Главная

Цветы «под арестом». Борьба c «серым импортом» или передел рынка?

За неделю до первого сентября — даты, успешно конкурирующей по спросу на цветы с 8 Марта, представители Союза цветоводов Украины (СЦУ) и ряда специализированных компаний ударили в набат. На пресс-конференции они рассказали о фактах беспрецедентных, на их взгляд, действий Гостаможни, которые разрушают рыночные отношения и могут не только привести к резкому подорожанию импортной цветочной продукции, но и нанести по отечественным производителям такой удар, после которого они потеряют конкурентоспособность, будут отброшены в своем развитии далеко назад, а многие, несмотря на созданную ими приличную материальную базу, просто не смогут выжить.

Сигналы тревоги

Генеральный директор ООО СП «Украфлора» Елена Букало отметила, что за 17 лет работы предприятия такого еще не случалось. Заключенные договоры, контракты, в частности и с зарубежными партнерами, грубо нарушены. 12 августа в ходе таможенного оформления грузов фирма была поставлена перед фактом: отдел по контролю за таможенной стоимостью и классификацией товаров повысил заявленные в инвойсах и экспортных декларациях цены, вследствие чего суммы таможенной пошлины, НДС на импорт и таможенные процедуры возросли втрое. Потому вместо 231,5 тыс. грн. за растаможивание груза нужно заплатить 781,6 тыс. грн. Но это были только цветочки. По словам Елены Букало, 16 августа за очередную партию товара таможенники потребовали заплатить вместо 179,9 тыс. грн. 877,8 тыс. грн.. То есть уже почти в пять раз больше обычного. Даже у крупного и весьма успешного многопрофильного предприятия для растаможивания товаров по таким ценам не хватило свободных средств. Потому было решено оформить документы только на грузовик с комнатными растениями как самую уязвимую товарную группу.

— Что, собственно, происходит? — приходит в негодование Елена Букало. — Борьба с «серым» импортом? Честные импортеры, которые больше всего страдают от него, обеими руками против скрытой контрабанды. Но почему тогда цены растаможивания возрастают без предупреждения, и не на какие-то проценты, а в разы?

По словам директора ООО «Интерфлора Украины» Анатолия Зачинского, предприятие столкнулось с тем, что предварительно полученное решение об определении таможенной стоимости товаров Киевской областной таможни было отозвано и 21 августа выдано новое, в котором стоимость товара для расчета таможенных платежей была увеличена в пять раз. Вместо 115 тыс. компания получила счета на 573 тыс. грн. Вследствие чего нежданно-негаданно оказалась в финансовом тупике. А это означает, что торговые сети, сотни цветоводов-любителей по всей стране останутся без высококачественных семян цветов, а свыше семи десятков работников компании потеряют рабочие места. Ну а бюджеты разных уровней только за второе полугодие нынешнего года не досчитаются 4 млн. грн.

Ряд руководителей компаний, пострадавших от таможенных новшеств, не смогли прибыть на конференцию, однако прислали свои письма. В одном из них председатель фермерского хозяйства с Закарпатья Октавия Пфистер сообщила, что в последнее время повышение таможенной стоимости цветочных товаров стало обычным делом. Но это были в основном небольшие наценки. А 18 августа таможенники, выдержав продолжительную паузу, отказались растаможивать товар и приняли решение, которым повысили таможенную стоимость в несколько раз.

У импортеров несколько тревожных дней даже не было возможности ознакомиться с документами, ставшими основанием для повышения таможенных платежей. По данным СЦУ, накануне Дня знаний на таможнях длительное время простаивало около четырех десятков нерастаможенных автомашин, в которых находилось 320 тонн цветов, партии из луковиц и семян.

За все заплатит потребитель

Во время пресс-конференции один из стульев так и остался незанятым. Руководство Гостаможни проигнорировало приглашение организаторов. Хотя это был именно тот случай, когда помочь выяснить истину могла только совместная информационная акция. Слишком уж разными показателями и цифрами оперируют импортеры и таможенники. Таможенники уверяют, что платежи, дескать, возросли до приемлемого уровня, а значительное повышение таможенной стоимости коснулось только отдельных довольно дорогих растений, таких, как орхидея, да и то на 100%.

