Главная
У Кернеса злили соратникам Кернеса 81 мільйон на «Прозорий офіс» за секретними цінами
Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 24 травня за результатами тендеру замовило ТДВ «Житлобуд-2» реконструкцію будівлі по просп. Тракторобудівників, 144 за 80,64 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».
До кінця 2018 року колишній Будинок побуту реконструюють під Регіональний центр надання адміністративних і соціальних послуг у форматі «Прозорий офіс». Торік міськрада повідомляла «Медіапорту», що на базі старої чотириповерхової будівлі проектується нова із сучасним фасадом у вигляді кристала. Тоді центр обіцяли завершити до початку весни 2017 року.
Реконструкція Прозорого офісу в Харкові станом на 2016 рік
Виконають загальнобудівельні роботи за 19,09 млн грн., влаштують опалення і кондиціонування за 18,37 млн грн., систему зв’язку за 16,22 млн грн., фасад за 6,61 млн грн., систему пожежогасіння за 6,21 млн грн., вентиляцію за 6,13 млн грн., змонтують два ліфти за 2,49 млн грн., дахову котельню за 1,81 млн грн., покрівлю за 1,79 млн грн. та сантехніку за 1,60 млн грн. Ще 270 тис грн. піде на муніципальну охорону та 46 тис грн. – на зовнішній газопровід. Гарантійний строк експлуатації становить десять років.
Підсумкова відомість ресурсів та кошториси не були опубліковані, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів із ринковими цінами на предмет можливого завищення.
На заробітну плату піде 4,87 млн грн., тобто шість відсотків загальної вартості підряду. На прибуток відведено ще півтора відсотка – 1,19 млн грн., або 6,20 грн./люд.-год.
Цьогоріч передбачено фінансування в розмірі 58,15 млн грн., решта – у наступному році.
Ціна угоди на шість відсотків нижча від очікуваної вартості закупівлі в 85,42 млн грн.
Єдиним конкурентом із різницею в ціні у чверть відсотка було ПрАТ «Трест Житлобуд – 1» Олександра Харченка – екс-депутата Харківської облради від Партії регіонів, а нині – члена виконкому Харківської міськради.
Основними засновниками «Житлобуду-2» є член Харківського виконкому Юрій Кроленко (50%) та екс-депутат Харківської міської ради Олександр Конюхов (18,5%).
У 2015 році Конюхов балотувався до Харківської міськради від партії «Відродження» на чолі з міським головою Геннадієм Кернесом, але не пройшов.
Переможець планує залучити субпідрядників:
- ТОВ «Вентто»
- Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Харківліфт-1»
- ДочП «Харківспецгасіння» Колективного підприємства «Харківспецсервіс»
- Фірма «Т.М.М.» – ТОВ
- ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Рівас»
- ТОВ «Елітбетон»
- ТОВ «КАДМ»
- ТОВ «Тетра-Групп»
- ТОВ «Індіго Груп»
- КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» Харківської міської ради
- КП «Муніципальна охорона» Харківської міської ради
- Информация о материале
Гучна справа Насірова: 10 основних провалів НАБУ та їх наслідки
Сьогодні так розрекламоване Національне антикорупційне бюро України, разом з «результатами» своєї діяльності за час свого існування, на слуху ледь не кожного дня. Гучні затримання кількох осіб, начебто наближених до нинішньої влади, масштабні, чи більше голослівні обіцянки щодо їх реального покарання, наявності судових перспектив таких справ, з першого погляду, захоплюють та дають надію суспільству на реальний результат. Але, в дійсності, все це як манекен — гарний ззовні, проте пустий і абсолютно мертвий всередині.
Зокрема, слідкуючи за тими подіями та резонансом, які відбувалися навколо розслідування кримінального провадження стосовно Голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова, у мене, як у бувшого правоохоронця (слідчого і прокурора), а тепер і адвоката та правозахисника, виникало безліч запитань і зауважень до роботи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), нехай мене вибачають мої бувші колеги по цеху, - і до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). До речі, такі зауваження виникають ледь не по кожній справі, яку розслідує НАБУ. Проте, оскільки пік обговорення та емоції щодо цього кримінального провадження вже дещо стихли, а суспільству зараз, за словами деяких експертів, намагаються нав’язати новий образ «добропорядного» Насірова, який ледь не сам розкрив протиправну діяльність злочинної організації під керівництвом колишнього Міністра доходів і зборів та допоміг спланувати наймасштабнішу антикорупційну операцію в Україні, є можливість об’єктивно оцінити все те, що відбулося, та зробити належні висновки. Вважаю, що експертна оцінка в таких випадках є нагальною і необхідною, адже, переконаний, що подібні справи та допущені по них процесуальні порушення матимуть місце і в майбутньому, якщо суспільству, точніше – експертам із питань правоохоронної діяльності не вдасться достукатись до керівників та детективів цього новоствореного органу з тим, щоб виконувати свою роботу виключно в реаліях діючого законодавства, особливо що стосується дотримання прав людини.
Одразу зауважу, що оскільки усі допущені в даній справі процесуальні промахи та помилки беззаперечно в подальшому можуть бути використані захистом, як обґрунтування порушення прав людини, у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), я, як громадянин України, турбуюся за саме імідж своєї держави, а тому хочу застерегти її від чергових ударів та іміджевих і матеріальних втрат.
