Харьков криминальный
Включить/выключить навигацию
  • Главная
  • Статьи
  • Досье
  • Ликбез
  • Фоторепортаж
  • Хихаханьки
  • Письма
  • Детектор лжи
  • Контакты
  • Вы здесь:  
  • Главная
YouControl - простий спосіб перевірити компанію або директора

Главная

Як українську молодь перетворили на безжалісних вбивць

  • Печать
  • E-mail

У Харкові підлітки розважалися стріляниною по людях з балкону багатоповерхівки.

На Житомирщині 17-річну дівчину вбили подруги із своїми приятелями через борг у 500 гривень.

Сімейна пара 20-21 років викрала у Києві чуже немовля прямо у дитячому садочку.

Автомобіль 20-річної харків’янки влетів на тротуар и вбив шестеро людей.

Все це – картина останніх тижнів в Україні. Картина життів та смертей – смертей, у яких винні дуже молоді люди.

Обставини всіх цих історій різняться між собою. Але вони безумовно об’єднані однією рисою: відсутністю поваги до інших людей, до їхньої безпеки та життів.

В Україні виросло покоління, яке не розуміє персональних кордонів, яке не поважає іншу особистість, для якого чуже життя не є священною та беззаперечною цінністю.

Покоління, яке готове красти дітей, вбивати кулаками, автомобілями чи стріляниною з балкону.

Було б дуже спокусливим пояснити всі ці випадки соціальними факторами –бідністю чи незахищеністю. Але страшна хвороба неповаги насправді не залежить від матеріального статку.

Бо донька заможної сім’ї Олена Зайцева, яка наразі очікує суду у харківському СІЗО через загибель шести пішоходів, своєю манерою водити машину демонструвала таку саму байдужість до інших, як і ті молоді люди на Житомирщині, що вбили подругу через 500 гривень – суму, яка для них, певно, перевищила вартість не тільки чужого життя, а й власних життєвих перспектив.

Отже, витоки цієї катастрофи, яку ми наразі переживаємо, мають не матеріальний, а суто ідейний характер.

Світоглядний і гуманітарний. Україна за роки незалежності виростила покоління, яке живе у вимірі насильства, а не тих цінностей, на яких будується цивілізоване суспільство.

Історично, благодатним ґрунтом для цього покоління була радянська неповага до людської гідності.

Тотальна неповага, ніби розпорошена у повітрі, отруювала усі сфери життя ­ від поїздки громадянським транспортом до обслуговування у лікарні чи магазині.

І це, в певному сенсі, логічно: бо СРСР у своєму цивільному вимірі був грандіозним додатком до системи в’язниць та ГУЛАГів, із їхньою специфічною культурою взаємодії між людьми.

Культурою насильства, в якій людина, що має фізичну перевагу чи займає вищу позицію в ієрархії, автоматично дозволяє собі що завгодно по відношенню до тих, хто знаходиться в іншій позиції або не може дати відповідь з використанням грубої сили.

Незалежна Україна не побачила в цій тоталітарній, брутальній неповазі до людської гідності проблеми і не лікувала її.

Більше того – в наш час ця неповага ще й додатково культивувалася. Невігластво вітчизняних чиновників найвищого рівня, їхня суто кримінальна поведінка та комунікація на публіці привчає дітей до віддзеркалення. При цьому про власних дітей, які можуть стати жертвами цієї агресивної обстановки, наші державники чомусь не думають.

Додамо, що покоління дітей, які зростали з початку дев’яностих років, дуже часто не мало елементарної батьківської уваги, бо надто багато громадян через економічні обставини залишили Батьківщину аби працювати за кордоном. І тому їхня участь у вихованні дітей була обмеженою: вони билися за можливість прогодувати своїх нащадків, які залишилися в Україні, і надсилали сюди гроші.

Про ту соціальну адаптацію, яку має надавати родина у здорову суспільстві, не йшлося.

Ну а держава, прекрасно знаючи про цей факт і усвідомлюючи його можливі негативні наслідки, просто відсторонилася від проблеми і не створювала жодних соціальних проектів, завдяки яким маленькі діти отримували б ті навички життя, що не могли дати відсутні батьки.

Тому українці звикають до насильства змалку. Навіть агресія у школах, яку дуже часто проявляють підлітки до своїх однолітків та вчителів, вже стала нашою буденністю.

Та базова соціокультурна інфраструктура, яку отримала Україна у 1991-му році, на сьогодні лише виконує роль нерухомості із застарілим контентом.

Вона фізично все ще існує (якщо, звичайно, її не прибрали чиїсь спритні руки), але не має жодного реального ефекту з точки зору культурних викликів ХХІ століття.

Як наслідок, замість соціально адаптованих, цивілізованих громадян в Україні стає все більше монстрів 14-20 років, які не мають меж дозволеного та недозволеного і тероризують оточуючих.

Де дитина має набути соціальних цінностей, як не в школі?

Де вона має отримати розуміння того, що її можливості не обмежуються примітивними функціями, як не в культурному центрі, музеї чи бібліотеці?

Де вона може зрозуміти, що її власне тіло створене не тільки для їжі, репродукції та насильства, як не в спортивній секції або танцювальному гуртку?

Але ж ми відчуваємо наслідки того, що в Україні всі ці заклади поступово зникають, а на їхньому місці зростають монстри більш доходних у швидкій перспективі індустрій: лотерейні хаби та нелегальні казино, кіоски із пивом, яке коштує дешевше за сік, та комплекси дорогої нерухомості.

За офіційними даними Мінкульту, лише впродовж останнього року в Україні закрилися 1200 бібліотек.

16 тисяч культурно-мистецьких закладів знаходяться на межі зникнення – і вже сьогодні не можуть повноцінно виконувати свою гуманістичну функцію.

