Багато років політики організовують протести проти ринку землі. Протестували комуністи, соціалісти, «аграрії», «ОППО-блок», «Батьківщина», навіть «Свобода». Ось новий лідер чергової «Аграрної партії» Віталій Скоцик. Він один з тих, хто зараз найбільше жахає ринком землі, виступаючи нібито від імені селян. Хоча перед тим, як прийти у політику, зробив кар’єру в крупному холдингу АМАКО і селян бачив, мабуть, найчастіше з вікна керівного вертольоту. Українська земля знаходиться «під арештом» вже 16 років. До чого призводить мораторій? До розборок, іноді зі зброєю і кров’ю.
Рейдерство
Нагадаємо деякі випадки:
На минулому тижні кількадесят фермерів Дніпропетровщини пікетували Міністерство юстиції. Причиною став скандал навколо фермерського господарства «Дар» з села Попасне Новомосковського району Дніпропетровщини.
Ось їхня історія. Близько сотні озброєних мужиків приїхали в село і , заходилися забирати у фермерів землю. Показували якісь сумнівні документи. Фермери відбивалися, двох селян поранили.
Ці ж фермери проти ринку землі, не розуміють, що їхні проблеми породжені нинішнім мораторієм.
Другий відомий випадок – кримінальна справа навколо аграрного підприємства «Русава-К» у Кагарлику на Київщині, яке заснував діаспорянин зі США Марко Паславський. На балансі його фірми було кількасот машин, елеваторне господарство і, звісно, права оренди на землю. На початку війни Марко пішов добровольцем і загинув під Іловайськом. Аж раптом виявилося, що незадовго перед смертю він продав агрофірму якомусь громадянину Росії.
Кілька народних депутатів і побратимів Марка з батальйону «Донбас» намагаються довести фіктивність підписів Пославского на документах відчуження. Стрілянина, бійки, викрадення керівних осіб підприємства, суди навколо фірми «Русава-К» тривають.
В Біблії сказано «Не вкради!». Але не написано: «Не ставай рейдером».
Типова рейдерська схема – це махінація, афера. Державний реєстратор нібито правочинно змінює власника підприємства чи земельного паю: новим господарем стає бомж (або його паспорт). Далі - у цього бомжа власність перекуповує хтось третій, четвертий, п’ятий.
Утворюється ланцюжок, який складно розплутати. Ну, а потім за підтримки озброєних «тітушок» на підприємство заходить «доброчесний» новий власник, а насправді рейдер. Прокуратура і поліція зазвичай жують попкорн і дивляться збоку.
Хтось вважає, що вони отримують за це хабарі. Інші впевнені, що розібратися у кожній конкретній земельній проблемі у влади просто немає ресурсів – інтелектуальних, юридичних і силових.
«Битви за врожай» стають дійсно битвами. Фермер щось посіяв, воно виросло - а збирати врожай приїжджають комбайни від іншої агрофірми, посилаючись знову ж таки на сумнівні юридичні підстави.
За твердженням Асоціації фермерів України, мало не щодня державні реєстратори й нотаріуси підробляють реєстраційні документи договорів оренди та майнових прав на землеволодіння - на користь рейдерів-захопників. «Сірі схеми», «мертві души», подвійні договори-»близнюки», тітушки з кастетами і рушницями… Й часто не можна знайти кінців, хто правий, а хто ні. Це нині – звична практика, а як їй протидіяти?
Поки що в Україні створено лише громадський Комітет по боротьбі з аграрним рейдерством. Його очолив екс-нардеп Михайло Апостол. Він констатує: «Причин декілька. Перша – недосконале земельне законодавство».
Рейдерство підживлюється, слабкістю нашої юридичної системи, поліції, судів. Але ж у юридичній сфері відбуваються зрушення, формується нова чесна поліція, антикорупційні органи? Мабуть. Та все ж ці структури ще не зміцніли настільки, щоб займатися сільськими розборками, де на керівних посадах різних органів куми-брати-свати.
Але що у цій базі є найслабшою ланкою, а мало би бути найсильнішою? Права на землю! Конституція їх декларує, Земельний кодекс прописує. Та поки не працює основний закон, то навряд чи працюватимуть допоміжні.
Звісно, махінації ніколи не припиняться до нуля. Природа людини гріховна, державні органи в Україні слабкі тому злочини будуть завжди. Але для рейдерства не залишиться стільки простору.
От приклад: і досі існують махінації на ринку квартир. Де їх найбільше? Там, де нема чіткого права власності: в недобудовах, в інвестиційних схемах. А спробуй-но через «чорного нотаріуса» віджати хоча б стару хрущовку, яку 25 років тому приватизувала бабця - це вже буде зробити складніше.
По-перше, є реальна історія цієї хрущовки, відома сусідам бабці, дільничному інспектору, БТІ, лікарям поліклініки тощо. По-друге, нотаріус за таке очевидне кидалово може отримати купу проблем, а вигода його - ну, 20% вартості хрущовки. А за «нічийну» землю махінаторам і більше заплатять, і менше шансів знайти свідків кидалова.
