...рішив якось імператор австрійський Леопольд мовну квоту на оперу ввести.
- Забембали ті італійці - сердився пан ерцгерцог. - Ходять ото по сцені, пищать не по нашому, нема де простому чоловіку голову прихилити. Де патріотизм я вас питаю? де виховання молоді? чому мій любий Моцарт не має чим дітей годувать, а візники одного Бонно і Томазіні пасажирам крутять? хай половину опер німецькою буде, от вам наказ мій.
Почули композитори італійські за той указ, зажурилися і давай думу думати, як прибутки зберегти і Моцарта зі світу зжити.
День думали, другий рядили, а далі взялися до діла. Вбрали балаклави чорні, перейняли Моцарта на мосту Кадирова та й кажуть:
- Ану стій, шановний. Етюд для віолончелі з клавесином єсть? А єслі найдем? а попригай. ай нє, не бийте, мессір, в мене діти. ой, не треба, я вам тиждень партитуру писатиму. І учнів віддам. І академію зберу. Не треба смичком в глаз, єбіть скільки хочете. Порка Мадонна, в мого коня менший.
А на другий день зібралися італійці грішми, по сто флоринів. Та й найняли відставного яничара Алі, аби той в натовпі Моцарта зарізав. Забрав яничар гроші - і пропав, як у воду канув. А Моцарт через день на нову квартиру переїхав і клавесина антикварного купив.
А на третій рішили італійці коня моцартового озвірином вколоти, аби той поніс і розбив генія. Заходять вони в стайню, а кінь і мовить їм людським голосом.
- зря стараєтесь, салабони. Мене після мельдонію нічо не бере. От ліпше загадку вгадайте, а хто не вгадає того не випущу. Значиться, є дві опери...
Зажурилися італійці після цих пригод невимовно і побігли до придворного композитора Сальєрі жалітися. А той їм і каже:
- абонемент на Євроспорт за десять дукатів купіть і Моцарту подаруйте. Він за українську збірну вболіває, інфа 100 процентів.