Не заглиблюючись у всі процесуальні промахи НАБУ по справі «Насірова», хочу звернути увагу на основні з них:
1) Вручення повідомлення про підозру було проведено детективами НАБУ без фіксації факту знаходження підозрюваного в свідомому стані, що може вважатися як процесуальне порушення під час даної процесуальної дії, оскільки достовірно невідомо чи знаходилася підозрювана особа у притомному стані. А тому, тут детективами була порушена ч. 4 статті 208 КПК України, яка встановлює, що при затриманні уповноваженим працівником правоохоронного органу особи, що підозрюється у вчиненні злочину, відповідна уповноважена особа повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється. Тому і виникає закономірне питання: чи міг усвідомлювати суть того, що відбувається, громадянин, до якого, за даними ЗМІ, був застосований наркоз під час надання йому невідкладної медичної допомоги? Скоріше, що ні. Окрім цього, для підтвердження факту притомності та нормального фізичного стану Р. Насірова, який знаходився в медичному закладі на лікуванні, в момент зачитання йому підозри не було проведено його медичний огляд з участю лікуючого лікаря, не було одержано відповідного дозволу останнього на предмет чи можливо з ним проводити слідчі дії. Зате детективи НАБУ забезпечили трансляцію на всю Україну (мабуть, заради слави) цієї резонансної і не зовсім однозначної події, забувши про основні засади кримінального провадження.
2) Далі, підозрюваного Р. Насірова фактично силою, з порушенням права на свободу і особисту недоторканність, вивезли з лікарні «Феофанія» (на носилках чи медичному ліжку), при чому, цим перевезенням займалися «невідомі лікарі», які вже згодом (тобто пізніше) начебто провели його огляд та підтвердили задовільний стан здоров’я останнього, хоча напередодні Директор НАБУ заявляв, що рішення про доставку голови Державної фіскальної служби в суд або СІЗО приймуть лише після отримання висновку про стан його здоров'я. В той же час, зверніть увагу на зміст повідомлення НАБУ, яке було оприлюднене вже після обрання останньому міри запобіжного заходу: «На момент вручення повідомлення про підозру голова ДФС перебував у притомному стані і не потребував невідкладної медичної допомоги, що було пізніше підтверджено офіційними висновками комісії лікарів». Така поведінка співробітників НАБУ є неприпустимою у демократичній державі та порушує основні засади кримінального судочинства, а тому може бути визнана неупередженим судом як порушення права на свободу і особисту недоторканність.
3) Варто також зауважити, що вручення повідомлення про підозру Голові ДФС, було, скоріш за все, спланованою подією, адже це відбулось у звичайний день (у п’ятницю, ввечері) у лікарні, що було наперед відомим для правоохоронців тактичним прорахунком, адже після вручення підозри протягом 72 годин такій особі повинні обрати міру запобіжного заходу, в той час як граничний строк у такому випадку випадав на неділю, коли суди не працюють. Чи була об'єктивна необхідність такого невідкладного проведення таких процесуальних дій? Звичайно, що ні. Тому, не виключаю, що це було зроблено навмисно, для організації такого собі «шоу», коли в суді у вихідний день нікого не буде, окрім як чергового слідчого судді, і в разі заявлення йому відводу, його не буде кому розглядати, а тому термін тимчасового затримання такого підозрюваного закінчиться, після чого його потрібно буде звільнити з під варти.
Окрім цього, правоохоронці повинні були розуміти, що для визначення іншого судді, який мав розглядати клопотання захисту про відвід судді, потрібно було запустити автоматизовану систему розподілу справ, яка розподіляє справи лише після офіційної реєстрації відповідних документів. Тобто, це можливо було зробити тільки при повноцінній роботі канцелярії суду і, власне, технічних спеціалістів, що відповідають за комп'ютерну систему, які у неділю звичайно відсутні. І це загальновідомий факт. А якщо їм було відомо і про те, що в цьому судді повноваження мали лише двоє слідчих суддів, інакше як ігноруванням можливостей такої ситуації я це назвати не можу!
4) На додаток до вищезазначених порушень, Р. Насірова вже на початку судового засідання щодо обрання йому міри запобіжного заходу утримували в клітці, що неодноразово вже засуджував ЄСПЛ, зазначаючи, що це є порушенням статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, і може привести до того, що такий суд визнають несправедливим, що потягне за собою і порушення вимог ст. 6 Конвенції, а саме – права на справедливий суд.
5) Ще одним фактом відвертого процесуального зловживання та порушення зі сторони НАБУ та САП є їхні намагання усіма силами (правовими і не правовими) утримати під вартою «обраного» ними підозрюваного. Варто нагадати, що Р. Насірову інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України («Зловживання владою та службовим становищем»). В той же час, згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є найбільш суворим, тому і «винятковим» запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів (особисте зобов’язання, особиста порука, застава чи домашній арешт) не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (зауважу, ризики, які у своєму клопотанні зазначає прокурор, не повинні бути ймовірними, вони мають бути реальними та об'єктивно підтвердженими матеріалами кримінального провадження). Тому, намагання НАБУ арештувати Голову ДФС та утримувати його за гратами »за всяку ціну» більше схожі на піар та самовихваляння, а ніж на професійне відношення до виконання своїх службових обов’язків.
6) Більше того, детективи НАБУ клопотали до суду задля обрання Насірову Р. виняткової міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, аргументуючи свою позицію тим, що підозрюваний може втекти з України та переховуватися від слідства. Проте, на мою думку, це відверте окозамилювання, адже для забезпечення того, щоб підозрюваний не залишив територію України, не обов’язково закривати його у СІЗО. Кримінальним процесуальним законодавством та слідчою практикою напрацьовано безліч прийомів задля забезпечення невиїзду підозрюваного за межі нашої держави, але чомусь детективи НАБУ ними не скористались (здача паспортів, застосування електронного браслету, цілодобове спостереження, заборона покидати встановлену територію, застосування особистої поруки авторитетних людей і т.д.). А тому, ще раз хотів нагадати, що запобіжний захід не є каранням, бо особа лише підозрюється у вчиненні злочину і її вина ще не доведена судом і не підтверджена вироком суду!
