Вікторе Андрійовичу!
Сонечко ти наше помаранчеве, радість ти наша майданна, адреналін ти наш внутрішньо-венозний!
Як живеться тобі, нещастя ти наше? Як спиться тобі? А нерви у тебе - ні к чорту, як показав той випадок з пошматованим тобою плакатом. І що тобі, власне кажучи, тоді не сподобалося? Ти що, тваринко, дійсно себе досі вважаєш месійкою, клоун ти наш ряжений? Падаль ти наша живуча, шакалик ти наш облізлий, мушка ти наша дрозофільна...
Ну, ось і закінчується останній акт помаранчевої вистави -– бандити, яких ти нам божився позакривати у тюрми, мають намір посадити туди Тимошенко, а ти підгавкуєш у них на других ролях з гальорки.
Хоча, про що це я? Вітя, ти ж свого кента Ківалова в лице памятаєш? Ну, це той, кому ти на фото нашкарябав автограф своєю чистою десницею. Так цей самий Ківалов ясно же колись сказав:
«Потому что, как видим, при «оранжевой» власти (бандиты) могут чувствовать себя вольготно и безнаказанно. И наоборот, организованная преступность стремится всеми силами предотвратить приход к власти Партии регионов. Потому что вместе с Президентом Януковичем в государство вернутся стабильность, порядок, а бандиты и убийцы будут преследоваться по всей строгости закона».
Ну, ось, як бачиш, і повернулися до нас чисто стабільність з конкретним порядком. А вже як бандити й убивці переслідуються -– аж гай шумить! Прямо в трьох стихіях невтомно переслідуються: в повітрі, на землі і на воді, - і ніде їм сховатися, отим проклятим бандитам і вбивцям від невгамовної строгості закону... А особливо переслідується під водою. З батареєю на спині. Да, Вітя?
Вітя, як це могло трапитися? Вітя, то що -– бандити, яких ти поминав на майдані, були „не "настоящі"”? Про яких тоді бандитів взагалі була мова? Чи це Тимошенко – „"бандит"”? Чому ж ти тоді з нею цілувався ото при всіх постійно? Бо чисто, як пацану приємно? Панімаєм.… Ну, це, в принципі, також достатній мотив.
А може, я щось пропустив цікаве з твого сірого і невиразного президентства? Не можу втриматися, щоби не зауважити, що ця твоя нікчемність і сіруватість особливо криклива на фоні наших яскравих переживань і ще більш яскравих сподівань.
То ж, може я дійсно прогавив той історичний момент, коли ти взявся за кримінальне кодло? Як це зробив без надмірного пафосу твій грузинський колега -– позакривав всіх "„авторитетів"”, та й вся розмова.
Не знаю, не знаю…... Ми ж з тобою давно не бачилися –- з тієї новорічної ночі, коли ти презентував нам свого нового друзя, Азарова.
Я розумію, нам ніколи було десь зустрітися: ти був зайнятий, та й я ж весь час - на роботі та й на роботі. Але, відверто кажучи, хоч я і працюю, як газонокосарка, та якось нічого веселого попереду не бачу. Ну, таке, знаєш... щоби хоч здалеку було схоже, якщо не на палац твого іншого друзя - шоколадного, то хоч на рекламу отих пігулок М&М, там де все таке різнобарвне, і геть всі поголовно, незрозуміло з якого дива раді, як від звеселяючого газу. Хоча, відверто кажучи, я мріяв про щось таке, більш приземлене, схоже на Грузію сьогодні.
Правда, отой твій новорічний друзь підбадьорює мене останнім часом, як може: не скігли, каже, бо все у нас іде тіп-топ, а те, що ти пролітаєш над отим покращенням, так не на ту масть ти фішки поставив. Бо у нас, як в казино -– або все, або нічого. Ось Ющенко все виставив на чорне з біло-голубим, то ж не прогадав.
Правда, для нього влаштували окрему гру, більше схожу на оте "„Поле чудес"”. А тепер, тіпа, розігрується головний приз - – президентська дача! Ітак, треба вгадати, кому ми не будемо заважати стати наступним президентом. Підказуємо дві букви: перша „Я”, остання „Ч”. А тепер – слово!.. Ай, маладєс!.. Таки вгадав з першого разу. Що ж, забирай чесно вкрадену дачу! До речі, Вітя, а тобі не приходило в твою нехитро влаштовану голову, що державна -– це, певним чином, і моя? І що на будівництво нової знову ж потрібні будуть гроші? З отого самого бюджету? Не приходило? А даремно.
Те, що ти, Вітя, був не президентом, а лялькою латексною багаторазового використання, то вже таке. А ось -– бандити і трупи їхнього виробництва? Так би мовити, -– ручна робота їхня?
Чи може за п`ять років бандити замолили свої гріхи і стали білими пухнастими зайчиками, а бейсбольні біти – морквинами в їхніх руках, а натомість Тимошенко -– канкрєтним кримінальним авторитетом? Чи може ти, месійка, взяв на себе їхні гріхи? Тоді тобі –- до хреста, а не до краденої президентської дачі в теплу люлю. Тож невже такі радикальні метаморфози можливі за такий короткий термін і в такому масовому порядку, щоби вчорашні бандити і гвалтівники стали для держави інструментом правосуддя?
Ні, Вітя, це просто сьогодні вся влада зосереджена в тих руках, яким ти замість одягнути „браслети”, передав булаву.
