая нагрузку на него путем ограничения прав потребителей, делает его неконкурентоспособным, а само отечественное законодательство отдаляет от европейского.

Свою обеспокоенность потребительская общественность, экспертная среда, представители образовательных и научных кругов высказали на «круглом столе» под красноречивым названием: «Реформирование системы защиты прав потребителей: шаг к ЕС или в обратном направлении».

Участники встречи признали результаты реформирования системы защиты прав потребителей неудовлетворительными и предложили Верховной Раде и правительству совместно с другими ответственными органами исполнительной власти исправить угрожающую (по их мнению) для экономики и международного имиджа страны ситуацию.

В резолюции, одобренной собранием, говорится о необходимости решительных шагов к совмещению национальной системы ЗПП с системой Европейского Союза, об острой необходимости внедрения института омбудсмена (президентского или парламентского уполномоченного), который бы защитил потребителей от недобросовестных представителей бизнеса и заангажированного чиновничества.

Кроме того, она призывает признать непосредственную ответственность Кабинета министров за состояние и перспективы развития системы защиты прав потребителей как важного условия оздоровления внутреннего потребительского рынка и отечественной экономики в целом.

Мотивируется это тем, что в условиях рынка именно на правительствах стран лежит ответственность за защиту всемирно признанных прав потребителей. Вместо того украинское правительство, утверждали участники «круглого стола», своими действиями поспособствовало нарушению положений Стратегии устойчивого развития «Украина 2020», которая предусматривала две отдельные реформы: в сфере гарантирования безопасности и качества пищевых продуктов и в сфере защиты прав потребителей.

По убеждению Натальи Притульской, президента Всеукраинской федерации потребителей «ПУЛЬС», в Украине вообще нет государственной потребительской политики, и именно к этому необходимо срочно привлечь внимание руководителей государства. Представители общественности смещены от участия в реформировании системы ЗПП, а сама реформа лишь имитируется, поскольку игнорируются права и интересы тех, ради кого она проводится.

С коллегой солидарна Татьяна Тимошенко, координатор одной из рабочих групп Платформы гражданского общества Украина—ЕС. Она считает, что все призывы к сотрудничеству и рекомендации общественности игнорируются, а действия вышестоящих органов власти в сфере защиты прав потребителей противоречат подходам Европейской комиссии к политике защиты прав потребителей и их интересов на общем рынке ЕС.

Далека от лояльной и позиция Всеукраинской общественной организации «Союз потребителей Украины»: там также считают, что сегодня фактически не существует государственного органа, который мог бы реализовывать защиту потребительских прав. Дескать, функции бывшей Госпотребинспекции на некоторое время парализовал мораторий на проверки бизнеса, введенный в августе 2014 г. И хотя через год его действие приостановили, ситуация существенно не улучшилась. Стало очевидно, что работа контрольных органов окончательно расстроилась, и без их реорганизации навести порядок на потребительском рынке не удастся.

— Реформировать то, что пробыло в подвешенном состоянии полтора года, непросто, — признается новоназначенный глава Государственной службы Украины по вопросам безопасности пищевых продуктов и защиты потребителей Владимир Лапа. — К тому же задачи, стоящие сегодня перед службой, довольно масштабные: в одну структуру объединились фитосанитарная, ветеринарная, санитарно-эпидемиологическая службы, госпотребинспекция, инспекция по контролю по ценам и еще целый ряд контролирующих структур.

В.Лапа не согласен с упреками представителей общественных организаций, что сейчас некому защищать потребителей. Ведь даже в прошлом году, в стадии реорганизации, инспекция приняла около 30 тыс. жалоб. Что же касается нового органа, то он «не существует только на бумаге», как это утверждают критики. На прошлой неделе Кабмин выдал распоряжение о начале работы Госпродпотребслужбы.

— Нынче перебираем функции всех центральных органов, которые ликвидируются, — уточняет руководитель ведомства. — Есть Положение о службе, утверждены структура и штатное расписание (включительно с территориальными органами). Центральный аппарат уже на треть сформирован. То есть сделаны все предварительные шаги, чтобы начать работу новой службы.