7) Визначення непомірної застави, яку підозрюваний не в змозі сплатити. Про відверті наступи на права громадян, в першу чергу — на свободу і особисту недоторканність, свідчить і той факт, що НАБУ, за погодженням з САП, просили слідчого суддю застосувати до підозрюваного право на внесення застави, сума якої визначалась у розмірі 2 млрд. гривень (нібито сума збитків, завданих Насіровим), що являлось явним порушенням вимог ст. 182 КПК України, а саме – неспіврозмірність суми застави з реальними можливостями підозрюваного, без врахування його майнового і сімейного стану, яку підозрюваний явно не в змозі сплатити, а тому змушений буде утримуватися в місцях позбавлення волі, зокрема в слідчому ізоляторі, ще не будучи визнаним законним судом винним у вчиненні того чи іншого злочину, що є грубим порушенням вимог Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Зазначу, якщо розмір застави завищений і підозрюваний не в змозі його сплатити, то можна говорити про неадекватність такої застави та завідомо неправосудне рішення, на чому регулярно наголошує ЄСПЛ.
8) Більше того, у даній справі також був присутній відвертийтиск на суддів, який проявився у масових акціях біля будівлі суду, погрозах суддям та Голові суду, блокуванні будівлі та висуванні конкретних вимог до рішення слідчого судді, що є прямим втручанням в діяльність суду та порушенням його гарантій незалежності. Сам факт масових акцій біля будівлі суду розглядається в ЄСПЛ, як спосіб тиску на суд, і тому є неприпустимим. Окрім цього, так званими «активістами» було порушено статтю 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме – право на свободу та особисту недоторканність, оскільки після сплину строку тимчасового затримання протягом 72 годин Голова ДФС мав право безперешкодно покинути будівлю суд, проте «активісти» не давали можливості реалізувати його.
Ще раз наголошую, що будь-які мітинги, демонстрації тощо, з метою схилити суд до прийняття того чи іншого рішення, — це форма тиску на суд, що прямо заборонено ч.3 ст.6 Закону «Про судоустрій і статус суддів», а також ч.2 ст.48 цього Закону.
Немаловажливим фактом було також перебування під будівлею суду групи народних депутатів, які приймали активну участь у блокуванні входів/виходів із суду, а також у відкритій формі погрожували Голові суду притягненням до кримінальної відповідальності «за недостатню організацію роботи суду у вихідний день», що наразі не передбачено законом. В зв’язку з цим, ці «народні обранці», щоб підтвердити свої наміри, подали до Національного антикорупційного бюро і клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності судді Солом'янського райсуду Києва Людмили Шереметьєвої (Голови суду), оскільки, нібито, її бездіяльність ледь не призвела до втечі відстороненого голови Державної фіскальної службі Насірова Р., що являлося повною маячнею.
Усі подібні акції останнім часом влаштовуються дуже часто під судами, але, зверніть увагу — лише у «потрібних» справах. У них одні і ті ж організатори, учасники і замовники, тільки прості люди йдуть туди дійсно з намірами відстоювати справедливість, а фактично попадають під обман «грантоїдів», які руками суспільства намагаються керувати судовою системою України та фактично штовхають недосвідчених людей на вчинення злочину – втручання в діяльність судді (ст. 376 КК України — втручання в діяльність судових органів)!
9) Хочу також звернути Вашу увагу, що багато експертів та представників громадськості чомусь покладають вину за неефективну організацію розслідування цього провадження на Генерального прокурора Юрія Луценка, виставляючи до нього претензії щодо «провалу» даної «справи». Але, це не справедливо і головне – не об’єктивно. Нагадаю, що у відповідності до ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» функцію здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України здійснює виключно Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Не дивлячись на те, що керівник САП є одночасно і заступником Генерального прокурора, законодавці практично вивели його із підпорядкування останньому, чим фактично створили сприятливі умови для зрощування НАБУ і САП та, як наслідок, — їх повної безконтрольності. Так, попри те, що у відповідності до ч.5 ст. 36 КПК України вищестоящі прокурори мають право своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального провадження іншому органу досудового розслідування у разі його неефективності, разом з тим, ця ж норма забороняє навіть Генеральному прокурору України доручати здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ, іншим органам досудового розслідування. Тобто, Генерального прокурора позбавили можливості вирішувати спори про підслідність кримінальних проваджень, що породило паралельність в роботі різних органів досудового розслідування, беззаконня. Це повний правовий абсурд, який потребує негайного втручання з боку Верховної Ради і Президента та наділення Генерального прокурора нехай і мінімальними, але наглядовими повноваженнями за діяльністю НАБУ та контролю за діяльністю САП, тільки у такому випадку до Генерального прокурора можна висувати з цього приводу претензії.
10) Зауважу, що у разі, якщо вина Голови ДФС не буде доведена за інкримінованими йому на момент вручення йому підозри злочинами (а я особисто схиляюсь саме до такої думки по даному епізоду), всі процесуальні порушення, які були допущені під час досудового розслідування (які вже задокументовані та зафіксовані адвокатами сторони захисту), будуть беззаперечною підставою для компенсування за рахунок держави заподіяної шкоди діями органів досудового розслідування (як матеріальної, так і моральної) внаслідок незаконного затримання та тримання його під вартою.
Наразі цю гучну справу детективи НАБУ, зокрема і їх Директор Артем Ситник, обіцяють передати з обвинувальним актом до суду вже найближчими тижнями. А тим часом, ми всі мали нагоду спостерігати за тим, як Головний військовий прокурор та сам Насіров «пролили світло» на деталі проведення антикорупційної операції по затриманню екс-податківців часів Януковича, де, за їх словами, Насіров виявився ключовим організатором боротьби з «розкраданням» державних коштів та самостійно виявив майже всі податкові схеми. Відверто кажучи, для мене не зовсім зрозуміла ціль таких інформаційних «закидів» у ЗМІ. Навіть, якщо допустити, що Р. Насіров допомагав правоохоронцям виявити корупційні схеми, чи надав якусь цінну для розслідування інформацію, це а ж ніяк не впливає на суспільну небезпечність того кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, а тому будь-яких пом’якшувальних обставин такі його «заслуги» в іншій справі не дають.
