Розвиток зовнішнього аудиту - дуже важлива частина масштабної реформи системи державних фінансів у нашій країні, без здійснення якої неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток та ефективне використання державних ресурсів.
У цьому зв’язку Рахунковій палаті відводиться особлива роль як вищій незалежній установі, діяльність якої покликана забезпечити належний контроль над раціональним використанням бюджетних коштів на благо народу. В умовах нинішньої непростої економічної ситуації, що характеризується дефіцитом державних фінансів в Україні, перед Рахунковою палатою виникають нові виклики, які вимагають конкретних дій з виявлення та попередження нецільового використання бюджетних ресурсів.
Саме з цієї причини прийняття 2 липня 2015 року нової редакції Закону України «Про Рахункову палату», який містить ряд якісних змін, стало, безумовно, значним кроком вперед. Проте реформування системи аудиту в одному лише нормативно-правовому вимірі замало для достатнього поштовху для розвитку. Потрібна політична воля... Крім того, одним з визначальних чинників є ефективне управління цими ресурсами (стратегія), а також належне кадрове забезпечення найвищого органу аудиту публічних фінансів.
Сьогодні певне тільки ледачий політолог не говорить про давно назрілі кадрові призначення в таких ключових державних інститутах як Рахункова палата, Центральна виборча комісія, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а також виборах Голови Національного банку України прогнозуючи протягом багатьох місяців, що ці довгоочікувані події повинні відбутись вже ось-ось - «практично наступного пленарного тижня».
Державні мужі, на чолі з Головою Верховної Ради України Андрієм Парубієм, також не відстають від експертів у «вангуванні прогнозів» і щомісяця підкидають «хімічні добрива» до політичного ґрунту України у вигляді гучних заяв про вирішення важливих кадрових питань, які мали стати «пріоритетними» для парламенту ще минулої сьомої сесії і безумовно, без будь-якого перебільшення, є прерогативою для поточної восьмої сесії VIIІ скликання.
Рекордсменом з «перезрілих» кадрових питань, серед вищезгаданих важливих державних установ, безумовно, є Рахункова палата. Термін повноважень усіх її членів (окрім Голови), вдумайтеся, юридично закінчився ще у березні 2012 року, тобто шість років тому. Цей факт Рахункова палата може заслужено зареєструвати в Книзі національних рекордів України або навіть Книзі рекордів Гіннеса (!). Хоча ні. Правильніше в Книзі антирекордів. У світі навряд чи хтось зможе похвалитися таким «досягненням».
Відповідно до положень пункту 5 статті 20 Закону України «Про Рахункову палату» термін повноважень члена Рахункової палати становить шість років. В свою чергу це означає, що сім державних чиновників вже «пересиділи» цілу каденцію. Між іншим, зарплата останніх, згідно зі статтею 24 згаданого Закону, становить не мало не багато 30 прожиткових мінімумів для Голови Рахункової палати, 27 - для його заступника і 25 - для члена Рахункової палати. Прожитковий мінімум на одну працездатну особу з розрахунку на місяць з січня 2018 року становить 1762 грн. Не викличе великих труднощів підрахувати, що в середньому на утримання одного члена Рахункової палати щомісяця припадає понад 45 тис. грн. коштів платників податків держави Україна.
Після спливу 6 років ситуація, що склалася з виборами нових членів Рахункової палати, близька до патової. Між іншим, з набранням чинності 9 серпня 2015 року Закону України «Про Рахункову палату» очікувалось не лише істотне розширення повноважень вищої аудиторської установи, але й необхідність ґрунтовного оновлення її складу з метою дієвішого, а головне - оперативного, виконання актуальних завдань. Відповідно до його прикінцевих і перехідних положень, Верховній Раді України надавався двомісячний строк для призначення нових членів Рахункової палати, який минув ще 9 жовтня 2015 року. Проте ряд провальних голосувань у квітні 2017-го, оголошення повторного конкурсу у травні 2017-го – і маємо стан справ як у відомій байці Крилова «Та тільки віз і нині там».
Вітчизняні ЗМІ вже зазначали, що «результатом такої недалекоглядності парламентаріїв став спільний лист керівника Представництва Європейського Союзу в Україні Хюґа Мінгареллі та Посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля до Голови Верховної Ради України Андрія Парубія, в якому Євросоюз повідомив про заморожування міжнародної технічної допомоги ЄС Рахунковій палаті до виборів нового її складу і попередив, що зволікання з виборами членів цього органу в подальшому може негативно позначитися на виділення чергового траншу макрофінансової допомоги ЄС Україні».
