Главная

Паисий Пчельник против Упыря Укропия

Украинская угроза достигла апогея. Язычники из полка «Азов» сожгли Ростов, «Правый сектор» готовится напасть на военные учения «Запад-2017», СБУ украла и изнасиловала российскую журналистку, не снимая трусиков.

Вот эти трусики - самый большой цинизм украинского режима. В свое время, распиная на рекламном щите в Донбассе русскоговорящего мальчика, каратели Нацгвардии положили глаз на его трусики, которые собирались сменять на самогон у фашиствующей бабы Горпыны, но передрались за добычу и назло друг другу прибили мальчика к бигборду вместе с исподним. Однако что ни делается в Украине - все к худшему: восхищенная изобретательностью молодых биндеровцев, фашиствующая баба Горпына налила им за так, а трусики невинноубиенных с тех пор стали фирменным почерком палачей Черного Кондитера, Кровавого Пастора и Кролика Джихада.

Особой любовью СБУ заслуженно пользуются бессмысленные убийства русскоязычных журналистов по всему миру, особенно когда те приезжают в Украину без аккредитации и начинают говорить правду о том, как разъяренные жители Киева во время парада ко Дню Независимости набросились на шагавших по Крещатику натовских вояк и растерзали их живьем, как ту балерину, что стреляла в Николая Второго, а потом со слезами на глазах пели под трофейную волынку русские народные песни о Путине, пока Порошенко не повысил им за это доллар и коммуналку.

Так, широкий международный резонанс получила кровавая расправа наследников Биндеры над журналисткой канала «Россия-24» Марией Князевой, которую каратели СБУ по дороге в Россию завезли в лес. Понимая, что сейчас ее заживо закопают в землю в трусиках задом кверху и надругаются по двое, пока теплая, Мария начала «рыдать, брыкаться, биться, орать», но потом оказалось, что негодяи просто решили заехать поесть, так что в итоге они просто отрезали ей ногу, съели и выкинули девушку на границе, рассыпаясь в притворных извинениях. А еще одну русскую журналистку по фамилии Нерсесьян каратели вообще отправили в Россию пешком без ватника, отчего она смерзлась на месте, но исцелилась молитвой Паисия Пчельника и, таким образом, сумела кое-как доползти до своих...

Узнав, что Мария и Нерсесьян не умерли, Кровавый Пастор пришел в ярость и, сорвав с плеч исполнителей сало, велел им поймать, похитить и казнить еще какую-нибудь журналистку, желательно с Первого канала РФ, и чтоб была обязательно молодая, но уже мордатая, и такая честная, что хоть святых выноси. К несчастью, к тому времени Первый канал как раз забросил в тыл к фашистам журналистку-нелегала Анну Курбатову, которая отлично подходила под все запросы хунты (хотя здесь, впрочем, следует оговориться, что ответственные люди в Москве, прекрасно понимая, куда ветер дует, искали для этой цели юную беременную девственницу - инвалида-колясочника великой отечественной войны, чтоб уж наверняка, но та, к сожалению, слишком дорого запросила, и ее можно было понять). Неудивительно, что после правдивого телерепортажа Анны о том, как Майдан уничтожил Украину, а ЕС заставил ее делать дешевые зонтики для мирового гомосексуализма, случилось столь неизбежное, сколь и страшное.

Однажды на этой неделе Анна Курбатова безмятежно шла по умирающему от голода Киеву, напевая песенку «Солнечному миру - да-да-да, ядерному взрыву - нет-нет-нет», нюхала чудом протащенное через таможню березовое поленце, напоминающее ей о родине, и бросала на тротуар хлебные крошки, на которые хищно бросались тощие, злые киевляне. Вокруг стояла оглушительная тишина - всех птиц здесь уже съели, а транспорт давно остановился из-за дороговизны горючего, лишь только из подворотен доносилось сытое урчание еврогеев, а с Майдана - ритмичный звук прыжков и крики: «Убый! Убый!». Внезапно на тротуар перед Анной выехала машина-газенваген, и не успела она подумать, не Порошенко ли это, потому что в Киеве езду на машине мог позволить себе только Порошенко (Кровавый Пастор обычно перемещался в гробу на колесиках, а Кролик Джихада вообще не перемещался - он убивал), из газенвагена выскочили двое гестаповцев, выхватили из рук девушки березовое поленце и презрительно помочились на него, после чего сожгли, а самой Анне заломали руки, связав их струной от бандуры, вонзили в живот тризуб, оглушили трембитой и, страшным ударом ноги по жопе зашвырнув журналистку в машину, похитили ее.