Я цілком підтримую намагання наших правоохоронних структур боротися з корупцією, а тим більше — у вищих ешелонах влади та у розкритті корупційних схем. Проте, вся ця «антикорупційна діяльність» повинна ґрунтуватися виключно на вимогах закону, з забезпеченням прав та основоположних свобод громадян, а також з врахуванням міжнародних вимог авторитетних європейських інституцій. У протилежному випадку усі «подібні» гучні справи (такі як справа Насірова, Охендовського, Мартиненка, Онищенка та справа щодо злочинної організації на чолі із колишнім Міністром доходів і зборів Клименком) будуть оскаржені у Європейському суді з прав людини, де вони «розваляться», а в результаті цього Україна понесе колосальних збитків.
Треба усвідомлювати: будь-яка правоохоронна діяльність покликана ОХОРОНЯТИ право, а не бути основним його порушником! А дотримання основних засад кримінального провадження повинні бути для правоохоронців непорушним правилом.
- Информация о материале
Таможня не дает добро: для кого ГФС не пускает в страну зарубежные покупки
Одновременно с введением Европейским Союзом безвизового режима для Украины и долгожданного вступления в силу соглашения об ассоциации с ЕС Таможенная служба Государственной фискальной службы опускает «железный занавес» на границе страны.
В феврале 2017 года ГФС задержала посылку киевлянина с кроссовками Nike, которые он купил в зарубежном интернет-магазине Asos. Теперь ГФС блокирует доставку посылок с товарами Meizu и Xiaomi.
Это не значит, что таможня начнет в срочном порядке останавливать товары известных брендов, которые заказывают украинцы. Однако угроза для поставок отдельных товаров все равно существует, и не всегда этому есть логичное объяснение.
По формальным мотивам ГФС может заблокировать доставку посылок с товарами любого из тысячи мировых брендов. Это стало возможным из-за устаревшего законодательства Украины. Наибольшую выгоду от этого может получить ограниченное число украинских продавцов зарубежных брендов.
Завышенные цены
В Украину запрещено поставлять контрафактные, то есть поддельные, товары. Сейчас за этим следит ГФС. Когда посылка с товаром мирового бренда попадает на таможню, ГФС проверяет, занесен ли этот бренд в Таможенный реестр объектов прав интеллектуальной собственности.
В реестре указано, кто владеет правами на этот бренд, и кого владелец наделил правом завозить в Украину или вывозить из Украины товары под этим брендом.
Если товар ввозится не указанным в реестре лицом или организацией, ГФС останавливает таможенное оформление, сообщает об этом правообладателю и отправляет товар на экспертизу. Экспертиза должна установить, поддельный товар или настоящий.
«Такие ограничения применяются только тогда, когда продукция контрафактная или ее происхождение не удалось установить», — заявил в комментарии «Урядовому порталу» директор департамента организации таможенного контроля ГФС Алексей Василенко.
По его словам, в соответствии с Таможенным кодексом, все поступления проходят обязательную проверку, а правообладателю предоставляется возможность определить, является ли данный товар оригинальным.
«В случае установления контрафактности товар не попадает на таможенную территорию Украины. Зато при отсутствии нарушений прав интеллектуальной собственности правообладатель информирует таможню о возможности восстановления таможенного оформления такого товара. В большинстве случаев именно так и происходит, и покупатели получают свой товар», — утверждает Василенко.
Тем не менее, зарубежные производители или их недобросовестные представители при попустительстве или содействии ГФС часто злоупотребляют существующим законодательным механизмом.
С его помощью они искусственно ограничивают импорт оригинального товара, создают подконтрольный канал продаж и единолично диктуют цены.
О том, насколько завышенными могут быть в Украине цены на электронику, в мае 2016 года рассказал руководитель департамента аудио- и видеоустройств компании «Samsung Electronics Украина» Андрей Скира.
На «круглом столе» «Теневой импорт ИТ-товаров и потребительской электроники» он заявил, что цена на один и тот же телевизор Samsung в Украине может быть выше на 220%, чем за границей.
При этом, по словам президента Unitrade Group Владимира Колодюка, пошлина и налоги на границе достигают 35% стоимости электроники. В таком случае выходит, что украинцы переплачивают за некоторые телевизоры Samsung 185% по сравнению со странами, где Samsung продает точно такие же телевизоры.
Экстра-деньги
Еще тогда, год назад, собравшиеся на «круглом столе» представители производителей и продавцов электроники, члены печально известной АПИТУ, жаловались на рыночную стагнацию, курсовые скачки и обнищание потребителей.
Не мудрено, что на этом фоне украинцы ищут, где подешевле, и уже давно находят, например, на aliexpress. По данным за апрель 2017 года, этот ресурс занял 17-е место по ежедневной посещаемости в Украине интернет-пользователями старше 15 лет и 15 место — по охвату аудитории. Иными словами, ежедневно aliexpress посещают примерно 840 тыс украинцев, а зарегистрированы — 3,64 млн.
Цены на популярные смартфоны популярных китайских брендов Meizu и Xiaomi на aliexpress на 400-1350 грн дешевле, чем в популярном украинском интернет-магазине.
Meizu касается еще одна показательная история. Право на управление этим брендом, согласно рестру ГФС, принадлежит экс-директору ООО «Цитрус трейд» Виктории Цитович. Технику под брендом Meizu на украинском рынке продвигает интернет-магазин «Цитрус».