Опровергает В.Лапа и слухи об отсутствии финансирования новообразованной структуры и массовых сокращениях персонала. Дескать, уже есть соответствующее распоряжение Кабмина о выделении средств, одобренное бюджетным комитетом Верховной Рады.

С персоналом тоже проблем не ожидается. В реорганизуемых органах значилось 13,5 тыс. чел. На самом деле их было немного меньше. Да и в новой объединенной структуре штат превысит 10 тыс. Сейчас задача менеджмента заключается в том, чтобы обновить, осовременить команду. На данном этапе уже назначены исполняющие обязанности руководителей областных подразделений. В дальнейшем будут проводиться конкурсы, на которых будут отбирать квалифицированных специалистов.

Правда, глава Госпродпотребслужбы соглашается, что здесь могут возникнуть некоторые сложности, ведь на региональном уровне средняя заработная плата работников составляет 2800 грн, у руководителей — немного выше. Однако все же надеется, что штат укомплектуют хорошими специалистами. В том числе и бывшими. Если кому-то не будет хватать знаний и навыков — подучат. Будет действовать довольно серьезная образовательная программа, пройдут тренинги, которые дадут возможность пополнить запас профессиональных знаний, повысить квалификацию работников. И только после этого их будут проверять на соответствие занимаемой должности, будут экзаменовать на профпригодность.

В том, что реформа государственных контролирующих органов все же поспособствует наведению порядка на потребительском рынке, убеждает нечиновничий подход к делу нового руководителя Госпродпотребслужбы. Скажем, он не разделяет мнение, что у службы мало полномочий, и их надо больше, чтобы справиться с таким широким кругом обязанностей.

— На нехватку полномочий преимущественно жалуются те, кто не умеет работать, — убежден В.Лапа. — Дай Бог нам реализовать в полной мере те из них, которые уже предусмотрены. С этих же позиций подхожу и к ряду других дискуссионных или спорных вопросов. Например, не делаю трагедии из моратория на проверки, которые запрещают одни государственные органы и разрешают другие. Ведь основной вызов не в том, чтобы добиться проверок, а в том, чтобы подготовить квалифицированных специалистов, настоящих профессионалов, и обеспечить их всеми техническими средствами (в том числе видеосъемкой) для эффективной работы. Такой работы, которая бы убедила участников рынка в неизбежности наказания за нарушения.

Правда, создать сразу европейскую систему не удастся, признает руководитель Госпродпотребслужбы. И дело не в том, что она не будет писать сама под себя законодательство (таких полномочий у нее нет, и они ей не нужны). Не в том, какому министерству (экономики или аграрной политики) она будет подчиняться, о чем сегодня живо дискутируют. Дело в другом: в понимании того, какая защита прав потребителей нужна Украине. Если ориентироваться на мировой опыт, то в большинстве развитых стран в коммуникацию потребителей и бизнеса государство почти не вмешивается. Недовольные услугами обращаются в суд и там решают проблему с возмещением материального и морального ущербов.

— У наших потребителей возможности защитить свои права в судах совсем другие, — констатирует В.Лапа. — Самостоятельно это сделать они, практически, не могут, за исключением разве что юридически подкованных. Именно поэтому наша служба не будет снижать внимание к проблеме защиты прав потребителей. Сейчас в этом направлении делаем первые шаги. На сайте разместили наиболее актуальные советы: куда обращаться, какие документы подавать, указали контакты территориальных органов. Начинаем с разъяснительной кампании, а дальше по жалобам потребителей будем выходить на проверки, помня, что реформа задумывалась с целью уменьшения количества проверок и контролирующих органов, для спокойного функционирования бизнеса и полноценной защиты прав потребителей.

Конечно, надеяться на помощь государственных контролеров надо, однако и самому нужно заботиться, чтобы не попасть на крючок к мошенникам. Прежде всего, советуют специалисты, необходимо учитывать маркировку, к которой есть определенные требования (указан производитель, состав продукции, ее вес). Требовать сопроводительные документы: сертификат соответствия, паспорт качества. Желательно также предварительно посмотреть на соответствующих сайтах, как выглядит оригинальная продукция этого сегмента на рынке от того или иного производителя. Если возникают сомнения, лучше отказаться от покупки товара.