«По-другому, иначе как очередным похищением российского журналиста, в данном случае корреспондентки Первого канала Анны Курбатовой, — по-другому квалифицировать это сложно», -заявила спикер МИД РФ Мария Захарова, и это таки действительно сложно. Одно дело когда радушные сотрудники ФСБ сердечно приглашают украинского журналиста Сущенко в тюрьму, и никто целых три дня не знает, куда он пропал, а между тем счастливый Сущенко с удовольствием сидит в Лефортово уже скоро как год и наотрез отказывается возвращаться в голодный Киев. И совсем другое - когда юную русскую деву Анну увозят в СБУ, зачитывают ей там всякие гадкие документы и через несколько часов отправляют домой, вот где похищение века, вот где цинизм и оголтелость. Пытки, унижения, вождение салом по губам, принудительное ползание на карачках перед портретом Шухевича, отрывание конечностей и выбивание глаз, групповое изнасилование в трусиках, которые там теперь уже, похоже, навечно, - вот далеко не полный перечень того, что могли сделать с девой Анной за эти несколько часов кровавые украинские каратели. Понятно, что Анна Курбатова по дороге домой исцелилась молитвой Паисия Пчельника и стала девственницей пуще прежнего, но от этого разве легче?

Чем утешатся, например, жители сгоревшего Ростова, ставшие жертвами набега украинских язычников? Разве успокоится их душа тем, что язычники были свои, русские, и даже не столько язычники, сколько обычные местные бандюганы, решившие традиционно свалить все на происки модных хохлов, когда и так понятно, что Ростов сожжен по приказу батальона «Азов» за то, что плохо поклонялся Даждьбогу, давно не жертвовал Очкохвату и Заднеприводу, не возносил молебнусы Вальцманпороху, Турчиндию и Кролигуле, поминал всуе имя Дедуха, Воевалуха и Повторихуя?..

Теперь на месте частного сектора ростовского - капища поганые стоят, как у укров на фронте донецком, ходят ночью по России диверсанты с шаблюками да бандурою, у кого дома форточка открыта или пьяный на улице заснул, того хвать - и в Ростов на жареху во славу упыря Укропия, фемистоклюса поганого. Тьма фашизма, пришедшая с Киевского моря, накрыла ненавидимый закулисою город, над всей Россиею сгустилася, и вострубил глас Жириновского: «Это люди наши, вы понимаете?.. Вот я эсэсовец, вот там гестапо, вот Гитлер, вот там Муссолини!». Знать, уже и до самого Вольфыча, светоча земли русской, укрофашистская лапа дотянулась...

Удивляться, впрочем, тут нечему, геополитические амбиции укрофашизма ни для кого уже не секрет. Забил тревогу даже начальник Генерального Штаба Республики Беларусь товарищ Белоконев: «Правый сектор» направляет захватническое полчище общей численностью до 200 человек на север Ривненской области, угрожая мирным учениям «Запад-2017» и, соответственно, Беларуси как таковой. Товарищ Белоконев смеется, ему не страшно, потому что безопасность Беларуси обеспечивает самая мирная на свете армия товарища Путина. Конечно, если армия товарища Путина, да еще и в таком количестве, заходит в соседнюю страну, обратно она уже обычно не возвращается, но товарищ Белоконев понимает: если в Беларусь не войдет армия России, на ее месте будет стоять армия «Правого сектора». Так что тут выбор очевиден: выбора нет. Во всяком случае, у белорусов. А если херры Габриэль и Юнкер будут продолжать в том же духе, то далеко не у них одних.

Информация о материале

Опубликовано: 09 сентября 2017

УРСР vs Україна: в якій країні краще жити, або 26 цифр про головне

Україна вийшла на сумний рекорд: ми єдина східноєвропейська держава, де представники майже всіх верств населення вважають, що їхні доходи зараз є меншими, ніж у передостанній рік існування Радянського Союзу. Такий стан речей (або сприйняття дійсності) — гарне підґрунтя для розквіту популізму й просування як у країні, так і за кордоном ідеї, що Україна — це failed state. Але відчуття та спогади — не найкращі індикатори економічних і соціальних змін у країні. Щоб тверезо подивитися, звідки починалася сучасна Україна й куди вона дійшла за останні 26 років, ми зібрали сухі статистичні дані про стан справ в економіці, медицині та освіті. Ми не аналізували причин та не робили одностайних висновків, залишивши це вам, нашим читачам. Приємної подорожі на 26 років у минуле.

