«Після такого фільму хочеться мовчки випити 50 грам чогось міцного та посидіти, подумати», – такий пост написала я у себе в Facebook, коли вийшла із зали кінотеатру, де відбувся допрем’єрний показ стрічки «Кіборги».
Я плакала. Так само, як і більша частина глядачів у залі. Під час показу було так людно, що довелося сидіти на сходах.
Фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва присвячений обороні Донецького аеропорту: 2014-й рік, війна у розпалі, шестеро героїв із позивними «Серпень», «Субота», «Мажор», «Гід», «Марс» та «Старий» опиняються у терміналі ДАПу та воюють із сепаратистами, які намагаються захопити території українського Донбасу заради створення так званої держави «Новоросія», ідею якої тоді активно пропагували у проросійських ЗМІ.
Прототипами персонажів фільму, а також консультантами знімальної групи стали реальні бійці, які пройшли бої в ДАПі.
Всеураїнська прем'єра запланована на 6 грудня та приурочена до Дня Збройних Сил України.
Фільм, який глядач побачить в українських кінотеатрах – лише частина відзнятого матеріалу. За словами авторки сценарію Наталі Ворожбит, всього було написано чотири серії «Кіборгів».
В основі сюжету – реальні історії справжніх українських військових. Повну версію можна буде побачити після Нового року на каналі «1+1», який став одним із партнерів фільму.
Поки ж можна подивитися майже двогодинну версію у кінотеатрах – 5 грн з кожного придбаного квитка підуть на допомогу сім'ям загиблих бійців через фонд «Повернись живим».
«Хлопці, ви не люди. Ви просто кіборги», – цією легендарною фразою відкривається кінострічка, який покаже глядачам, як виглядає справжня війна.
На екрані – стрілянина, вибухи та кулі, проте це – не американський бойовик і не фантастика. Це українські реалії.
Стрічка «Кіборги» – це про жагу до життя, та, водночас, про спроби побороти власні страхи.
Стрічка про помсту та прощення, про дружбу та командний дух, про взаємодопомогу і про силу духу.
«Кіборги» – це про мотивацію. Про неї говоритимуть чимало: кожен з героїв намагатиметься знайти правильні слова, аби пояснити іншим, та, в першу чергу, собі, навіщо він тут – серед уламків величезного летовища, із автоматом у руках, ховається від ворожих куль замість того, аби тримати на руках доньку, няньчити онуків, цілувати дружину або присвячувати себе улюбленій справі.
Комусь може здатися, що ці діалоги – надто пафосні та не реалістичні. Можливо. Проте саме це – поштовх до роздумів для глядача, зачіпка для того, аби зробити свої власні висновки.
Лейтмотив стрічки – лірична українська пісня «Гуцулка Ксеня», закарпатське танго, як висловився режисер Ахтем Сеїтаблаєв, або ж стильний саундтрек, як назвав мелодію виконавець однієї з головних ролей, актор В'ячеслав Довженко.
«Гуцулка Ксеня» грає у веселі моменти, коли герої жартують один до одного, вона ж підкреслює трагічність сюжету наприкінці фільму. Певна, що після перегляду цієї стрічки ви почнете чути та розуміти цю пісню якось по-іншому.
У «Кіборгах» – вдосталь філософських діалогів, через які розкриваються характери героїв, їхні прагнення та те, чим вони живуть. Це розмови про війну та мир, які обертаються навколо двох найголовніших запитань: «Хто винен?» та «Що робити?» Проте питання ці – риторичні, й кожен має знайти на них власну відповідь.
Цю стрічку треба дивитися, якщо вам здається, що ви уже звикли до поганих новин та невтішної щоденної статистики з фронту, й почали сприймати це, як буденність.
Якщо здається, що війна триває так давно, що до неї навіть трошки звикаєш.
Якщо здається, що війна – далеко, на іншому кінці країни.
Якщо раптом здається, що все це – не реалістично.
Цю стрічку треба дивитися. Щоб знати і пам’ятати.