Следует помнить, что в особой зоне риска находится продовольственная группа. Причем как в супермаркетах, так и на рынках, прежде всего стихийных. Сегодня стало значительно больше просроченной продукции, которая перемаркирована или вообще реализуется без документов. Очень часто продавцы злоупотребляют на весе (штрафные санкции минимальные, и к тому же трудно поймать нарушителя). Поэтому лучше покупать в больших торговых сетях, присматриваясь к дате производства и сроку пригодности.

На некоторых продуктах этот срок колеблется в зависимости от температуры хранения, поэтому надо смотреть на датчик температуры холодильной камеры. Однако и здесь не все так просто: с целью экономии энергоресурсов торговые сети снижают на ночь температуру холодильных камер, что существенно влияет на срок хранения продукции. Поэтому застраховаться стопроцентно не получится.

Довольно осторожно следует подходить к приобретению товаров в интернет-магазинах. Нужно раздобыть максимум информации о продукции и о продавце (прежде всего — убедиться есть ли у него свидетельство о регистрации физического лица-предпринимателя). Если на интернет-странице нет почтового адреса или адреса офиса, а есть только телефон и виртуальный адрес, запросто можно не получить товар или натолкнуться на некачественный. Так же потери возможны, если нет сертификата соответствия, фискального или товарного чеков, паспорта качества, гарантийного талона. Доказать свою правоту в таком случае не удастся.

Информация о материале: Опубликовано: 21 апреля 2016

Кернес хоче отримати від Конституційного Суду імунітет на прокурорські протести по земельному дерибану

Харківська міська рада звернеться до Конституційного суду з проханням розтлумачити положення закону «Про прокуратуру» щодо представництва прокуратурою інтересів громадян та держави в суді.

Відповідне рішення депутати ухвалили на сесії 20 квітня.

У проекті рішення, яке оприлюднив «Харківський антикорупційний центр» (ХАЦ), міськрада просить КС розтлумачити положення ч 4 ст. 23 закону «Про прокуратуру» після вступу в силу з 15 липня 2015 року законодавчих змін.

Міськрада просить Конституційний Суд роз’яснити закон наступним чином: «Перед зверненням з позовом до суду … прокурор зобовязаний звернутися до суду із заявою про підтвердження судом підстав для представництва і тільки після підтвердження судом підстав для представництва може звертатися з позовом до суду».

Обставини, що викликали велике занепокоєння міської ради, прямо вказані у проекті рішення: «З 15.07.2015 і до цього часу органи прокуратури станом на 15.04.2016 вже подали до судів в інтересах Харківської міської ради понад 50 позовів у сфері земельних відносин, містобудування, володіння і розпорядження комунальною власністю… У переважній більшості випадків прокурор звертається до суду не в інтересах територіальної громади, а проти них».

За оцінкою ХАЦ, окреме звернення прокуратури призведе до того, що міськрада буде оскаржувати це звернення у всіх судових інстанціях і «до самого позову прокуратура не дійде ніколи».

Якщо КС погодиться з версією тлумачення харківським депутатами Закону «Про прокуратуру», міськрада отримає можливість оскаржувати право прокуратури представляти державу в судах, а самі судові розгляди справ про повернення громадам комунального майна з приватної власності призупиняться. При цьому, рішення КС буде використано для узаконення оборудок з комунальним майном в інших містах України.

«Масштаб зловживань, які можна таким чином захистити від судового розгляду, неможливо навіть уявити», – вважають активісти.

Як писали «Наші гроші», найбільша кількість позовів прокуратурою Харкова подана щодо незаконного відчуження землі по кооперативній схемі. За даними прокуратури, з 2008 року влада Харкова безоплатно передала у приватну власність за цією схемою 900 га землі вартістю 4,3 млрд грн. Більшість ділянок отримали люди, які пов’язані з оточення мера Генадія Кернеса та екс-мера і губернатора Харківської області Михайла Добкіна.

Информация о материале: Опубликовано: 21 апреля 2016

«Черные» нотариусы: реальность или миф?