Валовий внутрішній продукт

У 1991 році валовий внутрішній продукт України складав $77,4 млрд у поточних цінах (дані Світового банку). Для порівняння — це було більше за Ізраїль ($59,1 млрд) та Сінгапур ($45,5 млрд). Протягом періоду незалежності економіка «пережила» кілька дуже важких криз — у першій половині 1990-х, кризи 2008–2009 та 2014–2015 років, — але все одно збільшилася до 93,27 млрд у 2016 році. Це дуже низькі темпи зростання: ВВП Ізраїлю зараз $318,7 млрд, Сінгапуру — $296,9 млрд.

Економіку вимірюють не лише в цінах поточного періоду, а й у фіксованих на конкретну дату, наприклад, Світовий банк рахує в цінах 2010 року. Цей показник для України сумніший: за роки незалежності економіка здулася на третину — до $124 млрд.

ВВП за ПКС враховує рівень цін на послуги й товари у країні. За цим показником українська економіка показує невелике зростання за роки незалежності на 6,3%.

Важливо зауважити, що розрахунки ВВП за світовими практиками почалися в Україні лише з кінця 1990-х років. Попередні дані є доволі умовними оцінками. З одного боку, вони базуються на статистиці матеріального виробництва, якою користувався СРСР (що призводило до недооцінки сектору послуг), а з іншого — відсутність ринкового ціноутворення може призводити до значних штучних викривлень у даних.

ВВП на одну особу

Це один з найбільш важливих економічних показників. Він відображає обсяг споживання на одну особу й дуже тісно корелює з рівнем добробуту в країні. За паритетом купівельної спроможності ВВП за 26 років виріс майже на 30%. Це небагато, наприклад, у Польщі він збільшився у 4,7 рази. Україна посідає139-те місце у світі за цим показником і серед сусідів випереджає лише Молдову. До того ж, треба зважати на те, що ВВП на душу населення за ПКС може зростати завдяки скороченню чисельності населення.

Державний борг

Після розпаду Радянського Союзу Росія як правонаступниця СРСР взяла на себе всі борги та зовнішні активи, тому Україна зайшла в незалежність з нульовим балансом. За 26 років держава багато позичила у країні та за кордоном, особливо після 2008 року, й на кінець 2016-го була винна кредиторам $71 млрд (дані Міністерства фінансів). Це багато. Для порівняння, більшість країн на схожому етапі розвитку мають борг на рівні 40-50% ВВП, у нас — близько 80%.

Безробіття

Якщо подивитися тільки на цифри, то здається, що рівень безробіття в Україні збільшився чи не у 40 разів. Так, щорічник Державної служби статистики за 1993 рік звітує, що того року рівень безробіття був 0,25%. Але тут треба підкреслити, що тоді використовувалася радянська методологія розрахунку. Слід зауважити, що у СРСР існувала кримінальна відповідальність за дармоїдство (рос. «тунеядство»), тому небезпечно було бути зарахованим у безробітні. У 1990-ті значна частина робітників працювали неповний робочий тиждень, тому дані за цей період насправді завищують зайнятість.

З 1995 року Україна стала розраховувати цей показник за методологією МОП — тоді рівень безробіття зафіксували на рівні 5,6%. В Україні негнучкий ринок праці, тому рівень безробіття був доволі сталий навіть попри потужні економічні кризи — максимальний показник був 11,6% (2000 рік). Зараз безробіття складає 9,3%, що близько до країн ЄС (9,3% на 2016 рік), але більше, ніж у Росії (5,5%) чи Сполучених Штатах Америки (5,2%).

