З метою забезпечення якнайшвидшого переходу й адаптації до мирного життя законодавство України передбачає для учасників бойових дій низку пільг у сфері охорони здоров’я. Безплатні ліки та медичні препарати, регулярні обстеження, диспансеризація, зубопротезування, окремі програми з психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування становлять медичний блок Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На перший погляд, звучить доволі вражаюче. Проте практично жодна пільга медичного блоку не забезпечується повною мірою.
Про перепони й обмеження в процесі реалізації прав на медичне забезпечення ветеранів свідчать численні звернення на гарячу лінію ГО «Юридична Сотня» (з медичних справ надходить не менше ніж 50 дзвінків на місяць).
Питання реалізації права на пільги у сфері охорони здоров’я були включені до соціологічного опитування 1 тис.респондентів — ветеранів російсько-української війни, яке проводила на замовлення ОБСЄ міжнародна компанія GfK. Результати свідчать про те, що більшість ветеранів узагалі належно не поінформовані про додаткові можливості у сфері медичних послуг. 13% респондентів відповіли, що ніяк не оповіщені про медичні пільги й послуги, а 87% сказали, що інформація недостатня й хотіли б дізнатися більше про наявні пільги та можливості їх отримати. Такі відповіді зовсім не дивні, адже пільгове забезпечення, зокрема медичне, регулюється численними нормативно-правовими актами. А єдиного інформаційного ресурсу, де можна було б дістати узагальнену інформацію, алгоритми дій і контакти відповідних державних установ, немає.
Хоча значною мірою реалізація пільг у сфері медичного забезпечення залежить від можливостей органів місцевого самоврядування, Міністерство охорони здоров’я залишається основним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію та координацію державної політики у сфері медицини. Медична реформа покликана виправити проблеми у сфері охорони здоров’я включно з підтримкою ветеранів. У цьому контексті важливими є законопроекти № 2367, № 2369, зареєстровані у Верховній Раді, але так і не проголосовані на шостій сесії.
Проте перед обговоренням змін, які пропонує МОЗ у межах медичної реформи, потрібно зрозуміти деякі нюанси підтримки, яку держава сьогодні надає своїм ветеранам у сфері охорони здоров’я. Для цього розглянемо, який перелік пільг пропонує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для ветеранів війни у сфері охорони здоров’я.
Забезпечення ліками
Учасники бойових дій, інваліди війни, члени сімей загиблих, учасники війни мають право на безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів.
Незважаючи на те що забезпечення лікарськими засобами є найбільш затребуваною пільгою, 39% ветеранів не можуть скористатися правом на безплатні ліки. Респонденти згаданого вище опитування називали основною перепоною відмову аптекарів надати препарати безплатно (така відповідь у 31% опитаних).
Пояснення цифрам можна знайти в аналізі нормативних актів. Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює право на одержання безплатних ліків. Постанови Кабінету Міністрів (далі КМУ) № 1071 та № 1303 визначають порядок його реалізації. Згідно з постановами безплатні ліки — це фактично 784 препарати від лише 35 хвороб. Чи відповідає таке обмеження ієрархії норм права та п. 1 § 32 глави 2 Регламенту КМУ, у якому йдеться, що акти КМУ готуються виключно на виконання законів, є дискусійним питанням. Проте безумовним фактом є те, що отримувачі державної допомоги не знають про обмеження підзаконним актом права, задекларованого законом.
Брак інформації про перелік безплатних препаратів дає поштовх до розгортання агресивних діалогів у кабінетах лікарів, коли людині раптом кажуть, що захворювання, отримане під час захисту Батьківщини, ще недостатньо серйозне, щоб держава допомогла в його лікуванні. Підвищений тон розмови можна почути і в аптеках, коли касир за прилавком просто не знає, що робити з протягнутим посвідченням учасника бойових дій і вимогою надати ліки безплатно. У законі та й у підзаконних актах не уточнюється, до яких саме аптек можна звертатися за безплатними ліками. Оскільки більшість їх по Україні все-таки у приватній власності, то ймовірність, що учасник бойових дій звертатиметься до приватних, вища. Звісно, з аптекарями ніхто роз’яснювальних робіт не проводив, а із власниками аптек держава договорів не укладала. От і маємо непорозуміння.
Насправді реалізувати право на безплатні лікарські засоби можна приблизно в 1 тис. аптечних закладів (переважно державної або комунальної форми власності), з якими укладені договори. Договори можуть укладатися і між власниками приватних аптек та структурними підрозділами охорони здоров’я. Проте власники приватних аптек неохоче вступають у такі договірні відносини, оскільки система компенсацій витрат є невигідною.
Механізм компенсації ускладнює відносини з податковою та не дає 100% гарантії, що держава вчасно виконає зобов’язання в частині повернення грошей за ліки, закуплені аптекарями власним коштом.