Представители СЦУ считают, что вследствие событий на границах розничная цена не только ввезенных, но и отечественных цветов, выращенных с применением импортных компонентов, многим будет не по карману. Скажем, себестоимость роз «эвеланг» и «гран-при» возрастет, соответственно, с 6,6 и 7,5 до 12,06 и 14,18 грн. А комнатной орхидеи «фаленопсис» — с 55,25 до 256,95 грн. И это без учета оптовой и розничной наценок, в результате которых товар повышается в цене еще на 80—85%.

Под раздачу на таможнях попала не только готовая к продаже продукция — срезанные и комнатные цветы, но и материалы, необходимые для выращивания растений: саженцы, семена и луковицы цветов. Потому описываемые события скажутся на ценах не только импортируемых цветов, но и тех, которые вырастят отечественные производители. А потребителям необыкновенные приключения цветов на украинских границах ударят по карману не только в День знаний, к которому таможенники приурочили акцию, но и на Новый год, 8 марта...

Между тем официальные лица Гостаможни утверждают, что дефицита цветов не будет. Таможенники расценивают мероприятия на границе как «обеспечение достойных поступлений в бюджет от импорта цветочной продукции, которые должны повыситься в 2—2,5 раза», а представители компаний обращают внимание на то, что такие доходы — это на самом деле убытки, поскольку действия таможни ведут к ценовой вакханалии, которая бьет по потребителю, приводит к нарушению устоявшихся связей, совместных с зарубежными партнерами программ и, наконец, к уничтожению перспективного сектора отечественного бизнеса.

Не импортом единым

Два года подряд спрос на цветы, их производство и реализация снижаются. Вследствие этого за 2009 год импорт цветов в Украину уменьшился на 23% в количественном и на 34 — в стоимостном исчислении. За январь—май нынешнего года, по сравнению с соответствующим периодом прошлого, импорт цветочной продукции снизился еще на 20%. В этот сложный период немало предприятий не удержались на цветочном рынке. Пережили неблагоприятные условия те, которые не ограничивались импортом, ориентировались на создание многопрофильних структур. Интерес к выращенным в Украине цветам проявляют в России, Беларуси, Казахстане. Казалось бы, именно таким образом настроенные компании должны были бы получать поддержку от государства. Но последние события свидетельствуют, что все происходит с точностью до наоборот. Именно на них сыплются самые болезненные удары.

Представители цветочных компаний задаются вопросом, на который не находят ответа: что собой представляет документ, нормативный акт, на основе которого так резко повышены таможенные платежи? В информации пресс-службы, размещенной на официальном сайте Гостаможни, сказано только, что «таможенная служба была вынуждена принять дополнительные меры, направленные на усиление контроля за таможенным оформлением живых растений и цветочной продукции». Одной из таких мер стал приказ Гостаможни №937 от 19.08.2010 г., согласно которому «таможенное оформление товаров, импортируемых субъектами внешнеэкономической деятельности, расположенной в зонах деятельности Киевской региональной, Житомирской, Полтавской, Черкасской и Черниговской таможен, будет осуществляться Киевской областной таможней».

При этом утверждается, что такой подход не создаст дополнительных осложнений, а «обеспечит единые подходы к достоверности и полноте деклараций этих товаров, контролю за их классификацией и правильным определением таможенной стоимости». Между тем загнанные в тупик цветоводы не видят ни «единых подходов», ни, тем более, «правильного определения таможенной стоимости».

Недомолвки таможенников, противоречивая информация с мест создают почву для догадок и предположений. Один из зампредов Гостаможни в разгар скандала на таможнях успокоил общественность, объявив, что волноваться по поводу дефицита цветов на 1 сентября нет оснований, поскольку «за последние дни растаможено около 40 автомашин с цветами». Правда, чиновник не объяснил, каким именно «субъектам ЗЭД» дан на границе «зеленый свет»: тем, которые всерьез и системно занимаются собственным производством цветов, для которых импорт является только одним из видов деятельности, — или их прямым антиподам, фирмам, не имеющим ни кола, ни двора, ни теплиц, ни лабораторий, с явно выраженным сезонным уклоном, которые активизируются только перед 1 сентября и 8 Марта для осуществления примитивных, но прибыльных операций «купил-продал».

