Нещодавно у десятьох українських міністерствах з’явились нові внутрішні структури – генеральні директорати з новопризначеним штатом. Співробітники цих директоратів – нові державні службовці із зарплатами, що відповідають рівню сфери ІТ.
Нові центри мають докорінно змінити суть роботи міністерств за європейським зразком. Як їм це вдасться?
Держуправління по-українськи
Станом на січень 2017 року в Україні працює 200 тисяч державних службовців, тобто один державний службовець на 220 громадян.
Але не слід поспішати із закликами до скорочень, оскільки багато країн ЄС мають приблизно таке ж співвідношення чиновників до кількості населення, а деякі навіть більше.
Наприклад, станом на 2015 рік у Франції один державний службовець припадає на 190 громадян, у Німеччині це співвідношення становить 1 до 164, в Естонії – 1 до 50, у Латвії – 1 до 26, у Литві – 1 до 165.
Українська система державної служби успадкована з часів СРСР. Вона ще ніколи не зазнавала жодних значних змін після того, як держава отримала незалежність.
Компетенція центральних органів влади охоплює розвиток державної політики, управління державною власністю, контроль за дотриманням стандартів і надання державних послуг.
Ключова ідея реформи – різні завдання мають бути розподілені між різними державними органами.
Державні агентства мають управляти державною власністю, державні служби – надавати послуги, державні інспекції – здійснювати моніторинг, а центральні органи влади повинні зосереджуватися виключно на розробці державної політики.
Як це зробили сусіди
Відповідно до Світового показника якості державного управління, в 2016 році ефективність українського уряду становила 31,73 пункту зі 100.
Для порівняння, у Словенії цей показник дорівнює 83,65 пункту, у Словаччини – 76,44, Чехії – 79,81. Як їм це вдалося?
Словенія розпочала реформу державного управління як цілісний курс у 1996 році, коли уряд визначив наміри набути статусу члена ЄС. З того часу кожні два-три роки стратегію реформи переглядають, щоб іти в ногу зі змінами в технологіях та очікуваннями громадськості.
Державне управління представлене 15 міністерствами, 16 допоміжними державними службами, близько 50 автономними підрозділами у складі міністерств (наприклад, податкове управління) і 58 місцевими адміністративними підрозділами.
Органи місцевого самоврядування не належать до цієї категорії, їхня структура вибудувана в процесі децентралізації, що триває з 2006 року.
Ключовими напрямами реформи були і залишаються перегляд системи державної служби, реорганізація адміністративних структур і впровадження електронного урядування. Мета полягала в тому, щоб зробити державну службу зручнішою для споживачів послуг і задіяти всі можливі технології для зменшення контактів з системою або ж зробити її більш орієнтованою на клієнта. Уряд Словенії переглянув також систему винагород для державних службовців з метою заохочення працівників і зменшення хабарів.
Словаччина розпочала реформу державного управління в 1989 році. Ця реформа називається «Програма ESO» (Effective, Reliable and Open state administration). Реформа, певна річ, була зосереджена на створенні зручного для споживачів, ефективного та прозорого державного управління на всіх рівнях. Іншим важливим завданням була оптимізація витрат на нього. Щоб цього досягнути, уряд створив районні та регіональні представництва.
Одним із перших і важливих кроків було проведення аудиту органів центральної державної влади з метою зменшення витрат на утримання державного апарату.
Програма ESO навіть мала свої фундаментальні принципи: «Один для всіх, все для одного», «Один раз і достатньо», «Друг по телефону». Як видно, завдяки цим девізам доносилася думка про те, що система, нарешті, має людське обличчя.
Чехія розпочала процес реформування після Оксамитової революції у 1989 році. Основна увага була зосереджена на децентралізації, створенні широкого спектру місцевих органів, що дозволило би людям швидше та зручніше отримувати послуги.
Ключовий принцип реформи: «Державні функції, як правило, повинні здійснюватися переважно тими органами влади, які найближчі до громадян».
А що Україна?
Оскільки в кожної реформи має бути власна «Біблія», в червні 2016 року уряд ухвалив «Стратегію реформування державного управління в Україні на 2016-2020 роки».
Ії цілями є аналіз і зміна форми та змісту державного управління та підходу до стратегічного планування, оптимізація кількості державних службовців та їхньої ефективності, впровадження сучасних інструментів управління персоналом і, зрештою, зменшення адміністративного навантаження на громадян і надання адміністративних послуг в електронній формі.
Стратегія була створена у співпраці з європейськими експертами з державного управління та базується на Принципах публічного адміністрування ЄС. Рекомендації та аналіз цих принципів було покладено в основу цього документа, а також нового закону «Про державну службу», ухваленого Верховною радою в грудні 2015 року.
Втім, хоча зазначений закон був розроблений відповідно до європейських стандартів, проте він виявився негнучким у питаннях регулювання можливостей оперативно вносити зміни у штат, що зафіксує старий апарат службовців. Такий ухил у бік традицій бюрократизму явно суперечить новому курсу на пошук нових кадрів.
Залучення нових людей
Попри це, українська реформа зрушила з мертвого місця. Перші десять міністерств вже створюють нові структурні підрозділи – директорати, та наймають нових людей для роботи в них.
Взяти участь у конкурсі можуть люди з менеджерським або ж галузевим досвідом роботи у відповідних міністерствах, а також чиновники, які зараз працюють у системі державної служби. Для обох категорій умови однакові.
Щоб найняти професійні кадри, які здатні впроваджувати необхідні зміни, розробку процедур набору персоналу взяла на себе загальновизнана міжнародна HR-компанія. Конкурси проходять у відкритий спосіб з відеофіксацією усіх процедур за участі незалежних експертів.
Кампанія з набору персоналу розпочалася у вересні 2017 року. Всі наявні вакансії розміщені на сайті career.gov.ua. Зареєструвавшись на порталі, кандидат вперше може надіслати усі необхідні документи в режимі онлайн.
