«Україна стала одним із центрів комерційного сурогатного материнства» – таку гучну заяву зробив генпрокурор Юрій Луценко 16 липня на брифінгу у Києві. Він повідомив, що працівники Генпрокуратури викрили чергову злочинну схему, в якій фігурувала українська клініка BioTexCom, що була причетна до організації сурогатного материнства.

«Після прийняття владою Індії рішення про заборону комерційного сурогатного материнства, центр такої діяльності сфокусувався в тому числі в Україні. Ми зараз є одним з найбільших операторів цього маловрегульованого в нашій країні бізнесу», - сказав Луценко.

Він повідомив, що подружжя з Італії, використовуючи підроблені документи, оформили себе батьками новонародженої в Україні дитини і у 2011 році вивезли дитину в Італію. За такі дії клініка отримала 32 тис. євро, сурогатна мати - 6 тис. євро. Факт отримання неправдивих відомостей про походження дитини виявили правоохоронці Італії. Дитину перевели у дитбудинок, а родину притягли до відповідальності за законами Італії. Представнику BioTexCom повідомили про підозру у вчиненні кримінального злочину за статтею «Про торгівлю людьми», а головному лікарю установи - і за підробку документів. Такі злочини передбачають покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Крім того, сказав Луценко, клініка вже проводила багато операцій із сурогатного материнства без дотримання законів. До клініки приїздили й громадяни інших країн. Коли сурогатна мати народжувала їм дитину, ті поверталися додому, і там спалахували скандали через невірно оформлені на дитину документи.

Черговий скандал із клінікою BioTexCom вкотре активізував дискусії навколо сурогатного материнства загалом. Вже понад десять років в Україні активно проводять програми сурогатного материнства, але законів, які б чітко регулювали цю діяльність, досі немає. Подібно до трансплантації органів, для України ця тема - дуже резонансна: як тільки стає відомо про черговий скандал, одні пропонують сурогатне материнство заборонити, інші наполягають на змінах до законів.

Закони - неідеальні, контролю мало

Зараз держава не має практично ніякого механізму контролю програм сурогатного материнства, каже Сергій Антонов, адвокат, практикуючий у галузі медичного та репродуктивного права та президент Асоціації «Всеукраїнська фундація компаній із організаційно-правового забезпечення програм ДРТ». А тим часом сфера приносить багатомільйонні прибутки, більшість з яких - це тіньові кошти, які заводяться в офшори та в Україні не оподатковуються, каже він.

«Скандали виникають, бо діяльність посередників у нас взагалі ніяк не врегульована.  Сам BioTexCom – це навіть не клініка. Це фактично центр сурогатного материнства. Там навіть нема лікування безпліддя як такого, а йде «штампування» програм сурогатного материнства для іноземців.  Я не знаю, як суспільство взагалі відреагує, коли дізнається реальний стан справ у цій сфері. Бо є скандали, які не доходять до ЗМІ. Їх приховують, бо вони відразу відлякують клієнтів і викличуть ще більший скандал. Держава це ніяк не контролює, і клініки зараз фактично ніхто не перевіряє, бо діє мораторій. У нас все було більш-менш спокійно до 2006-2007 року, а тоді у сферу прийшли посередники між клініками, сурогатними матерями і родинами, здебільшого іноземцями, які хочуть стати батьками. Статус та діяльність посередників, а більшість з них — іноземні, у нас в країні теж взагалі ніяк не регулюється», - каже адвокат Антонов.

Зараз в Україні є чотири різні законопроекти, якими хочуть врегулювати сферу.

Перший – законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав дітей при використанні допоміжних репродуктивних технологій - 8625). Його подали нардепи Оксана Білозір, Ірина Сисоєнко і Микола Лаврик.