Примітка: тут і далі дані Держстату за 2014-2016 роки без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Середня зарплата

Оцінити рівень зарплат 1991 року — нетривіальне завдання. Держстат у щорічниках звітує про середньомісячну заробітну плату за цей рік на рівні 474 крб. Проте зрозуміти її реальний розмір важко: річна інфляція була 290%, а даних про середньорічні ціни або курси іноземних валют немає. НБУ надає середньорічний курс карбованця до долара, починаючи з 1992 року. Тому VoxUkraine взяв середній розмір заробітної плати за 1992 рік — 6505 крб (дані Держстату). Це дозволяє порахувати середню зарплату за 1992 рік — $31,2. У 2016 році офіційна середньомісячна зарплата в Україні становила 5183 грн, що становить $202 за середньорічним курсом НБУ. Уперше Держстат дає дані про середньомісячну з/п у гривні за 1995 рік, тоді вона склала 73 грн.

Середня пенсія

Пенсіонерам у незалежній Україні ніколи не було легко, але найскладніші часи випали на перші роки незалежності, коли гіперінфляція інколи «зменшувала» пенсії до двох десятків доларів. За даними Держстату, середня пенсія протягом 1992 року складала 5137 крб, у цей же період середня вартість долара була 208 крб. Виходить, що середньорічний показник пенсії був 24,69 долара. Після приборкання гіперінфляції і запровадження гривні ситуація стала поліпшуватися. Проте війна, економічна криза та девальвація знову «зменшили» середню пенсію у 2014-2015 роках до рівня першої половини «нульових».

Чисельність населення

Україна, за даними Світового банку, має найбільші темпи депопуляції в Європі. За даними Держстату, за 26 років населення країни скоротилося на 9,3 млн осіб. Основна причина депопуляції — істотне скорочення народжуваності. В Україні є урбанізаційна тенденція — частка міського населення збільшилася на 2 відсоткових пункти.

Кількість пенсіонерів

Держстат звітує про зменшення кількості пенсіонерів з 1991 року на 1,2 млн осіб. Незважаючи на це, частка пенсіонерів в структурі населення України зросла з 25,1 до 28,8%.

Зовнішня міграція

За 26 років незалежності з України виїхало (змінило постійне місце проживання) на 489 тисяч людей більше, ніж приїхало (дані Держстату). Було декілька різноспрямованих міграційних «хвиль»: перші роки в Україну активно повертались люди (можна припустити, що з інших країн СССР) і баланс виїхали-заїхали був позитивний. Але вже з 1994-го українці «побігли» з країни, «велике переселення» тривало 10 років. Наступного разу позитивне сальдо мігрантів було тільки у 2005-му. З того часу, за офіційними даними Держстату, щорічно в Україну приїжджає жити чи працювати на декілька десятків тисяч більше, ніж покидає країну. За даними Організації об’єднаних націй, топ-5 країн, куди прямували українці — Росія, Казахстан, Польща, Сполучені Штати та Білорусь. Приїжджають в Україну з Росії, Білорусі, Казахстану, Узбекистану та Молдови.

Середня очікувана тривалість життя

За останній рік одна з найбільш обговорюваних тем в Україні — реформа охорони здоров’я. Однією з незалежних «оцінок» якості медицини в країні є середня очікувана тривалість життя. Як звітує Держстат, у 1991 році серед чоловіків цей показник дорівнював 64,6 років, а серед жінок — 74,2 років. Через 25 років ми бачимо покращення — українці стали жити в середньому на два роки довше (66,7 років — чоловіки та 76,4 — жінки). Але це менше, ніж у західних сусідів: наприклад, середня тривалість життя чоловіків у Польщі становить 73,6, а жінок — 81,9 років.

Смертність

Скорочення кількості смертей в абсолютному вимірі — результат загального скорочення населення, а не кардинального поліпшення умов життя. Згідно з даними Держстату, найбільше українців вмирає через хвороби системи кровообігу, новоутворення (включаючи рак) і через зовнішні причини смерті (вбивства, самогубства, нещасні випадки, утоплення, отруєння). З 2005 року спостерігається збільшення смертей серед чоловіків через злоякісні новоутворення передміхурової залози та хвороби серця.

Смертність у малюків до одного року

Мабуть, найбільший український прогрес. Статистика Держстату каже, що нам вдалося зменшити дитячу смертність серед малюків до одного року майже втричі. Але Україні є куди рухатись далі. У світі заведено порівнювати рівень дитячої смертності до 5 років на 1000 народжених. За даними Світового банку, в Україні рівень дитячої смертності дорівнює 9 (63-те місце), у Польщі — 5 (39-те місце), а світовий лідер — Люксембург з показником 1,9.

