В Україні вже десять днів як заборонено паління в громадських місцях. Закон набув чинності 16 грудня. Можна по-різному ставитися до нього. Багато є невдоволених. Але очевидно – закон мають виконувати в першу чергу ті, хто його ухвалив. Тобто депутати.
Згідно з новим українським законом, "забороняється куріння тютюнових виробів... у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ".
Тобто на Верховну Раду не поширюється умова, що для куріння має бути відведено приміщення площею 10 відсотків від загальної території. Для парламенту – пряма заборона, викладена у спеціальній нормі закону.
Минулого тижня усі були свідками, що парламентська курилка продовжувала функціонувати попри набуття законом чинності. Єдине, що змінилося за сім днів – це з дверей зняли табличку "Кімната для паління". Але і сьогодні, 25 грудня, там продовжували курити.
Тиждень тому я надіслав запит до апарату Верховної Ради і отримав відповідь. Вона датована 25 грудня.
"Повідомляю, що на виконання вимог Закону готується проект розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України "Про заходи щодо попередження паління у приміщеннях Верховної Ради України", положеннями якого передбачається закриття кімнат для паління у приміщеннях парламенту з подальшим переобладнанням їх в кімнати для відпочинку", – написав керівник апарату Зайчук.
Я не розумію, як таке може бути?! У парламенті "готується" проект розпорядження про заборону куріння, тоді як по всій країні закон про заборону діє вже десять днів!
При чому про те, що проект "готується", мені повідомляє той, хто мав би підписати розпорядження – сам керівник апарату Зайчук.
Такий абсурд, побудований на безкарності, можна зустріти тільки в найвищих коридорах влади.
З таким же успіхом і ресторани могли би далі дозволяти відвідувачам палити. А на всі претензії відповідати, що "готується" проект наказу про заборону.
Найбільше безглуздя в тому, що закон про заборону куріння набув чинності через півроку після ухвалення в цих же самих стінах. Тож Зайчук мав шість місяців, щоб підготувати проект розпорядження до (!) набуття законом чинності, а не після.
Але хіба півроку – це термін для українського чиновника? Плюс-мінус шість місяців – це вагома категорія тільки для тих із них, які потрапили за грати.
