Статьи

Кожне — велетень. На тлі
Ще мізернішої тлі.
Мойсей Фішбейн

Янукович чи Тимошенко? Я не аналізуватиму, як ми опинилися перед таким вибором. Але ось він перед нами, — і вже дисиденти, академіки та політологи переконують нас, що Тимошенко — це надія України, а Янукович — це її руїна. З іншого боку такі само негидливі діячи натякають, що все навпаки — надією України є Янукович, тоді як руїна — це Тимошенко.
Котрась із сторін має бути неправою. Розберімося, котра саме, не забуваючи, що неправі можуть бути обидві.
Я сподіваюся, що не варто зупинятися на поясненні, чому заяви кандидатів (особливо в період між першим та другим турами) нічого не значать — вони-бо готові пообіцяти що завгодно, аби тільки переконати тих, хто вагається, проголосувати за них. Подивімося краще на те, хто прийде до влади в разі перемоги будь-якого з двох кандидатів.
Почнемо відразу з головної тези: якщо ви для себе формулюєте передвиборну ситуацію як «Тимошенко проти Януковича», то ви особисто вже програли ці вибори. Насправді протистояння між ними немає, принаймні в сенсі політичної боротьби. Вони, як два полюси магніта, не можуть існувати окремо, бо кожний створює для іншого вигідне тло, на якому виглядає велетнем.
В гуманітарній сфері Тимошенко виглядає кращою за Януковича, — але тільки тому, що нічого гірше за повернення українофоба Дмитра Табачника у владу уявити собі неможливо. …І ще тому, що бютівці обережніші в своїх висловлюваннях.
Економічні ж «досягнення» уряду, очолюваного Юлією Тимошенко, викликають ілюзії, що команда Януковича має бути кращою — бо, за ідеєю, стати гіршою просто не зможе. Але це лише доти, доки ми не згадаємо про видатного економіста Миколу Азарова.
Подумайте, шановні, чия сваволя вам миліша — Андрія Портнова чи Сергія Ківалова? Котрого з клоунів волієте і бачити у владі після виборів — Юрія Луценка чи Нестора Шуфрича? Чиї маніпуляції вам більше до вподоби — Миколи Томенка (як варіант, Віктора Уколова) чи Ганни Герман?
Всі ці діячи на тлі своїх опонентів виглядають нібито прийнятно — це відомий феномен, адже багато хто щиро вважає, що «Сталін кращий за Гітлера». Помилка — як у порівнянні двох вождів, так і у порівнянні Януковича з Тимошенко — полягає в некоректному протиставленні. Вони не протистоять одне одному, вони протистоять нам, українцям.
* * *
Нещодавно сталася знакова, без перебільшення, подія: на сцені майданчику перед ЦВК, куди зібралися избератели™ Януковича, щоби захистити свій вибір (так в деяких колах тепер називається розпиття пива та горілки на морозі), з'явився Олег Калашников — той самий, що так вправно вчить журналістів гарних манер. Він так ніколи і не відповів перед законом за побиття знімальної групи телеканалу СТБ, — він «відповів» перед партією. Якщо Янукович сяде в президентське крісло, то разом з ним до влади знов прийде й Калашников.
Але є людина, на тлі якої журналістофоб Калашников виглядає просто ягням. Я кажу про Віктора Лозінського. Чому ви думаєте, що він не з'явиться на сцені переможного мітингу Тимошенко? Зважте наступне:
— він теж не відповів перед законом, тільки «перед партією»;
— депутатських повноважень він був позбавлений за власним бажанням;
— партайгеноссен до останнього захищали його, пафосно виголошуючи панегірики його мужності;
— коли прокуратура повернула у державну власність незаконно виділені Лозінському землі, бютівська більшість в Кіровоградській обласній раді скасувала це рішення, і голованівський феодал залишився землевласником;
— найаполітичніший міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який на цих виборах підтримує Юлію Тимошенко, восені 2009 року почав опрацьовувати версію, за якою Валерія Олійника вбив не Лозінський із поплічниками, а якийсь «асоціальний тип», який нібито сам і зізнався у вбивстві.
Чому, повторюю я, ви виключаєте повернення Лозінського — і, звісно ж, повернеться він жертвою наклепу і гонінь, чистішою за немовля.
…Але поки що цей колишній «регіонал» і нещодавній бютівець створює чудове тло для всіх схильних до застосування насильства «регіоналів».
Втім, для нас, пересічних українців — чи існує… чи існувало колись протистояння «Калашников—Лозінський»? Ні. Протистояння завжди було і залишається таким: Калашников проти українців, Лозінський проти українців; недоторканні проти «доторканних».
* * *
Не витрачатиму багато слів на творчий дует Портнов-Лавринович. Перший учасник дуету — бютівець, другий — «регіонал», але вони чудово спрацювалися разом, і їхні закони зі змінним успіхом обмежують наші права.
* * *
Нарешті, хто б не переміг — чи Тимошенко, чи Янукович, — до політики в будь-якому разі повернеться Віктор Медведчук. Чи з'явиться він на переможних урочистостях — не так важливо. Важливо, що він повернеться до публічної політики. Для пана Медведчука в Україні немає гідного тла, на якому він виглядав би велетнем, тому він залишається в тіні — до перемоги Януковича-Тимошенко.
* * *
Отже, насправді ситуація така: «Тимошенко і Янукович проти українців». Формально в виборчих бюлетенях три варіанти, насправді ж — лише два:
1. За Тимошенко-Януковича.
2. Проти Януковича-Тимошенко.
Я передивляюся списки парламентських фракцій ПРУ і БЮТ, перебираю подумки можливі президентські команди — і вкотре обираю друге: не підтримувати жодного з цих смертельно небезпечних для України кандидатів. Моя воля, і я виявлю її, якщо дасть Бог і я буду живий: тлям, які виглядають велетнями лише на тлі ще мізерніших опонентів, — не бути при владі.