«Подолянин», «Бугай», «Анархіст». Кіборги. Восени 2014-го ці написи з'явилися в Донецькому аеропорту. Це – позивні бійців «Правого сектору», які тримали оборону аеропорту.
Далі вони воювали в Пісках, інших гарячих точках. Останній рік провели на «нулі» на Світлодарській дузі. Після бою влітку 2016-го, в якому загинув Василь Сліпак, три десятки правосєків підписали контракт з армією.
Їх не зміг роз'єднати ворог. Натомість, 9 місяців у лавах Збройних Сил розсварили бойових побратимів. Частина добровольців не змогли звикнути до армійських порядків.
Нині «Бугай» та «Анархіст» критикують «совкову» армію з командуванням, яке не шкодує життів простих солдат. Разом із частиною армійських правосєків вони розмірковують над варіантами, куди податися зі своєї бригади.
Натомість їхній колишній командир «Подолянин» проходить навчання у львівській Академії сухопутних військ. Після цього отримає офіцерське звання та планує повернутися до бригади. Нарікає, що окремі армійські правосєкі плутають добровільність з анархізмом та бандитизмом.
«Нас вивели з передової, бо ми підтримали блокаду торгівлі»
З Олегом Зозулею-»Анархістом» домовляємось зустрітися у Бахмуті. Віднедавна колишнього бійця ПС вивели з передової до штабу бригади. Він призначає розмову на 19.00, згодом пересуває її на 21.00 – командир вирішив провести о 20.40 шикування своїх бійців.
На зустріч «Анархіст» приходить «на взводі»: пояснює, що такі армійські порядки йому не до вподоби.
«Зараз нам смертельно небезпечно йти на конфронтацію. Ми не тільки себе підставимо. Може дійти навіть до фізичного знищення. Так було вже знищено багато людей. Чи на міні підірвалися, чи випадково між собою пострілялися, чи ще щось. В АТО вбивають людей, які заважають їм жити», – каже «Анархіст».
Далі «Анархіст» розповідає, як його – оператора-навідника БМП – вивели з передової в тил. До того він базувався у селищі Луганське [крайній населений пункт, який знаходиться на підконтрольній території на трасі Бахмут-Дебальцеве, – УП], періодично висувався на передову для участі у бойових діях.
Аж раптом – наказ, і переведення до ремонтного батальйону в Бахмуті.
До розмови долучається «Ксєна», соратниця «Анархіста». На фронті вона з кінця 2014-го, на передовій в районі Світлодарської дуги – з літа 2016-го. Наказом від 11 березня її разом з іншими правосєками також вивели в Бахмут.
«За нами приїхали, зняли все управління розвідки батальйону.
Мене і ще двох товаришів, таких самих операторів-навідників, доставляли і передавали з рук в руки з батальйону у підпорядкування бригади.
Так само усе управління розвідки батальйону. Такого не було навіть з «аватарами» [так називають військових, які зловживають алкоголем, – УП], жодного злодія так не возили», – розповідає «Ксєна» свою історію.
Обидва бійці ПС переконані: їхнє виведення з фронту пов'язане з блокадою. Вони відкрито підтримали блокаду торгівлі з окупованими територіями, ще коли це не було офіційною позицією української влади.
«Влада злякалася сотні озброєних правосєків, які знаходяться неподалік від блокади. Після штурму редуту поблизу станції «Кривий Торець» була наша заява: більше такого не робіть, тому що ми дуже близько. І ми не дамо ображати фронтовиків, які відстоюють правильну ідею», – озвучує свій погляд на події «Анархіст».
Версію безпосереднього командира правосєків у Збройних Силах дізнатися не вдалося. Комбат з позивним «Купол» не надав своїх коментарів до цього матеріалу.
Тут варто нагадати хронологію нещодавніх подій, пов'язаних з блокадою:
– 2 лютого – блокувальники почали облаштовувати редут на залізниці у Бахмуті 2 лютого;
– середина лютого – «Подолянин», який довгий час в армії був неформальним командиром правосєків, розпочав навчання у Львові;
– 13 березня – правоохоронці в рамках «контрдиверсійних заходів» знесли редут поблизу станції Кривий Торець;
– того ж дня – на редуті у Бахмуті поліцейські з собаками шукали вибухівку, але нічого не знайшли.
Наприкінці березня усю бригаду, у складі якої служать правосєкі, почали виводити з передової на ротацію.
Фронт на Світлодарській дузі бригада тримала більше року.