Якщо ж учасник АТО купив ліки за власні кошти, надії на отримання відшкодування від держави немає, механізму повернення грошей на основі квитанцій про оплату не передбачено.
Диспансеризація та Зубопротезування
Ще одна пільга, про яку у ветеранів інформації недостатньо, — безплатне зубопротезування. За даними соціологічного дослідження, 22% опитаних учасників бойових дій не знають, де і як отримати пільгу; 13% ветеранів не мають ніякої інформації про неї, а більше ніж 85% — хотіли б дізнатися більше про способи реалізації такого права.
А ті, хто знає про пільгу, майже не користуються можливістю полікувати зуби державним коштом. Річ у тому, що п. 2 ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює обмеження стосовно зубопротезування з дорогоцінних металів. До таких прирівняні й металокерамічні матеріали. Цілком логічно, що, дізнавшись про ці обмеження, ветерани сумніваються в якості протезів і не бажають користуватися такою пільгою.
34% з тих, хто все-таки прагне отримати послугу пільгового зубопротезування, дістають відмову. 13% таких негативних відповідей пов’язані з браком матеріалів у державних медичних закладах.
Крім того, коштів на належне забезпечення безплатного зубопротезування не вистачає. Ця пільга не є окремою статтею видатків державного бюджету. Фінансування зубопротезування для учасників бойових дій повинно виділятися з місцевих бюджетів, але фактично забезпечується через субвенції на охорону здоров’я, що й створює фінансові проблеми.
З місцевих бюджетів мають також покриватися витрати на щорічне медичне обстеження й диспансеризацію із залученням відповідних спеціалістів для учасників бойових дій та інших категорій ветеранів.
Такі медичні послуги можна отримати в госпіталях ветеранів війни, яких в Україні налічується лише 29. Більшість цих медичних закладів у неналежному стані, не забезпечені спеціалістами й обладнанням. Поширеною проблемою є брак у них матеріалів і лікарських засобів. Доволі часті випадки, коли лікарі вимагають оплату послуг, гроші для закупівлі ліків і лікарських засобів та на покриття інших витрат, які мали б покриватися з бюджету. З розрахунку 130 грн на день за ліжко-місце, що включає в себе лікування, харчування та забезпечення ліками, грошей у медичних закладах справді не вистачає. Проте навіть за наявності ліків ветеранам пропонують здійснення закупівель потрібних препаратів власним коштом.
Користування поліклініками
Учасники російсько-української війни також мають право на користування після виходу на пенсію (незалежно від часу виходу) чи в разі зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи.
Мається на увазі, що навіть за умови звільнення зі служби можна користуватися військовим госпіталем чи закладом охорони здоров’я відомства, у якому людина працювала або служила. Такі госпіталі краще обладнані, ніж ті, що для ветеранів війни, і якість послуг у них також відрізняється.
Проте Міністерство оборони керується ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», у якій чітко вказано, що безплатне обслуговування в госпіталях передбачене лише для ветеранів військової служби, які мають вислугу не менше ніж 25 років, або для інвалідів війни І та ІІ групи. Більшість учасників бойових дій, що пройшли бої на Сході, не підпадають під ці критерії. Для них доступ до медичних послуг у військових шпиталях можливий тільки на платній основі. Навіть наявність травм, поранень, контузій, пов’язаних з участю в бойових діях, не дають колишнім військовослужбовцям права на обслуговування у відомчих госпіталях.
Цю ситуацію не раз намагалися змінити законодавчі ініціативи народних депутатів, наприклад законопроект № 5011 від 3 серпня 2016 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо медичної допомоги)». Проте відповідь силових структур завжди одна: «Є госпіталі ветеранів війни — звертайтеся туди».
Під час війни таку позицію ще можна прийняти. Справді, посилення обстрілів означає збільшення кількості поранених, яким мусить надаватися якісна медична допомога в госпіталі. Недопустима ситуація 2014 року, коли евакуйовані з поля бою перебували в переповнених палатах або взагалі в коридорах, тоді як ветерани проходили планові обстеження. Однак по завершенні бойових дій законодавство справді потрібно буде змінювати, щоб мінімум 8851 особа, яка дістала поранення під час участі в АТО, могла завжди мати доступ до якісної медицини в закладі відомства, при якому вони служили (дані згідно з листом № 2833 від 16 червня 2017 року від Центральної ВЛК, і це лише в ЗСУ, не враховуючи Нацгвардію, МНС, інші силові структури).
Безумовно, велика увага має приділятися стану госпіталів ветеранів війни та мусить виділятися фінансування для забезпечення в них належних умов лікування й диспансеризації.
Першочергове обслуговування в медзакладах
Єдина пільга, яка не вимагає додаткових витрат, полягає в наданні права на першочергове обслуговування в аптеках та лікувальних установах. Таблички з написом «учасники АТО та ветерани Другої світової війни обслуговуються поза чергою» можна побачити на дверях майже кожного кабінету будь-якого державного та комунального закладу охорони здоров’я.
