Якось лютої зими президент України Віктор Янукович сидів на вихідні у своєму шикарному лісовому маєтку під Києвом і від нєфіг чого робити проглядав поетичну сторінку свого донецького земляка Юрка Болдирєва - колишнього лідера шахтарської профспілки, а нині відомого на весь Інтернет поета-романтика, ще й депутата Верховної Ради від провладної Партії Регіонів.
- МНЕ БЫ ЖИТЬ В ВЫСОКОЙ БАШНЕ ИЗ СЛОНОВОЙ КОСТИ: АНЯ С КОЛЕЙ, ОСЯ С НАДЕЙ ПРИХОДИЛИ Б В ГОСТИ, ніфігасьо, - критично бурмотів голова держави, - слона йому дай, тут вертольотика дитячого купиш, одразу такий шухер... Гаразд, проїхали, що там далі? МНЕ БЫ КУШАТЬ АНАНАСЫ, ЗАПИВАТЬ ШАМПАНСКИМ – СЕВЕРЯНИН, МАЯКОВСКИЙ УГОЩАЛИСЬ Б ШАБСКИМ! Ну, це ще по поняттям, нєфіг горілку переводити на усяких шлеперів... Так-так, ага... МНЕ БЫ СПАТЬ И СПАТЬ ГОДАМИ НА ШИРОКОЙ ПЕЧКЕ, А КАЛИКИ ПЕРЕХОЖИ ПРИНЕСЛИ Б УЗДЕЧКУ... Знов лажа, кого в ту уздечку запрягати, невже страйкувати надумав? Земляк називається, спиш ну і спи собі...
Від тривожних роздумів президента відірвав телефонний дзвінок.
- Межигір`я, служба охорони! - роздратовано відповів Віктор Федорович. – Президент у відрядженні! Де-де, до Муамара Каддафі полетів – учитися Майдан розганяти. А, це ти, ну жартую-жартую, і без Каддафі упораємося. Що сталось - голову тобі хочуть відтяпати? Та кому ти впав?
Телефонував шкільний міністр Дмитро Табачник, відомий в уряді своєю нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Екстравагантний освітянин вимагав негайно посадити жителя Черкащини 80-річного Михайла Левченка - цей старенький дідусь з зачуханого села нарік свого півня, який не дивиться на курей, Табачником і на Великдень присягнувсь достроково пустити його на борщ. Янукович трохи розвеселився.
- Конкретно що пропонуєш, - ховаючи сміх, поцікавився колишній зек, - під яку статтю дєдушку підведемо? Хоча і так ясно, тероризм, підрив державного авторитету...
- Термінатор знайшовся, - махаючи руками у фальшивих перстнях, хвилювався головний педагог України, – районного масштабу... По ходу, сокиру вже нагострив! Це все твоя Ганя інтригує, мене, каже, на постріл не можна до дітей підпускати.
- У тебе хіба є діти? - подивувався президент. – Від Ляшка?
- Жартуєш якось не по-європейськи, – Табачник нервово засовався, - які ще діти, я принципово проти дітей! По-любому, зараз на вогник заскочу, перетремо ситуацію.
Тут Януковичу стало щось зовсім не до жартів. Клятий урядовець уславився не лише як завсідник міжнародних гей-тусовок під феесбешним прикриттям, але і як головний у Печерському районі музейний крадій. Президент оглянув завішану раритетами вітальню, де виділявся писаний золотом і сріблом його особистий президентський портрет роботи славетного художника-авангардиста Юрія Горбачова, який емігрував з Одеси в США, і почав викручуватися.
- До мене не можна, тут теж ситуація, шахтарі у відмову пішли, - набрехав Віктор Федорович і сам пішов у наступ, - до речі, про справи, ти соросівське бабло проти СНІДу, 100 мільйонів, куди подів? А то зараз Ківалова підішлю, він швидко підрахує, скільки ти презервативів купив, кому роздав!
Запанувала пауза, чути було лише, як на тому кінці дроту одна об одну брязкають фальшиві цяцьки.