Еще совсем недавно украинская общественность настаивала на том, что все существующие реестры, в которые стекается информация об имуществе, правах и активах населения, должны быть открытыми. Это анонсировалось как самый действенный метод предотвращения коррупции. Сегодня, когда проделана большая часть работы в этом направлении, и Министерство юстиции дало доступ более чем к десятку основных реестров, украинцы спохватились, так как узрели в этом целый ряд рисков. СМИ уже кишат сообщениями о том, что с помощью «черных нотариусов» украинцев лишают собственности.

Так, с 1 января 2016 г. вступила в силу новая редакция закона «О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их обременений». В соответствии с ней, изменена организационная система государственной регистрации прав. Теперь эту систему составляют Министерство юстиции и его территориальные органы, субъекты госрегистрации прав (исполнительные комитеты сельских, поселковых и городских советов т. д.) и государственные регистраторы. К госрегистраторам вещных прав на недвижимое имущество этот закон относит и нотариусов. За 3 месяца с. г. они совершили более 300 тыс. регистрационных действий, сообщил замминистра юстиции Павел Мороз. Кроме того, он отметил, что на базе Минюста создана комиссия по рассмотрению жалоб на действия госрегистраторов. «Только 10% этих жалоб касаются работы нотариусов. Надеюсь, благодаря совместной работе нам удастся снизить количество недовольных клиентов до нуля», – добавил он.

Верим практически на слово

Из сказанного можно сделать вывод, что контролирующий орган не видит угрозы со стороны нотариусов, даже с учетом того, что согласно действующему законодательству процедура совершения сделок упрощена. Хотя сами нотариусы говорят, что опасаются стать жертвами мошенников вместе со своими клиентами. Дело в том, что на сегодня документ, удостоверяющий право собственности на недвижимость, потерял свой статус. Т. е. при совершении того или иного действия с недвижимостью (покупка недвижимости первичной или приобретение на вторичном рынке и, как результат, переоформление владельца, приватизация, раздел имущества, дарение и т. д.) новому владельцу уже не выдается т. н. документ о праве собственности в привычном бумажном виде – вся информация накапливается только в электронных реестрах, и именно на них должен ссылаться нотариус, совершая сделку.

Но оказалось, что за долгие годы бумажной бюрократии украинцы привыкли, что бумажный документ самый надежный, и как показывает практика, это вполне справедливая точка зрения. А вот самое плохое, по мнению юристов, то, что нет 100% гарантии, что реестры надежно защищены, и это основной риск. И он усугубляется в связи с тем, что доступ к реестрам есть не только у нотариусов, но и у регистраторов, исполнительных комитетов сельских, поселковых и городских советов, да и у всех тех, кому закон дал право доступа, в конце концов, у владельцев этих реестров, которые его обслуживают.

Из всего этого списка нотариус, который вряд ли станет рисковать своей должностью, последний, кто согласится на сомнительную сделку. А незаконные изменения может внести любой преступник, который сможет взломать систему, или, имея к ней законный доступ, окажется сговорчивым. В таком случае и сам нотариус будет обманут, поскольку, ориентируясь на данные реестра, будет уверен, что совершает законную сделку. Хотя риск, что чье-то имущество станет лакомым кусочком, и нотариус ступит на скользкую дорожку, нарушая закон, остается. Юристы успокаивают, что пока имеющиеся у украинцев бумажные подтверждения права собственности имеют законную силу и принимаются во внимание при совершении сделок. А вот если таковая совершена и владелец поменялся, ему уже бумажный документ с печатью и всеми атрибутами не полагается, его право собственности отныне будет подтверждать только электронный документ. Это говорит о том, что со временем большинство украинцев расстанутся с бумажными документами, которые сегодня бережно хранят дома. Впрочем, если раньше было трудно доказать факт мошенничества, имея на руках документы и возможность проверить их в ряде инстанций, то теперь и вовсе будет невозможно.

Рейдеры в законе

Рэкетиры 90-х гг., силой и угрозами отбирающие у людей деньги и материальные ценности, на сегодняшний день являются историческими персонажами. На смену им пришли рейдеры. Преступники XXI века используют в своей деятельности высокоинтеллектуальные схемы, и как раз вышеописанный курс на открытие реестров оказался для них весьма кстати. И если аппетиты таких преступников пока не распространились на имущество физических лиц, то только потому, что есть объекты посерьезнее, а именно крупный бизнес.