Невміння і небажання чиновників відповідати-таки за розвиток молоді фактично сприяє подальшим вбивствам на наших вулицях від рук молодих людей.

Це не надмірний мелодраматизм, а реальність.

За статистикою Інституту суспільно-економічних досліджень, серед підлітків до 14 років спостерігається зростання кількості затриманих за злочини.

Юні злочинці стають жорстокішими: за перші місяці 2017 року зафіксовано більше нападів із заподіянням шкоди здоров'ю або життю людей, ніж за аналогічний період минулого року.

Той самий Мінкульт, який мав би впроваджувати культурні стратегії національного рівня, займається більш «земними» речами: активно бере участь у захопленні територій під забудову, зменшує буферні зони навколо пам’яток історії світового значення.

Та Мінкульт не є поодиноким прикладом. Державна машина загалом бачить у молоді лише покупців дешевої адикційної продукції – цигарок чи пива, на які бажано «підсісти» ще у памперсний період.

Звідси й наші невтішні «досягнення» у світових рейтингах дитячого алкоголізму та паління.

Звідси і перетворення енергії молодості на енергію цинічного споживацтва та насильства.

На початку цього року в України був шанс змінити цю страшну тенденцію – не допустивши гуманітарного дефолту та культурної деградації суспільства.

Громадські активісти та авторитетні особистості відстоювали у Верховній Раді прогресивний закон про Державний фонд гуманітарного розвитку України.

Цей закон базувався на досвіді європейських країн, які опинялися перед тими ж проблемами, що нині має Україна, і успішно їх долали.

Ми наголошували на тому, що химерне поєднання ліквідації соціокультурної сфери та неконтрольованого розквіту соціально небезпечного «бізнесу» – азартного, алкогольного, тютюнового – є прямим шляхом до гуманітарного дефолту. До знецінення нашого людського капіталу та виродження нації.

Ми наполягали, що безперешкодне задоволення апетитів ділків, які фактично калічать дітей з мовчазного дозволу владної верхівки, треба бодай трохи присмирити. А їхні надприбутки треба направити на розвиток тих запобіжників, що сприятимуть створенню здорового суспільства: мистецьких шкіл, спортивних секцій, наукових клубів.

Але наші вимоги вирішили втопити і цей закон просто винищили у сесійній залі парламенту.

Активними його опонентами виступили саме ті парламентарі, що мали б бути захисниками: члени Комітету ВР з питань культури і духовності, які грали свої партії під керівництвом диригентів з найвищих кабінетів влади

Що ж. Значить, Україна – поки не Європа. Не Великобританія, не Естонія і не Ісландія. І не США або Японія. Ці держави активно інвестують в розвиток людського капіталу, адже тамтешні політики мають розкіш планувати майбутнє у власній країні. На противагу короткотерміновим корупційним планам українського політичного бомонду. Ціною яких стають щоденні ріки крові безвинних жертв.

Сьогодні важко виправдовувати тих молодих людей, які стали вбивцями і принесли нещастя в життя інших родин. Але якими були б їхні серця та душі, коли б своє дитинство вони провели в оточенні книг, мистецтва, ідей гуманізму та поваги до інших?

Я впевнена, що час тої гуманітарної реформи, до якої впритул наближалася Україна на початку року, ще настане.

Фонд гуманітарного розвитку вже працює як громадська організація і власноруч шукає можливості для того, щоб вберегти нашу країну від остаточного цивілізаційного дефолту.

Колись ми зможемо змінити державну машину настільки, щоб вона займалася не проповідництвом насильства, а гуманним розвитком своїх громадян. Але поки цей дорогоцінний шанс держава втрачає – і сотні тисяч українських дітей обирають хибний шлях.

Хотілося б тільки, щоб за цей час юні та молоді українці не встигли остаточно перетворитися на армію роботів без крихти людяності.

Адже фіналом їхньої безкомпромісної щоденної війни проти всіх буде тотальне знищення українського суспільства.

Информация о материале
Опубликовано: 10 ноября 2017
Меткияк,українську,молодь,перетворили,на,безжалісних

Что нужно знать о медреформе

  • Печать
  • E-mail

Верховная рада 19 октября приняла закон о реформе здравоохранения. БизнесЦензор разбирался, в чем суть реформы, какие изменения ждут население Украины в ближайшее время и правда ли, что украинцам придется платить заоблачные суммы за диагностику и лечение.

Зачем нужна медреформа?

Украина входит в пятерку стран-лидеров по уровню смертности, не связанной с войной. Тогда как в большинстве развитых стран продолжительность жизни за последние десятилетия возросла на 10 лет, в Украине она остается стабильной, начиная с 30-х годов прошлого века.

Такая ситуация не возникает на ровном месте. В системе украинской медицины много дырок, каждая из которых усугубляет предыдущую. Вот всего несколько показательных фактов.

Только 3% выпускников украинских медицинских ВУЗов могут сдать тест UFOM (его сдают все американские медики).

Топ-10 препаратов в Европе не совпадают с топ-10 украинских медикаментов ни по одной из позиций.

Если в родильном доме рождается менее 400 детей в год, то ВОЗ называет такие роддома опасными для жизни. В Украине такие роддома содержит государство.

С точки зрения пациента, ситуация выглядит следующим образом: по статистике 90% всех медицинских услуг и лекарств в Украине - платные. А вот за качество и оперативность ни государство, ни медицинские учреждения ответственность не несут.

Если вам повезет - вы попадете к хорошему профессиональному врачу и он сможет лечить вас бесплатно. Но возможны и другие комбинации: бесплатно и некачественно, платно и качественно, платно и некачественно.

Что предложила сделать команда и.о. министра здравоохранения Ульяны Супрун?

Суть медицинской реформы можно вкратце свести к нескольким наиболее важным положениям.

