Печать

Якщо ви вирішили зайнятись в Україні виробництвом одягу, взуття, білизни, ювелірних виробів, чи збіркою техніки з високим відсотком локалізації, то зазнаєте невдачі. На крайній випадок – залишитесь в вузькій ніші крафтових виробників.

«Чому? Адже завдяки недорогій робочій силі, відсутності довгого транспортного плеча та моди на все українське тут можна працювати прибутково», - заперечите ви.

Однак, поки ви купуватимете обладнання, шукатимете постачальників якісної сировини, найматимете дорогих висококваліфікованих працівників, платитимете державі податки, десятки тисяч організованих співвітчизників щодня завозитимуть в країну контрабанди на сотні мільйонів євро.

І поки вони продаватимуть цей товар через популярні інтернет-магазини, або бутіки престижних торгових центрів, без сплати митних платежів, податків, фіскальних чеків та первинних документів, ви фінансуватимете виплату пенсій, субсидій, освіту, медицину, оборону і ремонт доріг.

БізнесЦензор розбирався, як через недосконале законодавство, слабку державу, корупцію, діряву митницю та відсутність покарання за несплачені податки, українці копають собі яму бідності.

Що спільного між контрабандою і ФОПами?

Кейс 1. БізнесЦензор вирішив закупити нові стільці. Обравши оптимальну за ціною та якістю модель, ми подзвонили в перший інтернет-магазин. Там повідомили, що стільці наразі знаходяться на складі в Польщі і можуть бути доставленні в Київ за два тижні. Оплата готівкою на карту Приватбанку, чек – від фізичної особи – підприємця (ФОПа).

Аналогічну інформацію ми отримали і від інших магазинів. Всі вони доставляли стільці з Польщі і проводили угоду без фіскального чеку.

Кейс 2. Товаришу знадобився новий смартфон. Він обрав модель та зробив замовлення в крупнішому інтернет-магазині України. Через декілька днів кур'єрська служба доставила йому замовлення – смартфон популярної моделі китайського виробника, імпортований з Польщі.

Замість фіскального чеку товариш отримав внутрішній розрахунковий документ. В Україні продавці гарантійної техніки законодавчо зобов'язані видавати фіскальні чеки.

Кейс 3. Влітку в одному із так званих супер-маркетів ювелірних виробів я придбав прикрасу із золота – хрестик. Виробництво – Туреччина. Так званий «чек» від руки на бланку виписала жінка років п'ятдесяти. Ні фіскального апарату (РРО), ні документів на походження товару. Лише «бетлик-ліцензія» від православної церкви Московського патріархату про канонічність прикраси та незрозумілий документ про купівлю від ФОПа.

Що об'єднує ці історії? У всіх випадках законодавство дозволяє крупному бізнесу, маскуючись під маленький, масово завозити контрабандою в Україну величезні обсяги імпортних товарів без сплати імпортного ПДВ у розмірі 20% та 10% мита – і реалізовувати їх через фізичних осіб-підприємців, або взагалі від фізосіб.

Контрабандистам зручно працювати через ФОПи, оскільки вони, маючи річний оборот до 1 млн грн, не зобов'язані використовувати касові апарати (системи РРО) та вести первинну документацію про походження товару.

Фактично Податковий кодекс дав можливість крупному бізнесу, за допомогою мережі ФОПів, консолідувати великі обсяги готівки та безконтрольно продавати в Україні контрабанду та контрафакт на сотні мільйонів доларів, без сплати податків.

Як контрабанда потрапляє в Україну?

Наразі в Україні діє декілька головних схем з завозу контрабанди. Зокрема, це пригранична контрабанда, коли мешканці прилеглих до кордонів населених пунктів щодня їдуть у Європу, отримують там товар на дозволені законодавством 500 євро, і везуть його назад.

Друга схема – посилки з товарами в Україну з крупних світових інтернет-магазинів. Зараз фізособа може будь-яку кількість раз замовляти товар вартістю до 150 євро без сплати мита.

Третя – класична контрабанда. Це коли імпортери, маючи особисті зв'язки з митниками, проводять через митницю по документах один товар, зазвичай дешевий, а насправді везуть в контейнерах - інший, наприклад дорогий брендовий одяг, ювелірні прикраси, техніку тощо. Крім того, часто дорогий одяг потрапляє в Україну під виглядом секонд-хенду.

В першому та другому прикладі контрабанда можлива через прогалини в законодавстві. В третьому задіяний людський фактор – тотальна корумпованість працівників митних та прикордонних органів. Підтвердженням цьому є дороге майно, вписане в декларації високопосадових митників.

Зупинимося більш детально на першому та другому прикладах.