Отметим, что в последние несколько лет требования законодательства по оформлению документов, которые необходимо предоставить для государственной регистрации юридического лица, а также изменений в сведениях о нем, взяли кардинальный курс на упрощение. Например, для облегчения условий ведения бизнеса подлинность подписей учредителей или уполномоченных лиц на учредительных документах не подлежит обязательному нотариальному удостоверению. Отменено и требование об обязательном нотариальном заверении учредительного договора, добровольным, а не обязательным стало использования субъектами хозяйствования частного права печатей. Такие изменения, с одной стороны, действительно облегчают ведение бизнеса, но с другой – создают лишний риск совершения противоправных действий по отношению к владельцам корпоративных прав.

К примеру, сегодня в законах отсутствует требование об обязательном нотариальном удостоверении сделок, предметом которых является распоряжение корпоративными правами, а согласно ст. 209 ГК Украины, в случае отсутствия требования в законе сделка может быть удостоверена нотариально только по договоренности сторон. В результате для того, чтобы изменить учредителей юрлица, достаточно подать государственному регистратору в простой письменной форме заявление физического лица о выходе из состава учредителей, или иной документ о переходе или передаче доли учредителя в уставном капитале юридического лица, или, наконец, решение уполномоченного органа о принудительном исключении лица из состава учредителей. При этом госрегистратор не имеет полномочий проверять подлинность подписей на таких документах – он лишь проверяет документы на наличие оснований для приостановления их рассмотрения или для отказа в госрегистрации. А в случае совершения противоправных действий владельцам корпоративных прав придется защищать свои интересы исключительно в судебном порядке: истребовать регистрационное дело, оспаривать регистрацию изменений, проводить почерковедческую экспертизу, которая позволит установить, что их подписи являются поддельными. Понятно, что такая процедура потребует много времени, человеческих и финансовых ресурсов и остановит нормальную деятельность предприятия.

Видимо, для того, чтобы подобные случаи не обрели массовый характер, ныне разработан так называемый антирейдерский законопроект. Речь идет о законопроекте №4216 от 14.03.2016, который уже рассмотрен Комитетом ВР по вопросам промышленной политики и предпринимательства и рекомендован к принятию в первом чтении. Как отметил П. Мороз, на нормы данного проекта возлагаются большие надежды. «Значительная часть рейдерских схем реализуется путем подделки документов, а принятие такого закона значительно устранит риски совершения противоправных действий по отношению к владельцам корпоративных прав. Поэтому мы надеемся на его скорейшее принятие», – сказал он.

– Мы должны привыкать к тому, что переходим к другому виду и способу функционирования госаппарата. Электронное управление, собственно, и предусматривает, что мы шаг за шагом отказываемся от бумажных документов, бланков с системами защиты и голограммами. Все это – дополнительные затраты для гражданина. Все эти документы сегодня утрачивают свою ценность, так как внесение записи в реестр является подтверждением того, что физическое или юридическое лицо является владельцем движимого или недвижимого имущества. Безусловно, такой подход ставит серьезные требования к Минюсту как держателю этих реестров и госпредприятию, которое осуществляет их техническое администрирование, сохранность, объективность и достоверность тех данных, которые в них вносятся. Безусловно, мы живем в таком мире, что гарантировать тотальную безопасность невозможно. Мошенничество было и раньше, но могу сказать, что каких-то особенных волнений по поводу работы электронной системы не должно быть.

Павел Мороз, заместитель министра юстиции по вопросам государственной регистрации

- По всем случаям рейдерских захватов, с которыми столкнулась комиссия по рассмотрению жалоб на действия государственных регистраторов, заявлений на действия нотариусов было не более 10%. Поэтому, что касается боязни «черного нотариуса», она, на мой взгляд, преувеличена. Мы допускаем, что, возможно, где-то есть нотариусы, которые готовы за вознаграждение нарушить закон, не опасаясь ответственности, но это единичные случаи. Из всех жалоб, которые приходили к нам, весьма приблизительно под этот термин подходил лишь один нотариус, относительно которого приняты сегодня меры, но пока обстоятельства до конца не выяснены. Могу отметить, что если кто-то заметил, что его имущество неправомерно перешло к другому лицу, он может обратиться к нам в комиссию. Такие жалобы мы рассматриваем в течение 30 дней. В то время, как такую же жалобу суд будет рассматривать от 6 месяцев до года.