Однак такі таблички викликають лише роздратування людей похилого віку, у яких складається враження, що їх примушують пропускати доволі здорових на вигляд чоловіків без черги. До того ж у разі реальної потреби та явних ознак складного стану здоров’я питань щодо місця в черзі не виникає.
Самі ж ветерани зазначають, що згаданою пільгою не користуються та навіть не вважають її доцільною.
Висновок напрошується сам собою: реально працюють пільги, які не потребують фінансування та які не конче потрібні. Тобто теперішня система безплатної медицини не підтримує, але створює ілюзію підтримки ветеранів.
Вплив медичної реформи на ветеранів
У межах широко обговорюваної медичної реформи Міністерство охорони здоров’я пропонує перехід до системи солідарного медичного страхування. Основна суть: гроші спрямовуються за пацієнтом. Тобто якщо зараз фінансування дається на лікарню, то після реформи гроші виділятимуть безпосередньо на людину. Якщо в лікаря немає пацієнтів, то він нічого й не зароблятиме. Основні положення функціонування системи відображені в законопроектах № 6327 та № 6329.
Згідно з проектом Закону № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» у системі охорони здоров’я буде три списки медичних послуг, які покриватимуться державним коштом. Зелений список — це гарантований державою пакет медичних послуг, які на 100% покриватимуться з бюджету. Сюди входять: невідкладна допомога, лікування до 80% найпоширеніших звернень (первинна допомога) та паліативна допомога. Синій список — це планові операції або лікування високої вартості, які частково покриватиме держава, частково особа. Червоний список включає медичні послуги, які взагалі не покриватимуться з бюджету. Це, наприклад, естетична хірургія, стоматологія (окрім дитячої профілактичної та екстреної) та інші окремі послуги.
Враховуючи додаткові потреби осіб, які брали участь у бойових діях, розробники концепції медичної реформи передбачили для учасників АТО особливі умови фінансування медичних послуг і лікарських засобів. Спочатку це був окремий законопроект № 6328 «Про додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в антитерористичній операції та забезпечують її проведення», який мав на меті визначити принципи медичного забезпечення ветеранів. Однак 6 червня 2017 року зміст проекту було трансформовано в загальний проект закону, що визначає засади медичної реформи за номером № 6327.
Згідно з проектом закону № 6327 для учасників АТО повністю покриваються з державного бюджету послуги із зеленого (державний гарантований пакет) та синього (пакет співоплати) списків. Скористатися можна, лікуючи поранення, контузії або каліцтва, які боєць дістав під час безпосередньої участі в АТО. У повному обсязі покриваються невідкладна допомога, первинна допомога та паліативна допомога (зниження болю в разі важких захворювань), а також планова операція або лікування високої вартості.
Передбачено повну оплату з державного бюджету медичних послуг і лікарських засобів. Додаткові гарантії поширюються на військовослужбовців, інвалідів війни та добровольців (особи, які зазначені в п. 9–20 ч. 1 ст. 6 та п. 11–14 ч. 2 ст. 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Для отримання послуг не обов’язково мати посвідчення учасника бойових дій чи інваліда війни. Достатньо документа, який підтверджує факт поранення, контузії або каліцтва в результаті бойових дій під час безпосередньої участі в АТО. Як правило, таким документом є довідка військово-лікарської комісії (ВЛК) або історія хвороби, для добровольців це довідка з лікарні за підписом головного лікаря.
Важливо зазначити, що, як і чинне законодавство, медична реформа не передбачає можливості отримання безплатного лікування учасниками бойових дій, які дістали захворювання під час захисту Батьківщини та несення служби. Навіть якщо вони призводять до втрати працездатності та інвалідності, учасники АТО будуть змушені оплачувати лікування самостійно. Хоча наміри уряду розширити програму «Доступні ліки» і передбачають рішення для осіб із серцево-судинними захворюваннями, діабетом ІІ типу та бронхіальною астмою, проте учасники АТО стикаються зі значно більшим переліком захворювань.
Для того щоб система трьох пакетів запрацювала, потрібно змінити принципи фінансування медичних послуг. Зараз Бюджетний кодекс не дає перераховувати кошти безпосередньо медичному закладу за надану послугу. Ухвалення другого законопроекту медичної реформи № 6329 дасть змогу це робити.
Реформа охорони здоров’я ніяк не скасовує пільг для ветеранів у сфері медичного забезпечення, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак фінансування послуг, які виходять за межі державного гарантованого пакета, здійснюватиметься в межах наявних ресурсів. Другий список співоплати гарантовано покриватиметься лише на лікування поранення, контузії або каліцтва, що їх учасник бойових дій дістав під час участі в АТО.