Руководитель фирмы «Камалия» Татьяна Костюкова уверена, что события, настоящую суть которых чиновники стремятся скрыть от общественности, — это не что иное, как попытка передела цветочного рынка, вытеснение одних операторов и замена их другими...

Информация о материале

Опубликовано: 06 сентября 2010

Фінансова схема десятиліття: максимально доступне пояснення

Як збагатитися, грабуючи бюджет країни та знову і знову визискуючи гроші з платників податків? В Україні для цього потрібно кілька років торгувати фейсом, витрачатися на вибори, загравати з бидлом - щоб, прийшовши до влади, під покірливе мукання цього ж  таки бидла перекладати гроші з його кишень у свої. "Просунуті" країни, що хизуються своєю демократичністю, вдаються до більш вишуканих методів - адже бидло там не таке вже й покірне. І поки голодранці діляться один з одним рецептами про те, як пережити кризу, приховавши у коморі мішок дешевої гречки та кількадесять банок консервів, Еліта-при-Владі багатіє, користаючись ось такою рецептурою:

1. Видаємо на трильйони доларів іпотечні кредити, за якими гарантовано настане дефолт. Потім в безмежних кількостях створюємо пакети цінних паперів, забезпечених іпотекою (mortgage-backed securities (MBS), чим і підтримуємо жвавий попит на «мутні», з фінансової точки зору, кредити.

2. Забезпечені іпотекою цінні папери (MBS) продаємо, як "надійні" (прим: очевидно, мається на увазі рейтинг надійності фінінструменту типу «ААА»)  довірливим інвесторам, закладам, меріям в Норвегії і т.п. Тобто - виводимо схему на глобальний рівень.

3. Робимо великі "додаткові ставки" (прим: очевидно, йдеться про «свопи» (CDS) і тому подібні деривативи) на приречені іпотечні кредити і, коли за цими кредитами банки зазнають дефолту, отримуємо мільярди доларів прибутку з короткострокових ставок.

4. На кожен $1 власного капіталу залучаємо по $100 для біржової гри з високо-ризиковими ставками.

5. Відверто шахрайські ставки ховаємо в офшорах та/або свідомо не заносимо їх до власного балансу (в будь-якому разі, «кишенькові» регулятори цього все одно не помітили б).

6. Коли із довгостроковими ставками відбуваються негаразди, переводимо сотні мільярдів доларів федеральних гарантій та держдопомоги у приватні руки, які, власне, і робили ризикові ставки. Робимо так, щоб приватні структури, що належать Еліті-при-Владі, могли позичати додаткові сотні мільярдів у Казначейства/Федрезерву при нульовій відсотковій ставці.

7. Кладемо отримані кошти на депозит в Федеральному Резерві, де вони приноситимуть 3-4% прибутку. Тобто, позичаючи задарма державні гроші і отримуючи процент з депозитів у федрезерві, заробляємо мільярди гарантованого прибутку.

8. По мірі того, як накопичуються прибутки, починаємо вагонами купувати короткострокові держоблігації США. Тим часом платники податків, взявши на себе трильйонні збитки приватних установ та надавши на трильйони доларів всіляких субсидій, допомоги, гарантій та позик приватним банкам і корпораціям, тепер уже виплачують відсотки банкам/корпораціям за держоблігаціями, котрі були куплені на гроші платників податків.

9. Поступово накопичуємо трильйони у вигляді держоблігацій. Це робиться дуже просто, оскільки федеральний уряд позичає на рівні 1,5 трильйони на рік.

10. Припиняємо купувати держоблігації і вагонами скидаємо їх на ринок. Таким чином провокуємо підвищення відсоткових ставок, оскільки пропозиція нових держоблігацій тепер уже перевищує попит (принаймні, тимчасово). За необхідності повторіть процедуру знову з тим, щоб вдвічі чи навіть втричі виросли відсоткові ставки, що виплачуються за держоблігаціями.