30 мая СМИ сообщили, что ГФС начинает блокировать доставки физлицам из-за рубежа товаров под брендами Meizu и Xiaomi. Очевидно, что от такой блокировки выигрывают эксклюзивные украинские продавцы перечисленных брендов.
Колодюк не понаслышке знает о национальных особенностях импорта электроники. После мировой презентации iPhone 7 он запустил маркетинговую акцию в своей компании Unitrade Express: доставить смартфоны бесплатно.
«Все по закону. С чеком из магазина Apple, уплатой 35% налогов и пошлин все равно получалось на 20% дешевле, чем собирался продавать в розницу единственный официальный импортер iPhone в Украину «ASBIS Украина», — рассказывает бизнесмен.
«Нашу партию продержали на таможне не десять, а 30 дней. В итоге мы понесли убытки, потому что клиенты требовали возврат денег за заказанные смартфоны», — добавляет он.
Таким образом, Таможенный реестр объектов прав интеллектуальной собственности — это барьер, который запрещает ввозить в Украину что-либо из реестра.
«Конечная цель этого — зарабатывать экстра-деньги», — считает основатель интенет-магазина Rozetka Владислав Чечеткин.
- Информация о материале
И нашим и вашим. Кто выиграл от решения стокгольмского арбитража в споре Нафтогаза с Газпромом
31 мая Стокгольмский арбитраж вынес решение по части взаимных претензий в споре между Нафтогазом и Газпромом. Суд удовлетворил самое важное требование украинской компании — отменил принцип контракта 2009 года «бери или плати», который обязывал Украину ежегодно закупать гораздо больше газа, чем мы потребляли. Кроме того, суд полностью отменил запрет «Газпрома» на реэкспорт Украиной российского газа, а также удовлетворил требования украинской стороны по пересмотру контрактной цены российского газа с учётом рыночных условий. По мнению главы Нафтогаза Андрея Коболева, решение Стокгольмского арбитража — безусловная победа.
В Газпроме воздерживаются от комментариев по сути дела, поясняя, что пока известно лишь промежуточное решение арбитража, а окончательный вердикт суда последует не раньше конца июня. Однако зампред правления Газпрома Александр Медведев заверил российское агентство «Интерфакс», что россиянам «гол не забит», намекая на то, что после оглашения решения суда может вырисоваться совсем иная картина.
Три года спустя
Спор между Нафтогазом и Газпромом начался в 2014 году с двух исков украинской стороны. Судиться решили после очередного обострения газовой войны между Украиной и Россией.
По условиям подписанного в 2009 году Юлией Тимошенко контракта текущая цена газа для Украины привязывалась к ценам нефти и нефтепродуктов на мировых хабах девятимесячной давности. Кроме того, контракт обязывал Украину ежегодно оплачивать покупку не менее 52 млрд кубометров газа, даже если страна их на деле не потребила. При этом перепродавать в другие государства российский газ запрещалось.
В 2013–2015 годах сформированная по контрактной формуле цена газа составляла примерно $450 за тыс. кубометров. Цены на нефть в то время были рекордно высокими — более $100 за баррель, поэтому контрактная цена газа оказывалась выше, чем по реальным «спотовым» контрактам на газовых биржах Европы.
Однако в своё время Янукович договорился с Путиным о скидке в $100 за тыс. кубометров в счёт оплаты за размещение российского флота в Крыму. После аннексии Крыма скидку, понятное дело, отменили, и Газпром стал требовать всю сумму, а также потребовал рассчитаться с задолженностью за поставленный ранее газ.
Сразу после Майдана поставки российского газа оказались парализованы, так как ни у Нафтогаза, ни у правительства не было денег, чтобы заплатить россиянам по долгам, накопленным в предыдущие годы.
Взаимные претензии
Один из исков Нафтогаза касается контракта на поставку российского газа, второй — его транзита.
По первому иску Нафтогаз требует пересмотреть контрактную цену, по которой россияне поставляли газ в Украину с мая 2011-го по октябрь 2015 года, и вернуть образовавшуюся в результате переплату в размере $18 млрд. Также Нафтогаз просит суд отвязать цену на газ от стоимости «нефтяной корзины» и рассчитывать её исходя из реальных цен на европейском рынке. Кроме того, Нафтогаз просит суд отменить условие «бери или плати», а также штрафы и пени, которые Газпром начислял за невыполнение этих условий. Общая сумма по этим требованиям во встречном иске россиян составляет $34,5 млрд.
По транзитному иску Нафтогаз просит признать право на компенсацию в $12,3 млрд за недопоставки и недоплаты за услуги транзита российского газа по украинской газотранспортной системе (ГТС), а также пересмотреть ценообразование на услуги транзита. В действующем контракте указана цена на транспортировку 1 тыс. кубометров исходя из затрат на транспортировку этого объёма. Нафтогаз же просит суд пересмотреть тариф по методу «вход-выход», в котором учитывают не только затраты на сам транспорт газа, но и взимают плату за так называемое резервирование мощностей, которое рассчитывается с учётом стоимости активов и интенсивности эксплуатации ГТС. По сути это всё тот же принцип «бери или плати», но уже в отношении транзита. Однако, как считают в Нафтогазе, в этом нет противоречий. В случае поставок газа в страну Украина покупает товар, и его стоимость должна рассчитываться, исходя из реально поставленных объёмов. Транзит газа — это уже услуга, поэтому её цена должна определяться объёмами прокачки газа, зарезервированными российским монополистом.
Во встречном иске на общую сумму более $47 млрд Газпром требует взыскать с украинской стороны все штрафы за невыполнение условия «бери или плати» с 2012-го по 2015 год, выплатить $2,2 млрд долга за поставки российского газа в четвёртом квартале 2013 года и втором квартале 2014-го, а также штрафы и набежавшие проценты. Эти долги Нафтогаз отказывается признавать, считая, что цена газа в то время была завышена.
