Повернення свого лідера анонсував «Рух нових сил». Давид Сакварелідзе, який зараз залишився на партійному господарстві, заявив: «Ми будемо готуватися до осені. Що найголовніше - будемо зустрічати Міхеїла на кордоні. Ми його по-любому заведемо в країну, він зайде з двома ногами, з двома руками». Ну, добре, хоч не на чотирьох…
Обіцянки Сакварелідзе можна було б списати на популізм і літню спеку, яка заважає стрункості мислення, якби не вперте бажання самого Саакашвілі спровокувати конфлікт на кордоні. Звідки такий висновок? У цього політика після позбавлення українського громадянства є чотири варіанти: перший – отримати підданство іншої держави, он литовці пропонували йому своє, другий – повернутися до США, де у нього є впливові друзі, які щось придумають з посвідкою особи для Саакашвілі, третій – мститися, шукаючи приводи, аби підривати авторитет України. Не Порошенка, на якого ображається, а всієї держави. І четвертий – показати українцям, що він дійсно патріот і прагне добра нашому народу.
Перший варіант Саакашвілі відкинув, хоча набуття того ж литовського підданства давало б йому можливість абсолютно легально та ще й без візи приїжджати до України. Його поїздки світом з недійсним закордонним паспортом нашої держави скоро припиняться, він сам примушує відповідні органи проінформувати прикордонні служби інших країн про порушення цією особою правил перетину кордону. Можливо, саме з цим і пов'язане бажання Саакашвілі та його соратників чим швидше зіграти спектакль «Міхо з боєм повертається до України». Бо вже дуже скоро його не прийматиме у себе жодна країна.
Варіант зі Сполученими Штатами виглядає для опального політика непогано, якби не кілька «але». По-перше, там він не зможе хоча б кудись прикласти свою киплячу енергію. Максимум, що йому зможуть запропонувати, - читати лекції, писати мемуари й виступати в пресі. А для людей штибу Саакашвілі – це неймовірна нудота. По-друге, він вже намагався закріпитися за океаном і навіть звітувався про $200 тис. зарплати у Новому міжнародному інституті лідерства у Вашингтоні, проте у травні 2015-го все ж обрав Україну і покинув Штати.
Вочевидь, причини були не лише у бажанні допомогти реформувати нашу країну. На сайті цього інституту сказано, що він створений у 2015 році і має намір щорічно збирати кілька груп для тренінгів з лідерства в США, концентруючись на країнах «Східного партнерства». Саакашвілі значиться в якості голови правління інституту, серед членів правління також конгресмен-республіканець Ден Бертон, екс-глава апарату спікера палати представників, екс-глава протокольної служби США, колишній грузинський посол в Німеччині ерцгерцогиня Габріела фон Габсбург і віце-президент американської оборонної компанії Lockheed Martin Деніел Фата. Та попри імена в складі правління, цей інститут важко назвати успішною й перспективною аналітичною структурою. Радше, місцем заробітку (і не факт, що стабільного) для людей з команди Саакашвілі, які втекли з Грузії. Може ми й помиляємося, але якби у травні 2015 року Міхеїлу Ніколозовичу не дали українське підданство й солідну посаду, то про нього мало б хто сьогодні згадував.
Нині ми бачимо спробу реалізувати варіант помсти. Спочатку Саакашвілі промацав ґрунт у Польщі, де у владі вистачає людей, які прагнуть конфліктів з Україною і тому піднімають на свої стяги неоднозначні історичні теми. Проте його візит у польській пресі пройшов майже непоміченим, що може свідчити про невдачу: бажаючих відкрити для Саакашвілі польсько-український кордон не знайшлося. Нині цей політик перебрався до Угорщини. «Поїхали з сім'єю на озеро Балатон. Біля пам'ятника угорському королю Андрашу і його дружині, українській принцесі Анастасії», - підписав він фото з відпочинку. Не секрет, що в Угорщині також є політики, досить недружні стосовно нашої держави. І якщо в угорського прем'єра Віктора Орбана є стримуючий фактор у вигляді його посади, то націоналісти з партій «Йоббік» цілком здатні підставити Саакашвілі плече, адже скандал на угорсько-українському кордоні та ще й на День незалежності України - це ж просто подарунок долі. Саме 24 серпня фігурує в соцмережах в якості дати повернення «вигнанця». Подейкують, що російські журналісти, які працюють в ЄС, вже отримали з Москви вказівку рухатися в Угорщину для висвітлення цієї провокації.
У Саакашвілі ще є час відмовитися від ролі «корисного ідіота» московських пропагандистів. І довести, що отримував він українське підданство не для того, щоб влаштовувати інтриги й боротися за владу. Насправді, українцям він міг би принести багато користі, аби не грав в ображеного, а розповідав про нас на Заході хороші речі. Яких, насправді, дуже багато. Але це, мабуть, з області фантастики. Не того «розливу» цей політик.