Найкращою ілюстрацією безладу в трикутнику Порошенко/Кононенко-Гройсман-Аваков зараз виглядає «Укрзалізниця». Нагадаємо, що їй призначили в.о. керівника з місячним доходом 2,5 мільйони гривень, а по тому жодних рухів щодо конкурсу на постійного голову правління навіть не пробують робити. Річ у тому, що немає консенсусу серед правлячих угрупувань, а жодне з них самотужки не здатне протягнути через Кабмін призначення всіх членів правління УЗ.
Тож і маємо виконуючого обов’язки Євгена Кравцова, призначеного молитвами Гройсмана. Паралельно маємо «Максмед» з президентської «КОНюшні», яке бюрократичними інструментами і скаргами в АМКУ не дає прем’єрському угрупуванню ось так просто брати і пиляти закупівлі, в яких передбачливо зашито від 20% солодкої маржі. Тим часом залишається при посаді і член правління Сергій Михальчук, афілійований з залізничними магнатами Богданом і Ярославом Дубневичами, які є плоть від плоті представниками «кирпівської» номенклатури.
І на фоні цього різноманіття просто зараз на залізниці відбувається ще й донецький ренесанс.
За даними джерела «Наших грошей», на початку жовтня в «Укрзалізниці» відбулось кілька знакових призначень. І жодних слідів в прес-релізах УЗ ці події не залишили. Бо призначення, м’яко кажучи – бентежні.
Новим директором з безпеки «Укрзалізниці» став донецький міліціонер Артем Олександрович Морковкін. За часів Януковича він очолював Будьонівський РВВС Донецька і ще тоді про нього публікували історії на кшталт «Как донецкие оборотни в погонах присваивают квартиры умерших пенсионеров«.
Після нападу Росії на Україну Морковкін вигулькнув у російській публікації «Иуды Донбасса«. В ній було перелічено міліціонерів, які «зрадили» ОРДЛО. І під номером шість йшов Морковкін, про якого терористи написали, що він втік в Україну. Але… там же вказано, що він займав посаду Петровського райвідділу і був звільнений «из ОВД 10.03.2015 г.», тобто через рік після захоплення Донбасу російськими терористами.
В Україні Морковкін знайшов себе в 2016 році. Система «Youcontrol« показала його директором і засновником ТОВ «КБК і к» з Броварів, що торгує брухтом. Потім фірму переписали на дружину Руслана Бугринця, заступника начальника служби безпеки ТОВ «Новомиргородський цукор» (Кропивницький), у якого маленька зарплата і крутий Фольксваген Tiguan. А про Морковкіна у відкритих джерелах не було нічого аж поки не вийшов цей текст, що ви зараз читаєте.
Департамент безпеки «Укрзалізниці» очолив такий собі Володимир Васильович Ковтун, про якого наразі не далось знайти даних.
Філію «Центр управління промисловістю» «Укрзалізниці» очолив Володимир Іванович Кудрявцев, який до цього займав посаду першого замдиректора філії і за часів Януковича був відомий як депутат Луганської облради від «Сильної України».
Директором філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» став Віталій Дмитрович Герасим, раніше відомий як керівник «Першого загону воєнізованої охорони» «Львівської залізниці» і головний інженер «Служби колії» знову ж таки «Львівської залізниці».
Симптоматичність призначень б’є через край.
Головним по безпеці «Укрзалізниці» став міліціонер, який робив кар’єру за Януковича у самому Донецьку. На закупівлі шпал і анкерів поставили вихідця з Луганщини.
А тепер увага. Злі язики ще з весни-літа говорять про насичення «Укрзалізниці» «смотрящими». Першим називали Андрія Альошу як представника від БПП (скоріше від Гройсмана), другим – буквально в останні тижні – назвали Вілена Шатворяна як представника від «Нарфронту» (скоріше від Авакова).
Нагадаємо бекграунд цих чудових людей.
Дядько Андрія Альоши займав важливу посаду в правоохоронних органах, сам Альоша закінчив донецьку школу міліції, з відставних міліціонерів здебільшого складається і топ-менеджмент його фірми. Йдеться про корпорацію «DMS», відростки якої тендерили при Януковичу купи мільйонів, а сам Альоша у ті ситі часи став депутатом Донецької міськради від «Сильної України» (ага, див. вище). Наприкінці правління Януковича Альоша сплив як смотрящий по Запоріжжю. Після нападу Росії на Україну він вигулькнув поруч з луганським губернатором Георгієм Тукою, який називав «глупостью» розмови про те, що Альоша є смотрящим по українській Луганщині.
Після відставки Туки з Луганської ОВДА низка клерків перебрались на залізницю. Наприклад, на початку 2017 року вже екс-заступниця Туки Єлизавета Пушко-Цибуляк очолила департамент корпоративного управління «Укрзалізниці». По ходу директором по безпеці «Укрзалізниці» став Микола Нємцов, екс-радник патронатної служби Луганської ОДА. При цьому Нємцов ще раніше був керівником УБОЗу Чернівецької області, і саме заступником голови Чернівецької ОДА до переїзду на Луганщину була Пушко-Цибуляк.
Саме тоді – на зламі 2016-2017 років почались перші балачки про нову роль Альоші – смотрящого по залізниці.
А вже в березні поліція Арсена Авакова збудилась на Альошу і Нємцова, мовляв «смотрящий» міг надавати штатному службисту «допомогу за певний відсоток» у виведенні грошей залізниці у Донецьк через російський «ВТБ банк» під приводом виконання ремонтних робіт рухомого складу.
Влітку в рамках кримінального провадження справді було проведено обшук в офісі Альоші по вул. Гончара,35 в Києві. Однак у відкритій частині судового реєстру досі немає згадок про розвиток подій по цій справі. Зате в вересні-жовтні заговорили про входження до «Укрзалізниці» ще однієї досвідченої людини – Вілена Шатворяна.
Шатворян за часів Януковича був відомий як «куратор» донецької фірми «Євроінвестстрой», яка тендерила купи мільйонів на самій «Укрзалізниці» та інших грошовитих місцях на зразок «Охматдиту». Тому для нього не має бути таємних місць в «Укрзалізниці», в яких би аборигени та рейнджери з БПП могли б пиляти без відома партнерів по правлячій коаліції.
Тобто навіть на рівні «смотрящих» немає однозначної визначеності з царем гори. А є тільки боротьба за потоки і подальша деградація державного управління під носом у силовиків, які помічають весь цей розпил, але коли доходить до арешту злодіїв – все закінчується перерозподілом та «обілєчіванієм» (див. «Вже півроку не рухається справа по смотрящим «Укрзалізниці», яких СБУ і ГПУ після обшуків назвали «організаторами злочинного наміру»).
Отака-от історія про чергову реформу. Напевно, за рахунком це вже 145-та…