Волелюбному народу Греції посвясчається!
Місце дії: тіпа Греція
Дійові особи:
Ежоп – садівник, він же повар, він же охоронець, він же гувернантка, він же коханець хазяйки, він же помічник депутата – кароче, типовий раб.
Васіліс Петренкос – хазяїн Ежопа, пересічний депутат ареопага, в силу чого має все крім мозгу
Пєнєлопа (по пашпорту Дуся) – дружина Петренкоса, модель з панелі
Стасік – синок Петренкосів, золота молодь Греції
Родіоніс – грецький (автор наполягає: саме грецький) суддя
Рінатіс – грецький же прокуроріс
Ксантиппа – Прометей у юбці, грецька ж узниця чи совісті чи навпаки, що не важно, бо вона все одно на сцені не з’являється.
Авторські ремарки:
1) Всі і все в даному шедеврі є вигаданими, навіть Греція, будь-які можливі співпадіння неможливі.
2) Всі персонажі п’єси, включаючи „роллс-ройси”, грають на котурнах.
Дія перша
Петренкос під’їзжа до своєї скромної 5-поверхової вілли на скромному „роллс-ройсі” і десять хвилин сигналить перед воротями. Ніхто не відчиня.
ПЕТРЕНКОС (сидячи за кермом). Та мать твою, Ежоп, клятий рабський вилупок! Де ж тебе носить?
З-за воріт доноситься богатирський храп.
ПЕТРЕНКОС (сидячи за кермом). Та коли ж ти вже проснешся, скотина!?
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. Вже давно міг би сам підняти ..раку і відкрити.
ПЕТРЕНКОС. Яка сволоч це сказала!?
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. Я.
ПЕТРЕНКОС (здивувавшись). Я?
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. Бачиш, от сам і відчиняй.
Внаслідок цієї дуелі інтелектів Петренкос ще півчаса маринується в „роллс-ройсі”, осмислюючи почуте і сказане. Нарешті, допетравши, що його знов обдурив клятий вилупок, він почина молотити у воротя чоботями та головою, як найсильнішим місцем депутата.
ПЕТРЕНКОС. Ежоп! Відчиняй, тварюка!
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. Хто це вола?
ПЕТРЕНКОС. Я.
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. Ти?
ПЕТРЕНКОС. Ні, я.
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. А ти вже виліз з машини?
ПЕТРЕНКОС. Ну!
ГОЛОС З-ЗА ВОРІТ. А я ще не встав з канапи. От ти і відчиняй.
Оскаженілий Петренкос за корисною депутатською звичкою почина шмалити по воротях з кулемету, случайно знайденому ним у багажнику „роллса” серед всякого мотлоху – цементу, гранат, застарілих трупів. Але, розстрілявши всі патрони, згадує, шо ця дура Пєнєлопа ставила броньовані воротя з переплавлених танків, і радіє за якість продукції вітчизняного товаровиробника. „Треба ще танка купити, поки не все переплавили на забори, - планує Петренкос, - тоді переїду, к бісу, і ці кляті воротя, і ту кляту дуру, і цього клятого раба”. Нарешті, проспавшись, Ежоп відчиня воротя, щоб відлити на вулиці, бо не звик гадити там, де працює.
ПЕТРЕНКОС. Я тебе пристрелю, падлюка!
ЕЖОП. Чим, ..уєм? У тебе вже патронів нема.
Петренкос, в черговий раз переконавшись в правоті раба, б’ється в безсилій істериці.
ЕЖОП. На от краще нюхни – Дуськє такий класний порошок підігнали, - а я розповім тобі басню про кабана та ішака. (Забирається брудними лапами раба на кришу „роллса” і декламує).
У рабстві в ішака кабанчик жив,
А той ішак в парламенті служив.
І поки розкрадав він все підряд,
Ослиця народила поросят.
ПЕТРЕНКОС. Ну і шо?
ЕЖОП. Не гавкай, я ще не кончив. (Кончає).
Така мораль з подій тих постає,
Шо бог, хоча б свинячий, в світі є.
ПЕТРЕНКОС. Тю! Дурня якась! Краще б підказав мені якийсь законопроект, а я б його в парламенті вмандячив як свій.
Чеше додому, де на канапі його зустріча обнажонна Пєнєлопа, вона ж по пашпорту Дуся.