«Піджаки»

Щодня тисячі українців на автобусах та легкових автомобілях стоять в чергах на західному кордоні країни. В країни Євросоюзу вони везуть сигарети та алкоголь. Назад – різноманітні товари: їжу, одяг, взуття, електроніку, запчастини.

Їх називають «піджаками». Вони – ключова ланка потрапляння контрабанди в Україну.

Митний кодекс дозволяє будь-якій фізичній особі раз на добу завозити в Україну, без сплати ПДВ та мита, товарів для особистого використання на суму до 500 євро і вагою не більше 50 кг.

Хоч товари на зазначену суму можна ввозити лише для власного використання, в реальності це давно перетворилося на потужний канал доставки контрабанди. Це добре організована індустрія.

Так, в місяць тільки одна особа, не сплативши жодної копійки в держбюджет, може ввезти в Україну товарів на 15 тисяч євро, які потім розподіляються по торгових точках і реалізуються ФОПами без документів та фіскальних чеків.

За даними програми Гроші «1+1», тільки за перші шість місяців 2017 року з Польщі в Україну в режимі «500 євро» було ввезено товарів на 750 млн євро. Тобто, за рік ця сума може сягнути 1,5 млрд євро. Везли одяг, взуття, комп'ютери, техніку, автозапчастини. І це тільки з Польщі.

Товари в такому режимі постачаються і з інших європейський сусідок України: Угорщини, Словаччини та ін.

Щоденно, під пильним наглядом митників, тисячі українців, перетнувши кордони, завантажують на спеціалізованих прикордонних складах свої авто та автобуси товарами на суму до 500 євро і повертаються назад.

Вже в Україні «піджаки» залишають товар на аналогічних складах, звідки він постачається реалізаторам. Саме через це щоденні кілометрові черги на виїзді і в'їзді в Україну.

Це рентабельний бізнес, бо постачальник товару окрім того, що не сплачує 10-вісоткове мито, отримує ще й від країни-відправника товару так зване Tax free - повернення 20% ПДВ від вартості товару фізичній особі-нерезиденту.

Такий товар, зазвичай, продається через ФОПи другої групи, яким дозволено працювати без фіскальних апаратів (систем РРО) та документів на походження товару при обороті до одного мільйона в рік.

Насправді обороти таких ФОПів сягають декількох мільйонів. Але, за відсутності фіскальних апаратів та документів на походження, їх наявність нереально доказати.

Як і у випадку з «піджаками», люди, які реєструються підприємцями єдиного податку та продають контрабандний товар, є лише найманими працівниками.

«Посилочники»

Митним кодексом України дозволено громадянам, без сплати митних платежів, отримувати поштовими відправленнями товари, вартість яких не перевищує 150 євро та 50 кг. Це правило не стосується підакцизних товарів.

Цією нормою користується чимало українців, які замовляють для себе в міжнародних інтернет-магазинах одяг, взуття, постільну білизну, посуд, косметику, або недорогу техніку.

В більшості випадків між покупцем з України та іноземним інтернет-магазином стоїть посередник, який організовує доставку товару за комісію.

Особливою популярністю серед споживачів користується китайський інтернет-гігант Aliexpress. Сайт працює в форматі маркетплейсу, де тисячі окремих продавців продають різні товари.

За даними дослідження компанії GFK, проведеного на початку вересня 2017 року, 43% опитаних покупців робили замовлення на іноземних інтернет-магазинах. За їхніми замовленнями в Україну доставлялися: одяг, взуття, смартфони та аксесуари. Найбільше замовлень (65% від загальної кількості) було зроблено на китайському сайті AliExpress. За останні п'ять років кількість покупців, які замовляють товари з іноземних сайтів, зросла в двічі.

Однак, поряд зі звичайними покупцями, які імпортують для себе, в цю схему вбудувалися певні групи осіб, які, користуючись нормою про розмір безмитного ввезення товару до 150 євро, подрібнюють партії різноманітного товару та пересилають їх поштою на підстовних осіб. І це, на відміну від прямої купівлі споживачем в закордонному інтернет-магазині, є контрабандою.

Уже в Україні товар, оформлений на формальних отримувачів (вважай найманих працівників), формується в дрібні оптові партії та продається ФОПами (без фіскальних чеків та документів походження товару) через інтернет-магазини, або бутіки великих торгових центрів. Часто такі продавці взагалі ніяк не оформлені.

За місяць, якщо отримувати по одній посилці в день, одна фізособа може прийняти товару на 4,5 тисяч євро. При цьому в Україні відсутні обмеження щодо кількості посилок на одну особу.

