Довго думала, варто писати це чи ні. Але сьогодні таки зважилась. Зазвичай з зони АТО я пишу щось хороше про місцевих, але вчора... І гірко, і боляче. Зайцеве. Навколо українських позицій - десятки свіженьких воронок і хвостовиків від мін. З арти по нашим гатили три дні. Розбили підстанцію - тепер в селищі немає світла. Аби бодай тепло було - привезли вугілля - місцеві розгрібають по мішках... І тут один з командирів розквартированого тут бату приїхав туди. Його прийняла за сєпара і два десятки пенсіонерок скаржились йому на укропів-нелюдів. Ну і позиції там здати і т.д. Це слухала людина, яка місяцями ризикує заради цих... (цензура)... своїм життям. Потім приїхали ми. Варто говорити, як там зустріли 5 канал? Хаяли, кричали, думаю, руки-ноги вирвали б, якби поряд не було людини зі зброєю. Просто шматки з діалогу. без коментарів.
- Украинцы от нас хотят углем откупится... козлы...
- А вы кто?
- ...
- А вы не украинцы?
- (тишина)
* * *
- По нам укры стреляют.
- откуда?
Показывают
- Так там же Горловка. Там же ДНР.
- Да, но стреляют оттуда укры.
* * *
- У нас из-за украинцев света нет
- Так в подстанцию сепары стреляли. Возле нее наши позиции. Или наши дебилы сами по себе с миномета стрелять?
- Вот-вот. Почему они там стоят? не стояли бы - по ним бы не стреляли. Укры виноваты. Валили б отсюда - стрельба бы прекратилась.
- А может пусть боевики валят? и стрельба прекратится?
- Нет, пусть украинцы уйдут. Их обстреливать не будут и будет мир.
* * *
- Вы не понимаете в нас стреляют, везде растяжки, работы нету. Ад.
- А кто по-вашему виноват в этом?
- Вы знаете.
- Не знаю. Скажите вы мне. Как местные жители.
- (тишина)
- Кто из вас голосовал на референдуме?
- Никто
- Кто из вас за Украину?
- (тишина)
- Кто из вас за ДНР?
- (тишина)
- За Россию?
- (тишина)
- Так за кого вы?
- Мы за мир.
* * *
- Откуда вам брехунам киевским знать что-то о Донбассе. Вы тут хоть были? Какое вы право имеете судить о Донбассе?
- У меня в 10 километрах три поколения предков лежит. Дом дедушкин. В 2 км - троюродный брат, мечтающий тебе глотку вскрыть. Много родственников. Папа из-под Енакиево. Оператор - из Славянска. У водителя - папа из Северодонецка. И вообще на 5 - едва ли не треть - из Донецкой и Луганской областей.
Хор: - Как это????
* * *
Матюки, прокльони у бік українських військових і окремі факти з учорашніх подій свідомо опускаю, бо в деякі речі ви просто не повірите. Після такого цих мешканців Зайцевого важко сприймати за людей. Можете кидати в мене камінням, говорити, про програну війну за їхні мізки. Ми не програвали її. Бо мізків там нема. Нічого нема. Жлобство є. В 75-річної бабусі, в якої вибило всі шибки вибухом, і в будинку якої зараз, як в Антарктиді - поліетиленом забили вікна. За те, що постукав молотком - сусід зідрав з неї гроші. Інакше - відмовлявся забити десяток гвіздків. Духовні скрєпи, ага. Спершу жаль було, думала після зйомки грошей дати на скло. Але бабця почала хаяти «укропів», хунту і т.д. Жаль пройшов. Натомість прийшов відчай. З усього того кодла - а це кілька десятків людей - лише одна бабуся підійшла зі словами: «Вибач нас, дитино. Вибач, що на тебе кричать таке. Просто нервові стали. Я весела була завжди. А потім через війну дід з глузду з їхав. А потім взагалі паралізувало. І я тепер кричу. Вибач». Я недарма закінчую цей довжелезний і гіркий пост саме її словами. Просто усе ще хочеться вірити в дива.