ПЕТРЕНКОС (ображено). Дуся...
ПЄНЄЛОПА. Я тобі не Дуся!
ПЕТРЕНКОС. А я тобі не сутенер з кіностудії Довженкоса. Як ти мене зустрічаєш, П`єня? Я ж народний обранець, Дуся, я гарячого борщу хочу, а ти мене наче не уважаєш!
ПЄНЄЛОПА. А ти думаєш, мене народ любе менше ніж тебе?
ПЕТРЕНКОС. Ну-у...
ПЄНЄЛОПА. Так от народ обирає мене! Хочеш підтвердження? (Hіжно). Любий, я бєрємєнна.
ПЕТРЕНКОС. Шо!? Мало нам того урода Стасіка? І який у тебе місяць?
ПЄНЄЛОПА. Та який місяць!? П’ятий час! А чого це ти не радий? А шо ти мені тепер подариш? Я хочу нову шубу! І нову „феррарі”... для дитини.
ЕЖОП (з порога). І нові труси... для мене. А то я свої десь тут посіяв. А-а, он вони, Дуська, у тебе під дупою.
ПЄНЄЛОПА. Я тобі не Дуська!
ЕЖОП. А я тобі не продюсер з Афінської кільцевої дороги. Ну шо, буржуї, жрати-пити будете?
ПЕТРЕНКОС і ПЄНЄЛОПА (хором). Канєшно!
ЕЖОП. А нема чого, ми з Платоном Івановичем і Сократом Кузьмичем під час диспуту вижрали і бар, і холодильник, навіть лід. Так шо дуйте в генделик, заодно візьмете мені похмелитись.
ПЕТРЕНКОС. А гроші?
ЕЖОП. А які у раба гроші? Так шо візьмеш мені, ваше рабовладєльчєство, амфору „Метакси” та пару відер чорної ікорки. А я за це спасу тебе від народного гніву - віллу не спалю. І розскажу басню.
ПЕТРЕНКОС і ПЄНЄЛОПА. Та пішов ти со своїми баснями!
ЕЖОП. Нє-є, це неполіткоректно, так ви принижуєте мою рабську гідність, і я від пєрєживаній можу таки спалити віллу. Так шо, слухаєте басню чи я пішов за карасіном?
ПЕТРЕНКОС і ПЄНЄЛОПА (перелякавшись). Краще басню!
ЕЖОП. За ваші гроші – люб`ий каприз.
Зі словами: „Дуся, посунься”, - брудними лапами раба бере Пєнєлопу за ніжну ніжку і викида на фіг з канапи, а сам, прямо в сандалях, заліза на канапу і декламує:
У кенгуру коала в рабстві був,
А той коалу годувать забув.
Тоді коала з евкаліпта зліз,
І кенгуряту жлобського загриз.
ПЕТРЕНКОС. Тю! Шо за брєд!? І прийде ж таке в голову... Кало якесь... Кало – це ж гі..но!
ПЄНЄЛОПА. Ти шо, з дуба впав? Кала - це цвєток!
ПЕТРЕНКОС. Та яка різниця – шо гі..но, шо цвєток, як вони можуть когось загризти?
ЕЖОП. А ну циц! Я ще не кончив. (І знову кончає).
Хай знає приклад цей кожне мурло,
Щоб в світі революцій не було.
З гори Олімп гримить потужний грім, недвосмисленно схожий з гімном восставшого пролєтаріату „Інтернаціоналом”. Від цього геніального ходу представники правлячих експлуататорських класів, що завжди сидять в глядацькій залі на перших рядах за дві тищі драхм і ще більше понтів, з переляку масово роблять у штани, чого й бажали як автор, так і його герой.
Кінець першої дії
Дія друга
Грецька сауна десь під Маріуполісом чи Мелітополісом. В сауні – Васіліс Петренкос, Родіоніс, Рінатіс і Стасік. Хлопці приїхали на охоту, та забули ружбайки і вимушені витрачати дорогоцінний час на бухло і дешевих степних тьолок. Після випитого відра рєб’ята жалуються одне одному на жизнь.
РІНАТІС. А от мене всі туркою звуть. Або бандитісом. Або бандитським туркою. А я справжнісінький грек! От подивіться на мій ніс! Настоящий грецький ніс. А на мою бороду? А на чалму? У нас свободна страна, хіба грек не має права на чалму?