1. Деньги ходят за пациентом. Если раньше государство финансировало койко-места, то теперь будет оплачивать конкретную услугу для пациента.

Это, в свою очередь, означает, что руководителям медучреждений придется постараться сделать так, чтоб к ним хотели приходить пациенты: все врачи должны быть профессионалами, в клинике должно быть комфортно находиться.

Пациенты же получают возможность выбрать себе доктора и документально это подтвердить.

2. Государство будет гарантировать, и оплачивать, определенный список услуг.

Этот пакет услуг называют «зеленым списком». Это первичная помощь (семейные врачи, педиатры, терапевты), экстренная помощь и паллиативная помощь.

Есть «синий список». Это услуги, которые государство готово оплатить совместно с пациентом.

И есть услуги, которые государство не будет оплачивает вообще. Например, эстетическую медицину, стоматологию (за исключением экстренной помощи), покупку лекарств с недоказанной эффективностью.

3. Переход на международные медицинские протоколы.

Любой метод лечения основывается на научных доказательствах. Соответственно, нельзя украинцев лечить иначе, чем людей в других странах. Международные протоколы - это гарантия качественного лечения.

4. Будет работать система медицинского документооборота - EHealth.

Она поможет унифицировать информацию о здоровье пациентов и качественно вести историю болезни.

И все это было принято?

К сожалению, нет. Несколько принципиально важных пунктов были изменены. Были изъяты положения о введении международных протоколов. Теперь предлагается использовать различные варианты их адаптации национальными структурами (Академия наук, профильные ассоциации).

Не было утверждено положение про совместную оплату за медицинские услуги. Это означает, что мы так и не увидим прозрачных цен за определенные медицинские услуги и не сможем их официально оплачивать.

Что изменится уже завтра?

Сейчас медицинская реформа коснется только первичной медицины.

Вы сможете выбрать семейного врача и подписать с ним декларацию. Так вы впервые попадете в систему E-health. Ваша поликлиника впервые начнет получать деньги за то, что вы в нее пришли.

Сейчас государство готово платить 370 гривен в год за пациента. В дальнейшем эта сумма будет расти. На этом изменения на ближайшее время заканчиваются.

Если ситуация будет иметь продолжение, мы сможем заметить изменения к 2020 году. Речь здесь идет о том, что для того, чтоб все это заработало, нам необходимо принять дополнительные законы и нормативные акты, плюс - начать реализовывать все вышесказанное на практике.

Правда ли, что лечение камней в почках обойдется в 50 тыс. грн, беременность будут вести терапевты, а больше половины врачей уволят?

На все вопросы ответ - нет. Вокруг медицинской реформы существует много мифов. Дело в том, что официальной информации о некоторых вещах попросту нет. На многие вопросы ни медики, ни пациенты пока еще не получили подтвержденные документами ответы.

Всю информацию о медицинской реформе рекомендуем воспринимать без эмоций и проверять факты.

Здесь есть несколько моментов. Медицинская реформа, действительно, может быть невыгодна тем, кто в этой системе успешно работает и зарабатывает деньги. МОЗ называл все категории этих людей.

Проверяйте все документы, которые прилагаются к такой информации. К примеру, глава Комитета Рады по вопросам здравоохранения Ольга Богомолец выложила на своей странице в фейсбук «прайсы на услуги», которые теперь будут оплачивать украинцы. Но нам до сих пор и не удалось узнать, откуда эти суммы были взяты.

На самом деле, таких расценок еще нет. Цены будут формироваться в течение следующего года-двух с учетом частоты заболеваний, возраста, социального статуса пациентов и других нюансов. Кроме того, никто не отменял государственные программы по борьбе с определенными видами заболеваний. Они есть и работают в Украине.

Информация о материале
Опубликовано: 10 ноября 2017
Меткичто,нужно,знать,медреформе

Хищные вещи века. Готовы ли мы к потенциальным киберугрозам?

  • Печать
  • E-mail

Бурное развитие технологий таит в себе не только дополнительные возможности в развитии общества, но и новые идеи для заработка киберпреступников. Несколько лет назад эксперты по кибербезопасности готовили мир к новым направлениям кибератак, описание которых звучало как главы фантастических киберпанк-романов. Но лишь за последние пару месяцев Украина пережила несколько кибератак и по прогнозам их число в будущем будет только расти.

Сегодня уже мало кого удивляют целенаправленные атаки киберпреступных группировок (Advanced Persistent Threads, APT) с использованием многошаговой логики. С заражением огромного количества пользовательских устройств через доверенные каналы, такие как веб-ресурсы и обновления лицензионных программ, столкнулись многие предприниматели и госструктуры. Атаки на e-commerce проекты и масштабные эпидемии шифровальщиков-вымогателей стали буднями. Как, впрочем, и утечки информации, взломы личных устройств сотрудников компаний (Bring Your Own Device, BYOD) или используемых ими на рабочих местах некорпоративных ИТ-инструментов (например, «облачных» хранилищ данных — dropbox, google drive и т.д.).

Согласно последнему отчету «Annual Cybersecurity Report», на сегодняшний день всего лишь 10% компаний инвестируют в свою кибербезопасность до того, как становятся жертвами злоумышленников. В Украине даже горький опыт не всегда является стимулом для организаций обеспокоиться кибербезопасностью. На основании последнего исследования Института программных разработок при Университете Карнеги-Мелона «2017 Emerging Technology Domains Risk Survey» проанализированы потенциальные киберугрозы недалекого будущего, к которым следует готовиться заранее.

