Блокування російських соціальних мереж в Україні сприйняли по-різному. Хтось цілком підтримав указ Порошенка й навіть добровільно видалив свій профіль із «ВКонтакте» після того, як цей сайт був заборонений. Хтось поставився до президентської ініціативи різко негативно й назвав її актом цензури. Неоднозначно оцінювали й ефективність таких радикальних заходів. Одні казали, що блокування нічого не дасть і люди, як і раніше, користуватимуться російськими сайтами, обходячи перепони. Інші переконували, що заборона буде дієвою та приведе до того, що рекламодавці змушені будуть розміщувати рекламу більше на українських ресурсах, а це обернеться позитивом для вітчизняних сайтів і ЗМІ.

Оцінити наслідки блокування соціальних мереж в Україні можна за допомогою лічильників. У Росії є сервіс liveinternet.ru, який показує загальну відвідуваність сегмента інтернету РФ із різних країн. До блокування соцмереж Україна стабільно посідала в цьому списку друге місце після самої Росії. Наприклад, якщо з РФ на сайти країни заходило (початок травня) близько 125 млн осіб на день, то з України — приблизно 24 млн.

Це був справді тривожний показник. Виходило, що абсолютна більшість українців щодня користується російськими ресурсами й так чи інакше стикається з інформаційним полем РФ. Однак після набрання чинності указу президента ситуація кардинально змінилася. Потік відвідувачів з України буквально обвалився. Якщо досі він сягав 24 млн на добу, то тепер скоротився до 9 млн. Утрати становлять близько 15 млн користувачів! До того ж зауважимо, що з цих мільйонів, які залишилися, частина фізично перебуває на непідконтрольній території країни, де не діє блокування сайтів.

Тому зрозуміло, чому в Росії так різко відреагували на введення блокування. Із другого місця за кількістю відвідувачів «Рунета» Україна опустилася на третє, поступившись Казахстану, кількість населення якого у 2,5 раза менша, ніж у нашій країні. Потік користувачів різко зменшився (див. «Піке юзерів»). Тепер він лише трохи перевищує обсяг відвідувачів із Білорусі, де проживає в 4,5 раза менше осіб. І це не дивно. Адже забороненими сайтами справді користувалися мільйони наших громадян.

До блокування тільки соціальну мережу «ВКонтакте» щодня відвідувало близько 10 млн українських користувачів, на поштовий сервіс mail.ru заходило близько 6 млн, ще близько 5 млн — на «Одноклассники». На цих соцмайданчиках люди найчастіше натрапляли на посилання на російські ЗМІ або розважальні сайти й переходили по них. Ці соцмережі були своєрідними воротами в інформаційний простір РФ. Однак тепер ситуація змінилася. Звичайно, деякі громадяни навчилися обходити блокування за допомогою різноманітних інструментів на зразок анонімайзерів та VPN, але більшість користувачів просто полінувалася, не захотіла чи й не змогла цим зайнятися.

Популярний російський блогер Боріс Рожін, який підтримує воєнну агресію проти України та виступає за знищення нашої державності, визнав, що заборона соцмереж виявилася досить ефективною.

«Не варто помилятися з приводу середнього рівня комп’ютерної грамотності. Попри не дуже репрезентативний зріз, я можу досить упевнено стверджувати, що середній користувач просто впадає в ступор за відсутності доступу до свого улюбленого ресурсу. VPN за п’ять баксів, анонімайзери, проксі, налаштування в браузері — це все звучить просто, але тільки коли знаєш, про що йдеться. Звичайний, не просунутий, користувач запускає інтернет через літеру «е» з робочого столу (так, у нього Windows), потім вбиває в рядок пошуковика «ВКонтакте» й переходить за першим посиланням у рядку видачі. Звичайний користувач навіть не знає про «закладки», не кажучи вже про всілякі VPN або «налаштування браузера». З мобільними пристроями все ще гірше: контингент користувачів ширший, рівень володіння нижчий», — написав він.