РОДІОНІС. Як турка, ти не маєш права на чалму, але як бандитіс... в смислі, як прокуроріс – носі хоч паранджу! Це нам вчора на „стрілці” циркуляр дали.
СТАСІК. Правільно! Бо порядок в країні має буть!
РІНАТІС. Хароша дєтка!
РОДІОНІС. Ех, хіба то проблеми? От у мене проблеми.
РІНАТІС. З чим?
РОДІОНІС. Та с законами цими клятими, мать їх!.. От ви всі можете плювати на них, Стасік, як дитина, може їх навіть не знати...
РІНАТІС і ПЕТРЕНКОС (хором). Ми теж не знаєм.
РОДІОНІС. Ну ви теж як діти малі, он вже двадцять років граєтесь з бейсбольними бітами, ніяк не відвикнете. І нічого, скільки народу полягло, а грецька держава стоїть собі, їсти не просить…
СТАСІК. А скоро нікому буде просити!
ВСІ. Ги-и, розумна дєтка!
РОДІОНІС. Он наш грецький пахан – ну, в смислі базилевс - ващє три срока на каторгє мотав...
ПЕТРЕНКОС. О! Раз мотав, значить, закони зна.
РОДІОНІС. Так він же свої три статті зна, а нас, суддів, заставля знати чотири, а то й всі п’ять, скільки їх там в тому чаморошному кодексі... Я взагалі на першій застряв, де накарябано про верховенство права. От прикиньте, тільки права!
СТАСІК. Тю! А якщо батьку, наприклад, треба наліво піти – то шо робить?
РОДІОНІС. Молодець, Стасік, уміщє, золота дитина! А якщо чілавєку нада наліво так, шо резинка в трусах рветься? Тут і створюється почва для корупції.
ПЕТРЕНКОС. Це ти тіпа намєкаєш, шо мені тепер, щоб тьолку зняти, треба спочатку тобі хабаря занести?
РОДІОНІС. Це не я тобі намєкаю, а закон.
ПЕТРЕНКОС. Та на хрін ти мені здався з таким законом? Я тоді краще до Ксантиппи у фракцію переметнусь.
РІНАТІС і РОДІОНІС. Ги-и, а от і не переметнешся, Ксантиппа у тюрмі, ля-ля-ля!
ПЕТРЕНКОС. За шо?
РОДІОНІС. За те, що намагалась вкрасти вогонь.
ПЕТРЕНКОС. У богів?
РОДІОНІС. Хуже! У олігархів. І скоро я приговорю її випити відро цикути.
ПЕТРЕНКОС. А кажуть, Ксантиппа не п’є.
РОДІОНІС. А ми в примусовому порядку – через клізьму. І все, більше ніхто нікуди метатись не буде. Буде штіль.
СТАСІК. Мертвий.
ВСІ. Ги-и, ну пацан дає!
РІНАТІС (розчувствовавшись). Ось тобі, малий, в подарок біта. Палєзна в жизні штука, я скажу, краще всякого кодексу.
ПЕТРЕНКОС (замислившись). Ні, поки Ежоп живий, не буде, хлопці, штілю.
ХЛОПЦІ. Чому?
ПЕТРЕНКОС. Та я, понімаєш, вже десять років, як змінив роботу...
РІНАТІС. Це, в смислі, з кілерів... ну, з наших в депутати?
ПЕТРЕНКОС. Та то таке, діло житейське. Так от я все це врем’я по каплі видавлюю з Ежопа раба...
ХЛОПЦІ. І шо?
ПЕТРЕНКОС. Шо-шо, а він, ..ука, такий живучий – ніяк не можу додавити! А тут ще Дуська якось підозріло забєрємєнєла... А він ще якісь дурні байки розказує. Ну навіщо воно мені?
ХЛОПЦІ. Які ще байки?
ПЕТРЕНКОС. Кажу ж – дурні! От мені послєдня запомнилась (розповіда):
Такий у нас хороший скотний двір!
Все є у ньому, та багато дір.
І тягнуть з того двору пацюки
Все, що зробили люди за віки.
СТАСІК. Хочу бути пацюком!
РІНАТІС. Чудо-дитина! З таким папкою і моєю бітою - будеш.
ПЕТРЕНКОС. Та цицте ви, я ще не кончив. (Кончає).