Блокчейн. Технология, которая еще пару лет назад была «игрушкой» андеграунда — шифропанков и криптоанархистов, гордо и громко шествует по планете. О криптовалютах не слышал только глухой, а «майнить биткоины или эфиры на домашней ферме» — уже не звучит бредом горячечного больного. Капитализация криптовалют достигает сотен миллиардов реальных, а не виртуальных долларов, что привлекает к этой индустрии повышенное внимание любителей поживиться за чужой счет. Взломы криптовалютных бирж и кошельков уже привели к потерям, исчисляющимся в сотнях миллионов долларов, а элементарные приёмы социальной инженерии позволяют злоумышленникам выманивать криптомонеты у их владельцев без особого труда. Повышенный интерес к этой индустрии привлекает все больше людей, которые не являются ИТ-специалистами и могут стать легкой мишенью для киберпреступников. Сама же технология позволяет создать надежные децентрализованные реестры хранения данных, включая финансовые, но слепая вера в абсолютную безопасность блокчейна может не позволить увидеть новые, пока неизвестные уязвимости.

Интернет вещей (Internet of Things). Уже не первый год в кругу экспертов по кибербезопасности популярна шутка, что буква «S» в аббревиатуре Интернета вещей «IoT» означает «Security», т.е. безопасность. И в этой шутке слишком много правды — отношение разработчиков устройств Интернета вещей к безопасности абсолютно наплевательское. Подавляющее большинство IoT-устройств абсолютно беззащитны для хакеров. И если взлом интимных игрушек с беспроводными интерфейсами вызывает провокационно повышенный интерес и улыбки, то взлом кардиостимуляторов и возможность удаленного управления ими вызывает у полумиллиона их обладателей обоснованную обеспокоенность за собственную жизнь.

Угон дронов-квадрокоптеров стоимостью в несколько тысяч долларов США — уже настоящее. Также миллионы взломанных IoT-устройств позволяют проводить масштабные DDOS-атаки на различные веб-ресурсы. И эти атаки уже реальность — зомби-сеть (ботнет) Mirai из устройств Интернета вещей (видеокамер) уже наносила вред десяткам миллионов пользователей атаками на DNS оператора в США, а также популярные интернет-ресурсы (Twitter, Etsy, Github, Soundcloud, Spotify, Heroku, и другие). На сегодняшний день активно формируется новая зомби-сеть из взломанных IoT-устройств, которую исследователи окрестили Reaper, и ее размер уже больше, чем у предыдущих…

«Умные» здания. Множество датчиков, сенсоров и других устройств Интернета вещей уже автоматизируют и упрощают обслуживание как коммерческих, так и частных зданий. Управление освещением и видеонаблюдением, поливом лужаек, складами, лифтами, пожарно-охранной сигнализацией — это реальные удобства, которые могут обернуться нереальными проблемами. Халатное отношение создателей этих IoT-устройств ставит под угрозу не только приватность, но и жизни людей. Чем, например, может закончиться удалённый взлом систем видеонаблюдения, управления лифтами, кондиционированием, жизнеобеспечением? Размер ущерба органичен только квалификацией и фантазией злоумышленников.

«Умные» города. Добавьте к вышеперечисленным устройствам Интернета вещей системы управления «умными» светофорами и другими элементами интеллектуальной транспортной системы мегаполисов, например, шлагбаумами на ж/д переездах, разводными мостами, автоматизированными системами коммунального хозяйства. Размер потенциального ущерба может быть колоссальным…

«Умный» транспорт. Автономные автопилоты — это сбывшаяся места автомобилиста. Теперь унылое рассматривание впередистоящей машины в пробке можно заменить интересным времяпрепровождением или решением рабочих вопросов в качестве пассажира. А главное, при покупке автомобиля с автопилотом, можно экономить время на поиск и деньги на оплату услуг такси. Снижение роли человеческого фактора при длительных и утомительных поездках, ускорение и удешевление грузоперевозок и авиаперевозок, уменьшение количества правонарушений и дорожно-транспортных нарушений — все это плюсы таких авто. Но когда «безопасники» подключают подходы риск-менеджмента и в частности расчёты киберрисков, получение несанкционированного удаленного доступа к управлению автопилотом уже не выглядит положительной особенностью «умного» транспорта. А удаленное управление функциями современного автомобиля, включая тормозную систему, уже сегодня демонстрируют хакеры на специализированных мероприятиях.

Машинное обучение (нейросети). Все больше отраслей промышленности и сфер человеческой жизни доверяют свое будущее нейросетям, которые еще иногда называют искусственным интеллектом. Пока полноценным искусственным интеллектом эти системы машинного обучения сложно назвать, однако скоро от их решений будут зависеть целые секторы экономики, если не человеческие жизни. И представьте, что на эти решения смогут влиять хакеры…

Виртуальные персональные ассистенты-помощники. «Окей, Гугл», «Привет, Сири», «Алекса!» — эти фразы, сказанные смартфону или колонке, уже не вызовут у окружающих желания записать вас на прием к психиатру. Управление смартфоном или «умным» домом при помощи голосовых команд персональному виртуальному ассистенту — не только модно, но и очень удобно. Так удобно, что «посвящать» виртуальных помощников в личные секреты, давать им доступ к различным персональным данным (соцсетям, финансовой информации, распорядку дня, маршрутам перемещений и т.п.) и управлению различными IoT-устройствами станет обыденным делом. А что, если киберпреступники «заставят» виртуальных персональных помощников выдать всю вашу информацию?

Автономные роботы. «Вкалывают роботы, а не человек…». Эти слова песни может и не знакомы современным детям, но отражают ближайшее будущее человечества. Роботы-курьеры, роботы-охранники, роботы-консультанты — это уже реальность. В октябре 2017 года первый робот (андроид София) стал гражданином Саудовской Аравии. Мечта многих генералов — армия человекоподобных, неутомимых и беспристрастных роботов, которых можно отправлять в бой, не жертвуя человеческими жизнями. Тесное взаимодействие роботов с человеком, а также их огромная сила несут реальные угрозы здоровью и жизни людей при случайных или намеренных сбоях в их системе управления.

