Рада Європи поволі перетворюється на арену протистояння Росії з Європою. Тепер політики всерйоз обговорюють перспективу збереження членства Росії в РЄ (хоча ще донедавна не хотіли про це навіть чути).
Звісно, консенсусу з цього приводу немає. Одним з головних адвокатів не лише збереження росіян у організації, а й також навіть зняття з них політичних санкцій є генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд. Проти його авторитету та впливу боротися непросто. Та наприкінці цього тижня мають бути зроблені два кроки, здатні змістили баланс сил.
По-перше, Україна почала вибивати з-під ніг росіян головний аргумент. Фінансовий. Ми добровільно збільшили свій внесок до бюджету РЄ. Ми станемо першими й наразі єдиними, хто на це зважився, але є підстави розраховувати, що те саме зроблять й інші держави.
Другий крок: Рада Європи за ініціативою Києва почала готувати грунт для призупинення участі Росії у організації. Москва цілком може уникнути цього розвитку подій – достатньо лише припинити шантажувати Раду Європи. Але якщо нічого не зміниться – Страсбург має бути готовим зробити вирішальний крок.
Добровільний антиросійський
16 травня Кабінет міністрів підтримав пропозицію МЗС і виділив чималу суму – $400 тисяч – як добровільний внесок України до бюджету Ради Європи. Це приблизно 8,5% від нашого планового внеску – щороку ми платимо до бюджету РЄ трохи більше ніж 4 млн євро.
Цей відсоток обраний не випадково.
Як відомо, Рада Європи нині перебуває у глибокій системній кризі. Торік Туреччина, яка платила до Страсбурга більше, ніж була зобов’язана, повідомила, що повертається до мінімальних платежів. Це стало відповіддю Анкари на постійну критику з боку ПАРЄ. А одночасно Росія взагалі зупинила платежі до бюджету Ради Європи, вимагаючи зняти санкції з російської делегації в асамблеї.
І якщо турецьке рішення РЄ могла «переварити» без особливих проблем, то без російських грошей у Страсбурзі – дійсно непросто.
Для генсека Ягланда, який лобіює «прощення» росіян, фінансова скрута стала головним аргументом.
У Росії навіть не приховують, що розраховують на успіх цього шантажу.
«Проблеми, пов'язані з відсутністю російської частки в бюджеті, дійсно почнуться якщо не цього, то наступного року», – попередив голова міжнародного комітету Ради Федерації Константін Косачов.
Тож рішення України має на меті зламати цей сценарій.
Адже достатньо ключовим країнам-членам РЄ збільшити свій внесок на 10% – і у росіян та їхніх лобістів зникає один з головних аргументів! Недарма ще минулого року, коли на засіданні Комітету міністрів постало питання про компенсацію бюджетної діри, генсек Ягланд виступив проти цієї ідеї. Тож Україна вирішила запустити цей процес самостійно, без згоди очільника РЄ.
Хоча у документах Кабміну, звичайно ж, немає згадки про генсека – там йдеться лише про вину росіян. «Одним із центральних елементів деструктивних дій РФ стала заява про припинення фінансових внесків... РФ таким чином намагається змусити Раду Європи відійти від жорстких оцінок дій Кремля в Україні», – йдеться у листі до уряду за підписом міністра закордонних справ Павла Клімкіна.
У п’ятницю на зустрічі голів МЗС країн-членів Ради Європи Клімкін має повідомити колег про збільшення українського внеску. І тепер ключове питання, чи погодяться інші держави взяти за приклад українську ініціативу.
Як покарати Росію
Та навіть якщо всі держави-члени Ради Європи погодяться платити більше, це може бути лише тимчасовим рішенням.
Допоки Росія – член РЄ, вона має платити внески. Крапка. А якщо Москва продовжить шантаж організації, на порядку денному неуникно постане питання про припинення членства Росії в організації. Точніше, воно вже постає – в Росії не приховують, що всерйоз розглядають цей варіант.
Варто наголосити: так, згоди на це немає і близько. Вихід Росії з Ради Європи є неприйнятним для цілої низки держав-членів, включаючи Німеччину і нині головуючу в РЄ Данію.
Навіть Україні не вигідне виключення РФ із Ради Європи!
І це не жарт, адже карати Москву варто так, щоби заразом не нашкодити самим собі.
Річ у тім, що зараз на розгляді Європейського суду з прав людини (а це – одна зі складових РЄ!) перебувають п'ять позовів України проти Росії через її агресію проти нашої держави. А ще ЄСПЛ розглядає сотні позовів громадян України, які постраждали від анексії Криму та дій Росії на Донбасі.
Тому для Києва було би бажано не просто зберегти членство РФ у Раді Європи, але також – змусити її виконати рішення суду після того, як вони будуть винесені. Але ігнорувати те, що Росія перетворилася на злісного неплатника, теж неприйнятно.
У п’ятницю на засіданні Комітету міністрів РЄ у данському місті Ельсінор буде ухвалене рішення про поточний стан справ у організації. Його проект вже внесений до бази документів КМ РЄ. Як видно, данське головування хотіло обмежитися короткою згадкою про фінансові складнощі, але кілька столиць, у тому числі Київ, наполягли на тому, щоби до документа додали конкретику: мовляв, вихід з кризи має здійснюватися у відповідності з давнім рішенням, ухваленим КМРЄ на 95-му засіданні у далекому 1994 році.
За це бюрократичне формулювання в останні тижні точилася справжня війна, кажуть джерела «Європейської правди».
Адже за цими посиланнями заховані нові санкції проти порушника, Росії.
Достатньо процитувати ті тези, на які посилається новий проект рішення КМРЄ.
По-перше, це стаття 9 Статуту Ради Європи. Вона каже, що «Комітет міністрів може призупинити представництво країни-члена в Комітеті та в ПАРЄ, якщо ця країна не виконує своїх фінансових зобов'язань...» Тут наведені жорсткі санкції, але бракує конкретики щодо того, коли їх застосовувати.
Ця конкретика згадана у давньому рішенні, схваленому тоді, коли Росія ще навіть не була членом РЄ.
Стаття 9 Статуту застосовується до будь-якої держави, яка не виконувала всі або значну частину своїх фінансових зобов'язань протягом двох років. Рішення 95-ї сесії КМРЄ від 1994 року.
Росія припинила платежі до бюджету РЄ влітку 2017 року. А отже, влітку 2019-го Москва або відновить платежі, або стикнеться з новими санкціями у Раді Європи. Значно суворішими, ніж нинішні санкції в ПАРЄ.
Звичайно, це рішення ще потрібно ухвалити, тому у п’ятницю до кінця дня ми чекаємо на новини з данського Ельсінора.
Те, що Росія своїм шантажем «дістала» дуже багатьох, дає підстави сподіватися на успіх. Але навіть якщо цього разу рішення не буде ухвалене – норма від 1994 року лишається юридично чинною. Головне – що на неї тепер посилаються, її всерйоз обговорюють.
А отже, у наступному році питання покарання Росії з'явиться у порядку денному.