Кривавий бій розсварив правосєків з командуванням
Після від'їзду на навчання «Подолянина» неформальним командиром правосєків на Світлодарській дузі став «Бугай». Автор мав зустрітися з ним у селі Луганське. Але дозвіл на проїзд до села не дав комбат «Купол». Чому – стало зрозуміло уже під час зустрічі з правосєками у Бахмуті.
Влітку 2016-го постать комбата була однією з причин, чому правосєкі погодилися легалізуватися, підписали контракти з армією. Тоді вони розповідали: знаємо «Купола» ще з часів боїв під Донецьком, коли він служив у 93-й бригаді.
Ось як вони розповідали про свій перехід до лав ЗСУ у липні 2016-го: «Нами буде командувати полковник «Купол», людина, яку я знаю більше 1,5 роки. Який так само, як і я, сидів в окопі, лікоть до ліктя, їли з одної миски. Це бойовий офіцер. Який не дасть жодного солдата, щоб його вбили. Таким бойовим командирам, звичайно, ми довіряємо», – запевняв тоді «Анархіст».
Нині він каже: у «Куполі» помилилися, наївні були.
Ставлення до комбата змінилося після 18 грудня, пояснює «Бугай». Того дня на Світлодарській дузі розпочався один з найзапекліших боїв 2016-го року.
У середині грудня розвідка виявила, що ворог облаштовує опорний пункт у лісочку посеред позицій українських військових.
«Ще день-два, і ворог міг вийти нам в тил, маючи добре облаштований ВОП [взводний опорний пункт, – УП], який добре обстрілює два наші сусідні ВОПи. Ситуація була просто патова», – розповів наприкінці березня «Українській правді» командир підрозділу снайперів.
Після отримання інформації про нові позиції ворога командування розробило операцію зі штурмом лісосмуги.
18 грудня у бою за цей лісочок загинуло 5 бійців. І правосєкі почали ставити питання комбату «Куполу» щодо загибелі їхніх побратимів.
«Штурмова група була зібрана тільки з правосєків. Потім долучили декілька снайперів, декілька саперів. З іншого боку мали заходити сили спецоперацій, якщо не помиляюся – 3-й полк. 3-й полк мав зробити одну справу, тільки тоді наші мали штурмувати ліс.
А вийшло так, що 3-й полк не впорався зі своєю задачею, тому що була погана розвідка, і 3-й полк «зустріли», вони з втратами ледь відійшли. Але все одно нашим хлопцям поступила команда «на штурм». Хоча по плану операція мала звернутися.
Командування в обличчі «Купола» неодноразово казало, що тільки щось «не по плану» – у вас є 15 хвилин на відхід, після цього ми ліс рівняємо з землею. Але з самого початку операція пішла не за планом – а хлопців все одно змусили йти на штурм», – каже «Бугай».
Правосєкі, з якими спілкувався автор, усі як один заявляють: за тих умов командир не мав віддавати наказ йти вперед.
«Нас посилали вперед як гарматне м'ясо», – упевнений «Анархіст».
Більше того, бійці ПС вважають той наказ «Купола» злочинним. Попри це, виконали його. Але не всі.
«Ми все одно пішли, бо виконуємо накази. «Бугай», наприклад, відмовився йти. І групу повів «Шайтан» [Микола Яровий, офіційний командир роти, до якої входили правосєкі, – УП]. Я був у госпіталі», – згадує «Анархіст».
«Ксєна» додає, що виконувати наказ відмовився і 3-й полк Сил спецоперацій. При цьому офіційно 3-й полк ССО взагалі не брав участі в операції. Неофіційно розповідають, що його залучили завдяки особистим домовленостям.
Також правосєкі нарікають, що їхні побратими у бою не отримали підтримки артилерії та не знали, чи отримають підкріплення. А пораненні не отримали вчасної допомоги, яка могла уберегти життя бійцям.
Попри всі ці недоліки, група правосєків увійшла в ліс, відбила позиції ворога. «Їм був наданий наказ, і вони пішли на загибель», – підсумовує «Ксєна».
«Бугай» додає: «Усі виконали свою роботу. Але цей вчинок показав те, що будь-якою ціною покласти хлопців командирам то не важко. Адже не він іде попереду з автоматом. Йому в рацію кричати просто».
Отримати коментарі «Купола» до цього матеріалу не вдалося. У грудні 2016-го він визнавав: втрати у бою були значні.
Зовсім інший погляд на бій 18 грудня має «Подолянин». З колишнім командиром правосєків автор спілкувався телефоном. «Подолянин» вважає, що основні проблеми в бою виникли через те, що певна кількість військових залишили свої позиції.