То, може, щоби двір прийшов до тями
Потрібно розпрощатись з пацюками?
От скажіть мені, чого він так пацюків не любе!? Нормальні собі звірушки – сіренькі, завжди з колективом, все до дому пруть... ну як ми! Може у вас і для Ежопа відерце цикути знайдеться?
РОДІОНІС. Ти шо, не в Греції живеш? Яке відерце? В країні криза, ледь-ледь на Ксантиппу закупили – за валюту, в Китаї, всім общаком збирали. Ти думаєш, кредит від МВФ куди пішов? Тепер всі тремтять, щоб китайці замість цикути чай не підклали, як мені тоді Ксантиппі приговор виконувати?
РІНАТІС. А я завжди казав – бітою надійніше.
РОДІОНІС. Нє, то недемократично, базилевс каже, не ті часи.
ПЕТРЕНКОС. Хлопці, так відлийте моєму Ежопу половину з Ксантиппиного відра, а я вам бабла дам, як за газову трубу, не пожалію.
ХЛОПЦІ (Злякавшись). Ти шо? Ти бачив, шо то за баба!? Та вона живучіш за пацюка, без мила пролізе, ще й з’їсть! Їй і відра буде мало.
РІНАТІС. Правду кажу, бітою надійніше. А зверху залити цементом. Як Лєніна.
РОДІОНІС (беручи стакан). Ну, за сказане. Тобто за верховенство права!
СТАСІК (беручи свій). І ліва!
ВСІ. Не дитина – проФФессор!
Випивають. З Олімпу гримить грім, недвосмисленно нагадуючий тему „Money” любого композитора, бо гроші люблять всі. Від насолодження цим геніальним ходом представники правлячих експлуататорських класів, що сидять на місцях за три тищі драхм (інфляція ж!), дружно всцикаються, чим автор і його герой теж задоволені.
Кінець другої дії
Епілог
2031 рік. Пророцтво Стасіка про те, що просити буде нікому, збулось, сам він за анекдот про базилевса мота 15-річний строк по 58-й статті у грецькому ГУЛАЗІ, яким керує Рінатіс у чалмі з кокардою. До ювілею Ксантиппи партія дала зоні завдання відлити з цементу пам’ятник ювілярші в натуральну величину. Для цієї мети з застарілого цементу відкопали справжню Ксантиппу і залили її знов, додавши до композиції бейсбольну біту, бо добро повинно бути з кулаками. Під час урочистого відкриття монументу 85-літній базилевс на питання дурного китайського кореспондента, хто така Ксантиппа, відповіда, шо то була велика грецька поетеса. Чи, скоріше, сказочниця. Зона... пробачте, Греція аплодує мудрості вождя. Побачивши це, присутній на церемонії Ежоп забирається брудними лапами на китайського „Роллс-Ройса” базилевса і провозглаша басню:
Якось у стаді владу загребли
Не кози, не цапи – одні козли.
Твердять, мовляв, йдемо у райський сад,
Хоча ведуть на м’ясокомбінат.
РІНАТІС. Який м’ясокомбінат, коли вже давно тараканів з Китаю завозимо? Шо він несе? А правильно покійний Петренкос хотів його замочити.
ЕЖОП. Не гавкай! Я ще не кончив. (Кончає).
А як хто не послухає Ежопа,
Тому, мої ласкаві, прийде...
Йому в голову попада бейсбольна біта, влучно кинута Рінатісом. Ежоп почина вмирати, але у свою чергу встигає жбурнути у базилевса куряче яйце, від чого жертва втрача свідомість. Насолоджуючись своєю красивою смертю, Ежоп, вивернувши кишені, задира догори праву руку з помаранчем, а ліву – з червоним прапором. Чи, наприклад, ліву з шматком сала, а праву – з „Веселим Роджером”. З Олімпу скавчить, вищить, верещить грім, недвосмисленно схожий з... ну от якщо уявити дует Тіматі та Діми Білана або стаю котів смикати за яйця. Від цього геніального ходу і правлячі експлуататорські класи, що лежать на місцях за сто тисяч драхм, і експлуатована гальорка, що стоїть на колінах, розуміють, що більше ТАК ЖИТИ НІЗ-З-ЗЯ-А! Але все одно залишаються на своїх місцях, бо всім їм ліньки щось робити. Вічна німа сцена.
Завіса