По встречному иску касательно транзита Газпром требует оплатить стоимость 5 млн кубометров так называемого балансировочного газа, который не может учитываться из-за технических особенностей ГТС. Из-за этого учтённые объёмы закачанного газа в систему могут не соответствовать учтённым объёмам переданного газа.
Решение, обнародованное 31 мая, касается только вопросов, связанных с иском по контракту на поставки российского газа.
Победа или поражение?
Опрошенные Фокусом эксперты сходятся в том, что главная победа Украины — это отклонение требований Газпрома из-за невыполнения принципа «бери или плати». «Это решение пока не облечено судом в какие-то конкретные цифры. Единственное — отменены требования Газпрома на $43 млрд. Но для нас это очень важный момент. Значимость решения в том, что были внесены принципиальные изменения в контракт с Газпромом, на которых настаивает Нафтогаз. Это наша безусловная победа», — считает гендиректор компании «Нефтегазстройинформатика» Леонид Униговский.
Кроме того, как поясняет юрист юридической фирмы «Ильяшев и Партнёры» Андрей Бычков, хотя отдельное решение Стокгольмского арбитража промежуточное и окончательный вердикт суда ещё впереди, оно позволит сократить сроки процесса и снизить его стоимость. Например, уже известна принципиальная позиция суда по поводу требования Газпрома оплатить неотобранный газ и штрафы за его недобор по принципу «бери или плати». Поэтому не придётся спорить о том, на какую сумму могли бы претендовать россияне. «Важность данного решения в том, что оно даёт ответ на ряд принципиальных вопросов, от которых зависит исход всего дела», — говорит юрист.
Однако, по мнению Униговского, суд вряд ли удовлетворит требования Нафтогаза к Газпрому о доплате за невыполнение указанных в транзитном контракте объёмов транспортировки российского газа. Если суд отклонил по требованию украинской стороны принцип «бери или плати», то и подход в отношении оплаты транзита российской стороной, скорее всего, будет зеркальным.
Более того, вполне возможно, что в итоге Нафтогазу всё же придётся выплатить Газпрому часть долга за поставленный в прошлые годы газ. Дело в том, что Нафтогаз просил суд пересмотреть контрактную цену начиная с 2011 года. А суд дал добро на пересмотр цены только с 2014-го. Поэтому долг за два с небольшим года сохранится, и Нафтогазу придётся выплатить его россиянам. Ещё один нюанс — возможно, окончательная цена газа будет пересматриваться в процессе переговоров Газпрома и Нафтогаза по внесению изменений в действующий контракт.
Также Униговский считает, что суд вряд ли согласится пересчитывать контрактную цену российского газа по предложенной Нафтогазом формуле: цена на европейском газовом хабе минус транзит от него. Это ещё одна причина, по которой новая цена уже поставленного россиянами газа будет выше ожидаемой Нафтогазом.
По информации, просочившейся в СМИ из Нафтогаза, Коболев изначально был уверен, что доплачивать россиянам всё-таки придётся. Источник «РБК Украина» предполагает, что украинская сторона заплатит более $600 млн, в российских же СМИ называют куда большую сумму — $1 млрд.
Тем не менее можно смело утверждать, что Нафтогаз больше выиграл, чем проиграл в Стокгольме. «О том, что это решение не в пользу Газпрома, можно судить и по реакции его представителей, которые довольно сдержаны в оценках. Несмотря на то, что часть требований Нафтогаза трибунал не удовлетворил, данное решение однозначно можно считать одной из наиболее значимых побед Украины на судебном фронте за последние годы», — говорит Андрей Бычков. Однако окончательные выводы можно будет сделать, лишь узнав финальное решение по спору.
- Информация о материале
По образу и подобию Его
Любомир Гузар оставил нас — и оставил в смятении. На поле одуванчиков — то солнечно-желтых, то разлетающихся белым пухом — он казался высоким подсолнухом, который всегда был повернут лицом к любимому светилу и по которому можно было сверять свой путь. Глядя на него, мы начинали догадываться, что все может быть по-другому — можно иначе жить, думать, расставлять акценты и, непременно, действовать. Что мы сами могли бы стать другими. Возможно, так оно и будет — если только мы сильно постараемся, «вырастем в свободе».
Ключ к авторитету Любомира Гузара — последнего из гигантов — искали и будут искать, постепенно превращая его личность в легенду, а легенду — в миф. С одной стороны, все вроде бы просто: ясный ум, хорошее образование, умение разговаривать с людьми, глубокая личная порядочность. Но даже если собрать это все — и многое другое — вместе, не получится человек, само присутствие которого заставляло окружающих выпрямить спину и поднять голову. Увидев перед собой в полной мере человека, самому вспомнить о своем человеческом облике, начать — хотя бы смутно — догадываться, что это значит и к чему обязывает. Живя в королевстве кривых зеркал, где все в человеке искажено, искривлено, изуродовано и непропорционально, при встрече с Блаженнейшим Любомиром мы вдруг оказывались перед одним единственным зеркалом, отражающим именно то, что создал Бог по образу и подобию Своему. То, чем мы, в сущности, есть, только не уверены — забыли или просто боимся признаться в этом и принять.