Прикинути, скільки з 15 млн «зниклих» українських користувачів насправді й далі відвідують російські ресурси, неважко. Для цього можна використати той самий liveinternet. Після того як вони стали масово застосовувати VPN, у «Рунете» різко підскочив потік відвідувачів з Німеччини, США, Великої Британії, Нідерландів та Франції. Пояснюється це просто: VPN змінює «громадянство» користувача на ту країну, у якій встановлено сервер. Таким чином українці зчитуються лічильниками тепер уже як її користувачі.

Якщо по черзі вивчити статистику трафіка із зазначених країн, то можна побачити, що різке зростання відвідувань російських сайтів із них у часі збігається з обвальним спадом заходів з України. Ось тільки відвідувачі зі США та ЄС і близько не компенсують числа втрат в Україні. Наприклад, кількість користувачів з Німеччини в останні дні травня зросла з 2 млн до 3,2 млн на день. Відвідувачів зі США стало більше на 400 тис. З Нідерландів — на 1,2 млн. З Великої Британії — на 300 тис., Франції — на 200 тис. Разом кількість українців, які проникли на сайти РФ «під чужими паспортами», становила приблизно 3,3 млн осіб. На тлі спаду в 15 млн це дуже скромна цифра. Навіть якщо припустити, ніби ще 1 млн розпорошився по інших державах, то все одно виходить, що Росія втратила близько 10 млн користувачів з України.

Розрахунок виявився правильним. Для більшості людей питання про те, у якій саме соцмережі спілкуватися й на якому сервері мати електронну адресу, не є принциповим. Такі користувачі не стали витрачати сил і шукати обхідних шляхів, а просто перереєстрували свої поштові скриньки та завели нові акаунти на інших майданчиках. Тих, хто мав на соціальних сайтах бізнес, заходив у «ВКонтакте» або «Одноклассники» цілеспрямовано — для збору інформації, значно менше. Саме такі користувачі переважно й навчилися обходити блокування.

Хай там як, навіть з урахуванням того, що мільйони завсідників навчилися або навчаться в майбутньому обходити блокування й потрапляти на заборонені ресурси, але санкції все одно матимуть для російських компаній важкий економічний ефект. Адже користувачі з України, які заходять в соцмережі через анонімні проксі-сервери, не враховуються статистикою як українські. Отже, для рекламодавців немає жодної можливості зробити таргетинг і взагалі вирахувати цю територіальну аудиторію. Відрізняти українця з німецькою IP-адресою від справжнього німця лічильники поки що не навчилися, тож вітчизняний ринок реклами для росіян тепер став менш доступним. «ВКонтакте», mail.ru та «Яндекс» уже закрили свої офіси в Києві. Це означає, що найближчим часом доходи від реклами в інтернеті перерозподілятимуться між українськими гравцями, а також американськими компаніями на зразок Google і Facebook.

Блокування російських сайтів, безумовно, принесло українцям чимало незручностей і викликало в багатьох негативну реакцію. Однак слід визнати, що санкції, введені проти інтернет-бізнесу РФ, виявилися для неї одними з найболючіших. На відміну від інших галузей, де російський бізнес посідав досить скромні ніші, в українському сегменті всесвітньої павутини його компанії домінували. Приміром, соц­мережа «ВКонтакте» посідала в нашій країні друге місце після Google за охопленням аудиторії, а в сере­дині першої десятки найпопулярніших ресурсів розташовувалися «Яндекс», «Одноклассники» та mail.ru. Після введення заборон у першій десятці не залишилося жодного російського ресурсу...

Бізнес із РФ сьогодні змушений розплачуватися за божевільні та агресивні дії керівництва своєї держави, але претензії з цього приводу навряд чи варто направляти українській стороні. Росіяни страждають через окупацію Криму й загарбницьку війну на Донбасі, розв’язану їхнім урядом.

Як показала практика, навіть в інтернеті, де начебто не існує майже жодних кордонів, за нагоди обмеження вводяться досить легко й діють ефективно. Головне, щоб вони приносили країні користь, а не шкоду.