Народжуваність

За цим показником тенденція невтішна. У 2016 році в Україні народилося на 232 тисячі малюків менше, ніж 26 років тому. Найвища кількість народжених за час незалежності була у 1991 році — 630 тисяч осіб (Держстат). Перші 10 років незалежності спостерігався стрімкий спад народжуваності, на початку нульових тенденція змінилася, а піковим роком став 2012-й — 520 тисяч малюків. Але у 2013 році народжуваність знову почала падати.

Витрати на охорону здоров'я

Якісна медицина — дороге «задоволення» для всіх країн. Всесвітня організація з охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує державам витрачати на охорону здоров’я громадян не менше 5% від ВВП. За статистикою Світового банку, у перші три роки незалежності Україна не дотримувалась цих рекомендацій і лише починаючи з 1994 року витрачала в середньому 6,7% від ВВП. У 2015 році витрати на охорону здоров’я зменшилися до 3,8%, а у 2016 — до 3,2%.

Випускники шкіл

Зменшення рівня народжуваності позначилося на кількості учнів середніх шкіл та закладів середньої освіти. Повну середню освіту у 1991 році отримали 406 тисяч осіб, а у 2016 вже 229 тисяч (Держстат).

Випускники університетів

Проте випускників університетів, інститутів та інших закладів III–IV рівнів акредитації у 2016 стало у 2,3 рази більше, ніж у рік проголошення незалежності (Держстат). Таке зростання відбулося через декілька причин: деякі навчальні заклади почали отримувати вищий ступінь акредитації — колишні ПТУ, що мали I-II рівень акредитації, могли ставати, наприклад, інститутами. По-друге, відбулася зміна пріоритетів: після 1991 року випускники шкіл почали більше йти до інститутів чи університетів, аніж до технікумів та училищ. Поширення тенденції до отримання людиною другої або третьої вищої освіти може бути ще одною причиною.

Кількість аспірантів та докторів наук

Протягом незалежності, як свідчить Держстат, майже удвічі збільшилася кількість аспірантів та докторантів — у 3,5 рази. Водночас щодо частини тих, хто захистив дисертацію в цей період, є питання: починаючи з плагіату і закінчуючи банальною купівлею дисертацій.

Кількість винаходів

Якщо у країні стає все більше науковців, то логічно припустити, що має реєструватися більше винаходів. Проте в Україні з науковими розробками стан справ інакший: у 1993 році їх було 11684, а минулого року лише 2958 (до 1993 року значна кількість винаходів реєструвалися в Росії).

Експорт

Значна доля українського ВВП — експорт товарів та послуг. У середньому за роки незалежності на нього припадало 45% від ВВП. За даними Бюлетеня НБУ, у 1992 році експорт товарів та послуг склав $8 млрд. Обсяг експорту зростав до 2008 року, коли становив $85,6 млрд. Фінансова криза та падіння світових цін на сировину обвалили його на 36%. Але вже за три роки експорт відновився, досягнувши рекордної позначки у $90 млрд. У 2014–2015 роках військові дії, тимчасова втрата територій та падіння цін обвалили експорт на 55%.

Імпорт

У 1992 році показники імпорту товарів та послуг, за даними Бюлетеня НБУ, становили $7 млрд. Максимальне значення було $104,3 млрд. У минулому році — $51,7 млрд. Протягом майже всього періоду незалежності України імпорт перевищував експорт.

Виробництво промислової продукції: частка промисловості у структурі ВВП

Промисловість була панівною галуззю економіки радянської України. За роки незалежності Україна пройшла шлях стрімкої деіндустріалізації. Тільки за останнє десятиліття частка промисловості у ВВП знизилася майже вдвічі. Якщо у 2008-му частка промисловості у структурі ВВП складала 33,6%, то у минулому році — 17,4%. Зараз в українській економіці домінує сфера послуг — 59% (дані Світового банку).

VoxUkraine подивився, як змінилися показники випуску окремих продуктів за даними Держстату — прокат чорних металів, електроенергія, цемент, тканини, взуття, ковбасні вироби, цукор, олія. Серед них з 1991 року зросло лише виробництво олії — з 1004 до 4412 тисяч тон. Виробництво іншої продукції впало від 40 до 90%.