Роботы-хирурги. Отдельно хотелось бы выделить роботов, проводящих хирургические операции. Идеальные помощники — неустанные, точные. Безошибочные, по крайней мере, пока ошибку не заставят сделать. И в данном случае цена такой ошибки максимальная — здоровье и жизнь человека.

Квантовые компьютеры. Новый тип компьютеров, использующих квантовую логику для вычислений. Пока реализация квантовых компьютеров находится на начальной стадии, но исследования идут семимильными шагами, и не за горами тот день, когда ученые представят нам работающий экземпляр. В теории невероятная скорость разложения чисел на простые множители перевернёт современную криптографию — пароли, на подбор которых сейчас потребовались бы сотни или тысячи лет, смогут быть подобраны за считанные часы или дни. Грядёт квантовая криптографическая революция и будем надеяться, что вместе с угрозой быстрого подбора наших паролей мы получим новые алгоритмы шифрования, которые устранят эту угрозу или сделают её реализацию намного сложнее.

Как мы видим угрозы с каждым годом становятся все серьезнее, изощреннее и масштабнее. До сих пор украинцам удавалось избежать существенных потрясений, но новые технологии приходят в нашу жизнь куда стремительнее, чем новые системы безопасности. Уверены ли мы, что огромные массивы данных, которые хранят наши госорганы, под надежной защитой, можем ли мы положиться на системы безопасности наших банков или налоговой службы? Уменьшение потенциального ущерба новых типов кибератак возможно только при условии системного профессионального подхода, а также ответственного отношения и безопасного использования этих продуктов пользователями.

Информация о материале
Опубликовано: 10 ноября 2017
Меткихищные,вещи,века,готовы,ли,мы

Розкрадання бюджету у коротичі: у справі з’явився новий епізод

  • Печать
  • E-mail

У справі щодо розкрадання коштів Коротичанської селищної ради з’явився новий епізод. Мова йде про заволодіння понад 500 тис. грн. бюджетних коштів.

Про це йдеться у ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року.

Правоохоронці вважають, що протягом червня 2016 року - жовтень 2017 року посадові особі Коротичанської селищної ради домовились з посадовими особами ТОВ «БІЗНЕС ПРОМОУШЕН ГРУП», ТОВ «Фірма Колоріт і К» щодо завищення фактичної вартості ремонту доріг та об’ємів робіт.

Крім того, правоохоронці вважають, що у схемі також залучали проектантів - з ТОВ «НПП «Промінвестпроект», які вносили недостовірні дані в первинні фінансово-господарські документи.

За даними правоохоронців, бюджету селища була спричинена матеріальна шкода на суму 500 тис. грн.

Варто відзначити, що ТОВ «НПП «Промінвестпроект» вже фігурувало у розкраданні коштів під час капітального ремонту КЗ «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «ХТЗ».

Нагадаємо, що правоохоронці підозрюють керівництво ТОВ «Долеман» та Коротичанського селищного голову щодо привласнення коштів, які мали виділятися на ремонт доріг.

На даний час проведені обшуки.

Коротичанським селищним головою є Юрій Олійник.

Информация о материале
Опубликовано: 10 ноября 2017
Меткирозкрадання,бюджету,коротичі,справі,з’явився,новий

Порошенко придумал, как не общаться с народом, а министры «прячутся» в командировках

  • Печать
  • E-mail

Генерального прокурора Украины Юрия Луценко пристыдили за то, что тот всячески избегает личного приема граждан. Нардеп Сергей Лещенко заявил, что пробиться к генпрокурору невозможно. В то время как, согласно украинскому законодательству, глава ГПУ обязан такой прием вести. Насколько более доступны другие топ-чиновники и как вообще работает механизм личного обращения «народ-власть», разбирался «Апостроф».

Приемы на высшем уровне

Статья 40 Конституции Украины гласит: «Все имеют право лично обращаться в органы государственной власти, органы местного самоуправления и к должностным и служебным лицам этих органов, которые обязаны рассмотреть обращение и дать обоснованный ответ».

В свою очередь статья 22 закона «Об обращениях граждан» закрепляет за чиновниками обязанность лично принимать граждан. «Руководители и другие должностные лица органов государственной власти, местного самоуправления обязаны проводить личный прием граждан», - отмечается в тексте статьи.

Данная норма касается не только чиновников средней руки, но даже президента, премьер-министра и спикера парламента. Таким образом, закон дает право любому гражданину беспрепятственно прийти на прием к любому украинскому чиновнику, начиная от президента и заканчивая работником ЖЭКа, «с замечаниями, жалобами и предложениями, которые касаются их уставной деятельности, заявлением или ходатайством по реализации своих социально-экономических, политических и личных прав и законных интересов и жалобой об их нарушении», о чем гласит статья 1 закона «Об обращениях граждан».

Как же попасть на прием к высшим должностным лицам в Украине? К президенту – никак. Несмотря на то, что «высшие должностные лица государства осуществляют прием в установленном ими порядке», Петр Порошенко этого порядка не установил вообще. Вместо него прием «пересичных» украинцев ведут сотрудники его администрации.

Попасть на прием к председателю парламента Андрею Парубию также невозможно. В Верховной Раде существует целый отдел по вопросам обращений граждан, однако графика приема спикера ВР на сайте этого отдела нет. Пробиться на прием можно только к главам парламентских комитетов. Также есть график приема людей лидерами фракций.

«Глава Верховной Рады лично не принимает. Согласно распоряжению, он осуществляет свои приемы через глав комитетов и фракций», - пояснили «Апострофу» в аппарате парламента.