11. На сотні мільярдів купуємо довгострокові держоблігації при високих відсоткових ставках. По мірі того, як ростуть відсоткові ставки, виплата відсотків змушує федеральний уряд суттєво скоротити видатки.

12. Тішимося сотням мільярдів доларів у вигляді відсотків, що їх сплачують платники податків за держоблігаціями, котрі були куплені за їхні ж гроші - але в один чудовий момент ці гроші успішно перейшли до рук приватних установ.

Висновок:

Зважаючи на те, що проблему виплати відсотків за держоблігаціями федеральний уряд може спробувати вирішити за допомогою інфляції, купуємо потрібних людей при владі, за посередництва яких запроваджуємо режим жорсткої економії, щоб стримувати інфляцію. По суті, приватні банки та корпорації зараз контролюють грошові потоки федерального уряду, вважай, платників податків.Чисте шахрайство, і люди при цьому навряд чи коли збагнуть, як так сталося, що в результаті  "порятунку нашої фінансової системи" вони стали кріпаками, причому - за свої ж таки гроші.

Коло замкнулося: в процесі "порятунку нашої фінансової системи" платники податків позичили трильйони й передали їх в приватні руки Еліти-при-Владі, яка потім - за гроші, котрі вона виманила у платників податків, - купує державний борг, в результаті чого із кишень платників податків на користь Еліти-при-Владі/Плутократії кожного року «вимивається» ще більше грошей у вигляді відсотків, котрі сплачуються за держоблігаціями. Отже, тепер Еліта-при-Владі володіє боргом, котрий платники податків взяли на себе, аби допомогти врятувати Еліту-при-Владі від наслідків невдалих ставок – така собі кульмінація приватизації бюджетних надходжень та соціалізації ризику приватних установ.

В дійсності це шахрайство неймовірного масштабу: берете й грабуєте державну скарбницю, а потім купуєте держборг за гроші, котрі народ позичив і віддав вам.Тобто, ви купуєте країну за гроші, позичені у її платників податків. Жоден деспот не спромігся б вигадати щось краще за це.

Однак, аби ця схема працювала, Еліта-при-Владі та її політичні холуї в Конгресі, Казначействі та Федрезерві повинні переконати селюків в тому, що низька ставка податку на нетрудові доходи – це не просто "вільно-ринковий капіталізм в своєму найкращому прояві", але водночас і "те, що потрібно, аби економіка країни знов запрацювала".

Першу частину цієї схеми селюки успішно проковтнули в 2001: податки, що сплачуються найбільш продуктивними селюками, було зменшено лише мінімально, в той час як податки, що їх сплачує фінансова Плутократія, урізали по максимуму.

Рік потому – жодних ознак покращення ситуації в США щодо нерівномірності розподілення доходів:

Показник статкової нерівності з 2000 р. істотно виріс. Згідно «Harvard Magazine», в 2001-2007 роках 66% від росту доходів припадали на 1% американців, в той час як у решти статки виросли лише на 6%. Як таке можливо? А ви згадайте те, що в 2001р. Джордж Буш урізав обсяг оподаткування на 1,3 трильйони доларів, і 32,6% цього подарунку отримав 1% громадян. Ще один фактор – це те, що Буш ухвалив рішення про збільшення державного боргу з 5 до 11 трильйонів доларів. Тож збільшення бюджетних видатків вкупі з урізанням податків було на руку отому 1% громадян.

Другий етап цієї шахрайської схеми полягав в тому, щоб приховати доходи Еліти-при-Владі за допомогою так званих податкових сховищ (пільг) таким чином, щоб «розрекламовані» ставки оподаткування видавалися селюкам достатньо високими, але дійсний розмір податку на доходи Еліти-при-Владі був набагато меншим.

Податкових сховищ (пільг) так багато, що на їхнє створення йдуть тисячі сторінок податкового кодексу. Сюди слід відносити всілякі сімейні трасти, знижки з податку на виснаження надр, звільнені від оподаткування боргові інструменти, ну і, звісно ж, одноразові податкові канікули, що їх можуть організувати "підгодовані" держслужбовці.