Так минулого року з-за кордону в Україну надійшло 17млн посилок. Припустимо, що середня вартість посилки становила $40. В такому випадку в країну було ввезено товару на 18 млрд грн без сплат податків.

Якщо порахувати, крім сплати мит, скільки було б створено робочих місць в торгівлі, побудовано нових ТРЦ і сплачено внутрішніх податків, то за ці гроші, які через «посилочну схему» пролітають повз бюджету, можна було б побудувати два-три сучасних онкоцентри в Україні.

Цього року, за спостереженнями українських бізнесменів, кількість таких посилок буде мінімум в 1,5 рази більше.

Який розмір граничної вартості безмитного ввезення товарів в інших країнах? Посилки в Велику Британію та Данію вартістю до 153 та 155 євро відповідно також можуть пересилатись без сплати митних платежів. Однак, потрапивши на територію країни, ці посилки стають предметом стягнення податку з продажу.

Канада не обкладає митною платою посилки вартістю до $16.

Китай, який масово просуває по всьому світу свої товари через сервіс поштових доставок, не стягує митні платежі з посилок вартістю до $7,3. В Японії, одній з найдорожчих і розвиненіших країн світу, ця межа встановлена на рівні $90. В Грузії – до 100 євро.

Як реалізується контрабанда та контрафактна продукція?

Прогалини в законодавстві, які дозволяють ввозити в Україну контрабандних товарів на мільярди, активно використовують крупні вітчизняні інтернет-магазини. Нижче перелік ресурсів, які реалізовують товари, що потрапили в Україну без сплати митних платежів.

Інтернет-магазин Rozetka. На сайті є спеціальний розділ Євромарт – реалізація товарів зі складів Європи. Також на сайті є розділ «Аптека», де продаються фармпрепарати в режимі онлайн.

Крупний маркетплейс Prom.ua та сайт OLX. Тисячі фізосіб-підприємців продають через цей майданчик товари, отримані по схемі прикордонної контрабанди, або через посилки.

Інтернет-магазини АЛЛО та Цитрус. Ці майданчик нещодавно також взяли курс на переформатування в маркетплейси.

Спер-маркет «Укрзолото». Майданчик для продажу ювелірних виробів ФОПами. Таку ж модель використовують магазини «Золотий век», КЮЗ, «Столична ювелірна фабрика» і інші продавці.

Lamoda, LeBoutique та ModnaKasta. Відомі інтернет-магазини з продажу одягу в 2017 році також перейшли в формат маркетплейсу.

Які наслідки для економіки країни?

«Зараз ми губимо нашу економіку. Український бізнес знаходиться в гірших умовах, ніж сірий імпорт. Сірий імпорт заходить через діряву митницю, через так званих «піджаків» та поштові пересилання. Це не дозволяє розвиватися білому імпорту, який ніяк не може конкурувати з масовим контрабандним імпорт. Тому ми і є найбіднішою країною Європи», - говорить експерт Реанімаційного пакету реформ Ілля Несходовський.

Тільки від існування схем із завозу товарів в Україну по схемі «500 євро/доба», через посилки з китайських та європейських інтернет-маркетів «на 150 євро/штука» щороку бюджет України недоотримує мінімум $3 млрд у вигляді несплачених податків.

Окрім того, через контрабанду на мільярди доларів, наша економіка втрачає інвестиції.

«А поки у нас інвестиції не будуть складати 25% ВВП і ми не почнемо створювати виробничі потужності в Україні для внутрішнього споживача і на експорт, у нас завжди будуть проблеми з ростом економіки», - вважає Томаш Фіала

Шляхи виходу

За підрахунками Мінекономрозвитку, в першому кварталі 2017 року рівень тіньової економіки, за методикою «витрати населення – роздрібний товарообіг», становив 55% ВВП.

Так, майже скрізь при покупці в інтернет-маркеті, чи бутіку вам дадуть чек. Але зазвичай це буде внутрішній розрахунковий документ без напису «Фіскальний чек». Це просто облік власником магазину своїх продаж. Нічого спільного зі сплатою податків державі при покупці товару цей документ не має.

«У мене був досвід покупки ноутбука за 22 тис. грн в найбільшому інтернет-магазині «Розетка». Купував саме в магазині «Розетки», це не була доставка. Мені видали чек з переказу грошей. І скільки я б не добивався від менеджера видати мені чек на комп'ютер, але максимум на що вони зважилися, так це на накладній замість ксерокс-друку поставити чорнильну печатку», - розповів на круглому столі «Застосування РРО: всі «за і «проти» Василь Мацапура з асоціації «Укрекка» (представляє інтереси виробників РРО).