В документах, регламентирующих механизм личного приема граждан в ВР, сказано, что председатель парламента принимает людей, руководствуясь 23 статьей закона «Об обращениях граждан», то есть сам устанавливает порядок приема. Но, как и президент, спикер не установил такого порядка. Примечательно, что в 2012 и 2013 годах, когда Парубий был простым нардепом, он входил в число парламентариев, которые активнее всего принимали граждан.

В Кабмине же решили откровенно не отгораживаться от людей, поэтому экс-премьер Арсений Яценюк придумал весьма оригинальный лайфхак, которым пользуется и его преемник Владимир Гройсман. Помните все эти поездки премьера, когда он участливо слушает проблемы бабушек и дедушек, инспектирует строительство дорог, больниц, предприятий? Вот это все, оказывается, и есть исполнение премьером закона «Об обращениях граждан».

«Премьер-министр Украины проводит прием граждан в форме прямого общения с гражданами во время рабочих поездок в регионы и осуществления других мероприятий с его участием, где граждане лично обращаются к главе правительства с заявлениями, жалобами и предложениями», - говорится в тексте «Порядка проведения приема граждан премьер-министром Украины» от 30 апреля 2015 года, утвержденном Яценюком. Часы для личного приема граждан у себя в кабинете премьер не выделил.

Доступ к телу

К чиновникам попроще – министрам, прокурорам, главам государственных ведомств – теоретическая возможность попасть на прием сохраняется. На сайте каждого органа власти есть график личного приема граждан его руководителем. Но как это работает на практике?

На момент написания этого материала был приемный день у министра юстиции Павла Петренко. Сразу стоит отметить, что по сравнению с чиновниками Администрации президента, например, с главой АП Игорем Райниным, который принимает людей в первый вторник первого месяца каждого квартала года, Павел Петренко балует украинцев своим вниманием. Министр юстиции, согласно данным на сайте Кабмина, проводит личный прием каждую последнюю пятницу четного месяца. Что уж говорить, «Апострофу» повезло попасть на эту последнюю пятницу четного месяца. Звоним в приемную Минюста и пробуем записаться на тет-а-тет с Петренко.

«Сегодня принимает его заместитель», - ответили «Апострофу» в приемной.

«А как попасть именно к министру? Возможно, нужно записаться на следующий прием в декабре?» – интересуемся мы.

«Ну, как показывает последняя тенденция, он практически не принимает. Всегда кто-то из его заместителей», - пояснили в приемной.

Возможно, положение дел в Минюсте – лишь досадное недоразумение, и в других министерствах дела обстоят получше?

Обращаемся в приемную граждан МВД Украины. Согласно графику на сайте министерства, глава ведомства Арсен Аваков должен вести прием каждый первый вторник месяца. Пробуем записаться на прием, но только с тем условием, что попадем именно к Авакову.

«Вы понимаете, министр может быть на месте, а может быть и в командировке», - отвечают нам в приемной.

«А, исходя из практики, министр чаще принимает или нет?» – интересуемся мы.

«По-разному… Информации нет, и гарантий тоже нет. Если что-то срочное, напишите лучше на электронную почту», - посоветовали в МВД.

Вероятно, лучше дела обстоят в Минкульте? Евгений Нищук должен вести прием каждый первый четверг месяца.

«Нет, министра не будет, он в командировке», - отрезали в приемной Нищука.

А как быть с Министерством аграрной политики и продовольствия? Тарас Кутовой должен принимать граждан каждый второй четверг месяца.

«Министр в отпуске и выйдет только через месяц. Пока он в отпуске, вы к нему, конечно, не попадете», - рассказали «Апострофу» в приемной Кутового.

«Хорошо, но через месяц министр выйдет из отпуска. На какой день можно записаться на прием?» – задаем логичный вопрос.

«Я не знаю, выйдет он или нет», - отметили в приемной министерства.

Стоит отметить, что одна возможность пообщаться с сотрудниками министерств и решить свои вопросы для украинцев все же сохраняется. Эта возможность – прямая телефонная линия с чиновниками центральных органов исполнительной власти.

На момент написания материала у телефона дежурили сотрудники Министерства по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц, которые предоставили нам профессиональную консультацию. Однако каждое министерство проводит такую линию всего раз в три месяца, а значит, ждать нужного специалиста придется долго.

Зачем это нужно

Для чего вообще нужен сам механизм личного общения «народ-власть» и насколько он эффективен? По мнению нардепа Сергея Лещенко, который неоднократно и безуспешно пытался попасть на прием к Юрию Луценко, чиновники просто обязаны выполнять закон и встречаться с людьми.

«Это требование закона. По закону он (Луценко, - «Апостроф») обязан проводить личный прием граждан, и это предписано ему делать в четвертую пятницу каждого месяца всего лишь два часа в месяц, - говорит «Апострофу» Лещенко. – Чиновники не хотят общаться с людьми. Они живут полностью в своей реальности и оторваны от жизни. Они не хотят выслушивать жалобы людей, их обращения. Они не хотят видеть реальность в том виде, в котором она есть».

Однако экс-министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Алексей Кучеренко уверяет, что на самом деле подобные приемы не способны показать чиновникам реальность жизни в стране.

«Прием, конечно, нужно проводить, и отговорок тут быть не может. Но, с другой стороны, не нужно идеализировать этот механизм. На самом деле это – скорее наследие советского режима, - поясняет «Апострофу» экс-министр. – Я понимаю, когда депутат ведет личный прием граждан, ведь они же его избирают. А если мы говорим о министрах, им действительно нужно понимать, что происходит в стране и насколько эффективно работают их ведомства. Но личный прием граждан - абсолютно не тот механизм, который дает реальную картину, ведь, как правило, на такие приемы люди приходят со своими личными проблемами. Например, 95% обращений к министру ЖКХ касаются неисправного крана или протекающей крыши. Некоего обобщения здесь нет. Эффективная обратная связь с обществом должна строиться через работу общественных советов, консультации с экспертами, конференции».

