Наближення тарифів на газ, тепло та електроенергію до їх справжньої вартості змусило українців задуматися, як оплатити рахунки.
Біля сміттєвих баків у містах все частіше можна побачити рами старих вікон, упаковки від LED-ламп, аераторів для кранів.
Так українці намагаються зменшити споживання електроенергії, води, газу та тепла у своїх квартирах.
На дверях під'їздів множаться оголошення про утеплення квартир. На багатоповерхівках можна побачити все більше латок «клаптикового» або «сепаратистського» утеплення, зроблених промисловими альпіністами. Проте такі заходи цілковито збиткові, економічно беззмістовні і навіть шкідливі.
Продукт спільного споживання
Прихильники «сепаратистського» утеплення переконані, що комунальні послуги та енергія споживаються індивідуальним житлом. Це справедливо для приватних будинків, однак для багатоквартирних — ні. Тепло, яке обігріває одну квартиру, через стіни та вентиляцію буде обігрівати й сусідні.
Якщо газ, електроенергію чи холодну воду може споживати окремо кожна квартира, то з теплом так не вийде. Тепло — це продукт, який споживає весь будинок. Специфічність тепла для багатоквартирного будинку полягає ще й у тому, що тепло обігріває не лише квартири.
Як відомо, співвласники багатоквартирного будинку володіють не лише власними квартирами, а й так званими місцями загального користування: коридорами, ліфтовими майданчиками, сходами, підвалами. Незалежно від бажання жителів будинку, вони опалюють усі ці приміщення.
«Жителям багатоквартирних будинків важко зрозуміти, що навіть якщо батареї на сходовому майданчику вирізати, то коридори і ліфтові майданчики все одно будуть опалюватися через теплообмін», — говорить Олексій Тихонов, помічник заступника міського голови Києва Петра Пантєлєєва.
За його словами, людям ніхто не пояснив, що вони є співвласниками місць загального користування, тож вони знімають із себе відповідальність за цю власність. Проте закони фізики та економіки обдурити неможливо: будинок споживає тепло як цілісний об'єкт, додає помічник чиновника.
Якщо утеплюється лише частина будинку, то тепло розсіюється через неутеплену його частину. Саме це диктує просту істину, яку відмовляються розуміти багато українців: для багатоквартирного будинку сенс має лише комплексне утеплення.
Міфи про облік тепла
«Сепаратистське» утеплення нераціональне, бо воно спрямоване винятково на комфорт у квартирі. Таким чином міські жителі намагаються підвищити температуру в квартирі взимку на два-три градуси. Однак утеплення фасаду окремої квартири ніяк не позначається на рахунку за спожите тепло.
Аби відчути економічний ефект, потрібні будинковий облік тепла та комплексне утеплення всього будинку. Українці, які вирішили йти саме цим шляхом, уже відчули суттєвий економічний ефект від утеплення.
Приклад — ОСББ «Явір-2011» із Луцька. Після проведеного утеплення рахунки жителів будинку зменшилися у 2,2 разу. Це при тому, що в платіж включений кредит на 2 млн грн, який жителі будинку взяли для його утеплення.
Адепти «клаптикового» утеплення у відповідь на аргументи про необхідність комплексного утеплення та будинкового обліку вимагають індивідуального, квартирного обліку тепла. При цьому вони часто посилаються на «європейський досвід» і те, що в Європі ніби-то облік завжди індивідуальний.
Говорячи про європейський досвід обліку тепла, експерт з енергоефективності Андрій Желєзний закликає до виваженості у висновках.
За його словами, будинкові лічильники є основою для справедливого індивідуального обліку. Європейська директива №27 вимагає, щоб споживач платив лише за спожите тепло, і європейські країни рухаються у цьому напрямку.
«Шляхи реалізації директиви різні. В одних країнах існує індивідуальний облік тепла, в інших — показники будинкових лічильників «розкидаються» на споживачів пропорційно до квадратних метрів. Однак навіть при індивідуальному обліку в ЄС завжди використовують будинкові лічильники, щоб розуміти, скільки спожив будинок загалом і скільки тепла спожили окремі квартири», — зазначає експерт.
Отже, будинковий облік тепла формує технологічну та економічну платформу для економії тепла всіма жителями будинку. Індивідуальний облік йому не суперечить і повинен надбудовуватися над цією платформою, бути її наступним кроком.
У більшості старих радянських будинків, які потребують термічної модернізації, індивідуальний облік або неможливий з технічних причин, або надто дорогий. Значно дешевше буде встановити будинковий лічильник і «розкидати» спожиті гігакалорії відповідно до площі квартир.
Скільки коштує конденсат
Цілком очевидно, що економія на теплі завдяки індивідуальним стратегіям в багатоквартирному будинку — економічно беззмістовна діяльність.
Утеплювати одну квартиру — суттєво дорожче. Коли ж утеплюється весь будинок, ціноутворення на матеріали і роботи працює за законами гуртової закупівлі. Крім того, «сепаратистам» доведеться здирати своє утеплення і здавати гроші на нове тоді, коли громада будинку створить ОСББ і візьметься за комплексне утеплення.
«Були випадки, що у Києві люди хотіли інтегрувати своє утеплення у загальне. Проте на практиці це неможливо з технічних причин. Ми раді, що люди зрозуміли: необхідно пожертвувати індивідуальною стратегією», — говорить Тихонов.
Тепловий «сепаратизм» генерує ще одну проблему. «Клаптикове» утеплення зазвичай закінчується на швах між панелями будинку — на умовній «межі» квартир. Саме там різниця температур, особливо в сонячні місяці, може сягати 50 градусів.
Це спричиняє напруження матеріалу, а відтак — тріщини. З часом у них потрапляє конденсат, який взимку замерзає і їх розширює. Наступного року в тріщинах збирається ще більше води. Процес повторюється, руйнуючи фасад.
Ще одна проблема — якість робіт. Неякісні матеріали, виконавці з низькою кваліфікацією — все це часто зустрічається серед фірм, які займаються індивідуальним утепленням. Утеплення стін низькоякісним і паронепроникним пінопластом спричиняє утворення грибка, вивести який — складно і дорого.
Замість епілогу
Яку стратегію виберуть українці — бути тепловим «сепаратистом» чи діяти гуртом і брати на себе відповідальність? Цілком зрозуміло лише одне: принцип «моя хата скраю» на одинадцятому поверсі — стратегія без шансу на успіх.