Держава в особі влади ніяк не реагує на актуальні запити і виклики нашого часу. Створюється враження, що такий стан справ у системі контролю державних фінансів України цілком влаштовує владу.
Не хочеться думати, що існує якась змова проти Рахункової палати, але 6 років мовчання – факт впертий та очевидний.
Однак, все ж таки необхідно залишатися оптимістами та мати певну надію, що парламент України виконає свій обов’язок в недалекому майбутньому та обере новий склад Рахункової палати. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету підсумував результати проведених заходів повторного конкурсу для призначення нового складу Рахункової палати та 15 грудня 2017 року направив Верховній Раді ухвалене рішення затвердити висновки щодо кожного із 42 кандидатів та рекомендувати Верховній Раді України на посади членів Рахункової палати 23 кандидата, а саме: Барецького В.І., Богуна В.П., Дідика А.М., Дуборіза В.А., Іванову І.М., Лепака Р.І., Лесюка Т.В., Лук’янчука Р.В., Майснера А.В., Наумову О.О., Невідомого В.І., Неволька В.А., Огня Ц.Г., Пацкана В.В., Пилипенка В.П., Соловія М.М., Толстанова М.К., Угрина І.Б., Христофорова Д.І., Шулежко М.Я., Яременка О.С., Яремчука І.М., Ясиновського І.Г.
Аналізуючи цей список необхідно зазначити присутність у ньому прізвищ тих, хто вже обіймав відповідальну посаду члена Рахункової палати за часів так званої злочинної влади і дивом уникнув жорен люстрації.
У зв’язку з підозрою в зловживанні владою та службовим становищем в листопаді 2016 року Солом’янський районний суд міста Києва відсторонив із займаної посади Голови Рахункової палати Романа Магуту і члена Рахункової палати Марію Шулежко . Практично увесь 2017 рік та по сьогоднішній день включно виконує обов’язки Голови Рахункової палати заступник Голови Олександр Яременко. Примітно, що він працює на цій посаді вже майже 13 років (обраний 25.03.2005). 63-річний пенсіонер Яременко – колишній Секретар комсомольської організації Держплану УРСР (на правах першого секретаря райкому ЛКСМУ), а також у минулому заступник Першого віце-прем'єр-міністра - Міністра фінансів України Миколи Азарова (02.2002-02.2005). Не потрапив під дію Закону України «Про очищення влади» лише тому, що вважається обраним, а не призначеним на цю посаду.
Про результати трудової діяльності і моральні якості пана Яременка неодноразово лунало в засобах масової інформації. Наприклад, великий резонанс викликала історія з приховуванням: - «Звіту про результати перевірки використання засобів, що виділяються з Державного бюджету Державному авіаційному підприємству «Україна»; - матеріалів аудиту та «Звіту про результати аудиту ефективності використання Національним університетом державної податкової служби матеріально-технічної бази і бюджетних коштів на її зміцнення». У вказаному звіті були виявлені факти розтрати ресурсів державного бюджету на декілька мільйонів гривен, незаконне відчуження майнових комплексів і земельних ділянок державного учбового закладу; - «Звіту про результати аудиту ефективності використання засобів державного бюджету, передбачених на реконструкцію Маріїнського палацу». Лише після журналістського розслідування програми «Гроші» і появи викривального сюжету «Як відмивають гроші на Маріїнському палаці» на каналі 1+1, через чотири місяці після приховування звіту, цей документ все ж був спрямований у правоохоронні органи.
Національною поліцією було відкрито кримінальне провадження під №12017000000000381 і внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 квітня 2017 року. Проте Звіту присвоїли гриф «для службового користування» і українське суспільство, швидше за все, так і не дізнається про закупівлі люстр, кожна вартістю однокімнатної квартири в столиці, а також про інші масштабні зловживання казнокрадів і корупціонерів. Зараз усі ці матеріали спрямовані в Національне антикорупційне бюро України і Національну поліцію.
Ще один кандидат з діючих членів Рахункової палати В’ячеслав Пилипенко працює на цій посаді вже понад 20 років (обраний 18.12.1997). У 2008 році вітчизняна преса абсолютно не соромлячись, інформувала українське суспільство: «В Рахунковій палаті України інтереси організованого злочинного угрупування пана Яценко за 50 тис. доларів США в місяць представляє пан Пилипенко В.П. Він, будучи одним з членів Рахункової палати, працює на ОЗГ вже декілька років». Виходячи з того, що надворі вже 2018 рік, представлена інформація напевно ще не перевірялась, оскільки не стала предметом розслідування.