Законопроект вже встиг наробити галасу, бо має на меті заборонити використання абсолютно всіх методик лікування безпліддя для іноземних громадян крім тих, хто постійно проживає на території України. Також ним пропонують ввести поняття примусового використання жінки для перенесення ембріону людини з метою народження дитини. Якщо за законопроект проголосують, це буде каратися кримінальним законодавством. Але, як кажуть експерти, зазвичай жінка йде на сурогатне материнство добровільно. В пергу чергу, звісно, для заробітку, тому про примус тут говорити не варто.

«Чи вирішить це проблеми? Навряд. Але це припинить медичний туризм. Це буде втрата для економіки України в тому числі, бо іноземці тут залишають кошти», - вважає Валерій Зукін, директор клініки репродуктивної медицини «Надiя», віце-президент Української асоціації репродуктивної медицини.

Другий – законопроект «Про реалізацію репродуктивних прав і допоміжну репродукцію людини». Його пропонує Всеукраїнська фундація компаній з організаційно-правового забезпечення програм ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій), куди входять здебільшого посередники.

Вони хочуть запровадити ліцензування для посередників - агенцій сурогатного материнства (на зразок ліцензій для туроператора). Також хочуть створити державний орган, який все це контролюватиме. Законопроект існує із 2011 року. Його планують допрацювати і подати до ВР в кінці серпня 2018 року. Законопроект називають ліберальним, бо він не передбачає заборон і обмежень для іноземців щодо використання методів ДРТ в Україні.

Ще один законопроект «Про допоміжні репродуктивні технології» (8629) пропонує Українська асоціація репродуктивної медицини (УАРМ), куди входять більшість клінік, які цим займаються. Його зареєстрували у ВР 19 липня цього року. Законопроект регулює окремі практичні аспекти ДРТ: саму термінологію сурогатного материнства, ембріона,  генетичних батьків, правову регламентацію всіх методик ДРТ та інше.

Останній з поданих — проект 8625-1 (з’явився на сайті ВРУ 26.07.2018), який змінює формулювання окремих положень вже існуючих нормативних актів, зокрема ст. 48 КК і не встановлює нових заборон для іноземців щодо ДРТ.

«Мекка» сурогатного материнства і прихована статистика

Тенденція останніх років – лібералізація законодавства по сурогатному материнству у світі. Зокрема, в Ізраїлі цього літа прийняли закон, який дозволяє скористатися послугами сурогатного материнства одиноким жінкам. Але для України це поки дуже далека перспектива, каже Олена Бабич - адвокат, яка спеціалізується на медичному праві.

«У нас це дозволено тільки для пари, яка перебуває у офіційному шлюбі. Такий принцип захищає інтереси дитини, щоб могла рости у повній сім'ї. Не всі люди взагалі сприймають сурогатне материнство як таке, а якщо дозволити його ще й для одиноких чоловіків і жінок, то навряд чи це добре сприймуть. Зараз схожі питання обговорюють в Іспанії, Франції, але це суперечить католицькій психології цих країн. Там матір'ю вважається жінка, яка народила, і крапка. В Іспанії є процедура усиновлення після сурогатного материнства. Але все ж в більшості там мова йде лише про подружні пари», - каже вона.

За словам Олени, наказ МОЗ України №787 достатньо регулює сферу сурогатного материнства. Але неврегульованим лишається правовий статус сурогатної матері і негетичних батьків. Зараз це фактично залишається у площині договірних відносин. Так само під певним ризиком є генетичні батьки. Треба, щоб всі категорії були захищені, каже адвокат.

«Сьогодні часто звучать думки про те, що Україна є меккою сурогатного материнства у світі. Хоча насправді саме сурогатне материнство – це тільки одна із методик лікування безпліддя. Вона займає далеко не ключове місце серед інших», - каже Олена Бабич.

«Сурогатне материнство займає у більшості клінік останнє місце з усіх методів. Навіть якщо припустити, що десь у звітах забули вказати якісь цифри, навіть якщо збільшити до 5-6%, все одно не може йти мови про «мекку»! Ніхто не хоче перетворювати Україну на «мекку» сурогатного материнства. Мова про те, щоб врегулювати закони», - каже Олександр Юзько, доктор медичних наук, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету, президент Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ).