Гузар был человеком, собственным примером, напоминающим нам о границах нормы и гамбургском счете. Или применительно к нему лучше было бы сказать — о Священной Истории. Если большинство из нас просто живет свою жизнь и справляется с трудностями по мере своих сил, не замечая, как каждое действие, каждый шаг или даже слово что-то сдвигает в самих основах мироздания, оказывается песчинкой, брошенной на чашу Света или Тьмы, то Гузар видел, как сквозь каждую судьбу и поворот судьбы, словно сквозь тонкую ткань, просвечивает Священная История. В каждом беженце — бегство в Египет, в каждой семье — Святое Семейство, в каждой утраченной родине — Земля Обетованная, каждый выход из рабства — долгое, изнурительное странствие по пустыне. Священная История — не легендарное прошлое, зафиксированное в книге под названием «Библия». Наша жизнь — это и есть Священная История. Иногда Гузар говорил об этом с полной откровенностью, не просто сравнивая наши реалии с библейскими сюжетами, но прямо указывая на наше личное участие в библейских событиях. Давал нам понять, что мы не просто Вани с Манями, кое-как сводящие прошлое с будущим в дне насущном, но каждый из нас — участник великой мистерии.
Умение видеть собственную роль в большом спектакле — Священной Истории и каждом ее земном воплощении — во многом определяет «стиль Гузара». На фоне политических пигмеев, любящих исключительно «себя в искусстве», он всегда подчеркивал не собственное величие и важность собственной роли — он подчеркивал величие спектакля. Будь то сама Божественная Комедия или только та ее часть, которая касалась его собственной родины, Украины, церкви. Вся история успеха УГКЦ, прошедшей огромные испытания, выжившей и воспрянувшей, построена на умении каждого — в отдельности яркого и даже порой великого — человека, возглавлявшего ее, занять скромное место в общем ряду. «Все это придумал не я, — всегда подчеркивал Блаженнейший Любомир. — Я лишь продолжил то, что начал митрополит Андрей. Я воплощал по мере сил сформулированное им видение церкви. И точно так же поступали до меня патриарх Иосиф и митрополит Иван-Мирослав Любачивский. Наша сила в том, что мы стоим на плечах друг у друга».
Эта простая на первый взгляд конструкция, на самом деле — один из самых важных политических уроков, которые следовало бы извлечь украинцам «из Гузара». Потому что мы так не делаем и, возможно, не подозреваем, что только так и можно сделать нечто действительно стоящее. Каждый из нас прыгает сам и страшно тешится, когда удается подпрыгнуть на три миллиметра выше остальных.
Нет никакой преемственности игроков, готовых разыгрывать одну партию, которая заведомо окажется большей, чем их жизнь, и потому «проект Украина» никак не двинется дальше е2–е4. Это особенно остро заметно на фоне «истории успеха» греко-католической церкви, сумевшей — именно в период правления Блаженнейшего Любомира — сделать то, что не удалось пока целой стране: выйти из подполья, вернуться из изгнания и состояться.
Как? Послушайте Гузара: потому что каждый, кто участвовал в этом проекте, продвигал его, строил — разные люди в разных, иногда довольно тепличных, а иногда и нечеловеческих условиях — сочетал в себе скромность и величие игроков, способных подхватить и продолжить партию, не им начатую, и передать доску следующему игроку, когда придет время уходить со сцены. Каждый участвовал в одном великом Спектакле, который был больше, чем его собственная жизнь.
Любомира Гузара можно считать счастливчиком. Бог вывел его семью из Украины и сберег на путях изгнания. Бог позволил ему вернуться обратно, воплотив мечты многих — от родного отца-усусуса, страстно желавшего увидеть Киев, до мечты митрополита Андрея Шептицкого, который хотел видеть свою церковь Киевской.
Но при этом Бог постоянно устраивал своему слуге испытания временем. Жизнь Блаженнейшего — череда отсрочек, ожиданий, испытаний на твердость и смирение. Сделав первые шаги к церковному служению 10-летним мальчиком, он больше десяти лет ждал, пока смог, наконец, поступить в семинарию — в уже довольно «солидном» для семинариста возрасте. Приняв решение стать на путь монашества, он снова вынужден был ждать — в США не оказалось общин, готовых его принять, и обеты он смог принести уже переехав в Италию. Будучи рукоположен патриархом Иосифом в епископы, он 19 лет ждал признания своего епископского достоинства со стороны Святого престола и ни разу за все это время не проявил не то что архиерейских претензий, но даже просто нетерпения. Его считали преемником патриарха Иосифа — ведь сам патриарх говорил, что хотел бы видеть следующим Верховным архиепископом именно Гузара — но ему снова пришлось ждать, прилежно исполняя свое служение при кардинале Любачивском.
Это ожидание никогда не было пассивным. Если бы люди, как предполагал поэт, были частями речи, Любомир Гузар, несомненно, оказался бы глаголом. Он просто упрямо шел своим путем, не ускоряя шага, не ропща на то, что дорога оказалась длиннее, чем он, возможно, предполагал. В образе Любомира Гузара — уже старого человека, заключенного в дряхлеющее тело, — всегда безошибочно угадывалась рыцарская осанка. Идеал служения, готовность принять волю Бога и сюзерена, делать, что должно и будь, что будет — все это заставляло видеть в Гузаре скорее рыцаря церкви, чем монаха. Может, дело в специфике исторической оптики: он вступал в свое священническое, а затем и епископское служение на фоне войны (теперь мы бы назвали ее «гибридной»), которую вела за свое существование УГКЦ, зажатая между политическими интересами Ватикана и Москвы. А на войне — как на войне.
К умению терпеливо ждать, упрямо двигаясь вперед, он призывал нас. Он видел и понимал наше нетерпение, желание, чтобы все изменилось сразу и вдруг, чтобы у нас и у вас все стало «ладно» в одну единственную ночь с четверга на пятницу. Но он видел кое-что еще, и говорил об этом постоянно: ничего не изменится, пока не изменятся люди. Дайте человеку вырасти в свободе. Наполняйте сердце ребенка добром. Кормите молодежь идеалами. В общем, не стойте и не кричите посреди пустыни, а идите, идите, не стойте. Иначе никогда не увидите Земли Обетованной — той Украины, о которой мы все мечтаем.
