Напевно, жоден із законопроектів податкової сфери не може зрівнятися за кількістю обговорень, погоджень, економічних розрахунків, робочих зустрічей та заходів найвищого державного рівня, які були проведені щодо впровадження податку на виведений капітал (ПнВК).
На відміну від податку на прибуток, податок на виведений капітал має зовсім іншу концепцію – оподаткуванню підлягає не фінансовий результат, а певні операції. Перелік таких операцій об’єднує одна спільна риса – виведення коштів з обороту підприємства.
Саме виведення капіталів у вигляді дивідендів чи інших подібних платежів на користь власників є одним з головних чинників стримування інвестиційного розвитку. За повідомленням Національного банку України, через дивіденди в 2017 році з країни було виведено 1,8 млрд доларів.
Враховуючи, що при сплаті дивідендів бізнес у найкращому випадку сплачує в середньому 2,6% або взагалі 0%, то якби в Україні діяв ПнВК (ставка при виводі коштів 15%), бюджет отримав би додаткові 270 млн доларів тільки з цих операцій.
Дискусій щодо податку на виведений капітал ведеться багато, однак законопроект досі не прийняли. Президент підтримав цю ініціативу та назвав її серед пріоритетних у виступі перед главами дипломатичних представництв, а ще раніше – під час зустрічі з представниками бізнесу у грудні 2017 року.
Крім прихильників, з’явилося і багато опонентів цього законопроекту, розмови яких, в свою чергу, теж стримують впровадження ПнВК. Гальмування такого корисного для бізнесу кроку сьогодні може коштувати економіці країни набагато більше, аніж втрати, які прогнозують опоненти законопроекту.
Оскільки ініціаторами та розробниками законопроекту є також учасники Спілки українських підприємців, пропоную нарешті вислухати й позицію українського бізнесу з цього питання.
Про критику
Ключовим аргументом, на який опираються у дискусіях щодо впровадження ПнВК, є сума очікуваних втрат бюджету.
Міністерство фінансів України та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України оперують цифрами на рівні 23 млрд грн. Парламентський комітет з питань податкової та митної політики прогнозує суму втрат у розмірі 20 млрд грн.
Проте у всіх розрахунках не береться до уваги надходження від податку на прибуток за попередній рік, що складає, орієнтовно, за четвертий квартал 2017 року 25 млрд грн, які надійдуть до держбюджету в 2018 році. Відповідно, більшу суму отримаємо у 2019 році за 2018 рік.
Інші розрахунки щодо суми втрат через ПнВК, зокрема 80 млрд грн, які нарахував Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, не витримують жодної критики.
Утім, як відзначають в Інституті майбутнього, ПнВК — це класичний інвестиційний проект держави, який вимагає незначних інвестицій на початковому етапі: всього до 2% від бюджету. До того ж, вони повернуться до державної скарбниці вже через 2-3 роки і в наступні роки значно збільшать надходження до бюджету, покривши всі втрати початкового періоду.
Водночас адміністративне навантаження на бізнес не збільшиться, а навпаки знизиться. Компенсатором виступить українська економіка, яка буде рости швидше — не менше ніж на 1,5-2% ВВП в рік.
Крім того, опоненти ПнВК у якості аргументів використовують досвід реформування сусідніх країн. Однак у Молдові ніколи не було ПнВК, замість цього в країні залишили класичний податок на прибуток, звільнивши від оподаткування реінвестовані кошти.
Не можна також порівнювати надходження інвестицій в Грузії та Латвії, оскільки Грузія ввела ПнВК в 2017 році, а Латвія з 2018 року. Але навіть за попередніми даними в Грузії за 10 місяців отримали на 1,2% більше податку, ніж за аналогічний період до його введення.
Втрата накопичених збитків — ще одна з причин недоцільності запровадження ПнВК, яку називають критики. Та чи є доцільним для бізнесу тримання цього сумнівного «здобутку» у своєму активі? За чинною схемою оподаткування, якщо у підсумку підприємство має від’ємне значення фінансового результату, його можна врахувати у наступному звітному періоді.
Щоправда, практика багаторічного обмеження суми збитків призвела до того, що накопичені збитки дозволяють підприємствам довгі роки взагалі не сплачувати податок на прибуток. Підтверджують цей факт і дані ДФС, згідно з якими лише 1% підприємців України сплачують податок на прибуток.
Чи приваблива така статистика? Чи дійсно бізнес може відмовитись від шансу «почати з чистого аркуша» та мати нарешті звітність, що відображає реальний стан речей?
Про переваги
Попри всі дискусії, доцільність введення ПнВК очевидна. Зокрема, серед головних переваг нової моделі оподаткування:
- спрощення обліку та звітності, бо сьогодні, навіть перебуваючи на сплаті єдиного податку, ведення обліку все ще є досить складним для малого і середнього бізнесу в Україні. Натомість при введенні ПнВК існуватиме вичерпний перелік операцій, які підпадають під оподаткування і, відповідно, потребують відображення у звітності.
- поліпшення інвестиційного клімату: при ПнВК податкова система країни стає більш прозорою і зрозумілою, в тому числі за рахунок скорочення простору для маніпуляцій зі звітністю та представленням викривлених фінансових результатів.
- зменшення поля для корупції та тиску з боку податківців: від підприємця не вимагається документальне підтвердження кожної операції, він зможе більш ефективно працювати, а не займатися підготовкою підтверджуючих документів для податківців.
- можливість реінвестування частини прибутку та оподаткування лише виведення коштів – доки підприємець буде лише закуповувати нове обладнання та матеріали, платити зарплатню та інші «соцпакетні» виплати співробітникам, оплачувати орендні чи комунальні платежі, сплачувати за надані послуги підрядникам – його доходи не будуть оподатковуватись. Податок він сплатить лише тоді, коли вирішить виплатити дивіденди своїм акціонерам або пов’язаним особам.
- стимулює тримати кошти в Україні, в тому числі у валюті, що забезпечить капіталізацію та «оздоровлення» підприємств.
- зрештою, це зростання економіки – так, впровадження цього податку за різними розрахунками дає додаткове зростання ВВП від 1,5 до 2%.
Впровадження податку на виведений капітал – це одна з тих реформ, яку пропонує і готовий відстоювати реальний бізнес в Україні. Ця ініціатива однаково важлива як для малих та середніх підприємств, які хочуть збільшувати свої виробничі потужності, так і для великих корпорацій, які готові приносити інвестиції в Україну та посилити тут свої позиції.
Ніхто не знає, як краще витратити кошти та інвестувати їх, ніж власник бізнесу. Дайте підприємцям цю можливість – вирішувати, куди вкладати гроші, капіталізувати бізнес, створювати робочі місця та запустити нарешті економіку України.