Рослинництво та частка сільського господарства у структурі ВВП

Українські аграрії виявилися більш конкурентоспроможними за промисловців. За останні вісім років частка сільського господарства у структурі українського ВВП зросла з 7,9 до 20%.

Одна зі складових сільського господарства — рослинництво. За роки незалежності показники виробництва основних сільськогосподарських культур суттєво покращилися: кількість вирощених зернових та зернобобових культур зросла удвічі (до 1403 кг на одну особу за рік — Держстат), картоплі та овочей — на 57 та 53% відповідно. На жаль, Держстат надає дані тільки до 2015 року.

Тваринництво (поголів’я)

Інша ситуація з тваринництвом — тут спостерігається масове зменшення виробництва поголів’я. Наприклад, поголів’я великої рогатої худоби скоротилося у 6,5 разу, овець та кіз — у 6,3, свиней — у 2,7.

Площа рубок лісу

Останніми роками світ приділяє дуже багато уваги екології. Як незалежна Україна ставилася до природних багатств? За офіційними даними, непогано. Ліси займають 16% території України. Україна посідає 8-ме місце за площею лісів у Європі та 6-те — за запасами деревини. За 26 років площа вирубок зменшилася на 28%, хоча з року в рік показник значно змінювався (є підстави вважати, що статистика погано відображає реальний стан речей).

Відтворення лісів

Натомість площа відтворення лісів збільшилась у 1,6 разу.

Кількість житла, що введено в експлуатацію в країні

Суттєво знизився ще один важливий для населення показник — кількість збудованого житла. Загальна кількість збудованої площі зменшилася майже вдвічі, за даними Держстату. Якщо перерахувати у кількість збудованих квартир на 1000 осіб, то виходить, що у 1990 році на 1000 населення припадало 5,6 збудованих квартир, а у 2016-му лише 2,6.

Информация о материале

Опубликовано: 08 сентября 2017

Наказывать по-новому: ГФС хочет ужесточить штрафы за авто на «бляхах»

Ситуация с нерастаможенными автомобилями в Украине резко обострилась и все чаще всплывает в информационном поле.

В стране начали появляться общественные организации, устраивающие митинги и автопробеги с целью обратить внимание на проблему.

Обойти эту тему не смогли и президент с премьером, пообещав решить вопрос.

Однако решение вопроса, судя по всему, власти и представители общественных организаций видят по-разному. Пока первые добиваются легализации авто с иностранной регистрацией, вторые пытаются ужесточить наказание.

«Ослабления не будет. Санкции в отношении нарушений будут значительно более жесткими», — говорит заместитель директора департамента организации противодействия таможенным правонарушениям ГФС Алексей Сивирин.

Его слова подтверждают последние инициативы фискалов. ГФС предложила ужесточить ответственность для владельцев авто с иностранными номерами. Соответствующий проект закона уже разработан и подан в Минфин. Что предусматривает новая инициатива Государственной фискальной службы?

Штраф и конфискация

В Украине есть много «схем», которые позволяют избегать уплаты налогов. Основные — режим «транзита» и временный ввоз. Людям, которые используют такие авто, грозят штрафы. Конфисковать машины фискалы пока не могут.

Ответственность за нарушение режима «транзит» предусмотрена ст. 470 Таможенного кодекса. Если такое превышение составляет не более суток, то владельца могут предупредить или оштрафовать на 170 грн.

В случае превышения более чем на сутки, но не более чем на десять суток, штраф составляет 3,4 тыс грн, более десяти дней — штраф возрастает до 8,5 тыс грн.

За нарушение сроков временного ввоза, ст. 481 Таможенного кодекса, суммы штрафов значительно большие.

В случае превышения более чем на три дня грозит штраф 850 грн, на 3-10 суток и в случае, если человек уже привлекался к ответственности за подобное нарушение, — 5,1 тыс грн. За превышение более чем на десять суток — 17 тыс грн.

При этом наибольшие штрафы грозят тем, кто использует ввозимые авто с иностранной регистрацией в других целях, например, коммерческих. Штраф за такое нарушение составляет 300% неуплаченной суммы таможенных платежей.

Подобные дела уже начали доходить до высших судебных инстанций. Накануне Высший административный суд обязал украинца заплатить 420 тыс грн. Эта история вызвала большой резонанс в обществе.

При этом в ГФС считают такие наказания недостаточно жесткими.