- Можу поділитися! - міністр явно розгубився. – А Ківалова не треба, бо він тут нарахує!
- Не треба то й не треба, - примирливо сказав президент, - обійдеться країна без твоїх драних гондонів, у нас поки що не зовсім зона! А з Термінатором тим районним владнаю. Сподіваюсь, у нього інших півнів нема, ну типу з моїм іменем?
Табачник кинув слухавку, пішли короткі гудки. Віктор Федорович теж відключився, увімкнув телик. На екрані виник вічновеселий екс-капітан криворізької команди 95 КВАРТАЛ Володимир Зеленський, нині генеральний директор і на півставки диктор новин улюбленого президентського розважального каналу ІНТЕР.
- Через негоду сотня-друга населених пунктів в країні лишилася опалення, але це зовсім не біда, - запевняв довірливу публіку веселий диктор. - В дитсадках молочко гріють просто посеред двору на вогні із новеньких підручників, які безперебійно надходять з Донеччини та Луганщини, від зачинених україномовних шкіл. Малеча просто пищить від захвату...
- Слава Богу, народ викручується, - зацінив Янукович, - от де-де, а у нас революції не буде, попалилися одні...
- Дорослі також щасливі, - диктор чесав далі, - їх зігріває одна лише думка, що у їхнього земляка в Межигір`і тепло, світло і білі мухи не дістають...
У шикарній президентській вітальні, і справді, було добряче натоплено, по-модному вмонтовані у стелю люмінофори світилися м`яким рівним світлом. Аж тут вітер за вікном посилився, над головою замерехтіло і світло згасло разом із екраном. На мобілу зателефонували з охорони – виявляється, на місцевій ТЕЦ полетіло реле, але особисто хазяїну маєтку не варто хвилюватися, бо за хвилинку увімкнеться його власна президентська електростанція.
Раптом Віктору Федоровичу видалося, що вздовж стіни хтось крадеться. Він клацнув запальничкою, вдивився у напівтемряву - все тихо-мирно, тільки за вікном лютує біла хуртовина. Заспокоєний Віктор Федорович закрив очі, і наснився йому дивний сон. Начебто знайшов він, президент України, на своєму президентському горищі серед будівельного сміття карту-схему старовинного кладу, заритого засновником Швейцарії суворим вікінгом Швейцером у далеких Альпах, неподалік від Давосу (у перекладі - Чарівна долина), і вирішив власноруч розкопати золото і діаманти – аби закрити всі бюджетні дірки, ще й отримати від держави законну винагороду.
За Давос Віктор Федорович знав тільки, що це найкращий у світі лижний курорт, а також що його частково приватизував олігарх Віктор Пінчук, зять 2-го президента України Леоніда Кучми - відомого кіднепера і вбивці опозиційних газетярів. Отож доводилося бути вкрай обережним. Спакувавши разом із саперною лопаткою свої улюблені лижі світової марки ФІШЕР, Віктор Федорович для відмазки виписав собі відрядження на традиційний щорічний ланч до дня народження олігарха, але на місці пити горілку несподівано для всіх відмовився і опівночі, коли гості перепилися, тихо вислизнув за двері. За зонівською звичкою озирнувшись на озброєних поліціянтів біля входу, кладошукач пішки дійшов до фунікулера, манівцями дістався до найвищої у Давосі гори Парсенн і за кілька хвилин до світанку вже був на шаленій висоті 2844 метри у легендарній сідловині імені британського принца Чарльза.
Ось на цій закинутій трасі у пошуках легендарних скарбів під сніговою лавиною і згинув без сліду принців референт, який заздалегідь не прочитав спеціальне закляття кладошукачів. І зовсім інша справа - наш президент, як тільки він загальмував попід крутою горою і ткнув палиці в наст, ту ж мить витягнув приготовлений текст і, поки не зійшло сонце, почав проказувати чарівні слова.
