Цікава цифра – нуль. Приємна з усіх ракурсів окрім внутрішнього змісту… і то, не завжди. Іноді чим їх більше намальовано за значущим числом, тим краще. Можете у Фельдмана з Рабиновичем перепитати, як нагода трапиться – вони підтвердять. Кругленька, гладенька, схожа на дірку від московітського бублика. Перфектно як на ятці з біжутерією!
Ось дивлюсь на натхненні обличчя провідних політиків України, і відразу бачу той нуль. Багато до чого він придатний: першим особам можна натягнути на голову замість корони; дамам просовувати у дірочку язика, для надання своїм промовам гламурної вишуканості; маленькі нулі підуть замість перстенців, накручених на жирні пальці політиків; врешті можна запропонувати і інші варіанти, але за настійливою вимогою самоцензури не наважусь.
Поважна установа КМІС нещодавно видала результати соціології, які підсумовують рік, що минає. І в тих цифрах підступно причаївся нуль, який зазирає в партійні програми, дивиться на справи рук людських, щось там собі плюсує-мінусує. Зазирнув йому через округле плече, – Боже мій, яке ганебне видовище!
Перший, самий великий нуль дістався незламному борцю зі злочинним режимом Арсенію Петровичу Яценюку. Він, разом з припасованим до своєї персони Фронтом Змін, примудрився втратити 10% рейтингу за квартал. Ай да Сєня, ай да сукін син! – сказав би Олександр Сергійович з захватом. Солідна заявка на перемогу, більш потужна аніж смугаста боєздатна армія на фоні фантастично розмальованого полководця в окулярах.
Що ж, Арсенію Петровичу. Підберіть ще парочку одіозних персон з НУ в комплект до «високоосвіченого» пана Зварича. Тим більше, що місце з неприємними запахами, де добираються такі високодуховні кадри пророче вказав Віктор Андрійович. Обов’язково введіть їх у політраду вслід за Мартиненко, а старих партійців відправте десь подалі, щоб очі не мозолили. Проведіть парочку мітингів в стилі «Геть міністрів-капіталістів», з нудними беззмістовними промовами. Коротше, – робіть, як робили це до вас старші брати-отамани і покориться вам п’ятивідсотковий бар’єр. Можливо…
Другий, трошки менший за розміром нулик заслужено отримує Партія регіонів купно з незмінним лідером Віктором Федоровичем. Професійно пропрацювавши над покращеннями нашого життя ще один квартал, вони десь по дорозі загубили 8%. Гарний, жирний нуль, враховуючи неймовірні бюджетні гроші, що пішли на його виготовлення. Привітаємо регіоналів з ще одним досягненням, зауваживши, що темп електоральної деградації Федоровича значно перевищує аналогічний у Андрійовича. На рекорд йдете, товариші! Півроку тому їх падіння дещо загальмувалося, але були на допомогу кинуті найкращі партійні сили та законопроекти, і процес самознищення продовжився.
Що можна побажати цей політичній силі такого, щоб могли читати жінки та діти? Ідіть ви, Віктор Федорович… – ні, так не вийде. Щоб тебе… – і це теж не підходить. Ага, ось, – Продовжуйте у тому ж дусі, і дуже скоро ми з задоволенням побачимо вас у смугастому одязі, і це аж ніяк не буде Армані, бо в казенному домі після ваших покращень грошей вистачить хіба на джутовий мішок з дірками для голови і рук. Ще би пару палаців вигнати, з мармуровими позолоченими колонадами, не кажучи вже про сантехніку, але й тих що є вистачить років на багато. З конфіскацією…
Батьківщина в напруженому змаганні креативу виборола третій, самий менший нуль серед найбільших партій. Почесний приз склав 7% втрат від попереднього рейтингу. Але радіти партійцям немає чому, це більш ніж сумнівне досягнення. Взагалі, а що, може хтось очікував інших результатів для партії, якої немає. Де вона, ця партія, вся у СІЗО сидить? Та хоча би хтось під СІЗО постояв, а то прийшли раз на місяць, тортик поїли, кульки запустили, пісні проспівали і до побачення. Боротьба за виживання цією акцією завершилась, тобто жабка в окремо взятому глечику молока на Туровській вирішила спускатися на дно. Молодці, самі зачищають простір, і добивати не треба.
