Шановний мій, Владико Президенте!
Вам пише шанувальник Ваш, Василь.
Застерігаю Вас, що путінські агенти
оточують Вас, батьку, звідусіль!
У нашому селі, що на Волині,
вже, майже, кожен другий із селян
хотів би Вам заіхати по дині,
а інші милять п'яти на Мацдан!
Усе село Вас матюками криє!
А голова сільради Кабанець
сказав, що треба гнати Вас у шию,
бо Украіні настає... капець!
А ще він каже, трясця його мати,
що той «безвіз» стосується лиш Вас.
Бо буде змога швидко утікати,
не витрачаючи на кляті візи час.
У центрі, біля нашоі сільради,
Одарчиних два сини-байстрюка,
хреста з брусів дубових збили гади!
Подейкують - для Вашого Крука!
І буцім-то за те, що він, зараза,
з легкоі, батьку, Вашоі руки
ввів абонплату зо доставку газу,
бо зовсім зажиріли селюки!
Та я не вірю! Певно Ви не знали,
що Ваш підлеглий з фабрики «Рошен»
своє небрите, мишаче хлєбало
усуне в Ваші схеми, суверен!
Скажу Вам чесно - і в мою дружину
вже цілий рік неначе чорт закравсь!
Бо як побаче Вас, шановний, у новинах,
то репетує - щоб ти, падло, всравсь!
Тож накажіть Авакову відразу,
чи Грицаку скажіть, вельможний пан,
нехай пришлють дивізію спецназу,
щоб вгамувати путінських селян!
Нехай пакують всіх іх без розбору!
Бо Вас зжеруть, немов кожуха міль!
Уклін Вам, батьку! І до зустрічі, до скороі.
Ваш шанувальник - Головко Василь.