- НА МОРІ-ОКЕАНІ, НА ОСТРОВІ БУЯНІ СТОЇТЬ ГОРА ТРИ ВІКИ, У ГОРІ – СЕЙФ З НЕРЖАВІЙКИ. ЧОРТ СЕЙФА ПОХОВАВ, ДВЕРІ ЗАКОДУВАВ. НА ЧОРТА НЕ ЗВАЖАЙТЕ, ТРОТИЛОМ ЗАРЯДЖАЙТЕ...
Молитва вже фактично добігла кінця, коли спрацював коштовний маячок, отриманий від злодюжки Табачника в обмін на недоторканість перед правоохоронними органами. Любитель цяцьок подарував президенту справжній золотий перстень із чорно-зеленим хризолітом, увитий платиновою гадюкою, що тримала у роті рубінову троянду – ось цей оберег з першим променем сонця і повинен був вказати на розташування скарбу. Янукович зиркнув на важкий перстень і отетерів – змія наче ожила, зелений камінь спалахнув, троянда заіскрилася тисячею промінчиків і один з них потягнувся до дальньої ущелини.
- В ІМ`Я ОТЦЯ І СИНА, І СВЯТОГО ДУХУ, АМІНЬ, – швидко закінчив Віктор Федорович і, натягнувши окуляри, полинув униз.
Незайманий наст під ногами погрозливо рипів, серце бухало, а голова паморочилась від шалених думок.
- Путіна нафіг із Криму разом із ГАЗПРОМОМ, а про газ домовлюсь із азерами, возитиму танкерами! - міркував президент. - Азаров теж допік своєю оптимізацією, пора йому репетитора найняти, дякувати Табачнику, безробітних преподів тепер хоч греблю гати... Що ще? Ага, собі взяти нормальний військовий вертоліт – МІ-6, а то ще краще МІ-26, щоб бухло влізало. Шахтарям на пиво підкину, бо ну дійсно, обіцяв-обіцяв...
Сп`янілий від адреналіну, президент великодушно вирішив: хай навіть знайдених скарбів і не вистачить на виконання всіх передвиборчих обіцянок, то він зажене на аукціоні СОТБІ свій портрет золотом, що коштує чи не весь річний бюджет країни. Раптом на прямій під вагою ста з лишком президентських кілограмів лижі пірнули під наст, президент із лопатою полетів в один бік, а лижі - в другий. Поки борсався у кучугурі, сонце виплило з-за гори, всі ущелини навколо стали схожі одна на одну, а чарівний оберег загубився у снігу разом із останньою надією на порятунок країни. Ще й до усіх неприємностей одна лижа луснула навпіл, і президент із жахом розібрав на ній дрібний шрифт: ЗРОБЛЕНО В МУКАЧЕВІ.
- От тобі й ФІШЕР! - розсердився Янукович. – Ненавиджу українське...
Тут Віктор Федорович і отямився - у хаті вже спалахнуло світло. Проганяючи сон, він труснув головою і від несподіванки відкрив рота - безцінне полотно над кріслом зникло. Президент схопив мобілу, але Табачник уже був десь у недосяжній зоні.
- Злодюга, бля, - не стримався голова держави. – Одного не розумію, нащо той Левченко чекає якогось Великодня? З цими півнями треба щось швидше робити, а то скоро ніяких сокир на них не настачишся. Тоді правда тільки емігрувати! Хоча, з іншого боку, сам же і наврочив.
Віктор Федорович повернувся до читання, але поетичного настрою як не було. Вийшов із Інтернету, набрав свою незамінну секретарку Ганну Герман і спересердя надиктував указ:
- ЗА ГРАНДІОЗНИЙ ВНЕСОК У СВІТОВУ ПОЕЗІЮ І АКТИВНУ ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ НАГОРОДИТИ СПІВГОЛОВУ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОМІТЕТУ З КУЛЬТУРНИХ ПИТАНЬ БОЛДИРЄВА ЮРІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА ОРДЕНОМ ЗА ЗАСЛУГИ III СТУПЕНЯ...