Третій етап цієї схеми полягає в тому, щоб переконати селюків, що $600 нетрудового доходу повинні оподатковуватися так само, як і $600 мільйонів. Взагалі, в податковому кодексі США закладено принцип, за яким трудові доходи оподатковуються по максимуму, а нетрудові (у більшості плутократів доходи, звичайно ж, нетрудові) – по мінімуму, або ж не оподатковуються взагалі.

Якби то була система, котра б стимулювала продуктивну працю та створювала перепони щодо спекуляції та шахрайства, то все було б зовсім інакше. Нетрудові доходи оподатковувалися б за істотно вищою ставкою, ніж трудові, на котрі ставка податку взагалі мала би бути низькою, особливо коли сукупний річний заробіток (статок) сім’ї становить менше $100 000.

Якби метою було стимулювання "інвестиційної діяльності", й при цьому регулювався б той тип спекуляцій, які приносять менеджерам фондів ризикового інвестування по $600 мільйонів на рік (і це не друкарська помилка (!), це справді середній дохід 10-ти найкращих менеджерів), тоді б нетрудові доходи (відсотковий дохід, дивіденди, доходи з капіталу/приросту капіталу, доходи від оренди майна, тощо) розміром до $6 000 в рік мали б бути звільнені від оподаткування. Нетрудові доходи розміром $6 000 - $60 000 оподатковувалися б за ставкою 20% - ставка, що приблизно наполовину нижча від максимальної ставки оподаткування трудових доходів. За такого стану речей, для 95% американських сімей існував би адекватний стимул до інвестиційної діяльності з огляду на низьку ставку оподаткування.

Нетрудові доходи у розмірі більше $60 000 оподатковувалися б так само, як і трудові доходи, а нетрудові більше $1 мільйону (а це розмір доходу першої 1/10 із 1% сімей) – за ставкою 50%. Нетрудові вище $10 мільйонів оподатковувалися б за ставкою 60%. Така система забезпечувала б анти-стимули щодо спекуляцій, котрими займається 1/10 із отого 1% найбагатших сімей, і водночас стимулювала б решту 99% населення.

Чи є шанси того, що таку систему впровадять «кишенькові» конгресмени та холуї-бюрократи? Звісно ж, ні. Тим не менше,  подібні проекції системи варті того, щоб над ними замислюватися та не дати ввести себе в оману тими, хто намагається виправдати нестримні грабіжницькі спекуляції, таємні угоди, корупцію і шахрайство.

Останній етап реалізації схеми полягає в тому, щоб підвищити податки на доходи продуктивних селюків, аби забезпечити надходження до бюджету, необхідні для виплати Плутократії відсотків за держоблігаціями. Якби "урізання податків імені Буша" було скасоване, то ставка податку на нетрудові доходи була б на рівні половини (20%) ставки, за якою оподатковуються трудові доходи (заробітна плата, доходи малого бізнесу і т.п.), розмір котрої наразі становить приблизно 40%.

Оскільки фінансова Плутократія, пограбувавши державну скарбницю, створила федеральний борг та збільшила обсяг володіння держоблігаціями, вона намагатиметься і надалі контролювати федеральний уряд з його боргами.

Тепер же схема зводиться до того, щоб змусити селюків платити достатньо податків, аби уряд міг виплачувати відсотки за держоблігаціями. І повірте, ці відсотки ще істотно зростуть. Відсоткова ставка за держоблігаціями у розмірі 1% - це лише початковий етап схеми, метою якого було переконати селюків в тому, що трильйони доларів можна позичати "без будь-яких наслідків". Але ставка почне постійно зростати, як тільки фінансова Еліта-при-Владі скупить достатньо держоблігацій. Потім гра зведеться до того, щоб зафіксувати жирний відсоток за довгостроковими облігаціями, та наказати політикам підтримувати курс "жорсткої економії бюджетних коштів".

Жорстка економія, звісно ж, не зачепить фінансові Еліти. Для того ця схема і реалізувалася. Воістину, "деякі люди рівніші за інших".

Информация о материале

Опубликовано: 06 сентября 2010