Але адвокат Сергій Антонов з такими думками категорично не згоден. За його словами, Україну якраз і є «меккою» для тих, хто хоче мати дітей і вирішив скористатись послугами сурогатної матері. Це заборонили в Індії, Таїланді, а тому іноземці стали їздити до нас. Сурогатне материнство, навпаки, займає в багатьох клініках України саме основну діяльність і приносить мільйонні прибутки, каже він.

«У нас клініки не хочуть надавати офіційну статистику. Те, що воно займає нібито невеликий відсоток – абсолютна неправда! У тій же скандальній BioTexCom офіційно заявлено 14 програм, а народжено близько тисячі дітей! Вартість стандартної сурогатної програми для іноземців - близько 40 тисяч євро. А порахуйте, якщо таких програм тисяча. Основні клієнти клінік – саме іноземці, а клієнтів-українців - не більше 10%. Мабуть, реальну статистику вигідно приховувати», - висловлює думку Сергій Антонов.

За його словами, коли «меккою» сурогатного материнства стала Індія, лише 10 років потому там почали приймати закони, які це врегулювали.

«Україна – не Індія. У нас є законодавство. Треба його лише вдосконалити і врегулювати окремі проблемні питання», - підкреслює Антонов.

В середньому на українському ринку сурогатна мати отримує 20 тисяч євро всіх компенсацій і виплат. Клініка і пологовий будинок - 10-14 тисяч разом. Агенція і юристи - решту коштів із 40 тисяч євро, які платять іноземці.  За словами експертів, BioTexCom платив сурогатним матерям набагато менше (близько 6 тис.) Усі послуги там надавали самі, крім витрат на пологи.

Здобутки України, які помічає світ

Зараз як ніколи треба створювати позитивний імідж України у сфері сурогатного материнства в Україні, бо скандали позитивного до іміджу не додають, каже Валерій Зукін.

«В Україну іноземці їдуть не лише для сурогатного материнства. Їдуть і за високими технологіями, я це кажу без перебільшення. Здобутки українських фахівців є одними із кращих у світі. Я пишаюся цим. З 1999 року, коли у світі почали вести відповідний реєстр, було зафіксовано народження 54 тисяч дітей після застосування  допоміжних репродуктивних технологій. За цей час у світ народилося сім мільйонів таких дітей. Україна займає в багатьох показниках дійсно достойне місце», - каже він.

За словами Зукіна, українські фахівці у впровадженні деяких передових методів – єдині  у світі. Зокрема, у нас вперше застосували метод нуклеарного переносу. 17 січня минулого 2017 року науковці і лікарі клініки «Надія» заявили про народження в Україні першої в світі дитини після пронуклеарного переносу. Дитина «від трьох батьків» – від мами, тата та донора. Цю подію помітили і зараз обговорюють у науковому світі.

За допомогою інноваційного методу  пронуклеарного переносу 34-річна жінка, що страждала безпліддям понад 15 років, у січні 2017 року народила у Києві  здорову генетично рідну з її чоловіком дитину. Суть методу полягає в тому, що пацієнтці було проведено перенос ії та чоловіка ядер в донорську яйцеклітину, що була позбавлена ядра. В результаті отримали «реконструйовану» яйцеклітину, яка мала генетичний набір ядерної ДНК від матері і батька (приблизно 25.000 генів) і цитоплазматичне ДНК від донора (37 генів), тобто дитина має «трьох батьків». Це стало науковим проривом і світовою новацією.

«З'являються й інші публікації наших фахівців, які помічає світ. Також була публікація про створення полярних тілець для створення нових ембріонів. Це новітні технології, які викликають серед світових фахівців окремий інтерес і окрему повагу до наших фахівців», - каже Валерій Зукін.