Нововведения, которые фискалы предлагают ввести за нарушение таможенных правил, предусматривают штраф в размере 100% от стоимости авто и возможность конфискации транспортного средства, если максимальный срок пребывания машины на территории Украины превышен на двадцать дней.

Как объяснили ЭП в ведомстве, сейчас у правоохранителей отсутствуют механизмы для конфискации машины. «Такие транспортные средства могут арестовываться для обеспечения взыскания штрафа», — объяснили в ведомстве.

Законопроект уже согласовали Минфин и Минэкономики, сейчас его рассматривает Государственная регуляторная служба. Вскоре проект планируется внести для согласования в Кабинет министров, а затем — и в Верховную Раду.

Стотысячная акция

Проблему нерастаможенных авто в Украине начали поднимать в начале 2017 года. В январе около 200 человек и несколько десятков автомобилей собрались на главных въездах в Киев и заблокировали несколько полос на дорогах.

Протестующие хотели обсудить проблему с премьером, но встретиться удалось с главой Минфина Александром Данилюком. Он пообещал «изучить вопрос».

Позже на проблему обратили внимание первые лица государства. Более жесткую позицию занял президент. Он заявил о намерении ликвидировать схемы ввоза авто с иностранной регистрацией. «Подобные схемы являются нечестными по отношению к другим автовладельцам», — отметил Петр Порошенко.

В свою очередь Владимир Гройсман назвал вопрос неоднозначным и призвал стороны к диалогу. Несмотря на громкие заявления, вопрос с места не сдвинулся.

«Неоднократно подавались законопроекты, которые могли решить проблему на законодательном уровне. Необходимо либо легализовать эти авто, либо закрыть схему полностью», — говорит эксперт по вопросам транспорта Вячеслав Коновалов.

По его словам, в Верховной Раде находится как минимум пять законопроектов о легализации таких транспортных средств. «Ждем сентября, когда депутаты наконец-то определятся, что делать с этими авто», — сказал эксперт.

Чтобы помочь депутатам определиться, 6 сентября под парламентом представители общественной организации «Авто евро сила» организовывают «стотысячную акцию».

При этом конкретного проекта закона, который депутаты должны принять, организаторы мероприятия не называют. Основной месседж акции — «борьба за доступную «растаможку» и за возможность ездить на нормальных машинах».

«6 сентября мы собираем стотысячную акцию владельцев авто с европейскими и украинскими номерами с целью требовать справедливой «растаможки», как в Европе. Мы все выходим под Верховную Раду, чтобы появилась политическая воля», — сказал на пресс-конференции представитель организации Александр Чернявский.

«В этом мероприятии будет участвовать больше 40 общественных организаций и политических партий», — прогнозирует глава «Авто евро силы» Олег Ярошевич.

Автомобильный хлам

Машины, проблему которых не могут решить столь долгое время, доставляют немало неудобств и странам, из которых те чаще всего попадают в Украину.

В начале лета Министерство охраны окружающей среды Литвы сообщило, что каждый девятый автомобиль, въезжающий в Литву, — хлам. Литовская таможня решила проверить около 1,3 тыс бывших в употреблении автомобилей и, по предварительным данным, 11% или 149 из них признаны отходами.

Это означает, что такие импортированные в Литву автомобили должны быть уничтожены или утилизированы.

«Департамент таможни начал следовать простому порядку. Неподходящие для эксплуатации авто являются отходами, поэтому не нужно обманывать покупателей, что привезенный «утопленник» или «франкенштейн» — надежный автомобиль», — заявил министр охраны окружающей среды Кястутис Навицкас.

Эстония, Польша и Германия в отношении старых авто ввели еще более жесткий порядок, нежели Литва. Польша и Германия только в первом полугодии 2017 года пять раз останавливали грузы из Литвы, в которых пользованные авто были признаны отходами, а их перевозка — нелегальной.

«Это сигнал для Литвы, которая должна усилить контроль над ввозом в страну неподходящих для эксплуатации машин», — заявили в ведомстве.

На украинских таможенных складах находится почти 3 тыс конфискованных за таможенные нарушения авто, выпущенных более восьми лет назад. В ГФС говорят, что их количество за два года существенно не изменилось: в начале 2015 года их было около 3,1 тыс, в 2017 году — 2,9 тыс.