Рейдерство, як пліснява, розповзлося по болоту мораторію на продаж землі. Приватизація землі почалася в Україні після краху комуністично-імперіалістичного режиму 1991 року, але й досі не завершена. Україна встановила антирекорд планети по тривалості земельної реформи.
Безкінечна оренда мільйонів га – це корупційні схеми, заможні латифундисти і безпорадні селяни.
Землекористувачі не хочуть платити справжню ціну землі власникам паїв і державі. Голова Асоціації «Земельний союз України» Андрій Кошіль признається щодо перспектив скасування мораторію: «Для агробізнесу в цілому - це істотні додаткові витрати». Справді так. Земля усюди у світі дорога, а право оренди землі «під арештом» – дешеве.
Коли ви приватизуєте державну квартиру - витрати можуть збільшитися. Додасться податок на нерухоме майно, кошти на ремонт. Але ви стаєте повноцінним власником: можете не лише продати цю квартиру, а й узяти під неї кредит, залишити її у спадок тощо. Та й здати в оренду можете, але вже не напівлегально. Хто жив у державній квартирі, зрозуміє, що приватна - краща.
Агроходлинги на оренді
Саме на копійчаній оренді постали в Україні великі олігархічні агрохолдинги. Суть олігархії відома - приватизація прибутків і націоналізація збитків, перекладання їх на громаду.
Якщо земля буде дорогою, величезні господарства стануть збитковими, або вестимуть бізнес ефективніше.
Ефект масштабу не працює без хазяйського ока. Це довів СРСР з його динозаврами індустрії, які поздихали без державних дотацій. Та й у США латифундії показали свою неефективність. А по-справжньому управляти полем, як уже доведено цивілізованими країнами, може сім’я або фермер. Найкраще тоді, коли земля – власність того, хто її обробляє.
Політика жахів і недолугості
Однак в Україні 16 років поспіль організовуються протести проти ринку землі. У них беруть участь не лиши політики (комуністи, «ОППО-блок», «Батьківщина», навіть «Свобода»), а й деякі фермери. Принаймні ті, хто виступає від їх імені. Чи можна уявити, щоб будівельники протестували проти продажу житла? Або механіки - проти ринку автомобілів?
Ці виступи вуалюються гаслами на тему «Земля - це матір, мамою не торгують». Емоційні тези, але не витримують критики розумом. «Нам треба не землею торгувати, а розвивати переробну галузь», - повчає, наприклад, народний депутат Валерій Дубіль, що виступає за мораторій. Ну, а що перероблятиме ця галузь, коли уся сировина продається латифундистом за кордон? З таким же успіхом можна закликати селян до переробки ананасів.
Лідер «Аграрної партії» Віталій Віталій Скоцик - один з тих, хто зараз найбільше жахає ринком землі, виступаючи нібито від імені селян. Хоча він перед тим, як прийти у політику, зробив кар’єру в крупному холдингу АМАКО і селян бачив, мабуть, найчастіше з вікна керівного вертольоту. Розуміючи, що взагалі виступати проти ринку землі - це нецивілізовано, що ж пропонує цей політик натомість? Море «активних заходів».
Провести референдум про продаж землі. Змінити Конституцію України. Провести нові вибори Верховної Ради. Але й це ще не все: «Также нужно внедрить общегосударственную и региональные программы поддержки малых и средних хозяйств, запустить систему сельскохозяйственных кооперативов, предоставить сельхозпроизводителям доступ к дешевым кредитам».
Тобто - продовжувати вливати державні кошти у сільське господарство. А де ці кошти узяти? Хто буде відповідати за дешеві кредити - і чим, адже «непродавну» землю у заставу банк взяти не може?
При цьому таки гендлюють землею! Але підпільно - в сіру і в чорну. Продають «маму» задешево, як зазвичай усе крадене.
Михайло Апостол називає цифру: «Близько 1,5 млн га землі в Україні скуплено через різні механізми: заповіт, іпотека, за рішеннями судів». Коли беруть в оренду на 49 років (масова практика в Україні) – хіба це не купівля насправді?
Ну а чим, як не продажем, назвати емфітевзис на 200 років з правом суборенди? Ці приклади наводить Дмитро Александров, керуючий партнер фірми «Alexandrov & Partners». Отже, тим мораторієм ми відчуження не зупиняємо – лише консервуємо власні жахи, корупцію, неефективність, недолугість.
Й при тому від «захисників селянства» звучать нескінченні заклики про необхідність підтримки фермерів з боку Уряду: послаблення податків, виділення субсидій. Але ж найкраща державна підтримка – справедливі закони і контроль за їхнім дотриманням. Мораторій на відкритий ринок землі порушує права українців розпоряджатися своєю власністю, створює каламутні умови, в яких нелюди-рейдери шукають свій профіт.
Нещодавно народний депутат Олексій Мушак подав у Конституційний суд звернення 55 депутатів про скасування мораторію на купівлю-продаж аграрних земель. І його реально можуть зняти вже в цьому році. Тоді в Європі залишиться остання країна без приватного права на землю – Білорусь.