А пока законодательство не изменено, остается надеяться, что чиновникам не придет в голову идея выделить в своем графике лишь один день для приема – 29 февраля в невисокосный год.

Информация о материале
Опубликовано: 09 ноября 2017
Меткипорошенко,придумал,как,не,общаться,народом

Що таке тіньова економіка і як з нею боротися

  • Печать
  • E-mail

Недавно міжнародна асоціація сертифікованих бухгалтерів та аудиторів — АССА — оприлюднила дослідження світової тіньової економіки.

Україна опинилася у ньому на третьому місці з показником майже 46% від офіційного ВВП. Щоправда, українців цим не налякати.

Рідне Мінекономіки оцінило «тінь» 35%, а всі медіа тільки й говорять про податкові зловживання. Чим же є наша «тіньова» економіка і чим вона не є?

Насамперед треба зазначити, що достовірних цифр стосовно цієї теми очікувати не варто. Зокрема, Мінекономіки відносить до «тіні» усі збитки підприємств, а дані АССА базуються на опитуванні керівників бізнесу. Тому вони можуть бути суттєво викривлені суб'єктивним сприйняттям, підбором респондентів та їх досяжністю.

До того ж, є суттєві розбіжності між дослідниками щодо визначення «тіньова економіка». Мабуть, точніше буде говорити про обсяги діяльності, з якої не сплачені податки, або, ще точніше, про обсяг втрат бюджету.

Утім, тут теж потрібне зауваження: поняття «втрати» передбачає порівняння з певною уявною альтернативною ситуацією. Відповідно, економічна наука оцінює так звану альтернативну вартість тих чи інших рішень.

Тому стверджувати, що бюджет втрачає стільки-то гривень внаслідок неофіційної зайнятості, не зовсім коректно, оскільки невідомо, чи були б відповідні робочі місця взагалі створені, якби за них довелося платити ЄСВ, ПДФО та військовий збір.

Часто відповідь була б негативною, тож той самий бюджет у цих випадках насправді втратив би через зменшення надходжень від непрямих податків, а то й виплат допомоги, не кажучи про інші негативні наслідки безробіття.

На жаль, такі альтернативні сценарії можна оцінити тільки гіпотетично, тому зазвичай доводиться користуватися примітивними оцінками. Тим не менш, треба завжди тримати в голові їхню обмеженість.

Скільки ж «недоотримує бюджет» від різних зловживань у сфері податків?

Дослідники ІСЕТ спробували звести усі відомі факти та оцінити за допомогою економетричної симуляції ймовірні обсяги прихованих оборотів суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування.

Детальніше дослідження буде презентоване на форумі «Масштаби та схеми тіньової економіки», а головні результати коротко наведені на інфографіці.

analiz-tiniova

(Натисніть для збільшення)

Як бачимо, левову частку «тіні» становлять офшорні схеми і митні порушення. Порушення ж, пов'язані із спрощеною системою оподаткування, попри їх масовість, не перевищують десятої частини від усього дослідженого обсягу.

Це може здатися неймовірним. Зазвичай поняття «тіньова економіка» асоціюється саме з малим бізнесом. Мовляв, великій компанії важко працювати неофіційно. До того ж, у неї є бухгалтерський облік, а часто й акціонери зацікавлені у прозорості.

Однак це справедливо хіба що для розвинених країн, хоча навіть там є проблема приховування прибутків з використанням офшорів попри стимули до їх відображення у звітності. Що ж казати про інші країни, де чимала частка великого бізнесу зрощена з владою і може робити майже все, що заманеться.

Втім, у більшості слаборозвинених країн великих фірм зазвичай мало, і ті переважно іноземні, тож «тінь» асоціюється там саме з малим бізнесом. Хіба що видобуток корисних копалин часто стає основним джерелом тіньових фінансових потоків, як, наприклад, у Нігерії, яка випередила Україну у рейтингу АССА.

У нас видобуток нафти не становить настільки велику частину економіки, як там, натомість є інші потужні галузі, які експортують сировину та напівфабрикати. Роблять вони це, як недавно підтвердив голова офісу великих платників податків ДФС Євген Бамбізов, переважно через офшори, залишаючи там весь прибуток.

У такий спосіб з України щорічно виводиться близько 10% ВВП. Відповідно бюджет отримує тільки близько половини належного обсягу податку на прибуток.

Тож навіть половина з цих потоків, якщо їх вдасться обкласти податком відповідно до закону, може більш ніж компенсувати потенційні втрати від заміни податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал.

Натомість частка малого бізнесу — близько 16% від ВВП, а оборот підприємств, які працюють за спрощеною системою оподаткування, становить 7,1% (8,2%, якщо враховувати приховані доходи) від обороту сектору підприємств.

Навіть якби зловживання у цьому секторі економіки були вищими у відносному вимірі, вони б і близько не зрівнялися з тим, що творять олігархи, яким переважно і належать гігантські експортно-орієнтовані сировинні підприємства.

Проблема в тому, що величезні махінації з офшорами стають відомими широкому колу громадян хіба що під час чергового «панамагейту», а дрібні масові порушення на кшталт неоформленого у магазині працівника можна спостерігати щодня.

Відповідно, за відомим принципом Паркінсона, проблемам на мільярди гривень приділяється більше уваги, ніж проблемам на мільярди доларів.

Ще одна важлива відмінність нашої тіньової економіки — це її офіційність. У більшості випадків, з якими доводиться мати справу політикам та експертам в різних частинах світу, йдеться про цілком неофіційну діяльність.

Натомість в Україні зареєструвати суб'єкт підприємницької діяльності нескладно, а спрощена система оподаткування добре працює як засіб компромісної детінізації: податки помірковані, адміністративний тиск зведений до мінімуму.