«Під час бою кілька людей, скажімо так, обіср*лися, і щоб свою провину на когось перекинути, почали все валити на «Купола». Я тоді був поруч з ним на передових позиціях. Я мінометним підрозділом командував, він – усім боєм.
Я – один з небагатьох, хто знає, як це було насправді. Те, що на нього все валять, – це повна маячня. В якусь мить кілька людей тупо засцяли чисто по-чоловічому, не пішли в бій, кинули позиції. Щоб виправдати своє боягузтво, а там загинули люди, почали валити все на «Купола», – викладає свою позицію «Подолянин».
Катастрофічним моментом бою 18 грудня 2016 року командир підрозділу снайперів бригади називає загибель «Шайтана». Резервного командира штурмової групи не знайшли.
«В радіоефірі повисла пауза десь хвилин на 20. Був ступор, коли загинув «Шайтан». Не знали, ким його замінити. Кілька людей просто злякалися. Але це нормально, страх – це нормально. Не можна судити людей за те, що вони злякалися. Не був готовий резерв.
Те, що група зайшла – це блискавично. Я думав, що коли група зайшла до лісу, то операція завершена. Я б цієї миті не давав команди заходити в ліс. А командир батальйону [«Купол», – УП] дав команду, і це було правильне рішення. Це було блискавичне вольове рішення», – каже снайпер, який просить жодним чином не ідентифікувати його.
Також командир снайперів зазначає, що для проведення цього бою не вистачило резервів, а зенітна батарея та мінометники спрацювали не так, як було потрібно.
Відсутність належної підтримки артилерії підтверджував й комбриг Володимир Горбатюк: «Артпідгтовки не було, бо це не була спланована операція по захопленню тих позицій. Противник пішов на наші позиції з метою захоплення панівної висоти. Після відбиття їхньої невдалої атаки було прийнято рішення зайти на їхні позиції. З того лісу, він є панівною висотою, вівся вогонь по нашим позиціям, які для нас є невигідними. І ми постійно там несли втрати».
Грудневий бій правосєкі порівнюють з літнім, який також відбувся на Світлодарській дузі. Тоді вони були на фронті неофіційно. Під час бою також зайняли позиції ворога, але за пару годин отримали наказ відійти.
«Тоді я думав, що «Купол» просто хоче зберегти людей, – каже «Бугай». – Але операція в грудні показала, що обережністю за людей тут навіть і не пахне. То було просто боягузтво [у бою влітку, – УП]».
«Командування перестало виконувати обіцянки»
Влітку бійці «Правого сектору» погодилися підписати контракти зі Збройними силами України на певних умовах. Основних – три:
– цілісність підрозділу,
– командир їхньої роти – правосєк,
– охочих служити разом з ними беруть на контракт без особливих перевірок.
Минуло 9 місяців. Частина правосєків нарікає, що ці умови – невиконані.
Натомість «Подолянин» вважає, що всі умови дотримано.
1) Командири – правосєкі
Командиром роти мав стати «Подолянин». Натомість він був лише неофіційним командиром правосєків. Разом з «Бугаєм» став старшим сержантом.
Командиром роти призначили лейтенанта Микиту Ярового (позивний «Шайтан»). Він не був правосєком, але правосєкі з ним спрацювалися, згадує «Анархіст». Останній каже, що мав стати головним сержантом батальйону, інші правосєкі – також навчатися та займати сержантські посади. Але «все похєрілі», – дорікає «Анархіст».
При цьому «Подолянин» обіцяє: після повернення з навчання буде пропонувати й іншім хлопцям йти вчитись на офіцерів. Але для цього потрібно, щоб ті вже мали вищу освіту.
2) Брати в армію усіх охочих правосєків
Перша група правосєків в ЗСУ складалася з трьох десятків бійців. З того часу в бригаду до правосєків прийшло до 200 осіб. Не лише з «Правого сектору», а й з інших «правих структур», як-то «Азов» чи «Айдар».
«Спочатку нас підписували «на колінці», – згадує «Ксєна». – Брали всіх: кривих, хворих, косих. Бо треба було перекривати позиції, 6-та хвиля йшла на демобілізацію. Це влітку. А нині люди більше двох місяців стоять на позиціях неоформлені. Їх просто експлуатують».
Контракти підписували без відборів та комісій, переконує «Подолянин». Однак усе зупинилося після Нового року.
Тоді вийшов наказ, відповідно до якого усіх охочих служити в ЗСУ почали проводити через учебки. За словами «Подолянина», хтось міг цього не знати, приїхати, і його дійсно не оформили б. Однак таким правосєкам не дозволяють виходити на передові позиції.