Библейский сюжет о скитаниях по пустыне занимал особое место в беседах с Блаженнейшим. Рожденные в рабстве не понимают, что они рабы, а потому не может быть у них Земли Обетованной — только пустыня. Прежде надо вырасти в свободе, стать человеком — и тогда путешествие будет завершено. Это касается не только целого народа, как мы привыкли думать. Это касается каждой человеческой жизни, каждого индивидуального пути, который так или иначе заканчивается у порога родного Небесного Дома. «Хочу быть человеком» — рефрен последних лет Блаженнейшего — на самом деле, самая настоящая молитва.
Да, он был мудр, умен, тверд и мягок, он умел разговаривать с людьми и принимать решения, он умел ждать и действовать, он умел собрать вокруг себя людей ради общего дела и во Имя Его. Но еще он был бесстрашен. Именно это привлекало, притягивало к нему самых разных людей, чьи души с детства, словно ржавчиной, были покрыты налетом страха. И он щедро, словно рыцарский плащ, набрасывал на плечи всех и каждого — одного человека или целого майдана — свое бесстрашие. Бесстрашие человека, твердо знающего, что Бог — добр, а жизнь — вечна. Что в конце пути каждого из нас ждет не черная дыра небытия, а Небесная Родина. Которую каждый обретет, когда будет готов выйти из пустыни. Только бы шел. Только бы не останавливался в пути, не отчаивался, не сбивался на ложные окольные тропы.
Он оставил нам этот рыцарский плащ — как ориентир, который не позволит сбиться с пути в сплошном поле одуванчиков. Как обещание будущей встречи.
- Информация о материале
Екс-менеджери «Нафтогазвидобування» взяли третину мільярда «Укргазвидобування» за буріння на Харківщині
ПАТ «Укргазвидобування» 26 травня за результатами тендеру замовило ТОВ «Спецмехсервіс» роботи з буріння зовнішнім буровим підрядником у Харківській області на 397,42 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».
Замовили аутсорсінг буріння 4 газоконденсатних свердловин на Єфремівському ГКР у м. Первомайський та 2 – на Мелихівському ГКР у смт. Нова Водолага.
Орієнтовно 4 серпня бурова бригада підрядника з 48 осіб почне роботи, у тому числі мобілізацію/демобілізацію, монтування/демонтування іпереміщення стаціонарного наземного бурильного верстату на відстань до 30 км та власне буріння свердловин.
На добу використовуватимуть 6 тис л дизельного палива по 24,00 грн./л із ПДВ, причому вказано, що ціна не повинна перевищувати середню ціну в регіоні. Це на 5% дорожче від середньої роздрібної ціни в Україні, яка, за даними «OilNews», нині складає 22,79 грн./л.
Сума угоди на третину нижча від очікуваної вартості закупівлі в 581,25 млн грн.
Це перший завершений із 15 лотів тендеру на загальну очікувану суму 13,04 млрд грн.
ДП «Сміт Юкрейн», «Drilling Energy Technics Limited» (Британія), ТОВ «Вікторіос Компані» та ТОВ «Північгазресурс» пропонували у півтора-три рази нижчі ціни, але їх відхилили за всіма лотами. Заявки перших двох фірм не відповідали кваліфікаційним або технічним вимогам, а інші дві вчасно не надіслали на електронну адресу замовника скановані документи та не надали оригінали.
Британська «Drilling Energy Technics Limited» вимагала пояснити підстави відхилення, тож замовник у листі перерахував претензії до сертифікатів, договорів про консультації, звітів про інспекцію обладнання тощо. Зокрема, він пише: «У договорах на надання консультативних послуг не вказано жодних даних про фізичну особу, крім прізвища та ім’я. Підписи однієї і тієї ж фізичної особи на одному документі виглядають не схожими між собою. договори на надання консультаційних послуг по усіх лотах складені в один день – 18.11.2016р. (45 договорів х 15 лотів = 675 договорів за один день)».
Дорожчими конкурентами були «KCA Deutag Drilling GmbH» (Німеччина), ТОВ «Горизонти», «G-Drilling SA» (Польща), ПАТ «НАК «Надра України», «Crosco Integrated Drilling & Well Services Ltd» (Хорватія), ДП «Республіканське унітарне підприємство «Виробниче об’єднання «Бєлоруснєфть» (Білорусь) і ТОВ «Полтава Сервiсиз».
Полтавський «Спецмехсервіс» через кіпрський офшор «Тансера Холдінгс Лтд» належить Валерію Баришполю та Ользі Леонтьєвій. Директором є Віктор Дядечко.
Леонтьєва також володіє ТОВ «Полтавське підприємство бурових робіт» із Баришполєм і ТОВ «ВТО – Агроеталон» із Петром Леонтьєвим.
Баришпіль у 2012-2013 рр.. керував ПАТ «Нафтогазвидобування», яке належало Миколі Рудьковському, Нестору Шуфричу і Рінату Ахметову. У квітні 2013 р. Ахметов збільшив частку в компанії з 25% до 50%.
Дядечко був головним інженером «Нафтогазвидобування». У 2005 р. разом з Ігорем Зеленським заснував ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Нафтогазекологія». У 2010 р. він став депутатом Полтавської облради від Соціалістичної партії, яку очолював Рудьковський. Того ж року фірма отримала в користування нафтове родовище «Братсько-Яснопольщинська зона» на Сумщині. Тоді її власником був кіпрський офшор »Тенерале Трейдінг Лтд», яким донині керує Баришпіль.
Фірми «Tancera Holdings Ltd» і «Tenerale Trading Ltd» також мають спільних кіпрського директора Athinoulla Neofytou і секретаря «D.A Secretarial Limited».
У лютому-березні переможець виграв тендерів «Укргазвидобування» на 23,33 млн грн.
- Информация о материале
Страница 276 из 2102
