Виборець прокинувся від якогось стороннього звуку. Він розплющив очі й довго роззирався по кімнаті, намагаючись визначити джерело, котре породжувало цей звук, доки не зрозумів, що це десь у нього в грудях бринить невидима струна, так наче хтось торкається її стертим медіатором. Струна звучала тривожно, але водночас приємно. Цей день настав.
Виборець почав готуватися до цього дня вже давно – десь так з січня минулого року. Йому хотілося, щоб цей День запам’ятався йому на все життя.
Місяців п’ять він відкладав гроші на новий костюм, ще місяці чотири пішли на те, щоб купити нові черевики. Сорочку він мав – колись стрийко привіз з Канади й вона лежала, запакована в целофан, й чекала свого часу. Костюм висів у шафі. Виборець іноді діставав його й любовно проходився по матерії щіткою, зчищаючи невидимі пилинки. І от сьогодні він його нарешті вдягне.
Весь цей рік Виборець збирав матеріали про можливих кандидатів на посаду президента, а коли з’явилися агітаційні намети й стало зрозуміло, хто йде поборотися за крісло глави держави, то він щодня обходив ці намети. Додому він приносив цілі стоси агітаційної продукції, а потім до пізньої ночі переглядав принесене, роблячи олівцем відмітки на полях та занотовуючи щось в невеличкий записник.
І ось нарешті Виборець дочекався сьогоднішнього дня.
Він скочив з ліжка й одразу побіг до шафи. Дістав з шафи костюм і любовно розстелив його на постелі, потім поклав поряд сорочку, краватку, приніс черевики й примостив їх біля штанів.
Потім він, в трусах і майці, сидів, пив чай та любувався викладеною композицію з насолодою смакуючи той момент, коли він все це вдягне на себе.
Ця чудова мить не забарилася. Виборець став перед дзеркалом щоб помилуватися своїм зовнішнім виглядом. Він довго стояв, примружував очі, поправляв краватку, розправляв складки на піджаку й штанях, проходився щіткою по, і без того блискучих, черевиках. Хвилин за п’ять Виборець визнав свій вигляд бездоганним. Можна було виходити з дому й прямувати на виборчу дільницю.
Він ще раз перевірив наявність в кишені паспорта, а в паспорті запрошення на вибори, взяв кулькову ручку. Ручкам в кабінках для голосування він не довіряв, бо недарма ж країною ходили чутки про великі партії ручок з чорнилом, котре стає невидимим через п’ять хвилин після того, як бюлетень опущено в урну.
Тут слід зазначити, що Виборець неодноразово вдома проводив репетиції голосування. Він спорудив кабінку для голосування, переробив старий акваріум на урну для голосування, надрукував на принтері бюлетені для голосування і кілька разів на день проводив власне голосування, виступаючи то в ролді виборця, то в ролі члена виборчої комісії, то в ролі спостерігача і навіть, страшно подумати, в ролі фальсифікатора виборів.
Тепер Виборець вважав себе достатньо підготовленим до участі у виборах справжніх.
Він одягнув куртку, шапку, замотав шию шаликом нейтрального сірого кольору й рішуче вийшов з дому. На дворі його зустрів невеличкий морозець. Виборець випрямив спину й гордо покрокував до своєї виборчої дільниці.
Але, не пройшовши й десяти кроків, він підсковзнувся і впав, боляче вдарившись спиною. Підводячись і кривлячись від болю, він хотів було вилаяти вголос клятих комунальників, які не підготували місто до виборів, але вчасно схаменувся. По-перше тому, що згадав – мер на останній оперативній нараді визнав роботу комунальників задовільною. По-друге, тому що спостерігачі, котрі ввижалися Виборцю за кожним слупом, за кожним деревом, за кожним рогом, могли сприйняти його лайку, як агітацію проти того чи іншого кандидата, а Виборцю дуже не хотілося попасти в ряди порушників виборчого процесу.
Він ледве підвівся, потираючи забитий поперек, сяк так обтрусив забруднені штани, помацав дірку під пахвою, котра утворилася внаслідок падіння й, важко зітхнувши, продовжив свій шлях, благо дільниця знаходилася не так вже й далеко від його дому.
Зайшовши до приміщення, він розщепив на грудях куртку, а шалик заховав до кишені – щоб всі бачили його бездоганно білу сорочку, краватку, піджак і розуміли, як серйозно він ставиться до сьогоднішньої події. До того ж він сподівався, що вигляд його верхньої половини, відверне увагу оточуючих від брудної плями на половині нижній.
Отримавши бюлетень, він урочистою ходою попрямував до кабінки для голосування. Там він театральним жестом, незважаючи на те що його ніхто не бачив, дістав з внутрішньої кишені піджака власну ручку й поставив рішучу галочку в квадратику напроти прізвища того кандидата, за якого він вирішив віддати свій голос буквально минулого тижня. Потім він, високо тримаючи голову, вийшов з кабінки й урочисто вкинув бюлетень в урну.
При цьому він непомітно підглядав за виразом обличчя спостерігачів і членів виборчої комісії – як вони реагують на людину, яка оце щойно виконала свій громадянський обов’язок. До його великого розчарування, обличчя людей, які сиділи на стільцях попід стінами і за зсунутими до купи двома учнівськими столами, були цілковито байдужі, знуджені й втомлені.
Виборець, сумом констатуючи, що не всі такі свідомі, як він, вийшов з виборчої дільниці й неспішно попрямував додому. Струна, котра весь цей час продовжувала бриніти в нього в грудях, раптом стихла, залишивши по собі відчуття порожнечі й втрати.
«Ось і все!» зітхнув виборець. Цілий рік підготовки, безсонних ночей, неспокійних днів наповнених ваганнями, сумнівами, роздумами… Невже все скінчилося так швидко. Від таких думок хотілося плакати великими (розміром з грецький горіх) сльозами, хотілося зірвати з шиї краватку, розірвати на грудях сорочку й роздерти груди до крові – лиш би не відчувати цієї порожнечі там, коло серця.
І тут Виборець усвідомив, що він помиляється. Це не кінець! Це лише початок! Перший акт, якщо хочете. Продовження буде. Зараз він прийде додому, ввімкне телевізор й слідкуватиме за новинами, а потім з нетерпінням чекатиме результатів екзит-полів. А далі перші повідомлення з ЦВК, перші підрахунки. І знову адреналін в крові, і знову життя наповнюється змістом. А там, дивись, і другий тур.
Одразу захотілося проспівати щось веселе та урочисте. Хотілося плигати від щастя, хотілося кудись бігти, хотілося когось обіймати, цілувати, носити на руках.
Аж тут нога Виборця втрапила в слизьку ямку, підвернулася, друга нога теж ковзнула по кризі, котра покривала хідник і наш Виборець, марно намагаючись вчепитися руками в повітря, смачно гепнувся на спину, ще до падіння усвідомивши, що рукав куртки відірвався остаточно. Потім був удар.
Життя тривало.