Повторюю спеціально для тебе, слідкуй уважно за артикуляцією: ти, Віктор Андрійович Ющенко, конкретно ти, а не хто інший, щоби бандити не носилися, як примітивні дурники зі своїми бейсбольними бітами, зробив все від тебе залежне, щоби передати їм з рук в руки МВД, прокуратуру, СБУ, армію, податкову. Передав ти їм це все досить недорого, беручи до уваги, скільки вони вже цими „серпами” накосили. А скільки ще накосять? О, тобі фантазії не вистачить!.. Певна справа, що й ти хотів би так бабло косити, але, як казав товариш Мурзік – тобі так не буде. Хоча б просто тому, що ти є чмо, Вікторе Андрійовичу, тому й кормишся тим, що тобі пацани кинуть до миски. Урвав твій тезка Межигірський плацдарм для подальшого наступу, і дивиться з посмішкою на твої дитячі витівки з захопленням державної (!) президентської дачки. Уявляю цю картину: спітнілі ручки хтиво тремтять, блудливі оченята бігають туди-сюди... А як тільки-но вийдеш за ворота краденої дачі -– то як же ці руки широко хрестяться, а з отих очей єлей -– так і капає!.. Як у святих на картинах Ель Греко.
А ще уявляю, як пацани сміялися, коли слухали твої плаксиві рюмсання:– не виганяйте, мовляв, сироту, бо ж прийдеться, бідному, микатися з сім`єю по вокзалам... Я думаю, що їх це розважало тією мірою, якою нас від цього нудило. Їй-богу, був би художником –- намалював би це кумедне видовище: ти з гастарбайтерськими картатими сумками в руках тиняєшся по Південному вокзалу, а діточки тягнуть на шнурочках свої БМВ, чи що там у них тепер. Мда, Вітя, а ти таки дійсно придурок. Как нізко пал секам... Вже якщо вирішив бути хижаком, то й будь ним. Не в тому сенсі, що мені хижаки до вподоби (бо коли вони пхаються до людей, ті мусять їх просто відстрілювати, як скажених собак), а в тому сенсі, що такі падальщики, як ти, викликають вже просто рвотний рефлекс своєю огидністю. І з цим нічого не вдієш. Це, так би мовити, фізіологічно-захисна реакція організму -– утримувати дистанцію від того, хто розкладається і начинений трупною отрутою по самі вінця. Не подавати йому руки, не їсти з ним за одним столом, мити руки після того, як поручкався з його „любими друзями” -– елементарна захисна гігієна.
Вітя, ти напевно думав сам собі, що от я, мовляв, такий класний батя, як то кажуть -– люблячий в доску атєц сімейства, вкраду трішечки -– не для себе ж, все для них, рідних! Сором очі не виїсть, з часом все забудеться, а бабло - ось воно, в тумбочці на поличці. І ось тоді -– тірлім-бом-бом, ми славно заживьом! Ти ж так думав, правда?
А ще ти, сільський дурнику, думав, що фішка ляже так: Яник, як йому й належить за рівнем IQ в п’ять балів, буде тупо й інтенсивно „"ламати дрова"” по всій країні. Тимошенко ви спільними зусиллями законопатите. І ось тоді на наступних президентських ти, такий сумно-величний, з’`являєшся знову на сцені зі своїм нехитрим набором б/ушних любих друзів, і починаєш робити в повітрі своїми чистими руками паси, як Алан Чумак. Ну, хрестишся, само-собою, про Бога п’ять копійок вставляєш і все таке інше. А ми, звісна справа, пускаємо розчулено сльозу, припадаємо до твого м’якенького дамського плечика і починаємо, як це було у 2004-тому, скандувати: Ві-тя! Ві-тя! Ві-тя!.. Ти - наш президент!..
Ні, Вітя, тобі так не буде. Бо разом з лівим баблом і так дешево вкраденою під „"занавєс"” своєї президентської кар`’єри дачкою, тобі прикріплюється такий собі віртуальний бейджик з твоїм навічно запльованим ім`ям. І нікого не буде цікавити (а ти ж на це розраховував, чи не так?), що ти вкрав набагато менше, ніж твій тезка. В сухому залишку твого президентства залишиться одне слово -– юда. Це, Вітя, тавро на все життя. А втім, хіба це можна назвати життям? Знаєш, якось я прочитав фразу: ніщо так не калічить мужчину, як відсутність характеру. То це про тебе. Яке вже там у тебе, пся крев, може бути життя?.. Тваринне існування. Багате, але ж - тваринне. Як же жахливо, напевне, існувати, коли всі нормальні люди з огидою дивляться тобі в спину...
Не буде тобі, Вітя, з тої зради ні користі, ні радості. Поки ще оця твоя „криша” сидить при владі, то й ти можеш спати спокійно, натравлюючи СБУ на тих, хто тобі не до вподоби. А як прийдуть до влади ті, кого ти здав? А таки рано, чи пізно, а прийдуть.
І ось тоді зраджена тобою нація мусить виставити персонально тобі свій рахунок – за всі роки бандитського пограбування і терору.
І дуже сподіваюся, що прийде той час, коли до запаху твоїх рук принюхаються присяжні –- чим воно там пахне...
У всякому разі я постараюсь прикласти до цього свої помірні зусилля.
Сука ти, Вітя.