Информация о материале: Опубликовано: 20 апреля 2016

Комунальники Кернеса відмили частину з 230 мільйонів, виділених на ремонт доріг Харкова

Правооохоронці підозрюють чиновників Департаменту будівництва та дорожнього господарства Харківської міськради, службових осіб КП «Шляхрембуд» та ТОВ «Паркінг +» в розкраданні частини коштів з виділених на ремонт доріг Харкова 230 млн грн.

Про це йдеться в ухвалі Дзержинського райсуду міста Харкова від 8 квітня 2016 року.

Правоохоронці встановили, що у період з травня 2015 року по січень 2016 року службові особи КП «Шляхрембуд», за попередньою змовою зі службовими особами Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міськради, здійснили розкрадання бюджетних коштів Зробили вони через завищення обсягів та вартості виконаних по договору підряду робіт.

З судового слухання відомо, що у березні 2014 року директор Департаменту Володимир Чумаков доручив комітету з конкурсних торгів провести закупівлі на ремонт доріг на загальну суму 240 млн грн. В підсумку, у 2014 році Департамент уклав 21 договір КП «Шляхрембуд» та ТОВ «Паркінг+» на загальну суму 229,13 млн грн. Фірми повинні були виконати всі роботи до кінця 2017 року.

У суді правоохоронці послалися на звіт працівників Антимонопольного комітету ту, які стверджували, що при проведенні КП «Шляхрембуд» та ТОВ «Паркінг+» ремонтних робіт доріг не було дотримано технічні норми, натомість були завищені ціни на матеріали та роботи, Все це дозволило чиновникам привласнити частину коштів. Яку саме – в ході засідання суду не було озвучено.

Також було встановлено, що підрядники отримували гроші від Департаменту, після чого перераховували їх фірмам-субпідрядникам, в тому числі тим, які мають ознаки фіктивності. Наприклад, в травні 2015 року Департамент перерахував «Шляхрембуду» 9,08 млн грн., з яких близько 6 млн грн. потім були перераховані на рахунки фіктивних фірм: ТОВ «Еталонтехсервіс», ТОВ «НВО «Східбуд», ТОВ «Техноком плюс».

Також правоохоронці встановили, що наприкінці 2015 року, «Шляхрембуд» уклав угоду з ТОВ «Паркінг+» на постачання вживаних машин для ямкового ремонту асфальтового покриття на суму 1,15 млн грн., ціна на які була завищена.

Тож суд дозволив правоохоронцям отримати документи, які стосуються ремонту доріг у Харкові не тільки КП «Шляхрембуд», але й його контрагентів.

Директором та співзасновником «Паркінг+» до початку 2010 року був Володимир Чумаков, якого у травні того ж року призначили головою Департаменту будівництва та шляхового міськради, котрий він очолює і понині. З липня 2011 р. список власників «Паркінг+» поповнили Вячеслав Блінкін та компанія з Віргінських островів «Валдхелм Tрейдінг корп». Цей офшор є засновником ТОВ «Санстріт», директором якої записана Ольга Солоп. Вона була бізнес-партнером сина Генадія Кернеса Даніїла Прівалова по Сумському ринку, поки він не вийшов з засновників ТОВ «фірма «Діана»

Вячеслав Блінкін також був бізнес-партнером Ольги Чумакової, зареєстрованої за однією адресою з вищезгаданим Володимиром Чумаковим. Чумакова і Блінкін разом заснували фірму ТОВ «Укрбудмонтаж».

Галина Давидова раніше очолювала та входила до переліку співзасновників обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Триумф». Пізніше його співвласником стала Алла Добкіна – мати Михайла Добкіна. Й саме цьому кооперативу належить земельна ділянка, де знаходиться маєток Добкіних.

Володимир Чумаков є депутатом Харківської міськради від партії «Відродження».

Директором КП «Шляхрембуд» є Віталій Бура. Він також є депутатом Харківської облради від партії «Відродження».

Информация о материале: Опубликовано: 20 апреля 2016

Страница 555 из 2102