Подивимося, чи зацікавить наведена інформація новітні антикорупційні органи. Поки що ж інформаційне поле України зосереджується лише на тому, що для реальної боротьби з корупцією українцям не вистачає Вищого антикорупційного суду. Але чи так це? Суд – це важлива інституція, але ж і від волі ефективно розслідувати події, які мають явні ознаки злочинів, теж багато залежить! За нормальних умов саме Рахункова палата була б здатна забезпечити правоохоронні органи належною та допустимою доказовою базою для притягнення розкрадачів державних ресурсів до відповідальності.
Ситуація, що склалася на сьогодні усередині і навколо Рахункової палати, примушує поставити перед громадськістю і народними обранцями декілька питань, а саме: чи може оновлена Рахункова палата стати дієвим інструментом незалежної і реальної оцінки системи управління публічними фінансами в Україні? Що треба безпосередньо Рахунковій палаті для посилення її позицій як ефективного механізму протидії та попередження корупції у бюджетній сфері і забезпечення прозорості використання засобів українських платників податків? Які ефективні шляхи вирішення проблем її функціонування, розвитку, тощо?
На перший погляд в Рахунковій палаті все видається переконливим - проводяться аудити, пишуться звіти… Але насправді проблем і провалів значно більше, ніж реальних досягнень.
Відповідно до розділу VIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про Рахункову палату», в тримісячний термін з дня набуття його чинності, Рахункова палата була зобов'язана привести свої нормативно-правові документи у відповідність з цим законодавчим актом. Проте робота з підготовки нового Регламенту в Рахунковій палаті наразі провалена. Понад 2 роки Рахункова палата живе без Регламенту, який би мав визначати порядок її роботи.
Відповідно до ст. 4 і 7 Закону України «Про Рахункову палату» Рахункова палата, забезпечуючи державний зовнішній фінансовий контроль (аудит), проводить як фінансовий аудит, так і аудит ефективності в рівних пропорціях. Проте проаналізувавши річні звіти Рахункової палати за 2016-2017 роки, на предмет співвідношення між двома аудитами, видно, що в середньому на аудит ефективності доводиться близько 100 звітів в рік тоді як на фінансовий аудит тільки три звіти в рік, тобто всього 3 відсотки із загальної кількості проведених аудитів. Варто звернути увагу також на той факт, що з 10 профільних департаментів Рахункової палати, які проводять аудити і здійснюють експертизу бюджету, чомусь тільки два департаменти проводять фінансовий аудит.
Крім того, якщо проаналізувати зміст представлених фінансових аудитів виникає низка запитань стосовно повноти виконання заходів, передбачених пунктом 3 статті 4 Закону України «Про Рахункову палату». Фактично в звітах за результатами фінансових аудитів, відображається тільки достовірність звітності, як по доходах, так і витратах. Питання, що стосуються фактичного стану справ щодо цільового використання бюджетних коштів, практично в них не відбиваються. І для того, щоб це помітити не потрібно бути економістом, достатньо одного уважного прочитання.
Відповідно до розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року в державних органах з 1 січня 2017 року створюються посади керівників державної служби. Однак в Рахунковій палаті функції керівника державної служби вже понад рік виконує посадова особа, яка не є державним службовцем. Цей факт ставить під сумнів легітимність усіх прийнятих нормативних актів, що регулюють організаційні засади забезпечення державної служби в цій установі.
З огляду на вищевикладеного, можна зробити невтішний висновок, що вищий орган аудиту державних фінансів України - Рахункова палата - переживає безпрецедентну кризу.
Думка у аудиторів одностайна - «корабель під назвою Рахункова палата зазнає́ лиха», і заходи для його порятунку пов’язують тільки з виборами нових членів і повним перезавантаженням керівництва Палати.
Створюється враження, що діючий голова Рахункової палати, розуміючи смислове навантаження виразу «перезавантаження керівників державних органів влади» не став подаватись ні на перший конкурс в квітні минулого року, ні на повторний конкурс зараз. При цьому його колеги зазнавши поразки в першому змаганні, не полишають надій на реванш «старої гвардії» в повторному конкурсі. А це означає, що період застою, що переходить в період занепаду, у вищій аудиторській установі країни може тривати ще на цілих шість років. У квітні 2017-го народні депутати, прекрасно розуміючи всю «токсичність» такого роду державних чиновників, проголосували проти їх обрання до оновленого складу членів Рахункової палати. Як буде цього разу, і чи буде взагалі - питання риторичне.