«З літа в бригаду прийшло до 200 правосєків, – каже «Подолянин». – В основному ці люди самі на нас виходили. Знали, що можна підписати контакт без тяганини, із закриттям очей на всілякі нюанси щодо здоров'я та усе інше «з минулого життя». Наприклад, закривали очі на судимість.
Але не всі це потім оцінили достойно. Багато хто почав вмикати режим «бикування». Усі були попереджені, що йдете у саме пекло, і жодних поблажок не буде.
Хто це зрозумів – нормально досі служать. Хто не зрозумів, багатьох перевели в інші підрозділи».
3) Цілісність підрозділу
Спочатку усіх правосєків брали до одного підрозділу – третьої роти. З часом командування почало просити людей і в інші роти. Правосєкі погоджувалися «заповнювати дірки».
«Ми давали своїх людей, а нам підсилали тих, хто до нас взагалі не мають відношення. Замість того, щоб вводити до штату наших ідейних і мотивованих побратимів, нам давали якихось інших. А правосєків розкидали по інших підрозділах. Брехуни», – нарікає «Анархіст».
У яких підрозділах були вакансії, до тих і брали, парирує «Подолянин».
Саме так після третьої роти правосєкі заповнили інші підрозділи батальйону: першу і другу роти, мінометну батарею.
Про розчарування в «совковій» армії
Ще влітку бійці ПС визнавали, що в армії їм буде не зовсім комфортно. Жити по Статуту вони не звикли. Це також стало однією з причин погіршення стосунків із командуванням.
«Ми були щирі у своїх бажаннях щось змінити, – каже «Анархіст». – Ми не ангели, Боже упаси. Але чого ж до нас люди тягнуться? Зовсім інше відношення у колективі. У нас немає цього пієтету «струнко».
«Командування дратує, що коли заходить командир, людина не стає по струнці, – додає «Бугай». – У нас у правому русі по іншому. У нас потрібно повагу заслужити, а не просто призначеним бути».
Щодо командування бійці ПС слів не добирають. «Лайно» та «совки» – чи не єдині найбільш цензурні вислови.
«Ще рівень командирів рот – це ті люди, які не зіпсовані системою, – додає «Бугай». – Вони готові життя віддати за Україну. А вище командирів рот офіцери – це військові совки.
Я не кажу, що всі – совки. Є винятки. За 8 місяців я зустрів аж двох нормальних офіцерів. Вони як з іншої армії. Є в нас один заступник комбата. Таке враження, що він у цій армії не служив. Він навіть команди віддає по-іншому. Хоч я і правосєк, а він військовий – але з ним приємно спілкуватися. Він не ставиться до нас як до бидла, як це роблять інші».
Армія змінюється, але не так швидко, як хотілося б, залишаються й «совкові» перегини, визнає «Подолянин».
При цьому він ділиться враженнями з курсів, які проходить у Львові. Каже, що бачить там тисячі курсантів, сержантів та офіцерів, які по-справжньому змінять армію. І наче переказує через журналіста меседж правосєкам на фронт.
«Люди плутають добровільність з анархізмом. Доброволець – це не лише той, хто добровільно йде воювати, а й добровільно бере на себе виконання усіх обов'язків, уставів та усього іншого», – каже «Подолянин», при цьому не уточнює, кого має на увазі.
Спільного рішення для правосєків в армії не буде
Усередині березня в мережі з'явилася заява: частина правосєків хоче покинути бригаду через методичне знищення добровольців. У заяві перераховані побажання щодо можливого переводу в інші підрозділи.
Під час розмови з автором невдоволені правосєкі утрималися від озвучення конкретних планів на майбутнє. Кажуть, що спільного рішення для всіх не буде, кожен вирішуватиме свою подальшу долю сам.
При цьому вони висловлюють бажання і далі воювати. Більше того, визнають: багато хто з них нині прив'язаний до зарплати в армії.
«У всіх вдома сім'ї, діти, – каже «Бугай». – Це робить свій внесок у те, що ми залишаємося у Збройних Силах. Будемо намагатися колективом далі йти по життю».
А от «Подолянин» впевнено каже: у травні після курсів повернеться в бригаду для продовження служби. Він переконаний, що в бригаді залишиться і підрозділ з правосєками.
«Хто хоче, щоб його родина була забезпечена, буде нормально служити, – каже «Подолянин». – Хто хоче нормально воювати, виконувати свій обов'язок без усіляких піар-кампаній і пошуку теплих місць – ті будуть і надалі воювати».
P.S. Уже після того, як текст був готовий до публікації, усю бригаду за планом вивели з передової. Комбат «Купол» отримав підвищення до заступника командира бригади.