Большинство этих машин не могут быть реализованы либо из-за чрезмерной налоговой нагрузки, либо из-за несоответствия экологическим нормам и требованиям безопасности дорожного движения. Минфин и ГФС предлагают такие авто утилизировать. Соответствующий проект постановления размещен на сайте ГФС для общественного обсуждения перед его передачей в Кабмин.

Учитывая последние настроения и инициативы власти, количество авто на таможенных складах вскоре может существенно увеличиться. В таком случае идея усовершенствовать на законодательном уровне процесс утилизации отдельных категорий автотранспорта выглядит вполне логично.

Информация о материале

Опубликовано: 08 сентября 2017

«Русский мир»: в Харькове заявили, что «Слава Украине» - от сатаны

Расскажу вам историю, иллюстрирующую, как работает их информационное оружие - на высшем уровне. В своих книгах на псевдобогословском уровне они пытаются закладывать фундамент будущего России на идеологии имперского шовинизма, зомбируют людей идеей «русского мира». Но, вместе с тем, не гнушаются и самых примитивных средств. В том их сила, что они находят определенный подход и рычаг к каждому слою общества.

Где-то с месяц назад мне довелось побывать в центральном соборе Московской церкви в Харькове. Зашел я и в церковную лавку прямо на территории собора. Переступил порог - и здороваюсь: «Слава Иисусу Христу!». Бабка, которая там хозяйничала, что-то непонятное пробормотала себе под нос. А я спрашиваю: а вас разве священник не научил, как надо отвечать на традиционное христианское приветствие? Вы же вроде лицо церкви здесь...

А она, увидев на мне оливковую форму без капелланских отличий, решила, что перед ней - воин. И говорит: «Сынок, всякое слово хорошо - лишь бы не «Слава Украине!»... Кто-то, услышав такое, улыбнется и скажет: мелет невесть что! А кто-то, для кого те кликуши, те матрешки при церквях имеют какой-то авторитет, - он задумается. То есть, она посеяла зерно. Маленькое, примитивное - но со страшными ростками. Если оно найдет свою почву, то это - преступление. И я ей доказал, что это преступление против правды Христовой, против правды Церкви, преступление против государства. И у меня единственный вопрос: почему подобная разрушительная и преступная деятельность в современной Украине разрешается...

В той церковной лавке я купил книжечку. Название точное не помню. Что-то вроде «Сим спасешься». Это литература, которая готовит капеллана российской империи, где все их московские, имперские ценности навязываются человеку как единственный способ спасти свою душу. И это продается при храмах в Украине. Вот зайдет воин, купит ту книжку - и поймет, что для того, чтобы спастись, нужно служить России!

В завершение разговора я ей сказал: она говорит страшные вещи. Что под лозунгом «Слава Украине! Героям слава!» гибнут наши дети сегодня, погибали наши предки в прошлой борьбе. С этими словами люди идут на смерть уже не одно столетие. «Чем же вы, - говорю, - аргументирует свои слова?». «Лишь одному Богу славу нужно воздавать», - отвечает бабушка.

И, знаете, для обычного человека такой ответ, в принципе, достаточен. На этом этапе человека в чем-то антиукраинском обвинить сложно. Как же, логично: ты говори «Слава Богу», но не говори «Слава Украине»... И зерно упадет на благодатную почву.

Но я продолжил. «Почему?» - спрашиваю. «Это грешно, это - от сатаны» ... Прославлять Украину - «грешно»... Но это абсолютная неправда. Потому что, когда мы прославляем Бога - словом, действием, молитвой, духовно, общественно, социально - мы воплощаем в жизнь первую заповедь Христа: «Возлюби Бога всем сердцем своим и всей душой». Когда же мы каким-либо образом, или словом, или делом, или просто любовью прославляем свой народ - мы следуем второй заповеди Христа: «Возлюби ближнего своего как самого себя». «Поэтому вы говорите неправду, - говорю я той бабке. - Вы лжете, обманываете людей. И пользуетесь при этом двойными стандартами. Потому что все, что касается любви к Украине, служение Украине - для вас «грешно» и «от сатаны». А все, что касается служению по развитию «русского мира» или так называемой «святой Руси», для вас - Богом благословенное дело, дорога, которая, по вашим словам, ведет прямо к небу...

Информация о материале

Опубликовано: 08 сентября 2017