Можуть бути перспективи при такий стратегії? Так в Батьківщині досі і не зрозуміли, що українці вже не будуть жаліти політиків. Кожен чиновник, що попадає за грати, або навіть просто на допит до слідчого, відразу починає тяжко хворіти. Рудьковського взагалі на візочку тягали, а за тиждень після щасливого звільнення він вже витанцьовував з дамами щось таке латиноамериканське. Кричали, – Вовк, вовк! – вже як з два десятка років. І ось електоральні селяни не біжать на заклики, хоча, можливо, матеріалізований вовк вже вп’явся комусь у литку. Треба було продовжувати підтримувати імідж незламного борця, це хоча б якось зцементувало існуюче реноме, але вже пізно. Батьківщина разом з колегами тягнеться, щоб помножити себе на нуль.
Трошки набрали комуністи та ударні боксери, точніше – один боксер. Взагалі, дуже цікаво: ось що Кличко запропонував українцям з початку свого походу в політику. Хтось в стані сформулювати? Отож. Саме так діє нове обличчя на той прошарок електорату, який ще хоче приймати участь у цій програшній лотереї. І, до речі, цей прошарок звужується. Подивіться на цифри – комуністи та УДАР не набрали нових виборців з числа тих, хто коливається. Відбувся перерозподіл електорату, не більше. І знову зросло число «проти всіх» і тих, хто не визначився.
Дивно, але не дивлячись на реалії плодяться нові нулі. Щомісяця двох-трьох реєструє Мінюст. Місцями нулі гарні, десь кострубаті, але у цілому дуже схожі своєю порожнечею. Ось, припустимо, стояв громадянин Козолупенко зі своєю яткою під церквою. Продавав парафіянам землю з гори Афон, що нарита на найближчому смітнику та хрестики з несправжнього срібла по ціні справжнього, та й ще освячених владикою Євлампієм Феодосійським, а такого і не було ніколи. Заробив він грошенят, і організував собі нуль. Зрозуміло і дитині, що це буде християнська партія.
Або ж товариш Дрищенко десь почув слово «республіка». І так воно йому сподобалось, що не може на місці всидіти. Біжить він тоді, реєструє новенький блискучий нуль і називає його республіканським. Гарно, приємно та загадково. Потім і політраду зібрати можна, з тих сердег безталанних, що не змогли Дрищенка відразу послати у відомому, та головне правильному напрямку. Після того наїсть пику, відпустить вуса чи що там організм дозволяє і береться за промови, списуючи їх у колег по цеху, благо речення однакові, треба лише пару слів поміняти. А що може в порожнечі різнитися?
Ще бувають ліберальні нулі, демократичні та національно-свідомі, інтернаціональні і робітничо-селянські, імені себе улюбленого чи ще якогось Дрищенка, який оголошується совістю нації. Є нулі складені з великих літер, але вони не тягнуть і на маленькі. Різний примітив буває.
Вони, тобто нулі, навіть мають схильність до арифметичних операцій. Зібрались і давай додаватися. нуль плюс нуль, плюс нуль, плюс… і знову вийшов нуль. Політичний блок називається. Інколи розсваряться нулі і починають розбігатися. Нуль мінус нуль дорівнює… правильно! І смішно.
Істина ж у тому, що українці взяли та переросли партії-нулі. Розумніші стали. А партії, хоч і колективний розум нібито мають, не спромоглись зрозуміти цього. Белькочуть старі побрехеньки, не розуміючи, що викликають тільки відразу. Не поспівають вони за розвитком нашого суспільства. Добре це, чи зле – важко сказати. Але ці нікчемні та безсилі структури мають або змінитися, або вмерти. Простір для стратегії звужується і третього варіанту вже немає.
