В лєсу родилась йолочка
І там собі росла.
Но тут до лісу Вовочку
Холєра принесла.
Сів Вовочка під йолочку
І вверх глядить: Ньютон,
Чи не летить із голочок
На лисину закон.
На йолочці тій бєлочка
Шкребла собі шишки.
Тож Вовочку по тємєчку
Вальнула залюбки.
І Вова напрочь йобнувся,
І страшно став вопіть,
Шо нада ету йолочку
Нємєдлєнно срубіть.
На міжнароднім уровні
Підняв страшенний вой,
Шо нада бідну йолочку
Запхать у гумканвой.
Не тільки цю красавицю,
Но і всі остальні,
Шоб не осталось хвойного
Нічого по страні.
Шоб замаскіровать гіллям
Оружиє й солдат,
Которі в гумконвої том
Під тентами сідят.
Шоби во іскушеніє
Не впав вато-холоп,
Бо йолка при збліженії -
Нагадує укроп!!!
І под діктатом Вовочки
Всі ватніки зійшлись
Рубіть зелені йолочки,
Аж тріски понеслись.
Но бєлочка пушистая -
То правосєк була.
Іще одною шишкою
Його прикончила...
Ридали п'яні ватніки
Над гробом у Хуйла.
Кокошніки-лопатніки
Стучали ла-ла-ла...
А йолочка гірляндами
Свєркала повєрх толп:
Красива і нарядная,
Похожа на укроп.
