Віктор* – український військовослужбовець, що мешкав у Феодосії, – вимушений був покинути півострів, коли Крим було анексовано Росією. Офіцер не спокусився на обіцянки високої зарплатні у «руському світі», навпаки, пішов воювати у зону АТО з озброєними окупантами та їх поплічниками.
Приступивши на військову службу в Харкові у Національній академії Національної гвардії України, Віктор був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.
В травні минулого року він, маючи статус учасника бойових дій, що приймав участь у проведенні антитерористичної операції, звернувся до Харківського міського голови із заявою про розгляд питання щодо включення його до загальноміських списків на отримання земельної ділянки.
Однак 26.06.2015 р. Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради своїм листом повідомило Віктору про неможливість його включення до списків черговиків на отримання земельної ділянки – через відсутність реєстрації проживання в місті Харкові.
З огляду на те, що на законодавчому рівні жодної прив’язки до місця реєстрації чи місця проживання військовослужбовця при розгляді його звернення щодо отримання ним у власність земельної ділянки в межах певного населеного пункту або території немає, Віктор звернувся по допомогу до правозахисників.
Юристи Чугуївської правозахисної групи на чолі з Романом Лихачовим підготували фахову адміністративну позовну заяву та обстоювали інтереси позивача в судах.
І в Міжнародний день прав людини 10 грудня 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова прийняв постанову, якою визнав протиправними дії Харківської міської ради в частині відмови включити Віктора до загальноміських списків черговиків на отримання земельної ділянки та зобов’язав включити його до цих списків – «у відповідності до діючого законодавства України, що регулює надання земельних ділянок учасникам антитерористичної операції», відповідно до заяви від 14.05.2015 року.
Чиновники міськради не погодилися з «діючим законодавством України» та рішенням суду, і вирішили подати апеляційну скаргу.
Днями колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду вирішила постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. залишити без змін. При цьому було наголошено: «Посилання відповідача на обов’язковість наявності реєстрації у місті Харкові, що передбачено «Порядком обліку громадян, які бажають одержати у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування, господарських будівель і споруд», затвердженим рішенням Харківської міської ради від 20.02.2009 р., колегія суддів не приймає, оскільки закон, який має вищу юридичну силу, відповідних обмежень не містить».
«Це прецедент, анонсуємо подальші справи з захисту прав учасників АТО проти свавілля влади», – заявили у ЧПГ.
Роман Лихачов, адвокат, голова Чугуївської правозахисної групи:
Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. (Не мають права на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки лише ті учасники АТО, які вже використали це право).
Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Будь-яких обмежень щодо реєстрації громадян закон не містить.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
*Віктор у перекладі з латині означає «переможець».