Тому навіть у малому бізнесі існують переважно офіційно зареєстровані підприємства та фізичні особи-підприємці, за винятком хіба що будівництва, де для офіційної роботи потрібні дозвільні документи.

Кількість таких чистих «тіньовиків» зростає при кожному погіршенні умов роботи за спрощеною системою оподаткування, адже відмовитися від офіційної реєстрації не означає відмовитися від заробітку, хіба що на користь трудової еміграції.

Утім, не варто поспішати «долати» тіньову економіку через переслідування тих, хто вибрав навіть такий не дуже почесний шлях, як повністю неофіційна робота.

Гірше тіньової зайнятості може бути тільки відсутність будь-якої роботи або ж суто кримінальна «робота». Саме це є найпершою альтернативою, якщо йдеться про дрібні масові порушення. Особливо небезпечно це може бути сьогодні, зважаючи на мрії та дії північно-східного сусіда щодо дестабілізації України.

Починати боротьбу треба з великої «дичини». До того ж, не завжди боротьба з «тінню» взагалі виправдана. Не випадково навіть розвинені країни не поспішають приставляти по інспектору до кожного дрібного торговця чи домашнього майстра.

Збільшення надходжень до бюджету не створює цінності, а лише переміщує ресурси між секторами. Необхідні для цього витрати, як правило, є чистими втратами, тому не кожна «схема» варта тих зусиль, які потрібні для її закриття.

Більше того, діловий клімат в Україні і без того жахливий, тому будь-які репресивні заходи, якщо вже доводиться до них вдаватися, повинні обов'язково йти тільки як плата за відчутні та довготривалі кроки назустріч чесному бізнесу.

Крім наведеного прикладу з податком на виведений капітал, який дозволить не тільки вільно реінвестувати прибутки, але й позбутися перевірок з податку на прибуток, цей принцип слід застосовувати усюди і застосовувати неухильно.

Наприклад, усунення можливостей для контрабанди та заниження митної вартості мусить іти в парі з різким зниженням митних бар'єрів, зокрема щодо уживаних автомобілів та паралельного імпорту, спрощенням та автоматизацією процедур, ліквідацією можливостей для зловживань з боку митників.

Страждання бізнесу внаслідок новацій з адміністрування ПДВ повинні компенсуватися ліквідацією перевірок з цього податку, автоматичним відшкодуванням та відсутністю можливостей для вимагання хабарів.

Прогрес у боротьбі з «тінню», отже, підвищення податкових надходжень, повинен супроводжуватися зниженням податків для сумлінних платників, адже головна причина «тінізації» — це зависокий рівень загального податкового навантаження.

Якщо брати усі державні витрати за методикою ОЕСР, то Україна опиняється між Чехією і Німеччиною. Це при тому, що дохід на душу населення у нас вдесятеро менший, ніж у першій країні, і у двадцятеро менший, ніж у другій.

Це не враховуючи тіньової економіки, без якої ми мали б шанс вийти на світовий рекорд. Хоча ні, скоріше за все, просто задушити власну економіку.

З іншого боку, саме зниження податків завжди було і залишається найефективнішим засобом виходу з «тіні». Особливо це стосується прямих податків на доходи громадян, надто на працю.

Так, підвищення зарплат, у тому числі внаслідок зниження ставки ЄСВ до 22%, хоча і з одночасним підвищенням ПДФО, майже повністю компенсувало втрати бюджету у 2016 році. Насправді такі податки, від яких масово ухиляються, треба знижувати хоча б заради виховання поваги до закону.

Їх слід замінювати тими податками, від яких важко ухилитися, наприклад, єдиним податком, податком на землю та на інше нерухоме майно. Саме така стратегія детінізації єдино ефективна для корумпованої країни з глибокими традиціями неповаги до закону, особливо до податкового.

Информация о материале
Опубликовано: 09 ноября 2017
Меткищо,таке,тіньова,економіка,як,нею
  1. Как нардепы хотят изменить систему гарантирования вкладов
  2. Dura Lex, или Закон «как вышло»?..
  3. Співробітнику обласної прокуратури батьки подарували 2 мільйона гривень на новенький «Мерседес»
  4. Репетиция выборов президента: как Порошенко будет бороться с Тимошенко

Страница 166 из 2102

  • 161
  • 162
  • 163
  • 164
  • ...
  • 166
  • 167
  • 168
  • 169
  • ...

Реклама

Календарь

Ноябрь 2025
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Перепечатка материалов «Харькова криминального» в полном и сокращенном виде - без ограничений при обязательном условии: указание адреса нашего ресурса в виде гиперссылки - «Харьков криминальный»

{source}
<!--LiveInternet counter-->
<script type="text/javascript"><!--
document.write("<a href='http://www.liveinternet.ru/click' "+
"target=_blank><img src='http://counter.yadro.ru/hit?t54.12;r"+
escape(document.referrer)+((typeof(screen)=="undefined")?"":
";s"+screen.width+"*"+screen.height+"*"+(screen.colorDepth?
screen.colorDepth:screen.pixelDepth))+";u"+escape(document.URL)+
";"+Math.random()+
"' alt='' title='LiveInternet: показано число просмотров и"+
" посетителей за 24 часа' "+
"border=0 width=88 height=31><\/a>")//--></script>
<!--/LiveInternet-->
{/source}
{source}
<!-- begin of Top100 logo -->
<a href="http://top100.rambler.ru/navi/1535454/">
<img src="http://top100-images.rambler.ru/top100/banner-88x31-rambler-green2.gif" alt="Rambler's Top100"
width="88" height="31" border="0" /></a>
<!-- end of Top100 logo -->
{/source}

 

Наверх

© 2025 Харьков криминальный