Водночас держава не побачить цієї угоди, бо продавець буде зареєстрований як фізособа-підприємець, якому непотрібен фіскальний апарат та документи на походження товару.

За оцінками експертів, в Україні 65% ФОПів не ведуть бізнесу, а просто використовуються реальними власниками бізнесу як внутрішній офшор.

В вересні 2017 року Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Тест» оприлюднив дослідження про те, які магазини видають фіскальні чеки покупцям, а які – товарні.

Зокрема, було проведено контрольну закупівлю смартфонів у 20 великих українських інтернет-магазинах. 13 з них видали покупцям не касовий, а товарний чек.

Як вивести роздрібний товарообіг з тіні, через який реалізується контрабанда на мільярди доларів без сплати податків?

Представники легальних імпортерів та внутрішніх виробників спільно з депутатами Верховної ради ініціювали проект змін до Податкового кодексу (відповідний законопроект зареєстровано під номером №7142 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо заходів з детінізації обігу товарів і послуг»).

Зокрема пропонується вивести з тіні торговців технікою, ювелірними виробами та лікарськими засобами, які наразі зареєстровані як ФОП другої групи.

Крім того, пропонується детенізувати фізосіб-підприємців, які здійснюють свою діяльність на великих торгових площах. Саме така категорія частіше за все використовується великим бізнесом для оптимізації податків та реалізації нелегальних товарів.

Ініціатори законопроекту пропонують, без прив'язки до річного обороту в мільйон гривень, зобов'язати підприємців на єдиному податку, якщо вони торгують на площі 100 кв м в торговому центрі та 150 в окремому магазині, використовувати РРО, та вести звіт документів про походження товару, отриманого від платників ПДВ.

Така ініціатива стосується лише продавців товарів високого цінового сегменту: лікарських засобів, підакцизних товарів, складної техніки, ювелірних виробів та підприємців, що торгують на великих площах.

На сьогодні законодавство не вимагає від таких підприємців користуватися РРО та вести документи про походження товару. Якщо така норма буде введена, то оптимізатори вже не зможуть продавати контрабандні товари, ювелірні вироби без обліку, чи контрафактні лікарські засобі.

Окрім законопроекту 7142 підприємцями спільно з нардепами було розроблено ще низку законодавчих ініціатив, які повинні допомогти закрити Україну від контрабанди.

Так законопроект №6755 «Про внесення змін до Митного кодексу щодо заходів з детінізації оподаткування ввезення товарів в окремих випадках» пропонує змінити умови безподаткового переміщення товарів громадянами особисто через кордон з діючих «500 євро та 50 кг. в день» на «500 євро та 50 кг за перший раз», «300 євро та 20 кг. другий раз протягом місяця».

З третього та кожного наступного разу – ввезення будь-яких товарів відбувається з повною сплатою податків.

Інший законопроект №6756 (Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо заходів з детінізації оподаткування ввезення товарів в окремих випадках») пропонує змінити умови пересилання громадянами товарів через пошту.

Пропонується залишити право на ввезення товару вартістю до 150 євро, але лише протягом одного місяця із запровадженням механізму ідентифікації отримувача відправлень та введення Єдиного реєстру міжнародних поштових та експрес-відправлень, до якого мають вноситися відомості про фактурну вартість товару.

Останні два законопроекти під номерами 6757 та 6759 передбачають запровадження так званої системи «кеш-бек» при покупці товарів в роздрібній торгівлі.

Ці законопроекти пропонують створити портал перевірки розрахункових операцій. За його допомогою всі покупці матимуть змогу перевірити справжність отриманих фіскальних чеків, наявність інформації про розрахункові операції в системі ДФС та подати скаргу на порушення порядку проведення розрахункових операцій.

Крім того, пропонується створити механізм відшкодування покупцям половини суми штрафних санкцій, застосованих та сплачених до бюджету за наслідками проведених перевірок на підставі скарг покупців. Тобто у випадку підтвердження порушень законодавства про РРО, покупці зможуть отримати товар безкоштовно.

«Наявність касового апарату в магазині не гарантує, що підприємець буде вибивати фіскальні чеки. Законопроект про «кеш-бек» запускає механізм соціальної свідомості, коли громадяни будуть вимагати від підприємця чек та перевіряти його достовірність», - каже Несходовський.

Плюси для економіки

Прийняття цих законопроектів зупинить масову реалізацію контрабандних товарів, адже реалізовувати її буде набагато важче.

Оживить економіку та залучить іноземні інвестиції, які підуть на створення виробництв з новими робочими місцями. Збільшить надходження податків в бюджет від внутрішнього виробництва та легального імпорту.

Меткикраїна,нелегального,імпорту,чому,україні,настільки