Цигарковий бліц-криг Генпрокуратури і МВС на територію Антимонопольного комітету цієї весни призвів до однієї, але великої зміни. Голова відомства Юрій Терентьєв остаточно перестав асоціюватись з Миколою Мартиненком, чию квоту він представляв на стартовій роздачі крісел після Майдану. І вигулькнув поряд зі своїм екс-одногрупником по КІМО Олексієм Філатовим, нинішнім замголови Адміністрації президента, відповідальним за судову систему в координатах Петра Порошенка.
Така «відповідальність» може формувати у фігуранта кримінального провадження сподівання, що його не віддадуть на розтерзання правоохоронцям. І поки що так і є. Луценко і Аваков відносно Терентьєва не просунулись ні на міліметр далі первинної заявки по справі «Тедіс Україна»: «Прикриття протиправної діяльності вказаних суб’єктів господарювання здійснювали державні службовці центральних органів виконавчої влади України, зокрема, Голова Антимонопольного Комітету України…».
Паралельно у таборі БПП продовжились тектонічні процеси по лінії розколу з «вінницькою мерією». Мер, вибачте, прем’єр-міністр Володимир Гройсман взагалі докотився до візиту на партійний форум «Народного фронту» і дружніх цьомок-бомок з Арсенієм Яценюком, якого він брудно витіснив з урядового крісла менше ніж два роки тому.
Жити по-новому – значить мати нові потреби. Чому б і не обзавестись власним пакетом акцій в Антимонопольному комітеті? За допомогою джерел «Наші гроші» трішки розібрались з цією апаратною інтригою.
На початку 2017 року відбувся конкурс на посаду керівника апарату. Його виграв такий собі Дмитро Лосєв, примітний лише тим, що був заступником голови Державного фонду сприяння місцевого самоврядування в Україні. Це одна з незрозумілих урядових структур в вертикалі самого Гройсмана (він встиг побути міністром регіонального розвитку), а точніше гройсманівського міністра Кабінету міністрів Олександра Саєнка.
Оскільки «вінницькою мерією» в АМКУ ніколи не пахло, то режим провітрювання тут включили відразу. Громадська рада при АМКУ вказала Юрію Терентьєву, що Лосєв на конкурсі здався їй слабким кандидатом. І призначення не відбулось, бо в судах йшли оскарження результатів конкурсу (в червні у Вищому адмінсуді).
Зрештою статус-кво затягнулось і Лосєв написав скаргу самому Гройсману на зволікання Терентьєва. А прем’єр розпорядився провести перевірку в АМКУ стосовно дотримання вимог закону про держслужбу (одним з адресатів розпорядження був сам Саєнко). І 6 листопада в АМКУ тихо зайшла масштабна перевірка з представників Адміністрації президента і Кабміну під орудою голови Національного агентства України з питань державної служби Костянтина Ващенка.
Паралельно Рахункова палата почала свою перевірку, що стосується ще одного свіжого скандалу між Гройсманом і АМКУ.
Мова йде за сканери для митниці. Державна фіскальна служба під керівництвом вінницького податківця Мирослава Продана цього літа вирішила купити цих рентгенів для просвітки машин на півмільярда гривень. Однак з під плєдіка на світ вигулькнув Роман Насіров, якому здалось, що він вирішив свої проблеми з НАБУ. І закупівля посипалась в АМКУ через оскарження фірми «Arempa International Ltd FZC» з Об’єднаних Арабських Еміратів.
Здавалося б, в чому проблема – ну оскаржили і оскаржили. Ну став АМКУ у розгляді на бік скаржника, і став. Ну оголошуй нові торги і тендери собі на здоров’я. Однак табору Гройсмана здалося, що колегія АМКУ напередодні рішення мала інший проект вироку, а передумала лише завдяки наполяганням з боку голови адмінколегії Андрія Вовка, колишнього юриста «Укрпромінвесту» Петра Порошенка.
Звісно, Гройсман не міг ні говорити, ні навіть думати про роль самого Порошенка та його ймовірних подовжувачів в справі на півмільярда. Також він не може дозволити собі натякати на самого Насірова, якого відбивають від НАБУ юристи Кононенка-Грановського.
Але прем’єр заговорив про Юрія Терентьєва, який в контексті незакритої справи по «Тедісу» справді виглядає найслабшою ланкою в АМКУ: «Якщо я побачу змову, про яку сьогодні говорить уся країна, що Антимонопольний комітет став другою Тендерною палатою в Україні, то я буду ставити питання про звільнення керівника Антимонопольного комітету з усіма його “прихлєбателями”«.
Зрозуміло, що за наявних козирів та розкладів поставити питання про звільнення голови АМКУ Гройсман може хіба що лише своїй дружині. Тому для голови уряду офіційний пошук доказів щодо «злочину проти держави» у виконанні Терентьєва – найбільш доречна і доступна річ.
Шукати й справді є де (див. «Антимонопольний комітет і барони-розбійники«). Можна й витратитись на пришвидшений розгляд трійкою Кузьменко+Арсірій+Огурцов в Окружному адмінсуді позову ДФС на протизаконне (на думку Гройсмана) рішення комітету Терентьєва загалом та колегії Вовка зокрема. Але що з того?
Здається що тут кожен з таборів може обирати собі власний варіант відповіді:
– «ми розбавимо своїми кадрами це відьомство і тим самим зменшимо монополію порошенківців, а монополія це завжди зло»;
– «не дамо і далі розростатись хотєлкам всяких тут».
Варіанту «посадимо злодіїв в тюрму» не передбачає жоден з цих сценаріїв.
